14 грудня 2010 року Справа №16/2333
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:
від позивача: Гончаренко І.В. - за довіреністю;
від першого відповідача: Деркаченко Ю.О. - за довіреністю;
від другого відповідача: Деркач А.І. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом закритого акціонерного товариства "Українська аграрно-страхова компанія" до Кіровоградської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства НАСК "Оранта" та до відкритого акціонерного товариства "Черкасихліб" про стягнення 11 984,77 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідачів 11 984,77 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу з яких: 11 163,85 грн. страхового відшкодування, 369,78 грн. пені за період прострочення, 379,57 грн. втрат від інфляції та 71,57 грн. нарахованих процентів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.
Ухвалою від 03.12.2010 року було замінено першого відповідача Кіровоградську обласну дирекції відкритого акціонерного товариства НАСК "Оранта" на юридичну особу - ВАТ НАСК "Оранта".
Представник першого відповідача вважає, що лише він є належним відповідачем, але позов визнав лише в сумі страхового платежу - 11 163,85 грн.,
Представник другого відповідача вважає, що він не належний відповідач і позов повинен бути задоволений лише відносно ВАТ НАСК "Оранта" (відзив а.с. 47).
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
З матеріалів справи вбачається наступне:
22 липня 2009 р. між позивачем - закритим акціонерним товариством "Українська аграрно-страхова компанія" (Страховик) та гр. Герасимюком Петром Петровичем (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 76/6/32-09 (а.с. 9-12), відповідно до умов якого Страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити Страхувальнику виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу та/або застрахованому додатковому обладнанню внаслідок настання страхового випадку і на умовах визначених цим Договором, а Страхувальник зобов'язався сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови цього договору (далі - договір страхування).
За договором страхування було застраховано автомобіль Tucson 2.0 5 МТ4» (державний номер СА 4434 АК, 2007 року випуску, дійсною вартістю 114 928,50 грн.), власником якого є Герасимюк Петро Петрович. Згідно п. 1.14., строк дії договору страхування триває з 23.07.2009 р. по 22 липня 2010 р.
Страховими ризиками (випадками) є: ДТП, стихійні явища, пожежа, протиправні дії третіх осіб, незаконне заволодіння (п. 2.3.1. Договору страхування).
Згідно п. 2.3.1.1. договору страхування, "ризик ДТП" включає в себе зіткнення застрахованого транспортного засобу під час руху з рухомими та чи нерухомими предметами, зіткнення рухомих транспортних засобів з нерухомим застрахованим транспортним засобом, перевертання застрахованого транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що застрахована особа - Герасимюк Петро Петрович - потрапив у ДТП, яка сталася об 11 год. 10 хв. 09.05.2010 р. (тобто в період дії вказаного договору страхування) в дворі АДРЕСА_1. В результаті ДТП зіткнулись автомобіль "ГАЗ-3302" (державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який перебував у трудових відносинах з другим відповідачем по справі і якому належить транспортний засіб - ВАТ "Черкасихліб", застрахований у ВАТ НАСК "Оранта" згідно полісу страхування цивільно-правової відповідальності НОМЕР_2 та автомобіль Tucson 2.0 5 МТ4»(державний номер НОМЕР_3 під керуванням власника ОСОБА_2., застрахований ЗАТ "Українська аграрно-страхова компанія" за договором добровільного страхування транспортного засобу № 76/6/32-09 від 22.07.2009 р.
В результаті ДТП пошкодження отримав автомобіль ОСОБА_2. "HYUNDAI Tucson 2.0 5 МТ4». Довідкою Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області № 8615128 (а.с. 21) встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 (автомобіль "ГАЗ-3302" (державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності відкритому акціонерному товариству "Черкасихліб") правил проїзду перехресть.
Згідно рахунку - фактури № ЗН-0002145 від 11.05.2010 р. та акту виконаних робіт № ГК-0000615 від 27.05.2010 р. виданого товариством з обмеженою відповідальністю "Технологічний центр - Горки", вартість відновлюваного ремонту автомобіля Tucson 2.0 5 МТ4»(державний номер НОМЕР_3 склала 14 135,00 грн. (а.с. 22).
