вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" червня 2025 р. Справа№ 910/19779/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Хрипуна О.О.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 16.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кондратьєва Сергія Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024
у справі №910/19779/23 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ Фінанс"
до Фізичної особи-підприємця Кондратьєва Сергія Сергійовича (відповідач-1)
ОСОБА_1 (відповідач-2)
ОСОБА_2 (відповідач-3)
про стягнення 719 223,78 грн.,-
Короткий зміст позовних вимог
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 719 223,78 грн., з яких: 71 483,36 грн. основної заборгованості, 4 840,18 грн. 3% річних, 21 518,29 грн. інфляційних втрат, 59 687,11 грн. пені, 21 245,04 грн. штрафу та 540 449,80 грн. неустойки за договором фінансового лізингу №5748/12/19-Г від 05.12.2019 на підставі ст. ст. 11, 15, 22, 202, 509, 526, 530, 543, 550, 598, 610, 625, 626, 629, 638, 806 ЦК України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/19779/23 позов задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця Кондратьєва Сергія Сергійовича, ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ Фінанс" 71 483 (сімдесят одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн. 36 коп. основної заборгованості, 4 840 (чотири тисячі вісімсот сорок) грн. 18 коп. 3% річних, 21 518 (двадцять одну тисячу п'ятсот вісімнадцять) грн. 29 коп. інфляційних втрат, 59 687 (п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 11 коп. пені, 21 245 (двадцять одну тисячу двісті сорок п'ять) 04 грн. штрафу та 540 449 (п'ятсот сорок тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 80 коп. неустойки.
Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Кондратьєва Сергія Сергійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ Фінанс" 3596 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 12 коп. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ Фінанс" 3596 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 12 коп. судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ Фінанс" 3596 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 12 коп. судового збору.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити та відмовити у стягненні надмірно нарахованих позивачем штрафних санкцій у сумі 540 449, 80 грн та 21 245,04 грн.
Апелянт вважає, що судом порушено норми процесуального права, зокрема ст.73,76,77 ГПК України; неповно встановлено обставини, які мають значення для справи; порушено норми матеріального права, а саме ст.216, 217, ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.531 ЦК України; що призвело до надмірного стягнення з відповідачів штрафних санкцій.
Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
Фактично позовна заява та розмір позовних вимог позивачем обґрунтована власними письмовими поясненнями представника позивача і не містить належних первинних документів як доказів часткової оплати лізингових платежів та термінів їх сплати.
В позовній заяві відсутнє обґрунтування, як саме розподілялась оплата (черговість) відповідача-1 за лізинговими платежами, відсутнє документальне підтвердження розміру позовних вимог, але судом не надано цьому належної уваги.
Вважає, що додаткова угода №5 від 16.02.2022 втратила чинність у зв'язку з тим, що 21.02.2022 відповідач не сплатив 83 258, 10 грн. (платіж №28), а сплатив лише кошти в сумі 28000 грн, але копія додаткової угоди №4 до позовної заяви не додана, тому апелянту не зрозуміло, які саме умови подальших платежів погодили сторони договору лізингу.
Договір фінансового лізингу, укладений між сторонами, не містить розділу щодо відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору лізингу.
Посилання позивача на Загальні умови фінансового лізингу, які розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця, вважає безпідставними, оскільки вони не підписані відповідачем-1, не підтверджені належними доказами ознайомлення відповідача-1 саме з такими умовами відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору лізингу, що діяли на дату підписання зазначеного договору лізингу.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються лізингодавцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим лізингодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору фінансового лізингу діяли саме ці умови, а не інші.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 540 449,80 грн. за договором лізингу посилається на загальні умови договору фінансового лізингу (для фінансування нових Предметів лізингу), але вони не підписані відповідачем та поручителями, позовна заява не містить підтверджень, що саме з діючими на момент підписання договору лізингу умовами та наслідками ознайомлений відповідач-1 і погодився з ними.
На думку апелянта, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору фінансового лізингу, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів, інфляційних нарахувань) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку оплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжено режим воєнного стану, який продовжений і на даний час.
В умовах військової агресії господарська діяльність відповідача-1 як суб'єкта підприємницької діяльності припинена 25.11.2023, останній з 01.03.2022 проживає за кордоном.
Не зважаючи на дані обставини, позивачем нараховані після 24.02.2022 штрафні санкції, які не погоджено з відповідачем-1 та значно перевищують розмір залишку заборгованості відповідача-1 перед позивачем.
Значний обсяг відповідальності відповідача-1 є непропорційним наслідком порушення умов договору.
Вважає, що штрафні санкції у сумі 540 449,80 грн суд першої інстанції безпідставно класифікував як неустойку за несвоєчасне повернення предмету лізингу, хоча цей штраф фактично є неустойкою згідно статті 625 ЦК України, що суперечить нормам статті 61 Конституції України, тому вважає безпідставним стягнення штрафної санкції у сумі 540 449,80 грн та 21 245,04 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Фізичній особі-підприємцю Кондратьєву Сергію Сергійовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/19779/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Кондратьєва Сергія Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/19779/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Розпорядженням Керівника апарату від 05.11.2024 №09.1-08/4195/24 у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у тривалій відпустці з 27.10.2024, справу №910/19779/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 справу №910/19779/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кондратьєва Сергія Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/19779/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, у справі оголошувалась перерва, останній раз на 16.06.2025.
До матеріалів справи представником позивача подано детальні заперечення на апеляційну скаргу, представником відповідача-1 подано заперечення щодо доводів позивача, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.
Явка представників сторін
Представник відповідача-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.06.2025 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив оскаржуване рішення змінити та відмовити у стягненні надмірно нарахованих позивачем штрафних санкцій у сумі 540 449, 80 грн та 21 245,04 грн.
Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, в подальшому в судове засідання 16.06.2025 не з'явився.
Представники відповідачів 2 та 3 в судове засідання апеляційної інстанції 16.06.2025 не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідача 2 та 3 обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 16.06.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що 05.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛФ Фінанс" (Лізингодавець) та Фізичною особою- підприємцем Кондратьєвим Сергієм Сергійовичем (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №5748/12/19-Г.
Згідно п.15 Договору фінансового лізингу Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту підписання Сторонами (в тому числі обов'язковим до виконання стає Додаток «Загальні умови до договору фінансового лізингу» (далі за текстом - Загальні умови), згоду на погодження та дотримання умов якого Лізингоодержувач надає своїм підписом у цьому документі) і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором фінансового лізингу.
Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в Договорі), розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця, в редакції, чинній на діючій на дату укладання цього Договору, та є невід'ємною складовою частиною Договору.
Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включно зі Загальними умовами) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до Договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення Договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього Договору (включно із Загальними умовами) та зобов'язується дотримуватися усіх його умов.
Згідно Договору фінансового лізингу, своїм підписом на Договорі Лізингоодержувач підтверджує факт отримання Договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що має доступ до Додатку «Загальні умови до договору фінансового лізингу», що розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця.
Пунктом 1.1. Загальних умов до Договору фінансового лізингу, передбачено, що Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно, найменування, марка, модель, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються в Договорі, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.
Згідно п.7.1.1. Загальних умов за несвоєчасну оплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до п.7.1.2. Загальних умов, у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості.
Згідно п.11.8. Загальних умов, вилучення Предмет лізингу, припинення (відмова від Договору) не звільняє Лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів згідно з Договором. Сторони досягли згоди, що у разі односторонньої відмови Лізингодавця від Договору (розірвання Договору) Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю всі належні до сплати та несплачені лізингові платежі згідно з Графіком платежів; витрати, понесені Лізингодавцем у зв'язку з виконанням Договору (у тому числі у зв'язку з вилученням, транспортуванням, зберіганням, витрати на здійснення виконавчого напису нотаріуса, тощо), а також передбачені Договором або чинним законодавством Україна штрафні санкції та збитки згідно п.7.3. Загальних умов.
Пунктом 8.8. Загальних умов передбачено, що у разі, якщо після закінчення строку лізингу за Договором, умови якого передбачають наявність викупної вартості Предмета лізингу, Лізингоодержувач не реалізує своє право викупу Предмета лізингу згідно з п.8.2. Загальних умов та не продовжить строк користування Предметом лізингу (у разі наявності такого права за Договором), Лізингоодержувач повертає Предмет лізингу Лізингодавцю на підставі Акту в місці та час, зазначені Лізингодавцем, з урахуванням вимог п.п.11.5., 11.10. Загальних умов.
Згідно п.7.1.3 Загальних умов, у разі, якщо на дату розірвання Договору Предмет лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, як це передбачено п. 11.4 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку у розмірі 0,3% від вартості Предмета лізингу за кожен день прострочення повернення Предмета лізингу.
Пунктом 7.1.8.1 Загальних умов передбачено, що при нарахуванні штрафних санкцій та неустойки, положення ч.6 ст. 232 Господарського кодексу та ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до договору не застосовуються. Неустойка та інші штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язань. До вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність у три роки.
05.12.2019 року між ОСОБА_1 (Поручитель-1) та Позивачем укладено Договір поруки, а також між ОСОБА_2 (Поручитель-2) та Позивачем укладено Договір поруки щодо забезпечення виконання ФОП Кондратьєвим С.С. усіх його грошових зобов'язань за Договором фінансового лізингу перед Лізингодавцем.
Відповідно до п. 13. Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що й Боржник, в тому числі за відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, що обумовлені у загальних умовах до Лізингового Договору та передбачені законодавством України.
Відповідно до п. 1.4. Договору поруки відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною.
Відповідно до п. 1.5. Договору поруки причини невиконання Боржником своїх зобов'язань за Лізинговим Договором в жодному разі не можуть впливати на виконання Поручителем зобов'язань за цим Договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору поруки у разі повного або часткового невиконання Боржником своїх грошових зобов'язань за Лізинговим Договором, Кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя.
Відповідно до п. 2.2. Договору поруки Поручитель повинен виконати свої зобов'язання на користь Кредитора протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту пред'явлення Кредитором вимог, забезпечених порукою згідно цього Договору, шляхом перерахування суми заборгованості Боржника, вказаної у вимозі, на поточний рахунок Кредитора, зазначений у розділі 5 цього Договору, або інший рахунок, реквізити якого Кредитор надасть Поручителю.
Під пред'явленням вимоги розуміється надсилання Кредитором рекомендованим листом на адресу Поручителя, вказану в розділі 5 даного Договору, письмової вимоги (заяви) про невиконання Боржником своїх зобов'язань, передбачених Лізинговим Договором.
Поясненнями позивача та наявними у матеріалах справи актом прийому-передачі на умовах фінансового лізингу підтверджується факт передачі відповідачу 1 у платне володіння та користування замовлений транспортний засіб на суму 282 367,68 грн. (двісті вісімдесят дві тисячі триста шістдесят сім гривень 68 копійок), у т.ч. ПДВ: 47 061,28 грн. (сорок сім тисяч шістдесят одна гривня 28 копійок), який зареєстрований за позивачем на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , виданого 17.12.2019 року ТСЦ 8048 (далі за текстом - Предмет лізингу),
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання, передавши відповідачу 1 у платне користування предмет лізингу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної сплати лізингових платежів, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 71 483,36 грн.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 01.06.2021 року відповідачу-1 направлена досудова вимога МУФ-36683 про сплату виниклої заборгованості з попередженням про розірвання Договору фінансового лізингу в односторонньому порядку та подальшим зверненням до суду з відповідним позовом про стягнення в примусовому порядку заборгованості з урахуванням усіх штрафних санкцій, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої заборгованості та будь-яких інших збитків, що матимуть місце при вирішенні спору.
24.11.2023 року позивачем направлена вимога №УФ-61552 про повернення Предмета лізингу у зв'язку з закінченням строку дії Договору фінансового лізингу. Станом на 05.12.2023 року дана вимога не виконана.
На виконання п.2.2. Договору поруки №1 до Поручителю-1 надіслано цінним листом вимогу №УФ-61561 від 24.11.2023 року, а Поручителю-2 надіслано цінним листом вимогу №УФ-61560 від 24.11.2023 року.
Доказів оплати зазначеної заборгованості відповідачами суду не надано.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем-1 в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Оскільки відповідачем-1 оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій у сумі 540 449, 80 грн та 21 245,04 грн., відповідно рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення 71 483,36 грн. основної заборгованості, 4 840,18 грн. 3% річних, 21 518, 29 грн. інфляційних втрат, 59 687,11 грн. пені, в апеляційному порядку не переглядається.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.12.2019 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УЛФ- ФІНАНС» та ФОП Кондратьєвим Сергієм Сергійовичем (далі за текстом - Відповідач-1, Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №5748/12/19-Г (далі за текстом - Договір фінансового лізингу).
Окрім спеціального Закону України «Про фінансовий лізинг», який згідно його преамбули визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародних стандартів у цій сфері, діяльність ТОВ «УЛФ- ФІНАНС» також регулювалась Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який діяв на момент укладення Договору фінансового лізингу.
Згідно преамбули Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»:
«Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Метою цього Закону є створення правових основ для захисту прав та інтересів клієнтів фінансових установ, фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України».
Згідно ч. 2 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";
3) ШЛЯХОМ ПРИЄДНАННЯ КЛІЄНТА ДО ДОГОВОРУ, ЯКИЙ МОЖЕ БУТИ НАДАНИЙ ЙОМУ ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ У ВИГЛЯДІ ЕЛЕКТРОННОГО ДОКУМЕНТА НА ВЛАСНОМУ ВЕБ-САЙТІ ОСОБИ, ЯКА НАДАЄ ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ЧАСТИНИ ДОГОВОРУ, ПІДПИСАННЯМ ЯКОЇ клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та ПОВИННА БУТИ ДОСТУПНОЮ ДЛЯ ОЗНАЙОМЛЕННЯ КЛІЄНТІВ НА ВЛАСНОМУ ВЕБ-САЙТІ ОСОБИ, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
Такі ж самі норми містить ч.5 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».
Згідно ч. 3 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», будь-які пропозиції особи, яка надає фінансову послугу, клієнту про зміну істотних умов договору про надання фінансових послуг, у тому числі укладеного шляхом приєднання споживача фінансових послуг до договору, повинні здійснюватися у строки, встановлені договором, шляхом направлення особою, яка надає фінансову послугу, клієнту повідомлення у спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення такого повідомлення.
Керуючись вищезазначеними нормами Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» уклало з ФОП Кондратьєвим Сергієм Сергійовичем Договір фінансового лізингу.
Згідно п.15 Договору фінансового лізингу, Договір фінансового лізингу набуває чинності з моменту підписання Сторонами (в тому числі обов'язковим до виконання стає Додаток «Загальні умови до договору фінансового лізингу» (далі за текстом - Загальні умови), згоду на погодження та дотримання умов якого Лізингоодержувач надає своїм підписом у цьому документі) і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором фінансового лізингу.
Загальні умови договору фінансового лізингу (та будь-які посилання на них в Договорі), розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за посиланням: https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-k-dogovoru-fl.html або QR-кодом, в редакції, чинній на дату укладання цього Договору, та є невід'ємною складовою частиною Договору.
Своїм підписом в цьому документі Лізингоодержувач підтверджує, що він належним чином ознайомлений та погоджується з умовами Договору фінансового лізингу (включно зі Загальними умовами) щодо порядку та розміру сплати лізингових та інших платежів, що можуть змінюватися відповідно до Договору, щодо відповідальності та розміру штрафних санкцій, щодо зміни, припинення Договору, порядку та суми дострокового викупу Предмета лізингу тощо. Лізингоодержувач підтверджує, що йому зрозумілі наслідки укладення цього Договору (включно із Загальними умовами) та зобов'язується дотримуватися усіх його умов.
Згідно Договору фінансового лізингу, своїм підписом на Договорі Лізингоодержувач підтверджує факт отримання Договору фінансового лізингу в дату його укладення та запевняє, що має доступ до Додатку «Загальні умови до договору фінансового лізингу», що розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця.
