Справа № 240/16335/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приходько О.Г.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168 (надалі Постанова № 168), за січень, лютий, березень, квітень, травень 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених Постановою № 168, за січень, лютий, березень, квітень, травень 2024 року з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Позивач протягом січня - травня 2024 року проходила військову службу санітарним інструктором медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , яка відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 19 січня 2024 року № Д-321/5 дск увійшла до складу військових частин Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та з 01 березня 2024 року зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 (лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20 лютого 2024 року № 220/10/633).
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 31 липня 2024 року № 462/Д позивач в періоди, зокрема, з 10 січня 2024 року по 13 лютого 2024 року, з 17 лютого 2024 року по 26 травня 2024 року брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в АДРЕСА_1 . Підстава (зокрема в частині спірного періоду у цій справі): бойовий наказ командира НОМЕР_3 обр ТрО від 16 січня 2024 року № БН70 дск, бойове розпорядження командира НОМЕР_4 оаембр від 19 січня 2024 року № КП/2/183 дск та згідно з бойовим розпорядженням командира 194 обТрО № 174 дск від 19 січня 2024 року, бойове розпорядження командира НОМЕР_4 оаембр від 23 березня 2024 року № КП/2/898 дск).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26 травня 2024 року № 149 позивача, сержанта санітарного інструктора медичного пункту Військової частини НОМЕР_2 , згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 22 травня 2024 року № 133-РС звільнено з військової служби у запас за підпунктом "г" частини четвертої пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
На заяви позивачки від 06 серпня 2024 року та від 20 серпня 2024 року відповідачам щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць з лютого 2024 року, останні перерахунку та виплати цієї винагороди не здійснили.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість вимог позову.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (надалі Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов'язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону № 389-VIII Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 "Про введення воєнного стану в Україні" (надалі Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Пунктами 2 та 4 Указу № 64/202 визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
У подальшому Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 452/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, 28 жовтня 2024 року № 740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі Постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (надалі Постанова № 168).
У пункті 1-1 Постанови № 168 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин у цій справі), з-поміж іншого, було установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах;
військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;
військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 2-1 Постанови № 168 встановлено, що державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.
Згідно із пунктом 3 розділу 1 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану встановлені у розділі XXXIV Порядку № 260 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:
100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або22 році" та з урахуванням індексації, передбаченої постановою КМУ від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році".
50000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;
30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу ХХХІV Порядку № 260).
Згідно із пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пункту 5 розділу XXXIV Порядку № 260 одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу.
У разі, коли військовослужбовець залучається до участі в бойових діях або заходах, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.
Пунктами 9 та 10 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що виплата додаткової винагороди особовому складу військової частини здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин, які видаються до 5 числа поточного місяця за минулий місяць на підставі рапортів командирів підрозділів.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач вважає, що за період проходження військової служби з січня по травень 2024 року у складі Військової частини НОМЕР_2 їй мала виплачуватись додаткова винагорода з розрахунку 100000 грн на місяць. Мотивуючи такі вимоги, остання заначає, що згідно з абзацом 11 пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено таку виплату медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення) у районах ведення воєнних (бойових) дій.
Надаючи оцінку вказаному суд враховує наступне.
Право на додаткову винагороду з розрахунку 100000 грн на місяць позивачка обґрунтовує участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в в АДРЕСА_1 , що підтверджується, довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 31 липня 2024 року № 462/Д.
Разом з тим, відповідно до довідки від 31 липня 2024 року № 462/Д, остання видана на підставі (зокрема в частині спірних у цій справі періодів): бойового наказу командира НОМЕР_3 обр ТрО від 16 січня 2024 року № БН70 дск, бойового розпорядження командира 46 оаембр від 19 січня 2024 року № КП/2/183 дск, бойового розпорядження командира 194 обТрО № 174 дск від 19 січня 2024 року, бойового розпорядження командира 46 оаембр від 23 березня 2024 року № КП/2/898 дск.
В даному випадку, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що належність до медичного персоналу не утворює достатню самостійну підставу для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 грн (з розрахунку на місяць), а для визначення належних підстав для виплати цієї додаткової винагороди за нормами пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 умовами виплати додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць є:
- період дії воєнного стану;
- безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
- перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби);
- виконання визначених у пункті 2 розділу XXXIV Порядку № 260 бойових (спеціальних) завдань.
При цьому виплата додаткової винагороди здійснюється за наказом командира військової частини, підставою для видачі якого є: бойові накази (бойові розпорядження), журнали бойових дій, журнали ведення оперативної обстановки або бойові донесення, постові відомості, рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Отже, бойовий наказ/бойове розпорядження відповідно до вимог пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 не є самостійним достатнім підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів (бойові дії або заходи).
Адже, виклад необхідних для підтвердження такої участі документів у цьому пункті не є альтернативним, а передбачає їх сукупність для цілей належного та достатнього підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або заходах у розумінні пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260. Вичерпний перелік цих документів обумовлює підстави для включення військовослужбовця до наказу на виплату додаткової винагороди у відповідному розмірі.
На вимогу суду першої інстанції відповідачами було надано : довідку про грошове забезпечення, накази командира (начальника) та підтверджуючі документи про нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в період з 10 січня 2024 року по 13 лютого 2024 року, з 17 лютого 2024 року по 26 травня 2024 року; бойові розпорядження командира, бойові накази та інші документи, які підтверджують безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України позивача. Також суду були надані рапорти командиру Військової частини НОМЕР_2 , де проходила військову службу позивачка, складені за підписами начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_2 (тво) і начальника групи персоналу штабу Військової частини НОМЕР_5 .
Суд першої інстанції надавши оцінку вказаним доказам, дійшов висновку, що безпосередня участь позивачки у виконанні бойових завдань із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими розпорядженнями у складі діючого угруповання військ (сил) Сил оборони держави для цілей виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 з розрахунку 30000 грн за місяць упродовж січня - травня 2024 року (а також з розрахунку 100000 грн на місяць за період 12 - 14 січня 2024 року), належно підтверджено комплексом визначених у пункті 4 розділу XXXIV Порядку № 260 документів.
Разом з тим, перевіряючи, чи підтверджується участь позивачки у відповідних діях або заходах згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 31 липня 2024 року № 462/Д в окреслений нею у позові період у сукупності з іншими доказами у справі, судом з'ясовано, що вказана довідка видана та є підставою для надання позивачці статусу учасника бойових дій, про що у ній чітко вказано.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи позивачки щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених Постановою № 168, не ґрунтуються на нормах матеріального закону та не підтверджені встановленими обставинами цієї справи, а тому порушення прав позивачки, про захист яких вона просила в судовому порядку, не доведено у ході судового розгляду.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.