Справа №751/9914/24
Провадження №2/751/20/25
14 липня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
в складі: головуючого - судді Діденко А. О.
секретаря судового засідання Бобровник Н.В., Соколовський В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС»
представник позивача - Підгорний Костянтин Євгенович
представники відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про стягнення коштів,
Встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про стягнення 1 028 507,53 грн, що є інфляційними втратами за період з травня 2016 року до травня 2023 року та 3% річних, які нараховані на суму 795 511,26 грн, яка в період з 08.03.2023 до 31.05.2023 була несвоєчасно сплачена позивачу в рахунок часткового погашення зобов'язань в розмірі 3 954 749,71 грн з відшкодування йому як іпотекодавцю перевищення 90% вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог відповідача як іпотекодержателя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.10.2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений Договір про надання кредиту №11061217000.
01.11.2006 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Додаткову угоду №11061217000-1 до Кредитного договору, якою змінено умови щодо забезпечення виконання зобов'язання позивача. У забезпечення виконання зобов'язань між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений Іпотечний договір №30006Z174 від 01.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2717, за умовами якого, позивач передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» належне йому нежиле приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
21.09.2015 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» був укладений договір факторингу №27 від 21.09.2015 року, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги до позичальника за Кредитним договором зі всіма додатковими угодами до нього.
22.09.2015 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір про відступлення прав вимоги №1 від 22.09.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №5002. За умовами зазначеного Договору до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги за Іпотечним договором, та товариство отримало права іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Позивач зазначає, що у подальшому, а саме 18.04.2016 за ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» у позасудовому порядку згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» було зареєстровано право власності на предмет іпотеки. Однак, після переходу права власності від ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» позивачу не було сплачено належного йому відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою грошових зобов'язань, що передбачено ч. 3 ст. 37 зазначеного Закону.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09.11.2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про захист прав споживача задоволено частково та стягнуто з 3954749,71 грн відшкодування перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою грошових зобов'язань.
З урахування обставин та правовідносин, встановлених постановою апеляційного суду, позивач вважає, що починаючи з 22.04.2016 у відповідача виник обов'язок виконати вказане грошове зобов'язання та сплатити кошти в сумі 3954749,71 грн.
Разом із цим, вказані грошові кошти не було сплачено своєчасно на користь позивача, а перерахування їх здійснювалося відповідачем лише в межах відкритого виконавчого провадження та окремими частинами. Несвоєчасне виконання цього грошового зобов'язання призвело до виникнення в позивача права на отримання виплати трьох процентів річних та інфляційних збитків.
При цьому позивач вважає, що згідно висновків Верховного Суду звернення із позовом про стягнення основного боргу перериває перебіг позовної давності щодо трьох процентів річних та інфляційних втрат. За таких умов, оскільки перебіг строку позовної давності розпочався на наступний день після виникнення грошового зобов'язання (22.04.2016) та був перерваний в квітні 2018 року шляхом подання позову про стягнення основної суми боргу. У подальшому, а саме з 12.03.2020 строк позовної давності продовжився на період дії карантину та до 30.06.2023, а з 24.02.2022 продовжився на строк дії воєнного стану. Отже, на думку позивача, щодо заявлених ним позовних вимог строк позовної давності не було пропущено станом на момент звернення до суду із цим позовом.
Крім того позивач вважає, що не мав можливості звернутися до суду із позовом про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат тому, що станом на 22.04.2016 опублікованого індексу інфляції не існувало, а аналогічно як і за інші періоди, зокрема індекс інфляції за лютий 2017 року було опубліковано в березні 2017 року тощо.
Крім того позивач вважає, що навіть якщо не брати до уваги переривання строку позовної давності щодо вимог за ст. 625 ЦК України шляхом подання позову про стягнення основної суми боргу, то позовна давність щодо вимог за період починаючи з лютого 2017 закінчитися не могла, адже період її перебігу припадає на 12.03.2020, тобто початок дії карантину, а в подальшому вона вважається продовженою до початку дії воєнного стану, який діє і по сьогоднішній день.
Також позивач акцентує увагу, що оскільки виплата коштів відповідачем здійснювалася окремими частинами, відповідно і нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат здійснювалося позивачем окремо на кожну суму часткового платежу із загальної суми простроченої заборгованості, починаючи із дати виникнення відповідного грошового зобов'язання та закінчуючи датою сплати відповідної суми.
Крім того, позивач вважає, що про остаточний розмір заборгованості відповідача він дізнався лише 09.11.2021 - у день набрання законної сили рішенням апеляційного суду щодо стягнення основного зобов'язання (т. 2 а.с. 102).
Позивач також зазначив, що переривання позовної давності також відбулося 28.06.2023 внаслідок його звернення до суду із позовом про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за частину раніше сплачених коштів, справа №751/5314/23 (т. 2 а.с. 108).
У межах даної справи позивачем у позовній заяві було заявлено до відшкодування нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нараховані на грошові кошти кошти, одержані в сумі 795 511 грн 26 коп ним у період з 08.03.2023 по 31.05.2023, які складають 1028507 грн 53 коп.
У подальшому подав заяву про збільшення позовних вимог від 20.01.2025 (а.с. 231), за змістом якої просив суд стягнути з відповідача 2 224 836 грн 57 коп інфляційних витрат та трьох відсотків річних від суми 2 113 973 грн 29 коп, яка в період березня, квітня, червня, липня та жовтня 2023 року була йому сплачена відповідачем на виконання рішення суду.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07.02.2025 (а.с. 31 т. 2) заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 було прийнято до розгляду.
У зв'язку із наведеним просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача, з урахуванням уточнення позовних вимог, 2 224 836 грн 57 коп інфляційних витрат та трьох відсотків річних від суми 2 113 973 грн 29 коп, яка була йому виплачена відповідачем в період березня, квітня, червня, липня та жовтня 2023 року, а також витрати на правову допомогу 40 000 грн 00 коп та судовий збір.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі
Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 08 листопада 2024 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 14.01.2025 залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» як правонаступника відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
Ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 07.02.2025 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог від 20.01.2025 до суми позовних вимог 2 224 836,57 грн та закрито підготовче провадження у цивільній справі.
Відповідач подав до суду відзив (т. 1 а.с. 146) та низку письмових пояснень у справі, у яких вказує на пропуск позивачем позовної давності щодо частини вимог, та вважає, що заборгованість відповідача виникла не з моменту державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за стягувачем, а з моменту ухвалення апеляційним судом рішення, яким стягнуто грошові кошти основного зобов'язання на користь ОСОБА_1 , тобто датою виникнення основного зобов'язання вказує дату ухвалення апеляційним судом рішення по суті спору - 09.11.2021. Зазначає також, що заборгованість на платіж в сумі 285 687,73 грн від 08.03.2023 вже була предметом судового розгляду у справі №751/8440/23. Вважає також, що оскільки вимоги позивача випливають із кредитних правовідносин, то за аналогією на них поширюються обмеження щодо нарахування сум за ст. 625 ЦК України, встановлені на період воєнного стану згідно пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Вважає також, що позивач умисно не відреагував на пропозиції відповідача щодо позасудового врегулювання даного спору та умисно ухилився від такого врегулювання з тією метою, аби збільшити суму стягнень, яка є неспівмірною та загалом перевищує суму основного боргу. Зазначає, що суд має право зменшити розмір відсотків річних до стягнення, якщо такі вимоги є явно неспівмірними із сумою основного боргу, та відмовити у стягненні із цих підстав.
Вважає також, що позивач умисно дублює вже заявлені позовні вимоги із тими, які раніше були задоволені судами, чим здійснює зловживання своїми процесуальними правами (т. 1 а.с. 176 - 178).
Також відповідачем було подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності (т. 1 а.с. 137 та т. 2 а.с. 40-41), у якій вказує на те, що стягненню підлягають виключно ті платежі, які були нараховані протягом останніх трьох років до моменту звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду, що мало місце 04.11.2024, тобто у період з 05.11.2021 по 04.11.2024.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09.11.2021 року скасовано рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 12.04.2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про захист прав споживача - задовольнити частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 3954749 гривень 71 копійку перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки на сумою основного зобов'язання. В інший частині позовних вимог - відмовлено (а.с. 10-19).
Даним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що 31.10.2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» був укладений Договір про надання кредиту №11061217000. 01.11.2006 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено Додаткову угоду №11061217000-1 до Кредитного договору, якою змінено умови щодо забезпечення виконання зобов'язання позивача. В забезпечення виконання зобов'язань між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» був укладений Іпотечний договір №30006Z174 від 01.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Пінчук Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2717, за умовами якого, позивач передав в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» належне йому нежиле приміщення магазину, загальною площею 686,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
01.06.2010, 12.07.2010 та 08.09.2011 між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» були укладені додаткові угоди до кредитного договору щодо зміни графіку погашення кредиту, щодо зміни розміру відсотків за користування кредитом, щодо зміни схеми погашення кредиту та зміни кінцевого терміну погашення кредиту. У зв'язку зі зміною схеми погашення кредиту та кінцевого строку повернення кредиту, 08.09.2011 між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено договір про внесення змін № 1 до іпотечного договору.
21.09.2015 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» був укладений Договір факторингу №27 від 21.09.2015 року, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги до позичальника за Кредитним договором зі всіма додатковими угодами до нього.
22.09.2015 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено Договір про відступлення прав вимоги №1 від 22.09.2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №5002. За умовами зазначеного Договору до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги за Іпотечним договором, та товариство отримало права іпотекодержателя на Предмет іпотеки.
18.04.2016 державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. було прийнято рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки за відповідачем. ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», як кредитор та іпотекодержатель повідомило ОСОБА_1 , про неналежне виконання умов кредитного договору, що призвело до наявності заборгованості у розмірі 3 132 120,29 грн.
21.04.2016 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Семеновою Г.В. прийнято рішення № 29353123 про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна, на нежиле приміщення-приміщення магазину, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», податковий номер 38750239.
Згідно звіту про оцінку майна, а саме нежилого приміщення приміщення магазину загальною площею 686,5 кв. м, суб'єкт оціночної діяльності: ПП «Експертна фірма «Експерт-плюс», який виготовлено на замовлення позивача 20.12.2017, ринкова вартість без ПДВ нежилого приміщення-приміщення магазину загальною площею 686,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 7 874 300 грн станом на 18.04.2016.
З урахуванням наданих сторонами доказів, у судовому рішенні, яке набрало законної сили, було встановлено наступний обсяг заборгованості щодо перевищення 90 відсотків вартості предмету іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя підлягають задоволенню частково на суму 3 954 749, 71 грн (7 874 300,00 * 90% - 3 132 120, 29).
Отже, остаточна сума заборгованості відповідача перед позивачем 3 954 749, 71 грн, а також і дата її виникнення - 21.04.2016, є преюдиційними обставинами, які не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи.
Постановою Верховного суду від 03.11.2022 року постанову Чернігівського апеляційного суду від 09.11.2021 року залишено без змін (а.с. 20-32).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Авторгова А.М. від 15.07.2022 року відкрито виконавче провадження №69434599 про примусове виконання виконавчого листа №751/2658/18 виданого 14.07.2022 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 3 954 749 грн 71 коп. (а.с. 42-43).
У подальшому відповідачем здійснювалося погашення заборгованості частинами, детальний розрахунок яких буде наведено далі в судовому рішенні, та які підтверджуються копіями банківських виписок про рух грошових коштів (а.с. 44 - 48, 81 - 92).
ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін
Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Згідно з ч.5 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Частиною третьою вказаної статті передбачено, що право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Аналогічне положення закріплене в частині четвертій статті 334 ЦК України, згідно з яким права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави вважати, що грошове зобов'язання відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя виникає в момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, вартість якого перевищує вартість забезпечених іпотекою вимог.
Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Верховного Суду від 03.11.2022 у справі №751/2658/18 встановлено, що державна реєстрація права власності за відповідачем, як іпотекодержателем, об'єкта нерухомості, відбулась 21.04.2016, а тому в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України зазначені обставини не підлягають доказуванню.
Таким чином, з моменту порушення грошового зобов'язання, а саме з 22.04.2016 необхідно вважати дату виникнення права на стягнення основної заборгованості, та одночасно дату початку нарахування сум згідно статті 625 ЦК України.
При цьому, якщо внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року в справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Щодо порядку перебігу позовної давності в спірних правовідносинах, суд виходить із наступних правових висновків Верховного Суду.
У пункті 100 постанови Великої Плати Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22) було наведено наступний правовий висновок: спеціальна позовна давність в один рік, передбачена статтею 681 ЦК України для вимог щодо виявлення у господарських відносинах прихованих недоліків товару, на який встановлений гарантійний строк, та передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України для вимоги про стягнення штрафу мала би спливти 1 жовтня 2020 року. Однак з 2 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-ІХ, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 258, 681 ЦК України продовжуються на строк його дії. Тому позовна давність за вказаними вимогами покупця, заявленими 24 листопада 2020 року, не спливла. Навіть якщо врахувати лист-відповідь постачальника покупцеві від 19 липня 2019 року (т. 1, а. с 67 - 68), в якому постачальник визнав недоліки переданого ним товару, то перебіг позовної давності мав би спливти 20 липня 2020 року, якщо б на той час не набрав чинності Закон № 540-ІХ. З огляду на вказане відсутні підстави для відступу від висновку, який Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 01 грудня 2021 року у справі № 373/651/20 (№ у ЄДРСР 101808795; цей висновок стосувався спливу позовної давності до моменту набрання чинності Законом № 540-ІХ).
Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 206/2984/23 (провадження № 61-7249св24): на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками), однак не звільнив від відповідальності, визначеної статтею 625ЦК України, тому до спірних правовідносин застосовні положення про позовну давність та щодо її продовження на строк дії карантину. Тобто, строки давності щодо вимог про стягнення сум за статтею 625ЦК України,які не спливли на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року), продовжуються на строк дії такого карантину. (…) Однак з урахуванням заявленої відповідачем позовної давності стягнення сум за статтею 625 ЦК України підлягає обмеженню строком давності, який підлягає обрахуванню з урахуванням Закону № 540-ІХ. Отже, на момент набрання чинності Законом № 540-ІХ (02 квітня 2020 року) прострочені з 02 квітня 2017 року платежі за кредитом перебувають у межах продовженої Законом № 540-ІХ позовної давності, що не врахували суди попередніх інстанцій.
У постанові Верховного Суду від 16 листопада 2023 року в справі № 487/1342/21 (провадження № 61-4298св23) Верховний Суд зазначив таке: за договором позики від 21 квітня 2016 року термін повернення коштів настав 21 квітня 2017 року. Відтак, з 22 квітня 2017 року починається перебіг позовної давності в межах якого позивач міг реалізувати своє право задля повернення наданих коштів у борг ОСОБА_3 та збігав 22 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому, рядом постанов Кабінету Міністрів України карантин на території України продовжувався, у тому числі він діяв як на час закінчення строку у межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу до позичальника (21 квітня 2020 року), так і на час звернення до суду з цим позовом (26 лютого 2021 року). Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX доповнено пункт 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначені законодавчі зміни набули чинності з моменту опублікування Закону № 540-ІХ, тобто з 02 квітня 2020 року. Отже, вказаною нормою права встановлено, що строки, визначені статтею 257 ЦК України на час дії карантину продовжуються автоматично, таким чином суд апеляційної інстанції правильно вважав, що заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог позивача не підлягає задоволенню, а тому обґрунтовано вважав висновок суду про відмову у задоволені позову з цих підстав є помилковим.
У постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 718/435/24 було зазначено наступне: суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, правильно визначив розмір 3 % річних, врахувавши, що стягнення 3 % річних від простроченої суми у цій справі можливе за період з 03 квітня 2017 року до 20 грудня 2023 року за прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням встановлення карантину на території України у межах строку позовної давності відповідно до положення пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який набув чинності 02 квітня 2020 року, щодо продовження строків позовної давності, визначених у статті 257 ЦК України.
Подібні за змістом правові висновки наведено також у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року в справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року в справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св22).
Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності відповідний нормативно-правовий акт.
Отже, з урахуванням наведених вище висновків Верховного Суду, які підлягають врахуванню судом при вирішенні спору, суд вважає вірним здійснювати розрахунок позовної давності щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат починаючи з 02.04.2017, тобто протягом того періоду трьох років (загальна визначена законом позовна давність) із припаданням останнього дня перебігу позовної давності на перший день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX, яким перебіг строку позовної давності було продовжено на час дії карантину.
Суд зауважує, що помилковою є позиція відповідача щодо ототожнення початку перебігу позовної давності щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат із початком перебігу позовної давності щодо основного зобов'язання. Якщо початок перебігу позовної давності щодо основного зобов'язання у даній справі припадає на день виникнення права вимоги (22.04.2016), і відповідно мав би закінчитися 22.04.2019, то для розрахунку позовної давності щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат методологія розрахунку перебігу позовної давності є відмінною.
Право вимоги щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат виникло не 22.04.2016, а виникає періодично із плином відповідного часу, за який здійснюється нарахування даних сум. Для прикладу, право вимоги щодо інфляційних втрат за квітень 2017 року не могло виникнути раніше власне квітня 2017 року, а отже в день виникнення відповідного права вимоги і розпочинає свій перебіг позовна давність щодо судового захисту такого права. Із цього слідує, що якщо закінчення перебігу позовної давності щодо позовних вимог за інфляційні втрати за квітень 2017 року припадає на квітень 2020 року, коли в свою чергу вступив в силу згаданий вище Закон від 30 березня 2020 року № 540-IX яким позовну давність було продовжено, то така позовна давність не може вважатися пропущеною у період її продовження згідно Закону.
Суд зауважує, що набрання чинності Законом від 30 березня 2020 року № 540-IX, яким позовну давність було продовжено, за своєю сутністю не є зворотною дією закону в часі.
Правова доктрина розрізняє такі основні різновиди дії нормативно-правового акту в часі: пряма (негайна) дія нормативно-правового акту в часі, переживаюча (ультраактивна) дія нормативно-правового акту в часі та зворотна дія в часі.
Як було зазначено в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001 № 3-рп/2001 Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Однак суд зауважує, що у межах даного спору правовідносини щодо перебігу позовної давності починаючи з 02.04.2017 і до набрання чинності Законом від 30 березня 2020 року № 540-IX, що мало місце 02.04.2020, не були такими, що закінчилися станом на час запровадження нового нормативно-правового регулювання. Зазначеним законом було змінено нормативно-правове регулювання тих правовідносин, що існували і не були закінченими на час його ухвалення. А отже мова в даному випадку не може йти про зворотну дію в часі нового Закону від 30 березня 2020 року № 540-IX, а має місце пряма (негайна) дія правової норми в часі.
Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
За таких умов, відміна карантину, яка мала місце в Україні з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року припала на період дії воєнного стану та визначеного пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України зупинення перебігу строку позовної давності.
Отже, така позовна давність, перебіг якої було продовжено законом, а в подальшому наступним законом було зупинено, не може вважатися пропущеною.
Водночас суд відхиляє посилання позивача щодо необхідності врахування дат публікації індексів інфляції як дати обрахунку початку перебігу позовної давності з урахуванням наступного. Закон не пов'язує початок перебігу строку позовної давності за вимогами, передбаченими ст. 625 ЦК України із датами публікації офіційних даних про індекс інфляції, а пов'язує його із тим моментом, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав. Крім того, практика розгляду судами України справ, пов'язаних із застосуванням положень статті 625 ЦК України свідчить, що публікація даних про індекс інфляції як правило здійснюється із певним запізненням, однак судова практика не ототожнює такі обставини із дійсно непереборними обставинами, які би об'єктивно перешкоджали особі звернутися своєчасно із позовом до суду.
Отже, щодо сум інфляційних втрат за суми, сплачені у березні та травні 2023 року, суд виходить із наступного:
1) Щодо платежу в сумі 8493,3 грн, сплаченого 13.03.2023;
за період з 02.04.2017 до 13.03.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 8493,3 грн становить - 7254,22 грн (8493,3 х1,85411121-8493,3);
2) Щодо платежу в сумі 299,35 грн, сплаченого 15.03.2023;
за період з 02.04.2017 до 15.03.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 299,35 грн становить - 255,68 грн (299,35 х1,85411121-299,35);
3) Щодо платежу в сумі 34032,19 грн, сплаченого 20.03.2023;
за період з 02.04.2017 до 20.03.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 34032,19 грн становить - 30 013,77 грн (34032,19х1,88192-34032,19);
4) Щодо платежу в сумі 696,6 грн, сплаченого 22.03.2023;
за період з 02.04.2017 до 22.03.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 696,6 грн становить - 614,35 грн (696,6 х1,88192-696,6);
5) Щодо платежу в сумі 24820,54 грн, сплаченого 24.03.2023;
за період з 02.04.2017 до 24.03.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 24820,54 грн становить - 21 889,80 грн (24820,54 х1,88192-24820,54);
6) Щодо платежу в сумі 23480,42 грн сплаченого 30.03.2023;
за період з 02.04.2017 до 30.03.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 23480,42 грн становить - 20 707,92 грн (23480,42 х1,88192-23480,42);
7) Щодо платежу в сумі 53260,61 грн, сплаченого 04.04.2023;
за період з 02.04.2017 до 04.04.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 53260,61 грн становить - 46 971,75 грн (53260,61 х1,88192-53260,61);
8) Щодо платежу в сумі 23510,60 грн, сплаченого 05.04.2023;
за період з 02.04.2017 до 05.04.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 23510,60 грн становить - 20 734,54 грн (23510,60 х1,88192-23510,60);
9) Щодо платежу в сумі 672,27 грн, сплаченого 07.04.2023;
за період з 02.04.2017 до 07.04.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 672,27 грн становить - 592,89 грн (672,27 х1,88192-672,27);
10) Щодо платежу в сумі 9989,56 грн, сплаченого 11.04.2023;
за період з 02.04.2017 до 11.04.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 9989,56 грн становить - 8 810,02 грн (9989,56 х1,88192-9989,56);
11) Щодо платежу в сумі 44094,74 грн, сплаченого 14.04.2023;
за період з 02.04.2017 до 14.04.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 44094,74 грн становить - 38 888,16 грн (44094,74 х1,88192-44094,74);
12) Щодо платежу в сумі 28160,65 грн, сплаченого 19.04.2023;
за період з 02.04.2017 до 19.04.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 28160,65 грн становить - 24 941,51 грн (28160,65 х1,88569-28160,65);
13) Щодо платежу в сумі 34 280,02 грн, сплаченого 21.04.2023;
за період з 02.04.2017 до 21.04.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 34 280,02 грн становить - 30 361,36 грн (34 280,02 х1,88569-34 280,02);
14) Щодо платежу в сумі 11 838,56 грн, сплаченого 25.04.2023
за період з 02.04.2017 до 25.04.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 11 838,56 грн становить - 10 485,26 грн (11 838,56 х1,88569-11 838,56);
15) Щодо платежу в сумі 37 502,86 грн, сплаченого 05.05.2023;
за період з 02.04.2017 до 05.05.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 37 502,86 грн становить - 33 215,79 грн (37 502,86 х1,88569-37 502,86);
16) Щодо платежу в сумі 14 550,53 грн, сплаченого 10.05.2023;
за період з 02.04.2017 до 10.05.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 14 550,53 грн становить - 12 887,21 грн (14 550,53 х1,88569-14 550,53);
17) Щодо платежу в сумі 23 334,11 грн, сплаченого 15.05.2023;
за період з 02.04.2017 до 15.05.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 23 334,11 грн становить - 20 666,71 грн (23 334,11 х1,88569-23 334,11);
18) Щодо платежу в сумі 97 833,23 грн, сплаченого 16.05.2023;
за період з 02.04.2017 до 16.05.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 97 833,23 грн становить - 87 572,01 грн (97 833,23 х1,89512-97 833,23);
19) Щодо платежу в сумі 17 739,49 грн, сплаченого 22.05.2023;
за період з 02.04.2017 до 22.05.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 17 739,49 грн становить - 15 878,89 грн (17 739,49 х1,89512-17 739,49);
20) Щодо платежу в сумі 19 166,27 грн, сплаченого 25.05.2023;
за період з 02.04.2017 до 25.05.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 19 166,27 грн становить - 17 156,02 грн (19 166,27 х1,89512-19 166,27);
21) Щодо платежу в сумі 2110,63 грн, сплаченого 31.05.2023
за період з 02.04.2017 до 31.05.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 2110,63 грн становить - 1 889,26 грн (2110,63х1,89512-2110,63);
Щодо сум трьох відсотків річних за суми, сплачені у березні та травні 2023 року, суд виходить із наступного:
1) Щодо платежу в сумі 8493,3 грн, сплаченого 13.03.2023, розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 13.03.2023 (2117 днів) з суми боргу 8493,3 грн становлять - 1 515,53 грн;
2) Щодо платежу в сумі 34032,19 грн, сплаченого 20.03.2023, розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 20.03.2023 (2179 днів) з суми боргу 34032,19 грн становлять - 6 092,25 грн;
3) Щодо платежу в сумі 696,6 грн, сплаченого 22.03.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 22.03.2023 (2181 днів) з суми боргу 696,6 грн, становлять - 124,83;
4) Щодо платежу в сумі 24820,54 грн, сплаченого 24.03.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 24.03.2023 (2183 днів) з суми боргу 24820,54 грн, становлять - 4 451,39;
5) Щодо платежу в сумі 23480,42 грн сплаченого 30.03.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 30.03.2023 (2189 днів) з суми боргу 23480,42 грн, становлять - 4 222,60;
6) Щодо платежу в сумі 53260,61 грн, сплаченого 04.03.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 30.03.2023 (2194 днів) з суми боргу 53260,61 грн, становлять - 9600,05;
7) Щодо платежу в сумі 23510,60 грн, сплаченого 05.04.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 30.03.2023 (2195 днів) з суми боргу 23510,60 грн , становлять - 4 239,65;
8) Щодо платежу в сумі 672,27 грн, сплаченого 07.04.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 07.04.2023 (2197 днів) з суми боргу 672,27 грн, становлять -121,35;
9) Щодо платежу в сумі 9989,56 грн, сплаченого 11.04.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 11.04.2023 (2201 днів) з суми боргу 9989,56 грн, становлять -1 806,35;
10) Щодо платежу в сумі 44094,74 грн, сплаченого 14.04.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 14.04.2023 (2204 днів) з суми боргу 44094,74 грн, становлять - 7 984,16;
11) Щодо платежу в сумі 28160,65 грн, сплаченого 19.04.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 19.04.2023 (2209 днів) з суми боргу 28160,65 грн, становлять - 5 110,58;
12) Щодо платежу в сумі 34 280,02 грн, сплаченого 21.04.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 21.04.2023 (2211 днів) з суми боргу 34 280,02 грн, становлять - 6 226,75;
13) Щодо платежу в сумі 11 838,56 грн, сплаченого 25.04.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 25.04.2023 (2215 днів) з суми боргу 11 838,56 грн, становлять - 2 154,31;
14) Щодо платежу в сумі 37 502,86 грн, сплаченого 05.05.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 05.05.2023 (2225 днів) з суми боргу 37 502,86 грн, становлять - 6 855,33;
15) Щодо платежу в сумі 14 550,53 грн, сплаченого 10.05.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 10.05.2023 (2230 днів) з суми боргу 14 550,53 грн, становлять - 2 665,76;
16) Щодо платежу в сумі 23 334,11 грн, сплаченого 15.05.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 15.05.2023 (2235 днів) з суми боргу 23 334,11 грн, становлять - 4 284,51;
17) Щодо платежу в сумі 97 833,23 грн, сплаченого 16.05.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 16.05.2023 (2236 днів) з суми боргу 97 833,23 грн, становлять - 17 971,85;
18) Щодо платежу в сумі 17 739,49 грн, сплаченого 22.05.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 22.05.2023 (2242 днів) з суми боргу 17 739,49 грн, становлять - 3 267,44;
19) Щодо платежу в сумі 19 166,27 грн, сплаченого 25.05.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 25.05.2023 (2245 днів) з суми боргу 19 166,27 грн, становлять - 3 535,00;
20) Щодо платежу в сумі 2110,63 грн, сплаченого 31.05.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 31.05.2023 (2251 днів) з суми боргу 2110,63 грн, становлять - 390,32.
Стосовно зазначеного у розрахунку (а.с. 62) платежу в сумі 25 866, 47 грн сплаченого 22.08.2023, то щодо даного платежу позивачем не надано жодного первинного документа на підтвердження його внесення (а.с.44-48, 81 - 92), цей платіж не підтверджується розрахунками відповідача, а отже позовні вимоги в цій частині не доведені позивачем та задоволенню не підлягають.
Щодо платежу в сумі 299,35 грн, сплаченого 15.03.2023, проценти річних не стягуються, оскільки така вимога відсутня в позовній заяві позивача (заяві про збільшення позовних вимог та розрахунку).
Стосовно сум інфляційних витрат, сплачених у період червня-липня, а також жовтня 2023 року:
1) Щодо платежу в сумі 18 017,61 грн, сплаченого 01.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 01.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 18 017,61 грн становить - 16 127,84 грн (18 017,61х1,89512-18 017,61);
2) Щодо платежу в сумі 92 470,55 грн, сплаченого 02.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 02.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 92 470,55 грн становить - 82 771,79 грн (92 470,55х1,89512-92 470,55);
3) Щодо платежу в сумі 3003,57 грн, сплаченого 06.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 06.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 3003,57 грн становить - 2 688,54 грн (3003,57х1,89512-3003,57);
4) Щодо платежу в сумі 10647,92 грн, сплаченого 08.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 08.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 10647,92 грн становить - 9 531,11 грн (10647,92х1,89512-10647,92);
5) Щодо платежу в сумі 10 462,11 грн, сплаченого 09.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 09.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 10 462,11 грн становить - 9 364,79 грн (10 462,11х1,89512-10 462,11);
6) Щодо платежу в сумі 24 382,28 грн, сплаченого 13.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 13.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 24 382,28 грн становить - 21 824,95 грн (24 382,28х1,89512-24 382,28);
7) Щодо платежу в сумі 25 964,32 грн, сплаченого 15.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 15.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 25 964,32 грн становить - 23 241,06 грн (25 964,32х1,89512-25 964,32);
8) Щодо платежу в сумі 41 249,64 грн, сплаченого 16.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 16.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 41 249,64 грн становить - 37 548,56 грн (41 249,64х1,91028-41 249,64);
9) Щодо платежу в сумі 23 942,04 грн, сплаченого 19.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 19.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 23 942,04 грн становить - 21 793,87 грн (23 942,04х1,91028-23 942,04);
10) Щодо платежу в сумі 11 293,02 грн, сплаченого 21.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 21.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 11 293,02 грн становить - 10 279,77 грн (11 293,02х1,91028-11 293,02);
11) Щодо платежу в сумі 34 930,02 грн, сплаченого 26.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 26.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 34 930,02 грн становить - 31 795,96 грн (34 930,02х1,91028-34 930,02);
12) Щодо платежу в сумі 33 191,82 грн, сплаченого 27.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 27.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 33 191,82 грн становить - 30 213,72 грн (33 191,82х1,91028-33 191,82);
13) Щодо платежу в сумі 14 243,32 грн, сплаченого 30.06.2023;
за період з 02.04.2017 до 30.06.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 14 243,32 грн становить - 12 965,35 грн (14 243,32х1,91028-14 243,32);
14) Щодо платежу в сумі 64 501,89 грн, сплаченого 04.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 04.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 64 501,89 грн становить - 58 714,53 грн (64 501,89х1,91028-64 501,89);
15) Щодо платежу в сумі 95 975,36 грн, сплаченого 06.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 06.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 95 975,36 грн становить - 87 364,07 грн (95 975,36х1,91028-95 975,36);
16) Щодо платежу в сумі 28 128,58 грн, сплаченого 10.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 10.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 28 128,58 грн становить - 25 604,77 грн (28 128,58х1,91028-28 128,58);
17) Щодо платежу в сумі 15 975,22 грн, сплаченого 11.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 11.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 15 975,22 грн становить - 14 541,86 грн (15 975,22х1,91028-15 975,22);
18) Щодо платежу в сумі 10 039,21 грн, сплаченого 13.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 13.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 10 039,21 грн становить - 9 138,45 грн (10 039,21х1,91028-10 039,21);
19) Щодо платежу в сумі 16 117,97 грн, сплаченого 14.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 14.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 16 117,97 грн становить - 14 671,80 грн (16 117,97х1,91028-16 117,97);
20) Щодо платежу в сумі 7913,05 грн, сплаченого 18.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 18.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 7913,05 грн становить - 7 112,36 грн (7913,05х1,89881-7913,05);
21) Щодо платежу в сумі 42 916,36 грн, сплаченого 21.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 21.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 42 916,36 грн становить - 38 573,84 грн (42 916,36х1,89881-42 916,36);
22) Щодо платежу в сумі 31 436,26 грн, сплаченого 24.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 24.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 31 436,26 грн становить - 28 255,36 грн (31 436,26х1,89881-31 436,26);
23) Щодо платежу в сумі 21 093,79 грн, сплаченого 25.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 25.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 21 093,79 грн становить - 18 959,40 грн (21 093,79х1,89881-21 093,79);
24) Щодо платежу в сумі 18 139,66 грн, сплаченого 28.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 28.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 18 139,66 грн становить - 16 304,19 грн (18 139,66х1,89881-18 139,66);
25) Щодо платежу в сумі 32 331,23 грн, сплаченого 31.07.2023;
за період з 02.04.2017 до 31.07.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 32 331,23 грн становить - 29 059,78 грн (32 331,23х1,89881-32 331,23);
26) Щодо платежу в сумі 34 413,92 грн, сплаченого 04.10.2023;
за період з 02.04.2017 до 04.10.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 34 413,92 грн становить - 30 339,04 грн (34 413,92х1,88159-34 413,92);
27) Щодо платежу в сумі 70 350,65 грн, сплаченого 10.10.2023;
за період з 02.04.2017 до 10.10.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 70 350,65 грн становить - 62 020,58 грн (70 350,65х1,88159-70 350,65);
28) Щодо платежу в сумі 33 473,55 грн, сплаченого 12.10.2023.
за період з 02.04.2017 до 12.10.2023 інфляційне збільшення з суми боргу 33 473,55 грн становить - 29 510,02 грн (33 473,55х1,88159-33 473,55);
Щодо сум трьох відсотків річних, сплачених у період червня-липня, а також жовтня 2023 року:
1) Щодо платежу в сумі 18 017,61 грн, сплаченого 01.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 01.06.2023 (2252 днів) з суми боргу 18 017,61 грн, становлять - 3 333,52.
2) Щодо платежу в сумі 92 470, 55 грн, сплаченого 02.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 02.06.2023 (2253 днів) з суми боргу 92 470, 55 грн, становлять - 17 115,94 грн.
3) Щодо платежу в сумі 3003,57 грн, сплаченого 06.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 06.06.2023 (2257 днів) з суми боргу 3003,57 грн, становлять - 556,95 грн.
4) Щодо платежу в сумі 10 647,92 грн, сплаченого 08.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 08.06.2023 (2259 днів) з суми боргу 10647,92 грн, становлять - 1 976,15 грн.
5) Щодо платежу в сумі 10 462,11 грн, сплаченого 09.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 09.06.2023 (2260 днів) з суми боргу 10462,11 грн, становлять -1 942,49 грн.
6) Щодо платежу в сумі 24382,28 грн, сплаченого 13.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 09.06.2023 (2264 днів) з суми боргу 24382,28 грн, становлять - 4 535,11 грн.
7) Щодо платежу в сумі 25 964,32 грн, сплаченого 15.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 09.06.2023 (2266 днів) з суми боргу 25 964,32 грн, становлять - 4 833,63 грн.
8) Щодо платежу в сумі 41 249,64 грн, сплаченого 16.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 16.06.2023 (2267 днів) з суми боргу 41 249,64 грн, становлять - 7 682,60.
9) Щодо платежу в сумі 23 942,04 грн, сплаченого 19.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 19.06.2023 (2270 днів) з суми боргу 23 942,04 грн, становлять -4 465,02.
10) Щодо платежу в сумі 11 293,02 грн, сплаченого 21.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 21.06.2023 (2272 днів) з суми боргу 11 293,02 грн, становлять - 2 107,92.
11) Щодо платежу в сумі 34 930,02 грн, сплаченого 26.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 21.06.2023 (2277 днів) з суми боргу 11 293,02 грн, становлять - 6 534,30.
12) Щодо платежу в сумі 33 191,82 грн, сплаченого 27.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 27.06.2023 (2278 днів) з суми боргу 11 293,02 грн, становлять - 6 211,85.
13) Щодо платежу в сумі 14 243,32 грн, сплаченого 30.06.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 27.06.2023 (2281 днів) з суми боргу 14 243,32 грн, становлять - 2 669,16.
14) Щодо платежу в сумі 64 501,89 грн, сплаченого 04.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 04.07.2023 (2285 днів) з суми боргу 64 501,89 грн, становлять - 12 108,70.
15) Щодо платежу в сумі 95 975, 36 грн, сплаченого 06.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 06.07.2023 (2287 днів) з суми боргу 95 975, 36 грн, становлять - 18 032,85.
16) Щодо платежу в сумі 28 128,58 грн, сплаченого 10.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 10.07.2023 (2291 днів) з суми боргу 28 128,58 грн, становлять - 5 294,35.
17) Щодо платежу в сумі 15975,22 грн, сплаченого 11.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 11.07.2023 (2292 днів) з суми боргу 15 975,22 грн, становлять - 3 008,17.
18) Щодо платежу в сумі 10 039,21 грн, сплаченого 13.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 13.07.2023 (2294 днів) з суми боргу 10 039,21 грн, становлять - 1 892,07.
19) Щодо платежу в сумі 16 117,97 грн, сплаченого 14.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 14.07.2023 (2295 днів) з суми боргу 16 117,97 грн, становлять - 3039,02.
20) Щодо платежу в сумі 7913,05 грн, сплаченого 18.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 18.07.2023 (2299 днів) з суми боргу 7913,05 грн, становлять - 1 494,59.
21) 21) Щодо платежу в сумі 42 916,36 грн, сплаченого 21.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 21.07.2023 (2302 дні) з суми боргу 42 916,36 грн, становлять - 8 116,48.
22) 22) Щодо платежу в сумі 31 436,26 грн, сплаченого 24.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 24.07.2023 (2305 дні) з суми боргу 31 436,26 грн, становлять - 5 953,09.
23) Щодо платежу в сумі 21 093,79 грн, сплаченого 25.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 25.07.2023 (2306 дні) з суми боргу 21 093,79 грн, становлять - 3 996,24.
24) Щодо платежу в сумі 18 139,66 грн, сплаченого 28.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 28.07.2023 (2309 днів) з суми боргу 18 139,66 грн, становлять - 3 441,07.
25) Щодо платежу в сумі 32 331,23 грн, сплаченого 31.07.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 31.07.2023 (2312 дні) з суми боргу 32 331,23 грн, становлять - 6 141,18.
26) Щодо платежу в сумі 34 413,92 грн, сплаченого 04.10.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 04.10.2023 (2377 днів) з суми боргу 34 413,92 грн, становлять - 6 720,63.
27) Щодо платежу в сумі 70 350,65 грн, сплаченого 10.10.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 10.10.2023 (2383 дні) з суми боргу 70 350,65 грн, становлять - 13 773,32.
28) Щодо платежу в сумі 33 473,55 грн, сплаченого 12.10.2023; розрахунок за формулою: сума боргу х 3%/365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення, тобто за період 02.04.2017 по 12.10.2023 (2385 днів) з суми боргу 33 473,55 грн, становлять - 6 559,00.
Що стосується вимог позивача про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних за період з 22.04.2016 по 31.01.2017 на суму 418 665,07 грн, одержану в період 18 - 30 жовтня 2023 року, такі вимоги не підлягають задоволенню із наступних підстав.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 лютого 2025 у справі №751/1088/24 розглянуто по суті позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». У межах даної справи ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив стягнути на його користь кошти в розмірі 482 402,52 грн, що є інфляційними втратами за лютий 2017 року - жовтень 2023 року, та 3% річних від суми 418 665,07 грн, яка в період з 18 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2023 року сплачена позивачу в рахунок часткового погашення зобов'язань в розмірі 3 954 749,71 грн з відшкодування позивачу, як іпотекодавцю, перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог відповідача, як іпотекодержателя.
Даною постановою апеляційного суду позовні вимоги задоволено частково, стягнуто на користь позивача 213444 грн 13 коп інфляційних втрат та трьох відсотків річних, що складається із: 179051 грн 90 коп інфляційних втрат та 34392 грн 23 коп. три відсотки річних, за період з 01.02.2021 до 30.10.2023, судового збору у розмірі 2122 грн 57 коп за розгляд справи судом першої інстанції, витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 8800 грн, витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6600 грн.
У межах даної справи апеляційний суд дійшов висновку, що з урахуванням початку перебігу позовної давності у даній справі підлягають стягненню інфляційні втрати та 3% річних за період з 01 лютого 2021 року по 30 жовтня 2024 року.
Суд зауважує, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
За таких умов питання початку перебігу та спливу позовної давності у межах даної справи вже було вирішено в остаточному судовому рішенні, яке набрало законної сили, повторний перегляд встановлених обставин та висновків суду в іншій справі є недопустимим, а отже позовні вимоги в цій частині безумовно не підлягають задоволенню.
Посилання позивача на інший період розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних витрат з 22.04.2016 по 31.01.2017 носять формальний характер та не впливають на висновок суду про те, що питання стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат від суми 418 665,07 грн, яка в період з 18 жовтня 2023 року по 30 жовтня 2023 року сплачена позивачу в рахунок часткового погашення зобов'язань, вже вирішені остаточним судовим рішенням, яке набрало законної сили та підлягає виконанню в установленому законом порядку. Водночас в силу формально частково відмінного обґрунтування суд вважає за необхідне в цій частині не закривати провадження у справі, а саме відмовити в задоволенні позовних вимог із посиланням на те, що питання перебігу позовної давності у даних правовідносинах вже було вирішено по суті судом, і обставини та висновки суду з цього приводу наведено у мотивувальній частині відповідного судового рішення.
Що ж стосується вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму 285 687,73 грн, сплачену 08.03.2023 в рахунок часткового погашення зобов'язань, суд виходить із наступного.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 лютого 2024 у справі №751/8440/23 розглянуто по суті позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». У межах даної справи підлягали розгляду вимоги про стягнення коштів у розмірі 362 172,45 грн, що є інфляційними втратами, 3% річних, які нараховані за період з 22.04.2016 по 08.03.2023 на суму 285 687,73 грн, яка 08.03.2023 сплачена йому в рахунок часткового погашення зобов'язань в розмірі 3 954 749,71 грн з відшкодування йому, як іпотекодавцю, перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог відповідача, як іпотекодержателя.
Остаточним судовим рішенням, яке набрало законної сили, стягнуто інфляційні втрати у розмірі 131 279 (сто тридцять одна тисяча двісті сімдесят дев'ять) грн 37 коп., три відсотки річних у розмірі 20 915 (двадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн 70 коп., 1339 (одну тисячу триста тридцять дев'ять) грн 33 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, а всього 153 534 (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот тридцять чотири) грн 40 коп.
Отже, позовні вимоги в цій частині із аналогічним обґрунтуванням вже були предметом розгляду суду, у той час як згідно пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. За таких умов провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
При цьому, судом не береться до уваги документ під назвою «заява щодо відмови від частини позовних вимог від 21.03.2025» (а.с. 101), за змістом якої позивач повідомляє про відмову від частини позовних вимог в розмірі 152 195,07 грн щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму 285 687 грн 73 коп. Дана заява не відповідає базовим мінімальним вимогам до оформлення процесуального документа в цивільній справі, зокрема не містить жодного обґрунтованого розрахунку суми 152 195,07 грн та взагалі жодних обставин походження та приналежності цієї суми до сум інфляції або трьох відсотків річних, а крім того копія цієї заяви не направлялася іншим учасникам провадження. За наведених обставин така заява за її змістом не може бути розцінена як заява про зменшення позовних вимог, а отже провадження в цій частині підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Таким чином, у межах даної справи підлягають стягненню наступні суми:
1) Інфляційні втрати за період березня та травня 2023 року: 7254,22; 255,68; 30 013,77; 614,35; 21889,8; 20707,92; 46 971; 20734,54; 592,89; 8810,02; 38888,16; 24 941,51; 30361,36; 10485,26; 33215,79; 12887,21; 20666,71; 87572,01; 15878,89; 17156,02; 1889,26 = 451 786,37 грн;
2) Три відсотки річних за період березня та травня 2023 року: 1515, 53; 6092,25; 124,83; 4451,39; 4222,6; 9600,05; 4239,65; 121,35; 1806,35; 7984,16; 5110,58; 6226,75; 2154,31; 6855,33; 2665,76; 4284,51; 17971,85; 3267,44; 3535; 390,32 = 92620,01 грн;
3) Інфляційні втрати за червень, липень та жовтень 2023 року: 16127,84; 82771,79; 2688,54; 9531,11; 9364,79; 21824,95; 23241,06; 37548,56; 21793,87; 10279,77; 31795,96; 30213,72; 12965,35; 58714,53; 87364,07; 25604,77; 14541,86; 9138,45; 14671,8; 7112,36; 38573,84; 28255,36; 18959,40; 16304,19; 29059,78; 30339,04; 62020,58; 29510,02 = 780 317,36 грн;
4) Щодо трьох відсотків річних за червень, липень та жовтень 2023 року: 3333, 52; 17115.94; 556,95; 1976,15; 1942,49; 4535,11; 4833,63; 7682,6; 4465,02; 2107,92; 6534,3; 6211,85; 2669,16; 12108,7; 18 032,85; 5294,35; 3008,17; 1892,07; 3039,02; 1494,59; 8116,48; 5953,09; 3996,24; 3441,07; 6141,18; 6720,63; 13773,32; 6559,00 = 163535,40 грн.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасний розрахунок, внаслідок набуття у власність предмета іпотеки підлягають задоволенню частково в сумі 1 488 259,14 грн.
Що стосується доводів відповідача на предмет того, що право вимоги щодо остаточної суми заборгованості у ОСОБА_1 виникло лише 09.11.2021, у день ухвалення та набрання законної сили постановою Чернігівського апеляційного суду про стягнення остаточної суми заборгованості, то такі аргументи не підлягають прийняттю з огляду на наступне. За загальним правилом рішення суду про стягнення певної суми боргу не породжує певного права позивача, а лише підтверджує ті права, які існували до ухвалення рішення суду. Так і в даному випадку, апеляційний суд, ухвалюючи рішення, встановив суму, яка підлягала сплаті на користь ОСОБА_1 станом на момент переходу права власності на предмет іпотеки. Однак саме по собі рішення суду, будучи спрямованим на захист існуючих правовідносин, жодних нових правовідносин не породжувало. При цьому такі процесуальні дії, як зміна предмета або підстав позову тощо, на що посилається відповідач, жодного правового значення не має. Таким чином, посилання відповідача на те, що право вимоги у ОСОБА_1 виникло лише в день ухвалення відповідного рішення суду, тобто 09.11.2021, і дані обставини підлягають врахуванню при визначенні початку перебігу позовної давності в спірних правовідносинах, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.
Також суд зауважує, що позовна давність шляхом пред'явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред'явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі №523/10255/15-ц).
За наведених умов посилання позивача на те, що у межах даної справи перебіг позовної давності переривався шляхом подання позову про стягнення основної суми зобов'язання та позовів про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають відхиленню судом. Протилежний підхід суперечив би принципам розумності, справедливості та добросовісності цивільного права (ст. 3 ЦК України), оскільки створював би можливість в зацікавленого учасника штучно дробити суму боргу та шляхом пред'явлення позовів фактично нівелювати позовну давність в спірних правовідносинах.
Із цих же підстав суд не бере до уваги посилання позивача на наявність в провадженні судів справи про стягнення основного боргу як підставу для визнання причин пропуску позовної давності поважними, адже звернення до суду із позовом про стягнення основної суми боргу жодним чином не перешкоджає звернення до суду із вимогами про стягнення сум за ст. 625 ЦК України, і такий аргумент щодо поважності причин пропуску позовної давності є очевидно необґрунтованим. Посилання щодо необізнаності із остаточною сумою боргу та подібні аргументи не заслуговують на увагу суду, оскільки обізнаність позивача із сумою його вимоги незалежно від наявності або відсутності рішення суду, яке забезпечує захист його прав, безпосередньо випливає як із принципа розумності цивільного законодавства, так і з принципа диспозитивності цивільного процесу, за змістом якого суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог.
Стосовно доводів відповідача про необхідність застосування за аналогією положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд зазначає наступне.
Передумовою застосування аналогії закону є дійсна наявність правового вакууму в регулюванні певних суспільних правовідносин, який призводить до порушення прав учасників цих правовідносин. Однак пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, на який посилається відповідач, містить чітке визначення різновиду правовідносин - правовідносини за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), та чітко вказує на суб'єкт відповідних правовідносин, якого звільнено від відповідальності - позичальник. Той факт, що законодавчим органом не ухвалювалося рішення про розширення кола суб'єктів, звільнених від грошової відповідальності за статтею 625 ЦК України, не свідчить про наявність певного правового вакууму, а вказує лише на те, що визначений даною правовою нормою перелік суб'єктів її регулювання є вичерпним. За таких умов суд не має повноважень на власний розсуд змінювати предмет регулювання правової норми, оскільки це не належить до дискреційних повноважень суду.
Щодо посилань відповідача на те, що позивач ОСОБА_1 допустив порушення принципів добросовісності та справедливості цивільного права, та не відреагував на пропозиції відповідача щодо добровільного врегулювання спору з метою умисного збільшення сум стягнення згідно ст. 625 ЦК України, суд відзначає таке.
У цілому суд не заперечує того, що порушення принципів добросовісності, розумності та справедливості цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) унаслідок зловживання правами на позовом може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Саме такий висновок випливає із норм частини 3 статті 16 ЦК України, за змістом якої суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Згідно із частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Водночас, з огляду на принципи розподілу тягаря доказування у цивільному процесі, наявність зловживання правом повинна довести передусім та зі сторін, яка посилається на таке зловживання. Однак відповідачем до матеріалів справи не долучено будь-яких доказів того, що він в дійсності надавав позивачу певні дієві пропозиції щодо погашення основної заборгованості, зокрема за рахунок певного майна, і що саме позивач ухилився від врегулювання спору, чим призвів до збільшення суми боргу.
Такими доказами могли би слугувати, зокрема листи пропозиції щодо врегулювання спору та докази їх одержання, підписані учасниками протоколи проведення переговорів щодо врегулювання спірних питань, переписка щодо врегулювання боргу в електронній формі тощо. Однак суду таких доказів надано не було, у той час як суд в цивільній справі не збирає докази самостійно за власною ініціативою.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи доводи відповідача про необхідність зменшення розміру сум, передбачених ст. 625 ЦК України з урахуванням перевищення даних сум над сумою збитків кредитора, суд зауважує наступне.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 провадження № 12-79гс19 було сформульовано такі висновки:
- якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 8.33. постанови);
- з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 3.38. постанови).
Щодо показників сум відсотків річних та інфляційних втрат та в аспекті аргументів відповідача про необхідність їх зменшення суд зауважує, що така можливість є виключенням та існує лише в тих випадках, коли відсотки річних чи інші санкції є неспівмірними з обсягом та характером порушеного грошового зобов'язання, та явно перевищують збитки кредитора.
Водночас суд зауважує на істотну різницю між обставинами даної справи та обставинами справи № 902/417/18, що були предметом перегляду Великої Палати Верховного Суду. Так, у межах справи № 902/417/18 предметом стягнення виступали одночасно штраф, пеня та проценти річних у розмірі, збільшеному сторонами в договорі порівняно із розміром процентів річних, що передбачений ст. 625 ЦК України.
Однак у межах даної справи позивачем ставиться питання лише про стягнення відсотків річних у обсязі трьох відсотків, що безпосередньо визначені ст. 625 ЦК України. Про стягнення збільшених за домовленістю сторін відсотків річних, або стягнення штрафу чи пені в межах даної справи позовних вимог не заявлялося. Щодо інфляційних збитків, то ці суми є нічим іншим, як компенсацією кредитору втрат від знецінення грошових коштів за період їх неправомірного використання боржником. Індекс інфляції як показник таких інфляційних втрат встановлюється Національним банком України як уповноваженим органом. Отже показник цих інфляційних втрат стосується лише фактичного періоду існування боргу та обрахований на підставі ставок, сформульованих компетентним державним органом, а тому суд не вбачає підстав вважати суми компенсації інфляційних втрат завищеними. При цьому, як уже було відзначено, відповідачем не було надано суду жодних належних та достовірних доказів на предмет того, що збільшення періоду нарахування процентів річних відбулося саме внаслідок недобросовісних дій позивача, зокрема внаслідок його ухилення від дійсних пропозицій відповідача про врегулювання спору. Крім того, суми трьох процентів річних та інфляційних збитків у межах даної справи було нараховано саме за той період, який являв собою період невиконання грошового зобов'язання. Отже, суд не вбачає правових підстав для висновку про те, що заявлені до стягнення суми є очевидно неспівмірними з обсягом та характером порушення прав позивача, та відповідно не вбачає підстав для зменшення сум процентів річних або інфляційних втрат, нарахованих згідно положень статті 625 ЦК України на період існування невиконаного грошового зобов'язання.
Щодо решти аргументів, які висловлювалися учасниками справи у ході її розгляду, суд зауважує наступне.
У пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ зазначає, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Решта аргументів учасників є очевидно не є співставними до обставин даної справи, не ґрунтуються на релевантній судовій практиці та не потребують настільки деталізованих відповідей у судовому рішенні.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем понесені та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у сумі 15140 грн (а.с.71-73,124).
Ураховуючи, що позов задоволено частково, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 9855,40 грн (1448259,14/2224836,57х15140).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 11, 251, 252, 256, 257, 261, 264, 267, 625 ЦК України, суд
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 1 488 259 (один мільйон чотириста вісімдесят вісі тисяч двісті п'ятдесять дев'ять) грн 14 коп, з яких: 1232103,73 грн інфляційні втрати та 256155,41 грн - 3% річних.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про стягнення коштів в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму 285 687,73 грн, сплачену 08.03.2023.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» на користь ОСОБА_1 9855 (дев1ять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 40 коп судового збору.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 14.07.2025
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 )
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8 м. Київ 04112, ЄДРПОУ: 38750239)
Суддя А.О.Діденко