Отже, Договір фінансового лізингу був укладений між ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» та ФОП Кондратьєвим Сергієм Сергійовичем у спосіб, що передбачений Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Згідно п. 1.1. Загальних умов, Лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене Лізингоодержувачем майно, найменування, специфікація, рік випуску, ціна, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у Договорі, а Лізингоодержувач ЗОБОВ'ЯЗУЄТЬСЯ ПРИЙНЯТИ Предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору, а в кінці строку дії Договору має право придбати Предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у Договорі.
Згідно п. 1.3. Загальних умов, Лізингоодержувач самостійно на свій ризик обирає Об'єкт лізингу та продавця (постачальника), найменування якого зазначається у Договорі (далі - «Продавець»). Відповідальність за ризики, пов'язані з вибором Продавця, вартістю Об'єкта лізингу, невиконанням або неналежним виконанням Продавцем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу/поставки/комісії Об'єкта лізингу, невідповідністю Об'єкта лізингу цілям його використання, несе Лізингоодержувач.
Згідно п. 3.2. Загальних умов, Лізингодавець сповіщає Лізингоодержувача про готовність до передачі у володіння і користування Об'єкта лізингу відповідно до специфікації, зазначеної в Договорі, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного отримання Лізингодавцем Об'єкта лізингу у Продавця за адресою, зазначеною в Договорі.
Згідно п. 3.3. Загальних умов, Лізингоодержувач в особі свого уповноваженого представника зобов'язаний прийняти Об'єкт лізингу від Лізингодавця протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання від Лізингодавця повідомлення про готовність Об'єкта лізингу до передачі.
Згідно п. 3.4. Загальних умов, приймання Лізингоодержувачем Об'єкта лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі Об'єкта лізингу, що підтверджує:
• належну якість, комплектність Об'єкта лізингу;
• належний стан Об'єкта лізингу, тобто справність Об'єкта лізингу і відповідність Об'єкта лізингу техніко-економічним показникам та специфікації, вказаній у Договорі;
• ознайомлення і прийняття до виконання Лізингоодержувачем гарантійних умов,
технічних умов та інших регламентів експлуатації Об'єкта лізингу;
• отримання всієї належної технічної, реєстраційної документації, відповідної
кількості ключів та іншого обладнання, передбаченого Договором (один комплект
ключів залишається у Лізингодавця протягом всього терміну лізингу);
• страхування Об'єкта лізингу за видами страхування, передбаченими у Договорі,
отримання документів зі страхування (в т.ч. договору ОСЦПВ), а також ознайомлення
і прийняття до виконання Лізингоодержувачем умов страхування (КАСКО) відповідно
до Договорів страхування, що розміщені на офіційному веб-сайті Лізингодавця за
посиланням https://ulf.ua/ua/dokumenty/usloviya-strakhovaniya.html
Саме на виконання п. 1.1, п. 1.3, п. 3.2, п. 3.3. та п. 3.4. Відповідач ПРИЙНЯВ у платне володіння та користування Об'єкт лізингу за Договором фінансового лізингу та зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Договору фінансового лізингу.
Наявність укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору фінансового лізингу свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідав внутрішній волі.
За змістом ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідачем не надано як жодних доказів на підтвердження того, що до та під час укладення Договору фінансового лізингу він пропонував будь-які інші умови Договору фінансового лізингу, так як і не надано доказів складання протоколу розбіжностей стосовно будь-яких умов Договору фінансового лізингу, а навпаки Відповідач беззастережно схвалив та прийняв умови Договору фінансового лізингу до виконання, та у подальшому на відповідних ухвалених та узгоджених умовах такого правочину ним здійснювалось виконання такого договору, зокрема, шляхом визначення, замовлення та прийняття Предмету лізингу, здійснення лізингових платежів, як це визначено Договором фінансового лізингу та укладення додаткових угод до Договору фінансового лізингу.
Відтак, Договір фінансового лізингу відповідав законодавству України (зокрема Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»), що діяло на момент укладення Договоу фінансового лізингу, а також відповідає чинному законодавству України (зокрема, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»), а й відповідно всі його умови, зокрема, п. 13, п. 14, п. 15.
