08 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/130/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025р. у справі №160/130/22
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022р. у справі №160/130/22 адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.04.2019р. відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум /а.с. 42-44/.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022р. у справі №160/130/22, яке набрало законної сили 12.04.2022р., судом було 09.08.2022р. видано виконавчий лист /а.с. 58-59/.
27.01.2025р. ОСОБА_1 , подав заяву про в порядку ст. 383 КАС України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, що полягає у неналежному виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 року у справі №160/130/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025р. у справі №160/130/22 заяву ОСОБА_1 від 27.01.2025р. про визнання протиправної бездіяльності, подану у порядку ст.383 КАС України залишено без задоволення /а.с. 104-105/.
Позивач - ОСОБА_1 , не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, 22.03.2025р. за допомогою засобів системи «Електронний суд», безпосередньо до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом апеляційної інстанції 24.03.2025р., з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В..
У апеляційній скарзі посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було неповне з'ясування обставин, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 17.03.2025р. у даній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким заяву про застосування заходів судового контролю задовольнити.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.03.2025р. у справі №160/130/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025р. у справі №160/130/22 і з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи, які надійшли до суду апеляційної інстанції 02.05.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025р. у справі №160/130/22 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 27.05.2025р., про що учасники справи були повідомлені відповідно до чинного законодавства.
Відповідач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та посилаючись на те, що судом першої інстанції постановлено у даній справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 17.03.2025р. у даній справі залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022р. у справі №160/130/22, яке набрало законної сили 12.04.2022р., адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.04.2019р. відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Вважаючи, що рішення суду від 10.03.2022 року по справі №160/130/22 не виконане у повному обсязі, так як грошові кошти, а саме заборгованість у розмірі 40670,01 грн, не виплачена., позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю в порядку ст. 383 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Згідно з ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований в тому числі і приписами статті 383 Кодексу, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду чи умисне ухилення від вчинення будь-яких дій, спрямованих на його виконання, що порушує законні права та інтереси позивача.
Застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статей 383, 249 КАС України можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених саме рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022р. у справі №160/130/22, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум /а.с. 42-44/.
Листом від 24.01.2025р. №4345-54958/К-01/8-0400/25 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022р. у справі №160/130/22 проведено нараховано доплату пенсії у сумі 40670,01 грн. Виплата доплати, нарахованої на виконання рішення суду, буде проводитись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Колегія суддів вважає, що вчинені відповідачем дії, спрямовані на фактичне виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022р. у справі №160/130/22.
Колегія суддів вважає необхідним, зазначити про те, що грошові кошти у вигляді заборгованості з пенсії, які належать позивачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не знаходяться на його рахунках. Фактично, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України, після отримання їх від головного розпорядника коштів Міністерства соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійним фондом України. Виділення коштів із державного бюджету на фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі окремого територіального органу Пенсійного фонду України, отже невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.01.2018р. у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018р. у справі №757/29541/14-а, від 07.11.2019р. у справі №420/70/19, від 23.04.2020р. у справі №560/523/19.
Таким чином, часткове невиконання відповідачем рішення суду у цій справі, а саме невиплата нарахованої доплати пенсії у сумі 40670,01грн, обумовлюється об'єктивними причинами відсутністю бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат та черговістю їх проведення згідно дати набрання судовими рішеннями законної сили.
З огляду на вищезазначене , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та порушення ним прав позивача під час виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022р. у справі №160/130/22 та про відмову позивачу у задоволенні заяви.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив у цій справі обґрунтовану ухвалу від 17.03.2025р. про відмову у задоволені заяви позивача, поданої у порядку ст.383 КАС України, враховуючи, що ухвала суду першої інстанції від 17.03.2025р. постановлена без порушень норм чинного процесуального законодавства, а тому таку ухвалу необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги суперечать фактичним обставинам справи та зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм чинного процесуального законодавства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 310,312,316,320,321,322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025р. у справі №160/130/22 про відмову у задоволенні заяви про визнання протиправної бездіяльності - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, та може бути оскаржена у строки та в порядку встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано 08.07.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова