20.06.2025 Справа №607/11635/25 Провадження №2-а/607/522/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участі секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки, адвоката Майки М. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4863366 від 01 червня 2025 року,
ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Тернопільській області (далі - ГУНП у Тернопільській області), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4863366 від 01 червня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що з винесеною постановою вона не погоджується, оскільки вважає, що нічого не порушила, враховуючи наступні обставини.
В матеріалах справи відсутні відомості, які підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без увімкнутого світла фар. Працівниками поліції не зупинялася позивачка. На відео записі працівників полії відображено лише нерухомий транспортний засіб на місці ДТП з пошкодженнями. Відомості щодо свідків правопорушення, фото, або відео матеріалів не вказані в оскаржуваній постанові.
З підстав вищенаведених, ОСОБА_1 просила поновити строк на оскарження та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по страві про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4863366 від 01 червня 2025 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Ухвалою судді від 10 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №607/11635/25; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
17 червня 2025 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву від ГУНП у Тернопільській області, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування відзиву вказує на те, що 01 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 керувала транспортним засобом ОРЕL СОМВО-С, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в с. Великі Гаї по вул. Незалежності без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушила вимоги п. 19.1.а ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Інспектор ВП № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області майор поліції Фурка Роман Іванович виявив дане порушення правил дорожнього руху, виніс на позивача постанову серії ЕНА № 4863366 від 01 червня 2025 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав штраф в розмірі 510 грн.
Позивач був повідомлений про час та місце розгляду справи, йому були роз'яснені його права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, Позивачу роз'яснено строки сплати штрафу, порядок оскарження постанови та порядок примусового виконання постанови про стягнення штрафу.
До відзиву долучено відеозаписи події, які безпосередньо стосуються позивача і вчиненого правопорушення.
На запит ВПЗ ГУНП в Тернопільській області № 71173-2025 від 11 червня 2025 року, щодо надання відео фіксації при складанні адміністративних матеріалів відносно гр. ОСОБА_1 від 01 червня 2025 року за ч. 2 ст. 122 КУпАП начальником ВП № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області повідомлено, що відео фіксація із відео реєстратора моменту вчинення порушення ПДР останньою відсутнє. Однак наявне відео на якому свідок вказує, та надає письмове пояснення, що автомобіль марки OPEL COMBO, д.н.з НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , дійсно рухався без увімкнутого світла ближніх фар. Пояснення долучено до адміністративної справи по ст. 124 КУпАП та направлено на розгляд у Тернопільський міськрайонний суд.
Враховуючи вищенаведене, твердження позивача на неправомірні дії з боку інспектора поліції, допущені під час складання спірної постанови, є необґрунтованими, оскільки будь-яких доказів наявності таких дій суду не надано.
Отже, розгляд адміністративної справи відбувався згідно вимог законодавства. Права позивачу роз'яснено, що зафіксовано відеозаписом. Поліцейський, як посадова особа, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази вчинення адміністративного правопорушення позивачем, маючи відповідні повноваження зробив висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
На думку представника відповідача, позивач дійсно допустив порушення п. 19.1.а ПДР та норм ст. 122 КУпАП, а тому оскаржувану постанову винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи, а тому позов до задоволення не підлягає.
Позивачка ОСОБА_1 та її адвокат Майка М. Б. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів викладених з позовній заяві, просив їх задовольнити.
Представник відповідача ГУНП у Тернопільській області у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив розглядати справу без його участі у зв'язку із зайнятістю по службі.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 4863366 від 01 червня 2025 року, позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що водій ОСОБА_1 31 травня 2025 року о 22:15 год., по вул. Незалежності в с. Великі Гаї, керувала автомобілем OPEL COMBO, д.н.з НОМЕР_1 , без увімкнутого світла ближніх фар у темну пору доби, чим порушила вимоги п. 19.1.а. ПДР.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивачка оскаржила постанову до суду та просить її скасувати.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови, то суд виходить з наступного.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини другої вказаної статті позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів із дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені ст. 289 КУпАП.
