03 липня 2025 року м. Дніпросправа № 340/1173/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровограській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року (головуючий суддя Брегей Р.І.)
в адміністративній справі №340/1173/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 20.03.2023 до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 23.02.2023 №3584 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії за період з 01.02.2022 по 31.12.2022 в розмірі 92324,65 грн.;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області припинити утримання коштів з сум нарахованої ОСОБА_1 пенсії, що здійснюється в рахунок погашення переплати пенсії за період з 01.02.2022 по 31.12.2022 та повернути неправомірно утримані за рішенням від 23.02.2023 №3584 кошти.
Позивач вказав, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем лише за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання ним документів з явно неправильними відомостями або подання страхувальником недостовірних даних. Крім того, працевлаштування та період роботи, які як юридичний факт є підставою для виплати пенсії по інвалідності у розмірі, передбаченому частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, що у свою чергу передбачено частиною 4 статті 47 Закону № 1058-IV, є безпосередньо пов'язаними з реалізацією права особи на працю.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої та апеляційної інстанції оскаржені позивачем в касаційному порядку.
Постановою Верховного Суду від 04.12.2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 07.08.2023 у справі №340/1173/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою для скасування судових рішень обох інстанцій визначено те, що суди попередніх інстанцій не оцінювали дії/бездіяльність ОСОБА_1 , які призвели до надмірної виплати пенсії, за ознаками їх свідомості, активності та навмисності, не оцінили практичну можливість чи неможливість повідомити пенсійний орган про працевлаштування в умовах особливого періоду під час проходження служби, а також не перевірили факт ознайомлення позивача зі своїми обов'язками під час приймання документів для призначення пенсії, що свідчить про передчасність висновків про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 23.02.2023 року №3584 про утримання з ОСОБА_1 надмірно виплачених сум пенсії у 92324,65 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 незаконно утриманні кошти у сумі 72746,47 грн. Вказав про відсутність зловживань з боку пенсіонера.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що оскільки позивач своєчасно не повідомив про своє працевлаштування, то в період з 25.02.2022 по 31.12.2022 безпідставно отримано пенсію по інвалідності ІІІ групи обчислену в розмірі пенсії за віком. Відтак, з 25.02.2022 проведено перерахунок пенсійної виплати з урахуванням виявленого факту працевлаштування, а саме пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання обчислено в розмірі 50 % пенсії за віком. В результаті проведеного перерахунку переплата пенсії скала 92324,65 грн, про що повідомлено листом Головного управління від 23.01.2023 № 1100-0503-8/3584 та роз'яснено можливість її повернення в добровільному порядку.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом третьої групи та отримує пенсію по інвалідності відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.02.2022 позивач був призваний на військову службу під час мобілізації, що підтверджується довідкою від 15.09.2022 №1786.
ГУ ПФУ у Кіровоградській області під час опрацювання списків працюючих пенсіонерів, виявлено переплату пенсії позивача у сумі 92324,65 грн за період з 25.02.2022 року по 31.12.2022, про що повідомлено позивача та запропоновано повернути зайво отримані кошти.
У зв'язку з неповідомленням позивачем про працевлаштування, пенсійним органом прийнято рішення від 23.02.2023 №3584 про утримання надміру виплачених сум пенсій у розмірі 92324,65 грн.
Позивач вважає протиправним рішення відповідача від 23.02.2023 №3584 про утримання з позивача надміру виплачених сум пенсії за період з 01.02.2022 по 31.12.2022 в розмірі 92324,65 грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Матеріалами справи підтверджується, 02.03.2020 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) призначено пенсію по інвалідності як особі з інвалідністю ІІІ групи.
За вибором позивача, враховуючи наявність страхового стажу, йому призначена пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком.
Згідно із частиною 1 статті 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 33 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Матеріалами справи також підтверджується, що ОСОБА_1 25.02.2022 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження служби.
Відповідно до визначення терміну «працюючий пенсіонер», в розумінні Закону № 1058-IV, це особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини першої статті 11 цього Закону.
Стаття 11 Закону № 1058-IV визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Так, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), поліцейські, особи рядового і начальницького складу, у тому числі ті, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу» (п.11 ч.1 ст.11 ЗУ №1058-IV).
Відтак, Закон № 1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб пенсіонерів, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу».
При цьому, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» у статті 1 визначає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
- допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
- призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
- військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
- військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Отже, позивач з 25.02.2022 набув статусу військовослужбовця.
Соціальний захист військовослужбовців, відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За змістом статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (частина 1 ст.4 цього Закону).
Платниками єдиного внеску є, у тому числі, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу" (ст. 4 цього Закону).
З огляду на зазначене правове регулювання, ОСОБА_1 є особою, яка підпадає під визначення працюючого пенсіонера.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що пунктом 3 частини 2 статті 16 Закону №1058-IV передбачений обов'язок застрахованої особи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.
Подібна за змістом норма закріплена у п. 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (Порядок, в редакції, що діяла на момент мобілізації позивача) - у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).
У свою чергу, згідно з абз. 2 п. 2.21 цього ж Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи - підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання відповідної заяви згідно з цим Порядком.
Поряд з цим, за правилами статті 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналогічне положення закріплене у статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за яким суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 (Порядок № 6-4).
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (п. 3 Порядку № 6-4).
З огляду на зазначене, законодавець пов'язує повернення надміру виплачених сум пенсії із зловживанням пенсіонера або поданням страхувальником недостовірних даних.
Слід зазначити, що Верховний Суд вже аналізував норми права, якими врегульовано питання повернення надміру виплачених сум пенсії. Зокрема, у постанові від 25.10.2021 у справі №554/4736/17 Верховний Суд зазначив, що відповідальність може бути покладена на громадянина на підставі частини 1 статті 103 Закону № 1788-ХІІ виключно внаслідок зловживання з боку пенсіонера, яке може полягати, зокрема, в поданні ним документів з явно неправильними відомостями.
Тобто, умовою є свідомі, активні та навмисні дії з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Враховуючи зазначене, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявність свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що станом на момент призначення ОСОБА_1 пенсії (02.03.2020) у п. 4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію, серед іншого, видавав пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), за змістом якої пенсіонери зобов'язані повідомляти органи Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсійної виплати або припинення її виплати:
про вступ на роботу,
звільнення з роботи,
реєстрацію або зняття з обліку як фізичної особи - підприємця.
Відповідно до копі вказаної пам'ятки, ОСОБА_1 з нею ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис 16.03.2020. (а.с.188, зв.бік).
Водночас, у розрізі ознак зловживання пенсіонера (свідомі, активні та навмисні дії) колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що встановлення недобросовісної поведінки пенсіонера безпосередньо залежить від практичної можливості повідомити пенсійний орган про працевлаштування.
Надаючи оцінку можливості подачі ОСОБА_1 до пенсійного органу, довідки про прийняття на роботу у визначений законом строк, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що ОСОБА_1 був призваний 25.02.2022 на військову службу під час мобілізації на початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Відповідно до Довідки Військової частини від 23.11.2023 №527/721, солдат ОСОБА_1 в період з 24.08.2022 по 21.11.2022, з 23.11.2022 по 23.01.2023, з 12.03.2023 по 31.07.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської фелерації проти України, перебуваючи в м.Баштанка Миколаївської області, м.Бахмут Донецької області, м.Константинівка Донецької обл.
На думку суду апеляційної інстанції вказане дає підстави про відсутність зловживань з боку пенсіонера ОСОБА_1 , які призвели до надмірної виплати пенсії.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.02.2023 №3584 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсії за період з 01.02.2022 по 31.12.2022 в розмірі 92324,65 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.012025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 03.07.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова