08.12.2010 року Справа № 16/208-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)
суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Бондар Є.А., представник, довіреність № 06-10/114 від 27.09.10;
від відповідача: Заіменко Д.В., представник, довіреність № 1 від 01.08.10 (був присутнім в судовому засіданні 29 листопада 2010 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот”, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2010 року у справі № 16/208-10
за позовом Дочірнього підприємства “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот”, м. Запоріжжя
до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпробетон”, м. Дніпропетровськ
про стягнення 153 888 грн. 42 коп.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2010 року (суддя Загинайко Т.В.) в позові Дочірнього підприємства “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” до товариства з обмеженою відповідальністю “Дніпробетон” про стягнення 153 888 грн. 42 коп. заборгованості визначеною мировою угодою відмовлено. Стягнуто з відповідача судові витрати по справі.
Рішення господарського суду вмотивовано ч.9 п.3.9.6 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” тим, що позивач має право звернутися до суду з вимогою не про стягнення боргу за укладеною Мировою угодою, а про спонукання до виконання Мирової угоди, або звернутися до органів ДВС та пред'явити ухвалу господарського суду від 24 грудня 2009 року у справі № 6/518-09, якою було затверджено Мирову угоду для виконання.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач його оскаржує на предмет неповного з'ясування та недоведеність обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Скаржник стверджу, що відповідач не дотримується виконання умов Мирової угоди від 24 грудня 2009 року, а саме не сплачує суму заборгованості відповідно до п.3 графіку виплат заборгованості загалом на суму 153 888,42 грн.
Як зазначає суд першої інстанції відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” ухвала господарського суду про затвердження Мирової угоди набуває статусу виконавчого документа для виконання ДВС, якщо вона містить всіх даних, зазначених у ст.19 вказаного Закону.
Скаржник наголошує на тому, що всупереч положенням п.6 ч.1 та ч.2 ст.19 зазначеного Закону Мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду від 24 грудня 2009 року у справі № 6/518-09 не містить всіх істотних даних для визнання її виконавчим документом, а саме -в ній не вказан строк пред'явлення до виконання, тому позивач має право звернутися з позовом про стягнення коштів за Мировою угодою.
Також скаржник не погоджується з висновком суду стосовно звернення останнього до органів ДВС для пред'явлення до виконання ухвали суду, якою затверджено Мирову угоду, або про звернення до суду з позовом про спонукання до виконання Мирової угоди, а не про стягнення боргу за укладеною Мировою угодою. Зазначає, що зобов'язання по сплаті заборгованості витікають з ухвали господарського суду від 24 грудня 2009 року у справі № 6/518-09, тобто з укладеної Мирової угоди, а не з договору № 06-7/345 від 10 червня 2008 року, до уваги беруться лише обставини, які з'явились після затвердження Мирової угоди, тому обставини які були визнані до її затвердження вважаються встановленими, і позивач звільнений від доказування наявності грошового зобов'язання з боку відповідача, що існувало до затвердження Мирової угоди вдруге.
Позивач просить рішення господарського суду від 13 жовтня 2010 року скасувати.
Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
25 листопада 2010 року від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів.
Вказані документи не можуть бути розглянуті та прийняті судом до уваги, оскільки оскаржуване рішення господарським судом прийнято 13 жовтня 2010 року, а додаткові докази виникли в листопаді місяці 2010 року, вони не можуть бути належними та допустимими в розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки виникли після ухвалення рішення.
В судовому засіданні 29 листопада 2010 року оголошувалась перерва до 08 грудня 2010 року.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
24 грудня 2009 року між Дочірнім підприємство “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот”, товариством з обмеженою відповідальністю “Дніпробетон” та товариством з обмеженою відповідальністю „Укрсервісцентр” (відповідач-2 у справі №6/518-09) було укладено Мирову угоду у справі №6/518-09 про стягнення 521 665 грн. 26 коп. та витрат по справі в розмірі 5 452 грн. 65 коп.