Договір фінансового лізингу та будь-які їх частини судом недійсними не визнавались, відповідно на Договір фінансового лізингу розповсюджується презумпція правомірності правочину.
Добросовісність має бути принципом здійснення господарської діяльності для обох контрагентів договору. Договір лізингу має свій порядок розрахунків, набуття права власності на об'єкт лізингу та інші умови, які притаманні саме цьому виду договору. А тому сторони підписуючи договір погоджуючись з усіма його умовами, мають усвідомлювати всі ризики виконання чи невиконання укладеного договору, їх вплив на підприємницьку діяльність, до того ж особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
Отже, підписуючи договір лізингу позивачу було відомо про такі його умови, з якими він погодився, здійснював виконання таких договорів, зокрема, шляхом визначення та прийняття об'єкту лізингу, здійснення лізингових платежів, як це визначено таким договором. В свою чергу, відповідач очікував на виконання таких умов та на добросовісність позивача щодо їх виконання.
Заперечуючи доводи апелянта, позивач звертав увагу суду на те, що між ФОП Кондратьєвим Сергієм Сергійовичем та ТОВ «УЛФ-ФІНАНС» на аналогічних умовах були також укладенні наступні договори фінансового лізингу:
- №5292/10/19-Г від 24.10.2019 року (за результатами виконання умов лізингу, Предмет лізингу передано у власність ФОП Кондратьєва Сергія Сергійовича 06.11.2020 року);
- №5293/10/19-Г від 24.10.2019 року (за результатами виконання всіх умов лізингу, Предмет лізингу передано у власність ФОП Кондратьєва Сергія Сергійовича 06.11.2020 року);
- №5559/11/19-Г від 25.11.2019 року (за результатами виконання всіх умов лізингу, Предмет лізингу передано у власність ФОП Кондратьєва Сергія Сергійовича 07.12.2020 року);
- №5760/12/19-Г від 25.11.2019 року (за результатами виконання всіх умов лізингу, Предмет лізингу передано у власність ФОП Кондратьєва Сергія Сергійовича 14.12.2020 року);
- №5746/12/19-Г від 05.12.2019 року (за результатами виконання всіх умов лізингу, Предмет лізингу передано у власність ФОП Кондратьєва Сергія Сергійовича 15.04.2021 року);
- №5747/12/19-Г від 05.12.2019 року (за результатами виконання всіх умов лізингу, Предмет лізингу передано у власність ФОП Кондратьєва Сергія Сергійовича 15.04.2021 року).
Поручителями по договорам фінансового лізингу також виступали Відповідач-2 та Відповідач-3.
Позивач посилається на те, що ФОП Кондратьєв Сергій Сергійович, виконуючи Загальні умови вищезазначених договорів фінансового лізингу, приймав у платне володіння та користування Предмети лізингу, сплачував лізингові платежі та за результатами виконання всіх умов лізингу отримував у власність Предмети лізингу.
Що стосується доводів апелянта щодо відсутності законних підстав для нарахування штрафних санкцій, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначає позивач, після укладення Договору фінансового лізингу №5748/12/19-Г від 05.12.2019 року та передачі Відповідачу у платне володіння та користування Предмета лізингу, Відповідач жодного разу не сплатив своєчасно лізингові платежі по Договору фінансового лізингу згідно узгодженого сторонами графіку внесення лізингових платежів. Деякі прострочки по внесенню лізингових платежів перевищували 60 календарних днів.
22.02.2022 року строк дії Договору фінансового лізингу закінчився.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Згідно ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором або законом.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», у разі закінчення строку лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Відповідно до п. 8.7. Загальних умов Договору фінансового лізингу, у разі, якщо після закінчення строку лізингу за Договором, умови якого передбачають наявність викупної вартості Предмета лізингу, Лізингоодержувач не реалізує своє право викупу Предмета лізингу згідно з п.8.2. Загальних умов та не продовжить строк користування Предметом лізингу (у разі наявності такого права за Договором), Лізингоодержувач повертає Предмет лізингу Лізингодавцю на підставі Акту в місці та час, зазначені Лізингодавцем, з урахуванням вимог п.п.11.5., 11.10. Загальних умов.
Однак після закінчення строку лізингу, Лізингоодержувач не повернув Предмет лізингу Лізингодавцю та продовжує використовувати транспортний засіб на безоплатній основі.
Як наслідок, 24.11.2023 року була направлена вимога №УФ-61552 про повернення Предмета лізингу, яка залишена відповідачем-1 без задоволення.
На виконання п.2.2. Договору поруки №1 до Договору фінансового лізингу, Поручителю-1 було надіслано цінним листом вимогу №УФ-61561 від 24.11.2023 року (відправний штрих код 0420528742407, фіскальний чек №ПН 215600426655), Поручителю-2 було надіслано цінним листом вимогу №УФ-61560 від 24.11.2023 року (відправний штрих код 0420528742415, фіскальний чек №ПН 215600426655) про повернення Предмету лізингу протягом семи календарних днів за адресою: м. Київ, пр. Оболонський, 35-а, в робочий день та час, за актом приймання-передачі.
Станом як на подачу позову, так і на даний час вимоги №УФ-61560 та УФ-61561 від 24.11.2023 року не виконані, Відповідач не повернув транспортний засіб.
Щодо вимог про застосування неустойки за невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу після закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано Предмет фінансового лізингу у володіння та користування, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.7.1.3 Загальних умов, у разі, якщо на дату розірвання Договору Предмет лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, як це передбачено п. 11.4 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку у розмірі 0,3% від вартості Предмета лізингу за кожен день прострочення повернення Предмета лізингу.
Позивач зазначає, що як приклад, згідно ч. 4 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» №1201-IX, невиконання лізингоодержувачем обов'язку щодо повернення об'єкта фінансового лізингу відповідно до умов договору фінансового лізингу є підставою для нарахування неустойки, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної суми лізингового платежу, який необхідно було сплатити в останньому періоді, що передує періоду невиконання зазначеного обов'язку, В РОЗРАХУНКУ ЗА КОЖНИЙ ДЕНЬ ТАКОГО НЕВИКОНАННЯ, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.
Також згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець МАЄ ПРАВО ВИМАГАТИ ВІД НАЙМАЧА СПЛАТИ НЕУСТОЙКИ У РОЗМІРІ ПОДВІЙНОЇ ПЛАТИ ЗА НАЙМ РЕЧІ ЗА ЧАС ПРОСТРОЧЕННЯ.
За змістом частини першої та другої статті 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Положеннями статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин
зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч. 4 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», НЕВИКОНАННЯ лізингоодержувачем ОБОВ'ЯЗКУ ЩОДО СПЛАТИ ЛІЗИНГОВИХ ПЛАТЕЖІВ відповідно до умов договору фінансового лізингу Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ НАРАХУВАННЯ НЕУСТОЙКИ, сплату якої лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді прострочення, від суми заборгованості ЗА КОЖЕН ДЕНЬ ПРОСТРОЧЕННЯ, за час прострочення, якщо інший розмір неустойки не визначений умовами договору фінансового лізингу.
Щодо вимог про застосування штрафу колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п 7.1.2. Загальних умов, у разі прострочення (затримки) сплати лізингових платежів та інших платежів за Договором понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів, крім пені, передбаченої п.7.1.1. Загальних умов, Лізингоодержувач оплачує штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Отже, перевіряючи обгрунтованість задоволення позовних вимог в частині нарахування пені та штрафу, колегія суддів враховує, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо фінансового лізингу, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови Договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до відповідача відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов'язань, передбачених договором та загальними умовами до договору, сторони не склали, тож дійшли висновку про можливість стягнення і пені, і штрафу, вказавши про різні види відповідальності, передбачені умовами Договору.
Позивачем у відповідності до п.7.1.2 Загальних умов нараховано штраф в розмірі 10% від суми простроченої заборгованості, що становить за період з 16.12.2019 по 22.02.2022 загальну суму 21 245,00 грн, детальний розрахунок якої наведений у позовній заяві на аркушах 4-5-6 позовної заяви (а.с.2 зворот, а.с.3, та а.с.3 зворот, т.1).
Відповідачем - 1 (апелянтом) вказаний розрахунок не спростований належними на допустимими доказами.
На аркуші 36 позовної заяви (а.с.18 зворот, т.1) міститься розрахунок та обґрунтування заявленої до стягнення неустойки в розмірі 540 449,80 грн.
Так, зазначено, що згідно п. 8.8. Загальних умов, у разі, якщо після закінчення строку лізингу за Договором, умови якого передбачають наявність викупної вартості Предмета лізингу, Лізингоодержувач не реалізує своє право викупу Предмета лізингу згідно з п.8.2. Загальних умов та не продовжить строк користування Предметом лізингу (у разі наявності такого права за Договором), Лізингоодержувач повертає Предмет лізингу Лізингодавцю на підставі Акту в місці та час, зазначені Лізингодавцем, з урахуванням вимог п.п.11.5., 11.10. Загальних умов.
Згідно п.7.1.3 Загальних умов, у разі, якщо на дату розірвання Договору Предмет лізингу залишається неповернутим Лізингодавцю, як це передбачено п. 11.4 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку у розмірі 0,3% від вартості Предмета лізингу за кожен день прострочення повернення Предмета лізингу.
Керуючись п.7.1.3 Загальних умов підлягає застосуванню неустойка у розмірі 0,3% від вартості предмета лізингу за кожень день прострочення повернення предмета лізингу : 282 367,68х0,3%=847,10 грн (за 1 день прострочення предмету лізингу).
З 22.02.2022 по 22.11.2023 за 638 днів нараховано згідно п.7.1.3 Загальних умов неустойку в розмірі 540 449,80 грн (847,10х638=540 449,80 грн).
Помилковими також є доводи апелянта про те, що штрафні санкції у сумі 540 449,80 грн є неустойкою згідно статті 625 ЦК України, що суперечить нормам статті 61 Конституції України, оскільки такі не узгоджуються з матеріалами справи.
Судом першої інстанції обґрунтовано класифіковані як неустойка за несвоєчасне повернення предмету лізингу, штрафні санкції у сумі 540 449,80 грн.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 540 449,80 грн. за договором лізингу посилається на загальні умови договору фінансового лізингу (для фінансування нових Предметів лізингу), які погоджені відповідачем та поручителями, а отже помилковими є доводи апелянта про неузгодженість відповідачами у письмовому вигляді умови договору фінансового лізингу, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів, інфляційних нарахувань) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку оплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжено режим воєнного стану, який продовжений і на даний час.
Оскільки між сторонами було укладено договір фінансового лізингу, за яким передано відповідачу-1 в лізинг автомобіль «RENAULT Logan», вартістю 282 367,68 грн., на правовідносини сторін в частині нарахування штрафних санкцій за прострочення повернення предмета лізингу та в частині відповідальності за прострочення сплати лізингових платежів, які не є відповідальністю за порушення кредитних правовідносин, не розповсюджуються положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З огляду на викладене також колегією суддів відхиляються посилання апелянта, на те, що в умовах військової агресії господарська діяльність відповідача-1 як суб'єкта підприємницької діяльності припинена 25.11.2023, останній з 01.03.2022 проживає за кордоном, а нараховані після 24.02.2022 штрафні санкції значно перевищують розмір залишку заборгованості відповідача-1 перед позивачем, що на його думку, є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій в розмірі 540 449,80 грн та 21 245,04 грн.
При цьому відхиляються колегією суддів посилання апелянта на порушення судом першої інстанції ч.3 ст.531 ЦК України, що призвело до надмірного стягнення з відповідачів штрафних санкцій, оскільки відповідачем-1 не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, а навпаки в апеляційній скарзі доводиться позиція про відсутність правових підстав для їх нарахування та стягнення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та неповним встановленням обставин, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.
При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача-1 з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача-1, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача-1 (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кондратьєва Сергія Сергійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/19779/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2024 у справі №910/19779/23 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Кондратьєва Сергія Сергійовича.
4. Матеріали справи №910/19779/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 11.07.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді О.О. Хрипун
А.О. Мальченко