Дата документу 14.07.2025 Справа № 331/1695/25
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний №331/1695/25 Головуючий у 1-й інстанції: Фісун Н.В.
Провадження № 22-ц/807/1379/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
14 липня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2025 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2025 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 02 жовтня 2012 року між Акціонерним банком «Укргазбанк» (далі по тексту - АТ «Укргазбанк») та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 2203/145-316/04, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 130 320,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за процентною ставкою 17,8 річних, строк повернення кредиту 01 жовтня 2017 року. За користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 22.8 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір застави № 2203/53 від 02 жовтня 2012 року, згідно якого ОСОБА_1 надав в заставу рухоме майно, а саме: автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску , колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 2203/53-01 від 02 жовтня 2012року, за умовами пункту 1.1. якого остання зобов'язалася в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі Позичальником зобов'язань по Кредитному договору.
У зв'язку з порушенням Позичальником умов кредитного договору, АБ «Укргазбанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року у справі №310/10141/18 позовні вимоги АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 112179,52 грн, яка складається з:процентів за користування кредитом 14740,42 грн та заборгованості за кредитом 97439,10 грн. В процесі виконавчого провадження заборгованість згідно вказаного рішення суду остаточно була погашена лише у 2024році.
Враховуючи, що зазначене рішення суду протягом тривалого часу в повній мірі не виконувалося, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України відповідач зобов'язаний окрім суми боргу також сплатити три проценти річних від простроченої суми а також заборгованість з урахуванням індексу інфляції, що відповідно до розрахунку заборгованості за період з 13 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року становить - 9900, 64 грн ( три проценти річних), а також заборгованість з урахуванням індексу інфляції - 21473, 53 грн.
Відповідно до п. 4.2 договору застави за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання пункту 3.3.4 цього договору Заставодавець сплачує на користь Заставодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку протягом якого Заставодержатель порушував вимоги п. 3.3.4 цього договору та становить 1,5% від заставної вартості предмета застави, визначеної у п. 2.3 цього договору, який збільшується на 0,75 п.п. щомісяця наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місцем порушення.
Станом на 28 листопада 2024 року за порушення умов щодо зобов'язань відносно страхування предмету застави ОСОБА_1 (Кредитний договір №2203/145-316,04 від 02 жовтня 2012року) зобов'язаний сплатити банку, як заставодержателю, штраф у розмірі: 114 800,00х(1,5+0,75х36)% = 41 268,00грн.
На підставі вищевикладеного просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 13 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 9900,64грн, заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 13 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 21 473,53 грн та стягнути з ОСОБА_1 штраф за несвоєчасне страхування предмету застави за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 41 268,00 грн та судові витрати.
Рішенням Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного Банку «Укргазбанк» заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 13 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 9 900, 64 грн; заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 13 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 21 473, 53 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Банку «Укргазбанк» судовий збір в сумі 716, 07 грн.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог Банку стосовно штрафу за несвоєчасне страхування предмету застави за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2020 року у сумі 41 268, 00 грн, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» штрафу за несвоєчасне страхування предмету застави за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2020 року у розмірі 41268, 00 гривень та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що умовами договору застави, зокрема п. 3.3.4., визначено обов'язок заставодавця надавати банку копії договору страхування, документів, що підтверджують сплату страхових платежів банку, що не було надано та свідчить про порушення умов договору застави.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що оголошення про ухвалу про відкриття апеляційного провадження розміщено на вебсайті Запорізького апеляційного суду 20 червня 2025 року (а.с.134).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 41 268, 00грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується в частині відмовлених позовних вимог Банку стосовно штрафу за несвоєчасне страхування предмету застави за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2020 року у сумі 41 268, 00 грн. В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Отже, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3% річних) за період з 13 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 9 900, 64 грн; заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 13 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 21 473, 53 грн, не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу за несвоєчасне страхування предмету застави за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2020 року у сумі 41 268, 00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що на дату закінчення строку кредитного договору 01 жовтня 2017 року, зазначений штраф ОСОБА_1 не було нараховано, що підтверджено довідкою банку про розрахунок заборгованості рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року у справі № 310/10141/18, тому після закінчення строку дії кредитного договору кредитор має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, якщо зобов'язання залишаються невиконаним. Таким чином, право банку нараховувати проценти та пеню за кредитом припинилолся зі спливом строку кредитування, тому його позовні вимоги про стягнення відсотків за кредитним договором та пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором подані ним поза межами строку дії кредитного договору є необгрунтованими та не підлягають задоволенню, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28 березня 2019 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц. З огляду на викладене, штрафні санкції відповідно до п. 4.2 договору застави № 2203/53 від 2 жовтня 2012 року стягненню з ОСОБА_1 не підлягають.
З вказаними висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, колегія суддів апеляційного суду не погоджується , виходячи з наступного.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2012 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 2203/145-316/04, відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати Відповідачеві грошові кошти, а Відповідач зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором. Згідно п. 1.1 Кредитного договору сума кредиту 130 320,00 грн, процентна ставка за користування кредитом складає 17.8 % річних, (п. 1.4.1 договору) (а.с.13-16).
Згідно п. 1.4.2. Кредитного договору за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені договором (прострочена заборгованість) процентна ставка встановлюється в розмірі 22,8 % річних. Строк повернення кредитних коштів до 1 жовтня 2017 року. (п. 1.3.1 Кредитного договору).
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок ТОВ «Імперіал-Авто» № НОМЕР_2 , відкритий в ДОД «Райффайзен Банк Аваль», код ЄДРПОУ 34706076 з призначенням платежу «За а/м RIO 1.6 із зазначенням він коду рахунку та суми.
Умовою забезпечення кредиту відповідно до п. 2.1, п. 2.3 Договору є Договір застави автомобіля. Кредит забезпечується фінансовою порукою ОСОБА_2 ..
Відповідно до п. 4.3.6, п. 4.3.7 кредитного договору позичальник зобов'язаний одночасно з укладенням цього договору надати, у тому числі, укладений у відповідності до вимог Банку договір страхування заставного майна, а також надати Банку докази сплати страхових платежів, що підтверджують дію страхового покриття за договором страхування на строк, не менше, ніж на один рік.
Здійснювати страхування заставного майна позичальник має протягом усього строку кредитування, тобто забезпечити укладення наступних договорів страхування таким чином, щоб страхове покриття за договорами страхування було безперервним та діяло протягом усього терміну користування кредитними коштами.
Згідно до пункту 5.2. кредитного договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань по цьому договору, він зобов'язаний відшкодувати банку збитки, а також сплатити штрафні санкції та інші видатки, понесені банком за договором.
Своїми підписами у договорі сторони погодили і відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором (а.с. 13-16).
В якості забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 2203/53-01 від 02 жовтня 2012року, за умовами пункту 1.1. якого остання зобов'язалася в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед Банком за виконання у повному обсязі Позичальником зобов'язань по Кредитному договору (а.с.19-20).
З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір застави № 2203/53 від 02 жовтня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Плугатирьовою В.В., реєстровий №2650, згідно якого ОСОБА_1 надав в заставу рухоме майно, а саме: автомобіль марки KIA, модель Rio, 2012 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.21-23).
У п. 3.3.4 вказаного договору застави, визначено, що заставодавець зобов'язаний на період дії цього договору застрахувати предмет застави на його повну вартість за власний рахунок у відповідності до вимог банку, виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування та надати банку копії договору (договорів) страхування, а також документів, що підтверджують сплату страхових платежів за цим (и) договором (ами) страхування.
Забезпечити безперервну дію страхового покриття щодо предмет застави на строк не менший, ніж той, в межах якого Заставодавець виконує свої зобов'язання за кредитним договором. Вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування (договір страхування укладається строком дії на один рік, якщо інше не передбачено внутрішніми нормативними актами Банку), за яким застраховано предмет застави, в тому числі вчасно сплачувати страховий платіж, а також всі чергові страхові платежі, якщо такі платежі передбачені умовами договору страхування (у разі наявності дозволу на це у відповідності до внутрішніх нормативних актів Банку).
Не пізніше, ніж за 3 банківські дні до граничного строку закінчення дії договору страхування, у випадку, якщо Заставодавець не виконав всі свої зобов'язання за кредитним договором, укласти новий договір страхування та сплатити річний страховий платіж або черговий страховий платіж, визначений новим договором страхування, та не пізніше ніж за 1 банківський день до граничного строку дії попереднього договору страхування надати Заставодержателю докази таких сплат та копії договору (ів) страхування.
Не пізніше, ніж за 3 банківські дні до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначених договором страхування, у випадку, якщо такі платежі передбачені умовами договору страхування (у разі наявності дозволу на це у відповідності до внутрішніх нормативних актів Банку), сплачувати такі чергові страхові платежі та не пізніше, ніж за 1 банківський день до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначених договором страхуванням, надавати Заставодержателю докази таких сплат.
Підтримувати шляхом негайної спати відповідних страхових платежів, розмір страхової суми, яка зменшилась з будь-яких причин, на рівні, визначеному в договорі страхування, на момент укладення договору страхування та надавати Заставодержателю докази таких сплат.
