справа № 755/10126/24 головуючий у суді І інстанції Марфіна Н.В.
провадження № 22-ц/824/9980/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
09 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Надточий К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року про відмову в прийнятті додаткового рішення постановлену під головуванням судді Марфіної Н.В. в місті Києві, дата складення повного тексту судового рішення 17 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Заочним рішенням суду від 16 січня 2025 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 171 200,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
26 січня 2025 року представник позивача звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що подання доказів розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду можливе лише за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року розгляд справи №755/19022/24 проводився за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Таким чином, ОСОБА_1 була позбавлена можливості заявити відповідну заяву по закінчення судових дебатів по справі №755/19022/24, в той же час, відомості про розмір понесених витрат було зазначено в позовній заяві у відповідності до вимог ст.ст. 134, 175 ЦПК України зазначено в позовній заяві. В свою чергу, ч. 8 ст. 141 ЦПК України передбачає право сторони подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення, що і було зроблено представником ОСОБА_1 .
Ухвалюючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що зміст позовної заяви не містить відповідної заяви сторони позивача про подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення у справі рішення, безпідставними є вимоги представника позивача про стягнення з відповідача відповідних судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
Виходячи зі змісту ч. 8 ст. 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Разом з тим, як вбачається з прохальної частини позовної заяви стороною позивача було заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Заочним рішенням суду від 16 січня 2025 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 171 200,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір 1 211,00 грн.
Однак питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу судом вирішено не було. В даному випадку подання, чи не подання стороною позивача доказів витрат на правову допомогу в порядку визначеному п. 8 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, правового значення не має, оскільки судом не вирішено вимоги, які було заявлено в позовній заяві.
Отже, вимоги, заявлені в резолютивній частині позовної заяви суд зобов'язаний був вирішити і без заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
При цьому відсутність доказів на підтвердження витрат на правову допомогу не є підставою до відмови в ухваленні додаткового рішення, оскільки в такому разі заявлена вимога залишається не вирішеною.
За загальним правилом, відсутність доказів, на підтвердження обставин з якими сторона пов'язує свої вимоги є підставою до відмови в задоволенні такої вимоги, а не до відмови в її розгляді. В останньому випадку зазначене призводить до порушення права на доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
При цьому доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції в частині, що подання доказів розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду можливе лише за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, апеляційний суд вважає не обґрунтованими.
Вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Така позиція узгоджується із правовим висновком зробленим Великою Палатою Верховного Суду 19 лютого 2020 року у постанові по справі №755/9215/15-ц.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки судом порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення заяви.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 10 липня 2025 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.