Справа №504/2300/21
Провадження №2/504/287/25
Доброславський районний суд Одеської області
30.06.2025с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря- Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, визнання майна особистою власністю, -
Короткий зміст позовних вимог за позовом ОСОБА_1 :
У липні 2021 року пані ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом проти пана ОСОБА_2 , яким просила суд визнати житлову квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, яка набута за час зареєстрованого шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В порядку поділу майна набутого за час зареєстрованого шлюбу, - визнати за ОСОБА_1 , право власності на одну другу частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,6 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м.
Обгрунтуванням позову є те, що 10.01.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 року вказаний шлюб розірваний.
За час шлюбу подружжям набуто у власність житлову квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку 22.08.2018 року було зареєстровано за відповідачем.
Заявниця вважає, що вказана житлова квартира є предметом спільної сумісної власності подружжя, тому її слід поділити між співвласниками в рівних частках.
Короткий зміст позовних вимог за позовом ОСОБА_2 :
У липні 2024 року пан ОСОБА_2 звернувся із позовом проти пані ОСОБА_1 , яким просив визнати грошові кошти в сумі 13500 доларів США від продажу 3/8 частин квартири під АДРЕСА_2 особистою власністю ОСОБА_2 . В порядку поділу спільно набутого майна подружжя визнати за ОСОБА_5 право власності на три чверті спірної житлової квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,6 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м.
Обгрунтуванням позову є те, що 10.01.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 року вказаний шлюб розірваний.
За час шлюбу подружжям набуто у власність житлову квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку 22.08.2018 року було зареєстровано за відповідачем.
Заявник стверджує, що квартира хоча і була набута у період зареєстрованого шлюбу, однак придбана за власні кошти ОСОБА_2 , зокрема, за грошові кошти, які отримані ним за відчуження 3/8 частин частин квартири під АДРЕСА_2 в сумі 13500 доларів США, та інших коштів, які отримані ним від продажу належного йому автомобіля.
Рух справи в суді першої інстанції:
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.07.2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_4 проти ОСОБА_6 .
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі № 504/2300/21 підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 15.07.2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 проти Гуцало В (справа № 504/2894/24).
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.03.2025 року у справі № 504/2300/21 за позовом ОСОБА_4 проти Гуцало Д. постановлено повернутись до стадії підготовчого засідання.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.03.2025 року об'єднано в одне провадження справу за позовом ОСОБА_4 проти Гуцало Д (справа № 504/2300/21) та за позовом ОСОБА_3 проти ОСОБА_4 (справа № 504/2894/24) про поділ майна, визнання майна особистою власністю. Присвоєно справі номер № 504/2300/21.
Викликано в судове засідання для допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні сторони кожна доводи свого позову підтримала, просила його задовольнити.
Проти задоволення позову опонента кожна сторона заперечувала.
Встановлені судом фактичні обставини справи:
Судом встановлено, що 10.01.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 укладено шлюб, що встановлено зі змісту свідоцтва про шлюб, повторно виданого 27.11.2019 року Першим Суворовським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис про шлюб № 5 від 10.01.2003 року.
За час шлюбу за ОСОБА_3 на підставі договору серії 1-115 від 07.08.2018 року (інвестиційна ціна квартири становить 19553 доларів США), який виданий ТОВ «ОП «НОВИЙ КВАРТАЛ», акту приймання передачі нерухомого майна, виданого 07.08.2018 року ТОВ «ОП «НОВИЙ КВАРТАЛ», технічного паспорту виданого 16.08.2018 року ТОВ «БТІ України» та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.08.2018 року ОСОБА_10 КП «Агенція державної реєстрації», зареєстровано житлову квартиру АДРЕСА_1 , що встановлено зі змісту витягу № 139586226 від 28.09.2018 року.
Судом встановлено, що 02.10.2017 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_11 (Покупець) укладено договір купівлі- продажу три восьмих частин житлової квартири АДРЕСА_2 .
Продаж вчинений за 49900,00 грн. (п.2 Договору).
Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Джулай С.В., зареєстрований у реєстрі за № 1436.
В матеріалах справи міститься розписка такого змісту: «Я ОСОБА_11 купив у свого брата ОСОБА_3 його частину в квартирі АДРЕСА_2 ».
Розписка датована 28.09.2017 року.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.03.2020 року вказаний шлюб розірваний.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 показали суду, що з 2022 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13 проживали у квартирі АДРЕСА_2 .