При цьому, у п. 4.2 даного договору застави закріплено, що за кожний випадок невиконання чи неналежного виконання п. 3.3.4. цього договору заставодавець сплачує на користь заставодержателя штраф. Розмір штрафу встановлюється залежно від строку протягом якого заставодавець порушував вимоги п. 3.3.4. цього договору та становить 1,5 % від заставної вартості предмета застави, визначеної у п. 2.3. цього договору, який збільшується 0,75 п. п. щомісячно наростаючим підсумком починаючи з 2-го календарного місяця, що слідує за місяцем порушення (у т. ч. враховуючи місяць у якому будуть виконані всі зобов'язання зі страхування). При цьому, сплата штрафу не звільняє заставодавця від виконання зобов'язань за вказаними пунктами.
Відповідно до п. 4.3 Договору застави, при порушенні Заставодавцем обов'язків щодо страхування предмета застави Заставодержатель має право застрахувати предмет застави за свій рахунок, з наступним відшкодуванням всіх витрат за рахунок Заставодавця.
Відповідно до п. 4.4 Договору застави, сторони домовились, що строк позовної давності (включаючи вимоги про стягнення неустойки) за цим Договором становить три роки.
Відповідно до п. 7.1 договір застави набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором.
Як вбачається з п. 8.3 кредитного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. А відповідно до п. 7.1 договору застави, цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення додаткових угод до нього), застава, передбачена цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.
У зв'язку з порушенням Позичальником умов кредитного договору, АБ «Укргазбанк» 30 листопада 2018 року звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором, про що зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі від 27 грудня 2018 року у праві № №310/10141/18, що є в загальному доступі в ЄДРСУ.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року у справі №310/10141/18 позовні вимоги АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 112 179,52 грн, яка складається з:процентів за користування кредитом 14740,42 грн та заборгованості за кредитом 97439,10 грн (а.с.24-25).
На виконання вищевказаного рішення суду від 13 березня 2019 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області 11 листопада 2021 року було видано чотири виконавчих листи, які були Банком пред'явлені до примусового виконані до Горлівського відділу державної виконавчої служби у Горлівському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Вищезазначене рішення суду було примусово виконане боржниками у 2024 році, що підтверджується постановами про закінчення виконавчого провадження №73023168 щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у сумі 112 179, 52 грн від 26 листопада 2024 року, №73024581 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 112 179,52 грнвід 26 листопада 2024 року, 73022865 щодо стягнення з ОСОБА_2 судового збору у сумі 881 грнвід 14 березня 2025 року, №73024600 щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 881 грн 02 грудня 2024 року, а також списками із рахунків ОСОБА_1 (а.с.9-11,26-29).
Спірні відносини виникли між сторонами з приводу триваючого невиконання підтвердженого рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року у справі № 310/10141/18 зобов'язань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з виконання передбачених кредитним договором та договором поруки зобов'язань, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
У позовній заяві позивач серед іншого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку, як заставодержателя, штраф у розмірі 41 268,00 грн ( 144800, 00 х (1,5+0,75х36)% за порушення умов щодо зобов'язання відносно страхування предмета застави ОСОБА_1 ( кредитний договір 2203/145-316\04 від 02 жовтня 2012 року).
Згідно з умовами кредитного договору, а саме п. 4.3.6, встановлено, що позичальник зобов'язаний одночасно з укладанням цього договору надати до банку укладені договори страхування власного житла та майна, яке береться в заставу, визначеного в п. 1.2. цього договору, а також надати Банку докази сплати страхових платежів, що підтверджують дію страхового покриття за вказаними договорами страхування не менше, ніж на один рік.
Позивач в позові вказував, що позичальник порушив ці умови кредитного договору, підтвердження страхування майна, що перебуває у заставі, Банку не надав останні три роки після закінчення договору і до повного виконання рішення суду з урахуванням строків позовної давності до звернення до суду. Тому ОСОБА_1 , враховуючи оцінку предмету застави, умови п. 4.2 кредитного договору, просив стягнути з відповідача штраф за порушення умов договору щодо обов'язкового страхування предмету застави за період з 2017 року по 2020 рік в розмірі 41 268.00 грн.
Отже, в даному випадку підставою для нарахування штрафу - невиконання умов договору застави, а не кредитного договору. При зверненні до суду Банк мотивував свої вимоги не порушеннями відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору, що потягнули виникнення заборгованості за кредитом, а іншими нормами матеріального права і умовами договору застави, які передбачають обов'язок позичальника страхувати предмет застави, незалежно від виконання умов кредитного договору, або їх порушення.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1 Закону України "Про заставу" застава є способом забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про заставу» предмет застави може бути застрахований за згодою сторін на погоджених такими сторонами умовах, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої ст. 6 Закону України "Про страхування" від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, зокрема,здійснюється добровільне страхування наземного транспорту (крім залізничного).
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити , що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Отже, виходячи з положень частини четвертої статті 631 ЦК України закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов'язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії. Вимоги про відшкодування збитків, зумовлених порушенням договору, про стягнення неустойки тощо можуть бути пред'явлені незалежно від закінчення строку дії договору протягом встановлених для цих вимог строків позовної давності ( ст. ст. 257, 258 ЦК України).
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Застоводавець за період з 2017 року по 2020 рік не надав Застоводержателю докази страхування предмета застави та копії договорів страхування, що в свою чергу грубо порушує умови договору застави. З огляду на те, що заборгованість за кредитним договором була погашена лише у 2024 році, що підтверджується виписками із рахунків ОСОБА_1 та також постановами про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 березня 2019 року у справі № 310/10141/18, то і страхування предмета застави мало б було бути здійснене Заставодавцем відповідно до повного виконання боргових зобов'язань, що в свою чергу ОСОБА_1 зроблено не було, та документи які б спростували дані обставини матеріали справи не містять.
Таким чином, договір застави в даній справі діє до повного виконання зобов'язань забезпечених заставою та закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 ст. 631 ЦК України).
Оскільки відповідач ОСОБА_3 в порушення умов договору застави належних доказів щодо укладення договору страхування транспортного засобу банку не надав, відповідно, у банку виникло право на нарахування штрафу за невиконання умов договору застави щодо страхування предмета застави згідно з п. 4.2. договору застави.
Згідно розрахунку позивача, сума штрафу за неналежне виконання умов договору застави щодо страхування предмету застави нарахована за період з 12 березня 2017 року по 29 лютого 2020 і становить 41 268.00грн: 144 800.00 грнх 1,5 % від заставної вартості предмету застави+ 0,75 (щомісячно наростаючим підсумком починаю з 2-го календарного місяця)*36 місяців. Розрахунок позивача ОСОБА_1 не спростовано, тому сума штрафу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у вказаному розмірі.
Вимога Банку про стягнення нарахованих ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення умов страхування предмету застави є обгрунтованою, оскільки належно підтверджена матеріалами справи.
При цьому, слід зауважити, що стаття 625 ЦК України не регулює правовідносини між сторонами щодо обов'язку страхування заставленого майна, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що банк безпідставно нарахував штраф за порушення умов договору щодо страхування предмету застави після закінчення строку кредитування, оскільки договір застави діє до повного виконання зобов'язань забезпечених заставою та закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Порушення щодо страхування предмета застави, мало місце під час дії договору.
Також, суд першої інстанції посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження№14-154цс18), які не стосуються вимог щодо штрафу, які є предметом позову у даній справі, не спростовують законність їх нарахування та в подальшому законному стягненню в межах чинного законодавства України.
З огляду на викладене, враховуючи, що заставодавець не надав банку з 2017 року по 2022 рік жодних доказів дійсності договору страхування предмету застави та сплати страхових платежів, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 41 268,00 грн, за невиконання відповідачем договору застави в частині страхування предмету застави, підлягають задоволенню.
Аргументи апеляційної скарги є виправданими.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки рішення суду в частині відмовлених позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 штрафу за несвоєчасне страхування предмету застави у розмірі 41268, 00 гривень не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухвалення в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За частиною 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що апеляційним судом апеляційну скаргу задоволено, рішення суду скасовано в частині відмовлених позовних вимог, позов задоволено на суму 41 268 грн, з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути судовий збір за подання позову у сумі 1720,20 грн (3028*41268/72642,17), за подання апеляційної скарги у розмірі 2063,88грн, разом 3784,08 грн (1720,20+2063,88).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити.
Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2025 року в оскаржуваній частині скасувати. Ухвалити в цій частині нову постанову.
Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення штрафу за несвоєчасне страхування предмета застави за договором застави транспортного засобу № 2203/53 від 02 жовтня 2012 року, яким забезпечено вимоги кредитного договору № 2203/145-316/04 від 02 жовтня 2012 року задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" штраф за несвоєчасне страхування предмета застави за договором застави транспортного засобу № 2203/53 від 02 жовтня 2012 року у розмірі 41 268.00 гривень.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк" судовий збір у розмірі 3784,08 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 14 липня 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.