Справа №359/2689/25
Провадження №1-кп/359/452/2025
8 липня 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні, з технічною фіксацією та використанням системи дистанційного зв'язку ВКЗ, об'єднаного судового провадження в кримінальному провадженні №12025111100000163, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2025 року, та кримінальному провадженні №12024116100000256, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2024 року, що надійшли до суду з обвинувальними актами, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Таганрог російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше неодноразово судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню у вчиненні ним кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 та ч. 2 ст. 307 КК України, -
розглянувши заявлені клопотання, -
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області з 10.03.2025 перебуває зазначене кримінальне провадження.
04.07.2025 в судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що на даний час наявні ризики, передбачені п.п.1, 4, 5 1 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме: під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження вказаного підозрюваний ОСОБА_4 не одноразово переховувався від органу досудового розслідування та порушував обов'язки покладені згідно рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Разом з тим, обвинувачений характеризується негативно, без міцних соціальних зв'язків, оскільки не має родини та утриманців, а також постійного місця роботи. В той же час, до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовувався привід, за результатами чого співробітникам Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області не встановлено місця його перебування. Враховуючи встановлений судом факт переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, а також його характеристику, сторона обвинувачення цілком обґрунтовано вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КК України. Вважав, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.
Захисник обвинуваченого та сам обвинувачений проти задоволення клопотання заперечили. Обвинувачений зазначив, що не має на меті переховуватися від суду та розуміє наслідки неявки на судові засідання.
Заслухавши думки прокурора, захисника та обвинуваченого, ознайомившись зі змістом клопотання та матеріалами кримінального провадження у необхідному для вирішення заявленого клопотання обсязі, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З урахуванням вимог ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.
Частиною другою статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з п. 1 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 p. N 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч.1 ст.194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; а також враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Стаття 176 КПК України визначає, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі, наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Додатково, суд враховує, що запобіжний захід не є мірою покарання, а сама лише тяжкість кримінального правопорушення і покарання за нього, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою, оскільки нормами КПК та відповідно практикою застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це не визнається.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
На думку суду відсутні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового слідства або суду з метою уникнення відповідальності.
Так, за неявки до суду без поважних причин до ОСОБА_4 застосовувались заходи примусового приводу. В той же час, суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_4 щодо того, що він не переховувався від суду, жодного разу не виїжджав за межі міста Бориспіль та працював з батьком на СТО, а також те, що останній має постійне місце проживання та реєстрації.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив про те, що не має на меті переховуватися від суду та розуміє наслідки неявки на судові засідання виходячи з позиції сторони обвинувачення та зобов'язується не порушувати встановлені судом обов'язки.
Щодо наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, про які зазначив прокурор, суд вважає доводи сторони обвинувачення з цього приводу необґрунтованими. Пояснення прокурора в судовому засіданні не містять належного обґрунтування недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаного ризику.
У відповідності до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 Кримінального процесуального кодексу України строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
В цьому випадку, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 слід відмовити, та, вважає достатнім на даній стадії кримінального провадження, з урахування того, що ОСОБА_4 має зареєстроване місце проживання, міцні соціальні зв'язки, застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладенням обов'язків визначених ст. 194 КПК України, з метою уникнення можливості вчинення дій визначених ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, з метою оперативного судового розгляду справи та дослідження наявних доказів та керуючись ст.ст. 140, 143, 323 КПК України, суд -
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який у вигляді домашнього арешту строком на два місяці з носінням засобів електронного контролю з визначенням наступних обов'язків: не залишати тимчасового місця проживання ( АДРЕСА_2 ) в період часу з 22.00 год. до 07.00 год. наступного дня; прибувати за викликом до суду в судові засідання в даному кримінальному провадженні; повідомляти про необхідність зміни свого місця проживання та засобів зв'язку; здати на зберігання до органів державної влади документи, що надають право на виїзд за межі території України; не виїжджати без дозволу суду за межі м. Бориспіль Київської області; не спілкуватися зі свідками в кримінальному провадженні №12025111100000163, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2025 року та в кримінальному провадженні №12024116100000256, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2024 року.
Термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та відповідних обов'язків становить до 24.00 год. 05.09.2025 року.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Оголошення повного тексту ухвали суду здійснено 10.07.2025 року.
Головуючий: ОСОБА_1