Відповідно до указаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Правова норма закріплена у частині другій статті 286 КАС України, передбачає, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Водночас, із встановлених судом обставин вбачається, що позивачка оскаржувану постанову в день її прийняття отримувала.
Відтак, у десятиденний строк з дня, коли ОСОБА_1 отримала постанову відповідача серії ЕНА № 4863366 від 01 червня 2025 року, а саме 03 червня 2025 року позивачка звернулася до суду з позовом про її скасування шляхом надіслання позовної заяви поштовою кореспонденцією.
Отож, позовна заява щодо оскарження постанову серії ЕНА № 4863366 від 01 червня 2025 року подана ОСОБА_1 в межах десятиденного строку.
Щодо позовних вимог по суті, то суд їх вважає підставним та таким, що підлягають до задоволення.
Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Частиною другою ст. 279 КУпАП передбачено, що посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом спірної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до пункту 19.1 «а» ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
За правилами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Таким чином, вирішуючи питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідачем слід було довести протиправність правопорушення (проступку), зокрема об'єктивну сторону інкримінованого йому правопорушення.
Крім цього, у відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.
За змістом ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 4 ст. 70 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
У постанові від 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17 Верховний Суд висловив позицію про вірність висновків суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
У постанові по справі № 357/10134/17 від 23 жовтня 2019 року Верховний Суд звернув увагу на приписи ст. 251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Відсутність в матеріалах справи будь-якого доказу, як-то наприклад відеозапис з нагрудного реєстратора інспекторів патрульної поліції, який би підтвердив факт порушення позивачем правил дорожнього руху, свідчить про недоведеність суб'єктом владних повноважень правомірності прийнятої ним постанови.
Оглянувши в судовому засіданні надані представником відповідача матеріали відео фіксації, було встановлено, що на цьому відео зафіксовано транспортний засіб, який перебуває у нерухомому стані, а також водія, який знаходиться біля транспортного засобу. З матеріалів відео фіксації не вбачається руху транспортного засобу позивачки та будь-якої інформації про те, що ОСОБА_1 , у дату та час, вказані у спірній постанові, керувала транспортним засобом без увімкнутого світла ближніх фар у темну пору доби. Також позивачка на відеозаписі заперечує ці обставини та наполягає, що вона керувала автомобілем із увімкненими фарами ближнього світла.
Покликання представника відповідача на пояснення свідка, який був учасником ДТП та стверджував, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом без увімкнутого світла ближніх фар у темну пору доби, суд відхиляє адже така особа представником ГУНП в Тернопільській області не ідентифікована, клопотання про її допит в процесуальному статусі свідка сторона відповідача не подавала, а відтак обґрунтування відзиву такими доводами не заслуговує на увагу.
Отже, за встановлених обставин, вбачається, що відсутня належна, достатня та достовірна доказова база, яка підтверджує факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та як наслідок обґрунтовує правомірність притягнення її до адміністративної відповідальності, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення.
Поліцейським не задокументовано і не доведено факту порушення позивачкою ПДР України та відповідно правомірності складення стосовно неї постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4863366 від 01 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
В контексті спірних правовідносин, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, незважаючи на вимоги КУпАП, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом без увімкнутого світла ближніх фар у темну пору доби.
Отож, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд дійшов до висновку про недоведеність вини позивачки в скоєнні адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, спірна постанова винесена без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому, підлягає скасуванню, а справа закриттю.
На підставі ст.ст. 9, 122, 245, 247, 251, 258, 268, 279, 280, 288, 289 КУпАП, та керуючись ст.ст. 5, 9, 19, 20, 70, 72-77, 122, 242, 244-246, 257, 271, 286 КАС України, ст.ст. 62, 63 Конституції України, Правилами дорожнього руху України, суд,
Позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4863366 від 01 червня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн - скасувати, а провадження у справі закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 40108720, адреса місцезнаходження: вул. Валова, буд. 11, м. Тернопіль, 46001.
Суддя Тернопільського міськрайонного суду
Тернопільської області О.Герчаківська