Позивач - Закрите акціонерне товариство "Українська аграрно-страхова компанія", керуючись умовами договору страхування № 76/6/3209 від 22.07.2009 р., страховим актом № 1 від 14.05.2010 р. та заявою страхувальника від 11.05.2010 р., виплатив ОСОБА_2. страхове відшкодування у сумі 11 163,85 грн. згідно свого розрахунку (а.с.25) , що підтверджується платіжним дорученням № 572 від 21.05.2010 р. (а.с. 26).
За доводами представників сторін, спору з приводу розміру відшкодування між учасниками процесу та Герасимюком П.П. немає.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2010 р. у справі № 3-1600/2010 року (а.с. 27), винним в порушенні вимог п.п. 2.3б, 10.11 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, у вищевказаній ДТП був визнаний водій другого відповідача по справі (ВАТ "Черкасихліб") - ОСОБА_1, за що він притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу.
Вказані обставини відповідачами не заперечуються і підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваним договором добровільного страхування транспортного засобу № 76/6/32-09 від 22.07.2009 р., платіжним дорученням про виплату страхового відшкодування № 572 від 21.05.2010 р., актом огляду транспортного засобу від 11.05.2010 р., постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.05.2010 р. у справі № 3-1600/2010 року про особу винну у скоєнні ДТП, а також довідкою Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області від 09.05.2010 р. про пошкодження застрахованого автомобіля, довідкою Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області від 09.05.2010 р. № 8615128 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, заявою ОСОБА_2. про пошкодження транспортного засобу від 11.05.2010 р., страховим актом позивача від 14.05.2010 р. № 1.
Судом встановлено, що Позивач, як страховик, сплатив громадянину ОСОБА_2. суму страхового відшкодування у розмірі 11 163,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 572 від 21.05.2010 року (а.с. 26).
За доводами позивача, в зв'язку з тим, що ДТП сталось з вини водія транспортного засобу "ГАЗ-3302" (державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, який керував транспортним засобом при виконанні своїх трудових обов'язків, у позивача - закритого акціонерного товариства "Українська аграрно-страхова компанія", виникло право регресної вимоги до власника транспортного засобу винуватця ДТП - тобто, до другого відповідача по справі та до його страховика ВАТ НАСК "Оранта", яке вчасно не провело страхове відшкодування в інтересах свого клієнта.
Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно зі статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За доводами представника другого відповідача - ВАТ "Черкасихліб", автомобіль якого "ГАЗ-3302" н/з СА 6152АО був винуватцем ДТП, його цивільна відповідальність також була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_2 у ВАТ НАСК "Оранта" (а.с. 33, договір а.с. 51). Однак на звернення другого відповідача до ВАТ НАСК "Оранта" перший відповідач страхове відшкодування не здійснив, що і призвело до виникнення спору.
Позивач звернувся до першого відповідача з претензією від 28.07.2010 № 879 на суму 11 163,85 грн. і просив перерахувати в порядку регресу відшкодування по вказаній страховій події. Відповідач відповіді на претензію не надав суму у розмірі 11 163,85 грн. не сплатив.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (зі змінами та доповненнями) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
П. 38.2.3 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-ІУ (зі змінами та доповненнями) передбачено право страховика на звернення з регресним позовом до іншого страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
У наданому суду відзиві на позов представник першого відповідача ВАТ НАСК "Оранта" повідомив суд про те, що другий відповідач ВАТ "Черкасихліб" вчасно та з повний пакетом документів звернувся до нього за страховим відшкодуванням, однак через фінансові труднощі грошові кошти не були сплачені.
За таких обставин належним відповідачем по даній справі є лише ВАТ НАСК "Оранта" як страховик ВАТ "Черкасихліб", внаслідок не виконаня ним своїх зобов'язань перед цим підприємством.
Доказів про проведення розрахунків між позивачем та ВАТ НАСК "Оранта" немає, правомірність позовних вимог про стягнення з цього страховика 1 163,85 грн. в якості регресного відшкодування позивачем доведені.
Позов було заявлено до двох відповідачів - ВАТ НАСК "Оранта" та до ВАТ "Черкасихліб", як до особи, що відповідає за шкоду, завдану своїм працівником та її страховика, що не суперечить ст. 23 ГПК України. Солідарну відповідальність обох відповідачів позивач не доводив, однак фінансову відповідальність покладав на відповідачів неподільно.
Оскільки за обставинами справи належним відповідачем є лише ВАТ НАСК "Оранта", то у задоволенні позову до другого відповідача ВАТ "Черкасихліб" позивачу слід відмовити повністю.
В частині вимог позивача про стягнення пені, інфляційних та процентів річних судом було встановлено наступне:
За доводами позивача він направив відповідачам по справі претензію від 23.06.2010 року та претензію від 28.07.2010 року про стягнення збитків по виплаті страхового відшкодування та про відшкодування в порядку регресу страхового відшкодування, однак задоволення своїх вимог не отримав.
Позивач просив стягнути 369,78 грн. пені, 379,57 грн. втрат від інфляції та 71,57 грн. 3% річних в порядку п. 2 ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст.625 ЦК України за період прострочення виконання відповідачами вимог позивача, викладених в претензіях.
Згідно ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 р. № 1961-ІУ, яка регулює порядок виплати страхового відшкодування, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Пеню на користь страховика за прострочення розрахунків в порядку регресу дана стаття не встановлює.
У відповідності до ч. 2ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Доказів про існування між позивачем та першим відповідачем - ВАТ НАСК "Оранта" договірних зобов"язань у справі немає, позивач їх не надав та не надав доказів того, що чинне законодавство встановлює розмір пені за прострочення виконання вимоги про регресне відшкодування страхових платежів.
На підставі викладеного, позивач не має права нараховувати та стягувати пеню за прострочення виконання регресного зобов'язання винною особою.
У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дана стаття знаходиться в розділі ЦК України - правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання книги п'ятої "Зобов'язальне право".
Право регресного стягнення позивачем обґрунтовано спеціальною ст. 993, яка знаходиться у главі 67 ЦК - "Страхування" підрозділу Договірні зобов'язання розділу ІІІ - Окремі види зобов'язань.
Даною статтею прямо передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, (лише) у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Договірних відносин між позивачем та першим відповідачем ВАТ НАСК "Оранта" немає, їх відносини регулюються положеннями законодавства про регресні вимоги, а тому грошові зобов'язання, про які говориться в ст. 625 ЦК України між цими сторонами не виникли. Відповідно позивач не має права стягувати з першого відповідача нічого, крім своїх фактичних витрат на проведення страхового відшкодування, оскільки інше не допускається главою 67 ЦК - "Страхування" з ЦК України.
З цих підстав у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних позивачу слід відмовити повністю за безпідставністю їх нарахування.
На підставі викладеного, з ВАТ НАСК "Оранта" на користь позивача підлягає до примусового стягнення лише 11 163,85 грн. коштів, виплачених позивачем в якості страхового відшкодування застрахованій ним особі громадянину ОСОБА_2.
На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно сумі задоволених позовних вимог державне мито в сумі 111,64 грн. та 219,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись статтями 49, ст. 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", ідентифікаційний код 00034186, м. Київ, вул. Жилянська, 75 на користь Закритого акціонерного товариства "Українська аграрно- страхова компанія" , ідентифікаційний код 22800936, поштова адреса м. Черкаси, вул. Г. Сталінграду, 22А -- 11 163,85 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 111,64 грн. державного мита та 219,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті вимог - у позові відмовити повністю.
3. В задоволенні позову до ВАТ "Черкасихліб" -- позивачу відмовити повністю.
Наказ видати.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.
СУДДЯ Н.М. Спаських