У жовтні 2017 року ОСОБА_12 вирішив продати ОСОБА_14 свою частину у цій квартири за 13500 доларів США.
Свідки показали, що в тому числі і за ці кошти була придбана спірна житлова квартира.
Свідки наполягали, що квартира придбана за більшість коштів ОСОБА_12 .
Щодо доводів ОСОБА_2 про те, що ним у вартість спірної квартири вкладені кошти від продажу належного йому автомобіля, то ці доводи не містять жодних доказів, тому визнаються судом голослівними.
Матеріали справи містять докази доходів як ОСОБА_12 так і ОСОБА_13 , які досліджені судом в судовому засіданні в повному обсязі.
Релевантні джерела права та висновки суду:
Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно частини першої статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.
Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України.
Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.
Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає, що ОСОБА_2 не надав суду будь-яких доказів на спростування презумпції спільної сумісної власності на спірну житлову квартиру.
Зокрема, доводи ОСОБА_3 про те, що ним було отримано за продаж належної йому частки у його особистій власності - квартири АДРЕСА_2 спростовуються пунктом другим самого Договору купівлі - продажу цієї частки, де вказано, що частка має вартість 49900 грн.
За змістом статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Зміст наданої ОСОБА_3 розписки від імені його брата ОСОБА_14 не містить ціни продажу.
Крім того, будь- яка ціна продажу частки у квартирі не може впливати на вартість проданої частки, яка посвідчена нотаріусом у договорі купівлі- продажу.
Покази свідків в частині ціни продажу квартири в силу частини 2 статті 78 ЦПК України не є допустимим доказами, оскільки ціна продажу квартири встановлюється сторонами у договорі, який нотаріально посвідчується.
Отже ОСОБА_3 отримав за продаж власної частки саме 49900 грн., що посвідчено приватним нотаріусом.
Матеріали справи не містять жодного доказу, що саме ці кошти в сумі 49900 грн. були сплачені ОСОБА_3 за придбану подружжям спірну житлову квартиру.
Відсутні докази як належності ОСОБА_3 на праві власності автомобіля, так і його продажу.
Отже, доводи ОСОБА_3 про те, що грошові кошти від продажу належного йому автомобіля також були сплачені в рахунок вартості спірної квартири, також визнаються судом голослівними.
Доводи сторін про те, що кожна працювала та мала офіційний дохід, зокрема заробітну плату, за рахунок якої, в тому числі, придбана спірна квартира, свідчать про режим спільної сумісної власності спірної квартири.
Інші покази свідків не мають вирішального значення.
Більш того, свідки є близькими родичами, зокрема ОСОБА_7 є сином сторін, а ОСОБА_8 є мамою ОСОБА_2 .
На думку суду свідки є явно зацікавленими особами.
В судовому засіданні встановлено, що свідок ОСОБА_15 не проживає з мамою, вочевидь налаштований проти неї.
Тому свідчення свідків судом не приймаються до уваги.
Не має правових підстав для визнання 13500 доларів США особистою власність ОСОБА_2 , оскільки не доведено як факт продажу належної ОСОБА_12 частки у його особистій власності за 13500 доларів США, так і факт отримання ОСОБА_14 від ОСОБА_12 13500 доларів США.
Таким чином, суд дійшов до висновку, оскільки вказана спірна житлова квартира придбана за час зареєстрованого шлюбу, вона є предметом спільної сумісної власності подружжя, і ОСОБА_2 не спростував належними та допустимими доказами цю презумпцію.
Тому позов ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а позов ОСОБА_3 слід відхилити.
Питання судового збору та витрат за позовом ОСОБА_16 не ставилось, підстав для їх розподілу на час ухвалення судового рішення не вбачається.
Судові витрати за позовом пана ОСОБА_2 , - віднести на його рахунок.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.
Визнати житлову квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю, яка набута за час зареєстрованого шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
В порядку поділу майна набутого за час зареєстрованого шлюбу, - визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на одну другу частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,6 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м.
Встановити порядок виконання судового рішення таким чином, що це рішення, після набрання ним законної сили, є підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на дну другу частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 39,6 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м.
Право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , - припинити.
Питання судового збору та витрат за первісним позовом не ставилось, підстав для їх розподілу на час ухвалення судового рішення не вбачається.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, визнання майна особистою власністю,- відмовити.
Судові витрати за зустрічним позовом пана ОСОБА_2 , - віднести на його рахунок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 липня 2025 року.
Суддя В. К. Барвенко