Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 липня 2025 року Справа№640/1016/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ - ПАВЕР» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Українська, буд., 91, ЄДРПОУ 39708591) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд., 5а, ЄДРПОУ 43141377) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ - ПАВЕР» (надалі - ТОВ «РЕНТАЛ - ПАВЕР», Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області (надалі - Відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.10.2020 №0001470512 та №0001480512.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції з ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП», ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» та ТОВ «АТАЛАС НОТ» є реальними та підтверджені усіма необхідними і належним чином оформленими первинними документами, а також, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «РЕНТАЛ - ПАВЕР».
На переконання позивача, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між сторонами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Також, Позивач зазначив, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому, такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
У зв'язку з чим, вважає висновки контролюючого органу, викладенині в акті перевірки №405/10-36-05-12/39708591 від 04.09.2020, необгрунтованими, надуманими та такими, що не відповідають дійсності, а, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 06.10.2020 №0001470512, №0001480512, винесені на підставі вказаного акту - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Згідно квитанції №3288 від 11.01.2021 року Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 6236,35 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.01.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
На підставі ст.1 Закону №2825 Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
06.05.2025 адміністративна справа № 640/1016/21 надійшла до Донецького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 640/1016/21 передано для розгляду судді Череповському Є.В.
Частиною 3 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Згідно з ч. 2 ст. 35 КАС України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року справа №640/1016/21 прийнята до провадження, розгляд справи призначено проводити спочатку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління ДПС у Київській області надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки з огляду на положення ч. 1 ст. 122 КАС України, п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України та правову позицію Верховного Суду, викладену в Постанові від 03.04.2020 року у справі №2540/2576/18, ТОВ «РЕНТАЛ-ПАВЕР» пропустило встановлений місячний строк звернення до суду після завершення процедури адміністративного оскарження, а також вважає, що спірні рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені податковим законодавством України.
Позивач заперечує проти відзиву на позовну заяву та вважає, що його зміст є ідентичним змісту акту перевірки «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РЕНТАЛ-ПАВЕР» (код ЄДРПОУ 39708591) №405/10-36-05-12/39708591 від 04.09.2020, у відзиві на позов відповідач не спростував твердження та аргументи Позивача стосовно суті позовних вимог, у зв'язку з чим надав відповідь на відзив, в якій він наполягав на заявлених позовних вимогах, з підстав, викладених у такій відповіді.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підставі направлень від 21.08.2020 №1211,№1212, виданих ГУ ДПС у Київській області, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 12.08.2020р. №961, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ-ПАВЕР» (код ЄДРПОУ 39708591) за період діяльності з 01.06.2020 по 30.06.2020 з метою встановлення законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість.
За результатами перевірки, контролюючим органом складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «РЕНТАЛ-ПАВЕР» №405/10-36-05-12/39708591 від 04.09.2020 (далі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:
п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 97694 грн., в тому числі за червень 2020 року на суму 97964 грн.;
п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, абз. г) 198.5, 198.6 ст. 198 та п. 201.1, 201.10,201.11 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на загальну суму 293638 грн., в тому числі за червень 2020 року на суму 293638 грн.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки №405/10-36-05-12/39708591 від 04.09.2020 року Позивач скористався своїм правом, передбаченим пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України та надав заперечення вих. №18-09/2020-1 від 18.09.2020 (вхід. ГУ ДПС у Київській області від 23.09.2020 №36917/10).
За результатами розгляду заперечення висновки акту перевірки №405/10-36-05-12/39708591 від 04.09.2020 року залишено Головним управлінням ДПС у Київській області без змін, а заперечення - без задоволення.
06.10.2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі порушень, встановлених актом перевірки №405/10-36-05-12/39708591 від 04.09.2020 прийнято податкові повідомлення-рішення №0001480512, яким збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 122117,50 грн. (сто двадцять дві тисячі сто сімнадцять грн. 50 коп.), у т.ч. за податковим зобов'язанням 97694 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 24423,50 грн. №0001470512, яким зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за червень 2020 року на суму 293638 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 06.10.2020 року №0001480512, №0001470512 Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження, передбаченим статтею 56 Податкового кодексу України та відповідно до п.56.3 цієї статті подав скаргу до контролюючого органу вищого рівня.
За результатом розгляду скарги (вхід. ДПС №41031/6 від 26.10.2020) Державна податкова служба України прийняла Рішення, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.10.2020 року №0001480512, №0001470512, а скаргу ТОВ «РЕНТАЛ-ПАВЕР» - без задоволення (лист ДПС України №34771/6/99-00-06-02-03-06 від 10.12.2020).
Незгода з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням обумовила позивача на звернення до суду із даним позовом.
Вказані Відповідачем в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним заниженням податку на додану вартість та завищенням залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду при здійсненні взаємовідносин Позивача з контрагентами ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП», ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» та ТОВ «АТАЛАС НОТ», у зв'язку з відсутністю реальності вчинення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками, діяльність яких, на думку відповідача, свідчить проте, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди.
Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід, зокрема, встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП», ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» та ТОВ «АТАЛАС НОТ»; мету придбання та обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом під час здійснення перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП», ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» та ТОВ «АТАЛАС НОТ».
Дане порушення вплинуло на формування об'єкту оподаткування податку на додану вартість та суми залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, ПКУ, тут і далі по тексту всі нормативно - правові акти зазначені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до абзаців першому та другому пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
При цьому, за правилами п.198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв'язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником.
При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 (постанова від 04 вересня 2018 року) Верховним Судом сформовану обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Так, відповідно до акту перевірки, висновки щодо порушень з боку позивача вимог ПК України відповідач пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП», ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» та ТОВ «АТАЛАС НОТ».
Контролюючий орган вказує на те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками товарів не підтверджуються необхідними доказами стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідно для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.
Згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За даними загальнодоступного ресурсу ЄДР: Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ-ПАВЕР» (ЄДРПОУ 39708591), місцезнаходження: 08200, Україна, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Українська, будинок, 91. Дата державної реєстрації 24.03.2015. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.05.2015 року. ТОВ «РЕНТАЛ-ПАВЕР» засноване зі 100% українським капіталом, статутний капітал підприємства складає 5 985 000 грн. 00 коп., засновник/кінцевий бенефіціарний власник (100% статутного капіталу Товариства) - ОСОБА_1 .
Зареєстровані види діяльності: 77.39 надання в оренду інших машин, устатковання та товарів н.в.і.у. (основний); Інші види діяльності Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням, Ремонт і технічне обслуговування електронного й оптичного устатковання, Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання, Установлення та монтаж машин і устатковання, Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами.
Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» та ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» було укладено 5 ідентичних договорів оренди обладнання: №АУ-01 від 01.02.2020р.; №АУ-02 від 01.02.2020р.; №АУ-03 від 01.02.2020р.; №АУ-04 від 01.02.2020р.; №АУ-05 від 01.02.2020р. Відповідно до умов яких в оренду було передано дизельні генератори ( з визначенням їх марки, моделі, серійного номеру, потужності, кількості та з визначенням терміну оренди), у зв'язку з чим Сторонами було підписано в якості невід'ємних додатків до зазначених угод Протоколи погодження істотних умов. На підтвердження факту передачі Обладнання та його повернення згідно умов укладених договорів оренди обладнання №АУ-01 від 01.02.2020р.; №АУ-02 від 01.02.2020р.; №АУ-03 від 01.02.2020р.; №АУ-04 від 01.02.2020р.; №АУ-05 від 01.02.2020р. Сторонами були підписані акти прийому - передачі, акти огляду технічного стану обладнання та акти повернення. На виконання умов Договорів оренди обладнання ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» було здійснено часткову оплату вартості орендованого обладнання.