Як вбачається з матеріалів справи п.1 Мирової угоди встановлено, що між позивачем та відповідачами досягнуто домовленості про встановлення графіку виплати заборгованості за договором від 10 червня 2008 року №06-7/345, укладеним між позивачем та товариством з обмеженою відповідальінстю „Укрсервісцентр”.
Станом на 21 грудня 2009 року загальна сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальінстю „Укрсервісцентр” перед позивачем становила 501 665 грн. 26 коп. (п.2 Мирової угоди).
Відповідно до п.3 Мирової угоди сторони підтвердили, що домовилися про наступний графік виплати заборгованості за договором від 10 червня 2008 року №06-7/345:
грудень 2009р. -20 000 грн. 00 коп.;
січень 2010р. -10 000 грн. 00 коп.;
лютий 2010р. -10 000 грн. 00 коп.;
березень 2010р.-20 000 грн. 00 коп.;
квітень 2010р. -40 000 грн. 00 коп.;
травень 2010р. -66 944 грн. 00 коп.;
червень 2010р. -66 944 грн. 21 коп.;
липень 2010р. -66 944 грн. 21 коп.;
серпень 2010р. -66 944 грн. 21 коп.;
вересень 2010р.-66 944 грн. 21 коп.;
жовтень 2010р. -66 944 грн. 21 коп.
Сторони домовились, що відповідач-1 здійснює розрахунки за вказаним у п.3 Мирової угоди графіком або вказані у графіку суми позивачу перераховує, безпосередньо, боржник -відповідач-2 товариство з обмеженою відповідальністю „Укрсервісцентр” (п.4 Мирової угоди).
Пунктом 5 Мирової угоди встановлено, що відповідно до умов Мирової угоди сторони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання спору, не мають і не матимуть у майбутньому ніяких інших вимог до одної, включно вимог про відшкодування збитків, тощо.
Ухвалою господарського суду від 24 грудня 2009 року у справі №6/518-09 затверджено Мирову угоду між товариством з обмеженою відповідальністю „Дніпробетон”, товариством з обмеженою відповідальністю „Укрсервісцентр” та Дочірнім підприємством „Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот”, провадження у справі №6/518-09 припинено, ухвалено про те, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, підлягає виконанню у порядку передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.
Судова колегія погоджується з висновками господарського суду Дніпропетровської області в силу наступного.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що одним із засобів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка визначає їх права та обов'язки щодо предмету позову та затверджується ухвалою суду.
Відповідно до ч.9 п.3.9.6 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, якщо одна сторона ухиляється від виконання умов Мирової угоди наказ господарського суду про примусове виконання Мирової угоди в такому випадку виданий бути не може, оскільки провадження у справі припинено.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” ухвала господарського суду, в резолютивній частині якої викладений текст мирової угоди щодо сум і строків оплати їх боржником, є виконавчим документом.
Якщо ухвала господарського суду про затвердження Мирової угоди відповідає вимогам ст.19 Закону України “Про виконавче провадження” то така ухвала має статус виконавчого документа.
Якщо ухвала про затвердження Мирової угоди не містить усіх істотних даних, зазначених у ст.19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, але інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання Мирової угоди.
Таким чином, позивач має право звернутись до виконавчої служби для здійснення виконавчого провадження згідно ухвали господарського суду про затвердження Мирової угоди або до господарського суду з позовом про спонукання до виконання Мирової угоди.
Позивач не має підстав для звернення вдруге до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідача і спір між сторонами завершився укладанням Мирової угоди, провадження у справі припинено на підставі ч.1 п.7 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Отже господарський суд правомірно відмовив позивачу в позові.
Враховуючи викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області 13 жовтня 2010 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2010 року у справі № 16/208-10 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот”, м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Джихур
Суддя О.М. Виноградник
Суддя О.М. Лисенко
(Дата підписання постанови в повному обсязі 13.12.10р.)