Справа № 240/18909/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.
Суддя-доповідач - Біла Л.М.
11 липня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
Позивач звернулась до суду з позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості від 27 серпня 2024 року № UA101020/2024/000110/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007376.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в обгрунтування доводів якої відзначила про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановила наступне.
Декларантом позивача в електронній формі 27 серпня 2024 року подано митну декларацію №24UA1010200030438U4 для митного оформлення товару, а саме легкового автомобіля: марка TOYOTA, модель RAV4, серійний номер JTMYRREV40D047705, тип двигуна бензин/електро (без можливості підключення до зовнішнього джерела електроенергії), об'єм двигуна 2494см3, тип кузова універсал, загальна кількість місць 5, такий, що був у використанні, календарний рік виготовлення 2017, модельний рік виготовлення 2017, дата першої реєстрації 04 жовтня 2017 року, за кодом товару 87034090, вартістю 120000,00 норвезьких крон.
На підтвердження визначеної у декларації митної вартості товару представником позивача до митної декларації подано: рахунок фактуру (інвойс) б/н від 14 серпня 2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 27 грудня 2022 року, довіреність № 4540 від 16 травня 2024 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 від 04 листопада 2008 року та ідентифікаційний код, фотографії транспортного засобу від 26 серпня 2024 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу № UA.017.042384-24 від 23 серпня 2024 року, довідку про транспорті витрати № б/н від 23 серпня 2024 року.
АСМО «Інспектор» згенеровано митну формальність за кодом 105-2 (Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв): «Ймовірний ризик заниження митної вартості та ухилення від сплати платежів у повному обсязі по транспортному засобу. Ретельно перевірити характеристики товару, які впливають на визначення митної вартості».
Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України за МД №24UA1010200030438U4 від 27 серпня 2024 року, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
- договір купівлі-продажу транспортного засобу та документ про його оплату до митного оформлення не надавався;
- відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості, не базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
- до митного оформлення поданий документ норвезькою мовою, а саме рахунок (інвойс) № б/н від 14 серпня 2024 року;
- наданий при митному оформленні рахунок (інвойс) № б/н від 14 серпня 2024 року не містить інформації про визначальні характеристики транспортного засобу, а саме відсутній VINкод транспортного засобу.
З огляду на викладене, митний орган дійшов висновку, що існує ризик не включення усіх складових (вартості навантаження, розвантаження) до митної вартості товару.
Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
4) копію митної декларації країни відправлення.
На зазначену вимогу 27 серпня 2024 року представник позивача надав копію митної декларації країни відправлення №4420912400069232 від 15 серпня 2024 року з відміткою про перетин кордону.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем 27 серпня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА 101020/2024/000110/2.
В розділі 33 названого рішення зазначено:
«На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:
Згідно зі статтею 254 Митного кодексу України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому раз декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Враховуючи наведене вище, відомості про ціну товару, викладені у документі від кодом 0380 №б/н від 14 серпня 2024 року, можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову такого документа.
Також, в даному документі не міститься інформація про визначальні характеристики транспортного засобу, в саме VIN код транспортного засобу, відсутність таких відомостей може свідчити про те, що такий документ не стосується оцінюваного транспортного засобу. Інші документи, що долучені до митної декларації, не містять цінової інформації про товар.
Також відомості про оцінюваний товар, що викладені у додатково наданій копії митної декларації країни відправлення №4420912400069232 від 15 серпня 2024 року, можуть бути використані під час перевірки числових значень заявленої митної вартості у випадку надання митному органу перекладу на українську мову такого документа.
Товар фактично переданий у розпорядження покупця та знаходиться на митній території України. Таким чином є підстави вважати, що на момент митного оформлення сторони виконали один перед одним свої зобов'язання: продавець передав товар покупцю, а покупець оплатив товар.
Відповідно до частини 1 статті 53 Митного кодексу України декларант надає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого є: 1) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують митну вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Разом з тим, всупереч вищевказаних вимог декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
Відповідно до довідки про транспорті витрати від 26 серпня 2024 року витрати на доставку оцінюваного автомобіля до кордону України склали 100 Євро. У зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про точне місце укладення правочину купівлі продажу товару та відсутності інших документів, що підтверджують відомості про фактичну країну відправлення товару, митниця позбавлена можливості перевірити числові значення складової митної вартості витрат на транспортування.
Таким чином, відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об'єктивних, документального підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган можливості перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Згідно із частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г у зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД: № 24UA401020014996U0 від 15 березня 2024 року - 1. Легковий автомобіль, що був у використанні, марка: TOYOTA; модель: RAV4; номер кузова: JTMDJREV30D190411 - 1шт; робочий об'єм циліндрів двигуна: 2494 см3; потужність: 114 кВт; номер двигуна: не встановлено; тип двигуна: бензиновий/електричний; календарний рік виготовлення: 2017; модельний рік виготовлення: 2017; дата першої реєстрації: 03 квітня 2018 року; колісна формула: 4х4; категорія: М1; тип кузова: універсал; колір: чорний; транспортні засоби з поршневим двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з зворотно-поступальним рухом поршня і електродвигуном в якості двигунів для пересування, крім тих, які здатні заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електроенергії; кількість місць для сидіння згідно свідоцтва про реєстрацію: 5; для використання на дорогах загального призначення; транспортний засіб не містить в своєму складі передавачі або передавачі та приймачі; країна виробництва: JP; торговельна марка: TOYOTA; фірма-виробник: TOYOTA. 18109,38 дол. США за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.».
Також 27 серпня 2024 року відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007376, згідно якої у митному оформленні (випуску) товарів відмовлено з таких причин: митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів. які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги статей 52, 53 цього Кодексу. У зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2024/000110/2 від 27 серпня 2024 року дані граф 45 та 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги статей 266, 289, 293 Митного кодексу України і статті 57 Податкового кодексу України.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.
За результатом розгляду матеріалів справи суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органові доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з ч.1статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1ст.53 МК України).
Згідно з ч. 2ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина 3ст.53 МК України передбачає обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5ст.53 МК України).
Згідно із ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3ст.54 МК України).
Частиною 5ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини 6статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Згідно з положеннями статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей58і59цьогоКодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Виходячи з аналізу наведених норм, слід дійти висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
З вищенаведеного резюмується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 (справа № 826/12901/17).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як встановлено з матеріалів справи, під час митного оформлення декларантом надано документ без номера, датований 14 серпня 2024 року. Позивач називає зазначений документ «контракт», а відповідач «рахунок (інвойс)».
Вказаний документ складений норвезькою мовою, а його переклад відсутній і відповідно декларантом митному органу не надавався.
При цьому, суд першої інстанції слушно наголосив, що будь-яких інших документів, які б містили інформацію про вартість імпортованого товару та правильність її визначення у поданій митній декларації, декларант митному органу разом з останньою не надав. Не долучено таких документів позивачем і до матеріалів справи.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням того, що АСМО «Інспектор» згенеровано митну формальність за кодом 105-2 (Контроль правильностi визначення митної вартостi товарiв): «Ймовірний ризик заниження митної вартості та ухилення від сплати платежів у повному обсязі по транспортному засобу. Ретельно перевірити характеристики товару, які впливають на визначення митної вартості», у митного органу обґрунтовано виникли сумніви у правильності визначення митної вартості імпортованого товару.
Надаючи правову оцінку доводу апелянта про відсутність вимоги митного органу стосовно надання перекладу контракту від 14 серпня 2024 року та митної декларації країни відправника на українську мову, то судова колегія останній відхиляє, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції позивач відзначав саме про необгрунтованість вказаної вимоги з боку відповідача.
Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов'язку подання документів саме українською мовою.
Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Відтак, суд першої інстанції доцільно відзначив, що вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.
Як установлено судом першої інстанції та не заперечувалось позивачем, вимога митного органу надати переклад документа без номера від 14 серпня 2024 року, який позивач називає «контракт», а відповідач «рахунок (інвойс)», обумовлена тим, що виключно зазначений документ містив інформацію про ціну товару, сплачену імпортером продавцю. Застереження про неприйняття митної декларації країни відправлення без перекладу також обумовлено тим, що така надана на підтвердження вартості імпортованого товару, а також могла бути використана для з'ясування відомостей про фактичну країну відправлення товару, що були необхідні для перевірки інформації про вартість транспортування імпортованого товару, як складової заявленої митної вартості такого.
Отже вимога митного надати переклади зазначених документів обумовлена даними, які містяться в них, і є необхідними для перевірки та підтвердження відомостей, а тому є законною та обґрунтованою.
При цьому, 51 Правилом Процедури Генеральної асамблеї ООН, до якої входить Україна, передбачено, що арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська мови є офіційними та робочими мовами Генеральної Асамблеї, її комітетів та підкомітетів.
Офіційними мовами Світової організації торгівлі, до якої приєдналася Україна 16 травня 2008 року, є англійська, французька та іспанська.
Доказів того, що норвезька є офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, позивач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності перекладу документа без номера від 14 серпня 2024 року, який позивач називає «контракт», а відповідач «рахунок (інвойс)», та митної декларації країни відповідника на українську мову, а також з огляду на те, що інші подані декларантом документи не містили інформації про вартість товару, оплачену позивачем його продавцю, відповідач мав правові підстави для визначення митної вартості товару за другорядними методами.
При цьому, вказана обставина не є єдиною підставою для винесення рішення про коригування митної вартості, але свідчить про наявність розбіжностей в товаросупровідних документах.
Положеннями частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, згідно переліку, передбаченого цією частиною.
Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а декларант має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності визначення митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митного органу щодо підтвердження митної вартості товарів.
Статтею 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, передбачено, що ніщо не повинно тлумачитися так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданих для цілей митної оцінки.
Верховний Суд у постанові від 15 лютого 2022 року у справі № 826/12901/17 зазначив, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.
Верховним Судом вже також сформована стала та послідовна судова практика, висновки якої, якщо їх систематизувати, зводяться до того, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає контролюючому органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Відтак, витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки інформації щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріпленим правом митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню.
Враховуючи, що під час митного оформлення, декларант надав митному органу виключно митну декларацію країни відправлення без перекладу, то суд першої інстанції вірно виснував про відсутність з бору позивача факту вчинення дій стосовно надання витребуваних документів для спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості.
Наразі, позивачем, апелянтом у справі, не доведено правильність здійснення розрахунку митної вартості, в т.ч. обрання методу визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, оскільки інакше таку вартість визначити не було можливості.
Отже, зазначені недоліки у документах, викликали потребу відповідача у витребуванні додаткових документів, а вже їх ненадання стало підставою/для коригування митної вартості.
Таким чином, колегія суддів відзначає, що запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну території України товару. Проте, позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару.
Обставина ненадання витребуваних митницею документів позивачем не спростована.
Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, а також з врахуванням не підтвердження декларантом відомостей щодо ціни товару та ненадання документів, які підтверджують числові значення складових митної вартості, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган мав обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, відтак правомірно відмовив позивачу у декларуванні товару за методом визначення митної вартості за ціною договору, отже рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 серпня 2024 року № UA101020/2024/000110/2 є законним та обґрунтованим.
Стосовно вимоги про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2024/007376, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Зважаючи на прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем була оформлена оскаржувана картка відмови.
Пунктом 12 ст. 264 МК України визначено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Колегія суддів зауважує, що картка відмови прийнята відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, така є похідною оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів позивача, яке апеляційний суд визнав правомірним, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність вимоги про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що подана апеляційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішенням суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
При цьому, всі доводи апеляційної скарги грунтуються на припущеннях апелянта і жодними належними та достатніми доказами не підтверджені.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, при ухваленні оскаржуваного судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права допущено не було, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.