В матеріалах справи містяться копії: платіжних доручень №48 від 8 квітня 2020 р. (призначення платежу оплата за оренду генераторів згідно рахунка №2239 від 30.03.2020); №49 від 8 квітня 2020 р. (призначення платежу оплата за оренду генераторів згідно рахунка №2229 від 31.03.2020); рахунку на оплату №2239 від 30.03.2020 (з зазначенням номенклатури послуги: оренда генератора дизельного з визначенням його марки, потужності, кількості, одиниці виміру й терміну послуги; доставки генератора); акт надання послуг №2239 від 30.03.2020 (з зазначенням номенклатури послуги: оренда генератора дизельного з визначенням його марки, потужності, кількості, одиниці виміру й терміну послуги; доставки генератора); товарно - транспортні накладні: №Р2239 від 25.02.2020; №Р2239 від 26.02.2020; №Р2239 від 03.03.2020; №Р2239 від 11.03.2020; №Р2239 від 11.03.2020; №Р2239 від 12.03.2020; №Р2239 від 27.03.2020; №Р2239 від 30.03.2020.
Між ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» та ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУП» було укладено 9 ідентичних договорів оренди обладнання: №4 від 29.11.2019р.; №5 від 30.11.2019р.; №6 від 01.12.2019р.; №7 від 01.12.2019р.; №8 від 01.12.2019р.; №9 від 01.12.2019р.; Відповідно до умов яких в оренду було передано дизельні генератори ( з визначенням їх марки, моделі, серійного номеру, потужності, кількості та з визначенням терміну оренди), у зв'язку з чим Сторонами було підписано в якості невід'ємних додатків до зазначених угод Протоколи погодження істотних умов. На підтвердження факту передачі Обладнання та його повернення згідно умов укладених договорів оренди обладнання №4 від 29.11.2019р.; №5 від 30.11.2019р.; №6 від 01.12.2019р.; №7 від 01.12.2019р.; №8 від 01.12.2019р.; №9 від 01.12.2019р. Сторонами були підписані акти прийому - передачі, акти огляду технічного стану обладнання та акти повернення. На виконання умов Договорів оренди обладнання ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» було здійснено часткову оплату вартості орендованого обладнання.
На підтвердження вище зазначених взаємовідносин Позивачем надано: Договір оренди обладнання №1 від 01.11.2019 укладений між ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУП» - Орендодавець та ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» - Орендатор. Протокол погодження істотних умов договору №1 від 01.11.2019 (Додаток №1 від 01.11.2019 до Договору оренди обладнання №1 від 01.11.2019); акт прийому передачі №1 від 01.11.2019 до Договору оренди обладнання №1 від 01.11.2019 та Протоколу погодження істотних умов договору №1 від 01.11.2019 (Додаток №2 до Договору оренди обладнання №1 від 01.11.2019); акт повернення №1 від 31.12.2019 до акт прийому передачі №1 від 01.11.2019 до Договору оренди обладнання №1 від 01.11.2019 та Протоколу погодження істотних умов договору №1 від 01.11.2019 (Додаток №3 до Договору оренди обладнання №1 від 01.11.2019); акт технічного огляду №1 від 31.12.2019 акт повернення (Додаток №4 до Договору оренди обладнання №1 від 01.11.2019); Договір оренди обладнання №2 від 25.11.2019; Протокол погодження істотних умов договору №1 від 25.11.2019 (Додаток №1 від 25.11.2019 до Договір оренди обладнання №2 від 25.11.2019); акт прийому передачі №1 від 25.11.2019 до Договору оренди обладнання №2 від 25.11.2019 та Протоколу погодження істотних умов договору №2 від 25.11.2019 (Додаток №2 до Договору оренди обладнання №2 від 25.11.2019); акт повернення №1 від 28.12.2019 до акт прийому передачі №1 від 25.11.2019 до Договору оренди обладнання №2 від 25.11.2019 та Протоколу погодження істотних умов договору №2 від 25.11.2019 (Додаток №3 до Договору оренди обладнання №2 від 25.11.2019); акт технічного огляду №1 від 28.12.2019 акт повернення (Додаток №4 до Договору оренди обладнання №2 від 25.11.2019); Договір оренди обладнання №3 від 27.11.2019; Протокол погодження істотних умов договору №3 від 27.11.2019 (Додаток №1 від 27.11.2019 до Договір оренди обладнання №3 від 27.11.2019); акт прийому передачі №1 від 27.11.2019 до Договору оренди обладнання №3 від 27.11.2019 та Протоколу погодження істотних умов договору №3 від 27.11.2019 (Додаток №2 до Договору оренди обладнання №3 від 27.11.2019); акт повернення №1 від 26.12.2019 до акт прийому передачі №1 від 27.11.2019 до Договору оренди обладнання №3 від 27.11.2019 та Протоколу погодження істотних умов договору №3 від 27.11.2019 (Додаток №3 до Договору оренди обладнання №3 від 27.11.2019); акт технічного огляду №1 від 26.12.2019 акт повернення (Додаток №4 до Договору оренди обладнання №3 від 27.11.2019); товарно -транспортні накладні №Р937 від 27.11.2019; №Р937 від 26.12.2019; №Р941 від 29.11.2019; №Р941 від 27.12.2019;
копії платіжних доручень: №2884 від 28 січня 2020 р. на суму (призначення платежу оплата за оренду генераторів згідно рахунка №925 від 23.12.2019); №2885 від 28 січня 2020 р. на суму (призначення платежу оплата за оренду генераторів згідно рахунка №952 від 28.12.2019); №2886 від 28 січня 2020 р. на суму (оплата за оренду генераторів згідно рахунка №961 від 31.12.2019); №2933 від 21 лютого 2020 р. на суму (оплата за роботу однієї мотогодини генератора згідно рахунка №909 від 20.12.2019); №2934 від 21 лютого 2020 р. на суму (оплата за оренду генераторів згідно рахунка №926 від 24.12.2019); №2934 від 21 лютого 2020 р. на суму (оплата за роботу однієї мотогодини генератора згідно рахунка №910 від 20.12.2019); №2935 від 21 лютого 2020 р. на суму (оплата за оренду генераторів згідно рахунка №937 від 26.12.2019); №2936 від 21 лютого 2020 р. на суму (оплата за оренду генератора дизельного згідно рахунка №941 від 27.12.2019); №2937 від 21 лютого 2020 р. на суму (оплата за оренду генератора дизельного згідно рахунка №956 від 31.12.2019); №2938 від 21 лютого 2020 р. на суму (оплата за оренду генератора дизельного згідно рахунка №957 від 31.12.2019); №2939 від 21 лютого 2020 р. на суму (оплата за оренду генератора дизельного згідно рахунка №958 від 31.12.2019); №2940 від 21 лютого 2020 р. на суму (оплата за оренду генератора дизельного згідно рахунка №959 від 31.12.2019);
копії рахунку на оплату: №956 від 31.12.2019 (з зазначенням номенклатури послуги: оренда генератора бензинового/тепло вентилятора електричного з визначенням його марки, потужності, кількості, одиниці виміру й терміну послуги); №908 від 20.12.2019 (з зазначенням номенклатури послуги: чистка паливного бака генератора дизельного з визначенням його марки, кількості, одиниці виміру); №909 від 20.12.2019 (з зазначенням номенклатури послуги: вартість роботи одной мотогодини генератора); №910 від 20.12.2019 (з зазначенням номенклатури послуги: вартість роботи одной мотогодини генератора);
копії актів надання послуг: №956 від 31.12.2019 (з зазначенням номенклатури послуги: оренда тепловентилятора електричного/генератора бензинового з визначенням його марки, кількості, одиниці виміру й терміну послуги); №908 від 20.12.2019 (з зазначенням номенклатури послуги: чистка паливного бака генератора дизельного з визначенням його марки, кількості, одиниці виміру); №909 від 20.12.2019 (з зазначенням номенклатури послуги: вартість роботи одной мотогодини генератора); №910 від 20.12.2019 (з зазначенням номенклатури послуги: вартість роботи одной мотогодини генератора).
Також перевіркою було встановлено, що ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУП» відповідно до умов Договору про надання послуг з просування сайту в інтернеті №10 від 01.12.2019 року надавав послуги ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» з просування сайту http://rental-power.com.ua, на умовах зазначеної угоди. У зв'язку з чим, сторонами було підписано Акт виконаних робіт №962 від 31.12.2019 року. На підтвердження факту реального надання контрагентом послуг з просування сайту ТОВ «РЕНТАЛ - ПАВЕР» в інтернеті, Позивачем надано в якості додаткових доказів: статті/рекламна інформація з відкритих інтернет ресурсів у т.ч. RBC.UA, щодо реклами послуг, які надаються rental-power.com.ua (інтернет - магазин) (з наданням детальної рекламної інформації як самої компанії, так із використання генераторів та їх різноманітних видів/характеристик, переваг оренди генераторів та електростанцій, тощо.).
Між ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» та ТОВ «АТАЛОС НОТ» було укладено 9 ідентичних договорів оренди обладнання: №1 від 05.12.2019р.; №2 від 01.01.2020р.; №3 від 01.01.2020р.; №4 від 01.01.2020р.; №5 від 01.01.2020р.; №6 від 01.01.2020р.; №7 від 01.01.2020р.; №8 від 01.01.2020р.; №9 від 01.01.2020р.; Відповідно до умов яких в оренду було передано дизельні генератори (з визначенням їх марки, моделі, серійного номеру, потужності, кількості та з визначенням терміну оренди), у зв'язку з чим Сторонами було підписано в якості невід'ємних додатків до зазначених угод Протоколи погодження істотних умов. На підтвердження факту передачі Обладнання та його повернення згідно умов укладених договорів оренди обладнання №1 від 05.12.2019р.; №2 від 01.01.2020р.; №3 від 01.01.2020р.; №4 від 01.01.2020р.; №5 від 01.01.2020р.; №6 від 01.01.2020р.; №7 від 01.01.2020р.; №8 від 01.01.2020р.; №9 від 01.01.2020р.. Сторонами були підписані акти прийому - передачі, акти огляду технічного стану обладнання та акти повернення. На виконання умов Договорів оренди обладнання ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» було здійснено часткову оплату вартості орендованого обладнання.
На підтвердження вище зазначених взаємовідносин Позивачем надано копії: рахунку на оплату №38 від 12.01.2020 (з зазначенням номенклатури послуги: оренда генератора бензинового з визначенням його марки, потужності, кількості, одиниці виміру й терміну послуги); №151 від 18.01.2020 (з зазначенням номенклатури послуги: оренда генератора дизельного з визначенням його марки, потужності, кількості, одиниці виміру й терміну послуги; доставки генератора);
акти надання послуг: №38 від 12.01.2020 (з зазначенням номенклатури послуги: оренда генератора бензинового з визначенням його марки, потужності, кількості, одиниці виміру й терміну послуги); №151 від 18.01.2020 (з зазначенням номенклатури послуги: оренда генератора дизельного з визначенням його марки, потужності, кількості, одиниці виміру й терміну послуги; доставки генератора);
товарно - транспортні накладні: №36 від 03.01.2020, №36 від 05.01.2020.
Відповідно до п. 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Положеннями п. 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Факт своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних на адресу ТОВ «РЕНТАЛ ПАВЕР» від ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП» (ЄДРПОУ39635597), ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» (ЄДРПОУ 43275261) та ТОВ «АТАЛАС НОТ» (ЄДРПОУ43041815), відповідно до яких Позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за спірний період - Відповідачем не заперечується.
Як вже зазначалося, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон).
Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 9 Закону, для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, положеннями статті 4 Закону передбачено, що Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі; нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці; інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.
В акті перевірки, відповідач дійшов висновку, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами є такими, що складені всупереч вимог діючого законодавства України, у зв'язку з чим, немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій за відповідні періоди.
Під час проведення перевірки Позивача, контролюючим органом було використано інформацію з кримінального провадження №32020110000000044 від 02.04.2020, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1 ст. 205 КК України, відповідно до якої «досудовим розслідуванням встановлено факт пособництва у підроблені документів, які подавались для проведення державної реєстрації рядом юридичних осіб, у т.ч. ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» (код ЄДРПОУ 43275261), а також документального оформлення безтоварних операцій від імені вказаного товариства про нібито реалізацію товарів, робіт )послуг) для підприємств реального сектору економіки, що призвело до незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток та, як наслідок, не сплати до бюджету належних сум податків.».
У той же час, матеріали адміністративної справи не містять відомостей про наявність вироків, ухвал суду про закриття кримінального провадження або інших судових рішень, якими закінчено розгляд кримінальної справи, на які здійснювались Відповідачем посилання в акті перевірки №405/10-36-05-12/39708591 від 04.09.2020.
Оцінюючи наведені доводи відповідача, які, зокрема, були відображені в акті перевірки, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, як вже зазначалось, таких доказів надано не було.
Суд зазначає, що розгляд цієї справи в судах адміністративної юрисдикції триває з січня 2021 року, що є достатнім строком для завершення досудового розслідування у вказаному відповідачем кримінальному провадженні та надання суду доказів щодо фіктивності господарської діяльності зазначеного суб'єкту господарювання, однак таких доказів відповідачем не надано.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 КАС України, частиною 2 якої визначено, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На думку суду, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених, серед іншого, такою ухвалою, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій. Як встановлено судом з наявних в матеріалах справи первинних документів, правильність складання яких під сумнів відповідачем на ставиться, господарські операції в рамках договорів позивача з його контрагентом фактично відбулись та спричинили реальні правові наслідки, за якими позивачем було сформовано податковий облік, в тому числі і податковий кредит.
Крім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства, а тому як було вже зазначено вище, необхідно встановлення фактів, які б свідчили про узгодженість дій між позивачем та його контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або обізнаності позивача з будь-якими протиправними діями контрагентів. Проте під час з огляду справи таких фактів встановлено не було.
Наведена правова позиція узгоджується з обов'язковими до врахування висновками Верховного Суду, наведеними у його постанові від 05 лютого 2019 року по справі №810/1967/16, від 20 лютого 2018 року у справі № 826/6280/13-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 813/4931/13-а та від 06 лютого 2018 року у справі № 802/4940/14.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального законодавства. Зокрема Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 у справі №480/2671/20 за позовом ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» - суд частково задовольнив позовні вимоги ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» та прийшов до висновку про відсутність підстав віднесення ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» критеріям ризиковості платника на підставі п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, а тому рішення №32062 від 13.03.2020 є протиправним та підлягає скасуванню, отже посилання на зазначені обставини Відповідачем також є безпідставними.
Наведена позиція суду узгоджується із сталою практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема в постанові від 08 серпня 2018 року у справі №820/4428/17.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорам.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.
За наслідком дослідження матеріалів справи вбачається, що надані позивачем первинні документи відображають в повній мірі зміст і характер вчинених господарських операцій, такі документи складені з дотриманням вимог статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та дають суду змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідної господарської операції.
Таким чином, матеріали справи містять належні первинні документи, які дають змогу встановити обсяг послуг і терміни їх виконання, ціну й загальну вартість наданих послуг. На підставі наведеного вище, суд констатує наявність належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.
Так, відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надано жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП», ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» та ТОВ «АТАЛАС НОТ», у тому числі, обставин непричетності посадових осіб вказаних контрагентів до здійснення господарської діяльності. Крім того, матеріали кримінальної справи не можуть бути підставою для висновків під час проведення перевірок, а обвинувальних вироків, що набрали законної сили у відношенні посадових осіб вказаних підприємств матеріали справи не містять.
Стосовно невідповідності придбаного товару реалізованому, неподання звітності контрагентами позивача суд зазначає, що положеннями чинного законодавства на позивача не покладається обов'язок здійснення перевірки ведення, подання контрагентами податкової звітності. Крім того, у позивача відсутня можливість під час укладення договорів та здійснення господарських операцій з контрагентами, перевірити джерела придбання товару, що є предметом укладених договорів.
Суд також не приймає до уваги доводи відповідача щодо невідповідності придбаного контрагентами позивача товарів реалізованому, оскільки позивач не може нести відповідальність за діяльність контрагентів по ланцюгу постачання.
Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по взаємовідносинах із ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП», ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» та ТОВ «АТАЛАС НОТ», суд керується наступним.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
У свою чергу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності (підрядники та субпідрядники) можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП» (ЄДРПОУ39635597), ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» (ЄДРПОУ 43275261) та ТОВ «АТАЛАС НОТ» (ЄДРПОУ43041815) послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП» (ЄДРПОУ39635597), ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» (ЄДРПОУ 43275261) та ТОВ «АТАЛАС НОТ» (ЄДРПОУ43041815) були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.
В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.
Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «АЛЬФОРНО ГРУПП» (ЄДРПОУ39635597), ТОВ «АДОГА УНІВЕРС» (ЄДРПОУ 43275261) та ТОВ «АТАЛАС НОТ» (ЄДРПОУ43041815), а тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість та завищення залишку від'ємного значення є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання та зменшення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість Позивачу - протиправними.
Виходячи з наведеного в сукупності, Відповідачем за час розгляду справи не було доведено правомірності визначення контролюючим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001480512 від 06.10.2020 на загальну суму 122117,50 грн. (сто двадцять дві тисячі сто сімнадцять грн. 50 коп.), у т.ч. за податковим зобов'язанням 97694 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 24423,50 грн., та зменшення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за червень 2020 року на суму 293638 грн. на підставі оскаржувного податкового повідомлення-рішення №0001470512 від 06.10.2020, а тому такі рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Наведена Відповідачем судова практика - посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у Постанові від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18 щодо пропуску ТОВ «РЕНТАЛ-ПАВЕР» встановленого місячного строку звернення до суду після завершення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України - не стосується подібних обставин, оскільки подібність правовідносин передбачає, зокрема, тотожність суб'єктного складу, об'єкта й предмета правового регулювання, а також умов застосування норм права (часу, місця, підстав виникнення, зміни чи припинення правовідносин), при цьому зміст правовідносин для з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Згідно ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувані податкові повідомлення - рішення не можуть вважатись такими, що прийняті з урахуванням критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.
Тому, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.10.2020 року №0001480512 та №0001470512 не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства та підлягають скасуванню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволенню.
Враховуючи положення ч. 1 статті 139 КАС України, суд присуджує на користь позивача понесені ним судові витрати на суму 6236,35 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ - ПАВЕР» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Українська, буд., 91, ЄДРПОУ 39708591) до Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд., 5а, ЄДРПОУ 43141377) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 6 жовтня 2020 року №0001480512, яким збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 122117,50 грн. (сто двадцять дві тисячі сто сімнадцять грн. 50 коп.), у т.ч. за податковим зобов'язанням 97694 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 24423,50 грн.; №0001470512, яким зменшено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за червень 2020 року на суму 293638,00 грн.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РЕНТАЛ - ПАВЕР» (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Українська, буд., 91, ЄДРПОУ 39708591) судові витрати на суму 6236,35 грн (шість тисяч двісті тридцять шість грн. 35 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд., 5а, ЄДРПОУ 43141377).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Є.В. Череповський