Справа № 604/480/25
Провадження № 2/604/302/25
14 липня 2025 року cел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сіянка В.М.,
за участю секретаря Феньо О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, -
30 квітня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Підволочиського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТОВ « Страхова компанія Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого у загальному розмірі 48 000,00грн та стягнення 12112,00грн судових витрат пов'язаних з розглядом справи.
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом позивачі вказують , що 17 жовтня 2024 року близько 18 год. 55 хв. на автодорозі «Богодухів-Валки-Нова Водолага» в м. Богодухів на вул. Оверченка, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи автомобілем марки "MERCEDES-BENZ 1844" р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом марки "SCHMITZ S01" р.н. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинув. За фактом ДТП Слідчим управління ГУНП в Харківській області 17.10.2024 внесено матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024221010000539. Внаслідок вищевказаної ДТП, було завдано матеріальної та моральної шкоди близьким родичам, у зв'язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, оскільки цивільно-правова відповідальність автомобіля була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант».
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивачі та представник позивачів до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву, згідно якої просив проводити розгляд справи без його участі та участі позивачів, позовні вимоги підтримав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Як вбачається з довідки про доставку електронного документа, відповідачу -14 травня 2025 року надіслано копію ухвали про відкриття провадження в його електронний кабінет .
Згідно довідки про доставку електронного документа, відповідачу -11 червня 2025 року надіслано судову повістку про виклик та копію ухвали суду від 10.06.2025 в його електронний кабінет .
За приписами ч.3 ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого про дату і час судового засідання відповідача та постановляє заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, 17 жовтня 2024 року близько 18 год. 55 хв. на автодорозі "Богодухів-Валки-Нова Водолага" в м. Богодухів на вул. Оверченка, відбулася дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи автомобілем марки "MERCEDES-BENZ 1844" р.н. НОМЕР_1 з напівпричепом марки "SCHMITZ S01" р.н. НОМЕР_2 , здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внаслідок даної ДТП пішохід ОСОБА_4 від отриманих травм загинув на місці пригоди, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 18 жовтня 2024 року № 12-17/263-ОКМ/24 та свідоцтвом про смерть від 25 жовтня 2024 року серії НОМЕР_3 .
За фактом вказаної ДТП 17 жовтняи2024 року були внесені відомості до ЄРДР за № 12024221010000539 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України
Згідно листа старшого слідчого в ОВС відділу СГ ГУНП в Харківській області від 28.03.2025 за №125 ад на теперішній час триває досудове розслідування, проводяться необхідні слідчі дії та експертні дослідження.
Страхова відповідальність автомобіля "MERCEDES-BENZ 1844" державний номер НОМЕР_1 застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант» ( страховик є діючим членом МТСБУ).
Суд дослідивши надані докази установив, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 батьки: батько - ОСОБА_1 ; мати - ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 від 26.02.2004 ) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_5 від 14.01.2011 )
Станом на дату ДТП загиблий був розлучений, що підтверджується Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28.02.2019 року справа №604/83/19.
Відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом № 1961-IV.
Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Статтею 6 Закону № 1961-IV визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.
Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого, визначено у статті 25 Закону № 1961-IV. Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.
Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Таким чином обов'язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.
Відповідно до частини першої статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п'яти років після його смерті.
У пункті 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.
При цьому наявність чи відсутність у страховика обов'язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21 та від 30 квітня 2025 року у справі 496/3445/22 (провадження № 61-4322св24).
В постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20) Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала такі правові висновки.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Аналізуючи законодавство, яке регулює порядок виплати шкоди завданої смертю потерпілого, шкода відшкодовується щомісячними рівними платежами, страховик у свою чергу має право виплатити таку шкоду одноразовим платежем.
Частиною першою статті 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Положення статей 1200 та 1202 ЦК України закріплено у параграфі 2 «Відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю» глави 82 «Відшкодування шкоди» Книги п'ятої «Зобов'язальне право».
Тлумачення положень статей 1200 та 1202 ЦК України дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв'язку, оскільки вони підлягають застосуванню як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
У системному зв'язку зі статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках, передбачених Законом, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше, ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Разом із тим, відповідно до абзацу другого частини першої статті 1202 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦК України (частини перша та друга статті 4 ЦК України).
01 січня 2004 року набрав чинності ЦК України, прийнятий 16 січня 2003 року, тоді як Закон № 1961-IV був прийнятий 01 липня 2004 року та набрав чинності 01 січня 2005 року. Положення частини першої статті 1198 ЦК України діє у незмінній редакції з часу набрання чинності цим Кодексом. Так само незмінними залишаються положення статті 25 Закон № 1961-IV.
Оскільки парламент прийняв окремий Закон № 1961-IV після ЦК України, то його положення не мали би суперечити приписам зазначеного Кодексу. Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у Рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 у справі № 1-7/2012 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення частини четвертої статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (справа про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва) (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Отже, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні положення різного змісту, то пріоритетними є положення ЦК України.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах: від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, провадження № 14-188цс20 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17, провадження № 12-85гс20 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, провадження № 14-24цс21.
Відповідно до статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 7 100 грн, з 1 квітня - 8 000 грн.
З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 96 000,00 грн, виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, частка яка припадає на кожного становить 24 000,00 грн (1/4 частка).
Судом перевірено проведений позивачем розрахунок, який є обґрунтованим.
Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Зазначена стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.
Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір'ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц).
Крім того аналіз положень частини першої статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягли пенсійного віку, та мали право на одержання утримання у свого сина ОСОБА_4 , тому мають право на відшкодування шкоди.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі , та слід стягнути з відповідача користь позивачів по 24 000 грн моральної шкоди, пов'язаної із дорожньо-транспортною пригодою.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, в. ч. витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 12112,00 грн.
При вирішенні питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За вимогами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, за ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
За висновками Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У додатковій постанові від 24 червня 2024 року у справі №712/3590/22 Верховний Суд звернув увагу на необхідність врахування судами, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат. Наведене є обов'язком, визначеним частиною першою статті 81 ЦПК України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 (провадження № 61-13766св24)
Клопотання та/або заперечення від товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа -Гарант» щодо зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу на адресу суду не надходило.
Стороною позивача надано суду: Договори про надання професійної правничої допомоги №Ж472/Д354190 та №Ж470/Д354190, укладені 07.03.2025 між Позивачами та Адвокатським об'єднанням "Автопоміч Україна" , а також детальний розрахунок робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової) допомоги у даній справі.
Отже матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання позивачами послуг Адвокатського об'єднання "Автопоміч Україна" з надання правової допомоги в суді першої інстанції
Отже, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа -Гарант» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за розгляд справи судом становить по 6056,00грн кожному. .
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, за вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тому відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір в дохід держави.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20грн. Оскільки позовна заява подана позивачем через Електронний суд застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Такими чином з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 908,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 133, 141, 223, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія Альфа-Гарант», про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ: 32382598) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 , місце проживання : АДРЕСА_1 ) -24 000,00 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу в розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість )гривень 00 копійок, а всього 30056,00 (тридцять тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ: 32382598) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) -24 000,00 (двадцять чотири тисячі) гривень 00 копійок відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу в розмірі 6 056,00 грн (шість тисяч п'ятдесят шість ) гривень 00 копійок, а всього 30056,00 (тридцять тисяч п'ятдесят шість) гривень 00 копійок.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова Компанія «Альфа-Гарант» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ: 32382598), на користь держави судовий збір в розмірі 908,60 (дев'ятсот вісім) гривень 60 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення проголошено 14 липня 2025 року.
Суддя В.М. Сіянко