Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8917/2025
01 липня 2025року місто Київ
справа № 759/15227/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника позивача ОСОБА_1 - Васюка Миколи Миколайовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року та на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року, ухвалені під головуванням судді Єросової І.Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,-
У липні 2024 року позивачОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» на його користь інфляційні збитки у розмірі 734700,48 грн. та 3% річних у розмірі 137394,84 грн. за невиконання умов договору про участь у Фонді фінансування будівництва.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 25 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та ним укладено договір №72-2501/2019-1 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого він зобов'язався передати ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» в управління грошові кошти з метою отримання довірителем у власність житла (об'єкт інвестування), а управитель зобов'язався прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених договором.
Вказував, що об'єкт будівництва за договором - житловий комплекс, що розташований на Святошинській площі, 1 (секція 1, 21 поверх, номер об'єкта інвестування 299), у Святошинському районі міста Києва, об'єкт інвестування - квартира, плановий термін здачі об'єкта будівництва в експлуатацію 30 вересня 2020 року.
Зазначав, що на виконання умов вказаного договору нимвнесені кошти у розмірі 1513440,25 грн. за 64,23 кв.м вимірних одиниць об'єкту інвестування та сплачено вартість винагороди по управлінню майном у розмірі 13519,61 грн.
Посилався на те, що відповідачем умови договору не виконанні, будівництво не завершено, будинок в експлуатацію не зданий.
Оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» не виконано умови договору, позивач вважає, що це єпідставою для відповідальності за ст.625 ЦК України.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - Васюка М.М. подав апеляційні скарги, в яких посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити; додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 2000 грн. витрат на правову допомогу.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач мав на меті задовольнити власні потреби у житлі, а тому він є споживачем фінансових послуг, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила Закону України «Про захист прав споживачів».
Вказував, що правовідносини, які склалися на підставі договору про надання фінансових послуг є грошовим зобов'язанням, а тому зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України.
Зазначав, що відповідачем не було вжито дій щодо належного виконання умов договору як з довірителем, так і з забудовником, наслідком яких були зміни умов договорів щодо строків виконання зобов'язання та доповнень до них, видачі свідоцтв про участь у ФФБ, затверджені графіків виконання будівельних робіт, не надано фінансові документи про перерахування коштів довірителя на рахунок забудовника, а також вжитті дій з боку відповідача про припинення фінансування будівництва, вимоги розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва коштів.
Посилався на те, що документів, які свідчать про оплату гонорару ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.
Вказував, що суд першої інстанції не врахував твердження сторони позивача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу.
02 червня 2025 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу представника позивача на рішення, в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на її безпідставність.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційних скарг, просив судові рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю є Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»
За приписами статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» договором управління майном для ФФБ є договір про участь у ФФБ, за яким установник управління передає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном, а договір управителя із забудовником це договір, який регулює взаємовідносини управителя із забудовником щодо організації спорудження об'єктів будівництва з використанням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником об'єктів інвестування установникам управління майном та укладається у випадках, передбачених цим Законом.
Стаття 3 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначає, що системою фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю за цим Законом є врегульовані цим Законом та договорами дії суб'єктів системи при організації будівництва житла, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю. Суб'єктами такої системи є довірителі, управителі, забудовники.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» об'єкт управління майном знаходиться в довірчій власності управителя. Управитель є довірчим власником отриманого ним в управління майна. Управитель здійснює управління майном відповідно до Правил фонду та договору управління майном.
Згідно з статтею 7 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» управитель фонду: на праві довірчої власності здійснює управління фондом; несе відповідальність за дотримання вимог цього Закону Правил фонду та договору управління майном; несе відповідальність за забезпечення інтересів установника управління, повноту і своєчасність виконання своїх зобов'язань перед ним.
Статтею 18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» перебачено, що управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до: змін технічних характеристик об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування; погіршення споживчих властивостей об'єктів будівництва та/або об'єктів інвестування; зростання вартості будівництва більше ніж на двадцять відсотків; збільшення строків будівництва більше ніж на дев'яносто днів.
Згідно з частиною одинадцятою статті 20 Закону для встановлення факту виконання відповідачем умов договору про участь у ФФБ та факту припинення управління майном необхідне настання трьох таких умов у їх поєднанні: виконання довірителем всіх зобов'язань перед Управителем ФФБ; введення об'єкта до експлуатації; підписання довірителем із забудовником акта прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування після введення об'єкта в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Житло-Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір №72-2501/2019-1 про участь у ФФБ.
Під час укладення договору позивач ознайомився із Правилами про участь у ФФБ виду А ЖК «SOLAR CITY», відповідно до статті 12 Закону України від 19 червня 2003 року №978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а також пункту 13.17 договору. Позивач окремим підписом на останній сторінці договору підтвердив, що ним визнаються Правила ФФБ та він зобов'язується їх дотримуватись, а також отримав примірник Правил ФФБ.
Відповідно до пункту 1.1. договору довіритель передав управителю в довірче управління грошові кошти на рахунок ФФБ виду А ЖК «SOLAR CITY» з метою отримання довірителем у власність житла (об'єкта інвестування), а управитель прийняв кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснював від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених договором, Правилами ФФБ виду А, договором між забудовником та управителем.
Пунктом 1.2 договору про участь у ФФБ передбачено, що забудовником на дату підписання цього договору є ТОВ «Укрбуд Девелопмент».
Згідно з пунктом 1.9. договору, планово-орієнтовний термін введення об'єкта будівництва в експлуатацію визначено 30 червня 2020 року, планово-орієнтовний термін здачі об'єкта будівництва під заселення 30 вересня 2020 року.
Відповідно до договору про участь у ФФБ, права та обов'язки управителя передбачені пунктом 2.1. договору «Права і обов'язки Управителя».
Пунктом 2.1.1. договору визначено, що управитель зобов'язаний: прийняти від довірителя у довірчу власність грошові кошти на рахунок ФФБ для фінансування спорудження об'єкта будівництва. Після внесення довірителем коштів до ФФБ, закріпити за довірителем конкретний об'єкт інвестування та вилучити цей об'єкт з переліку об'єктів інвестування, що є у пропозиції управителя, для виключення можливості закріплення цього об'єкту за іншими довірителями, якщо довіритель бере на себе зобов'язання щодо подальшого внесення коштів до ФФБ. Після внесення довірителем коштів до ФФБ закріпити за довірителем відповідну кількість вимірних одиниць об'єкту інвестування з урахуванням поточної ціни вимірної одиниці об'єкта інвестування. Використовувати грошові кошти довірителя, отримані у довірчу власність, для фінансування спорудження об'єкта будівництва в межах передбачених чинним законодавством. Особисто здійснювати управління грошовими коштами довірителя, не передавати свої права по цьому договору іншим особам. Видати довірителю свідоцтво про участь у ФФБ після внесення довірителем коштів до ФФБ. У випадках, передбачених цим договором, повернути кошти довірителю на умовах Правил ФФБ та цього договору, з урахуванням пункту 2.2.1.9 та розділу 10 цього договору. Передати довірителю, в разі, якщо він повністю проінвестує закріплений за ним об'єкт інвестування, майнові права на цей об'єкт інвестування за договором про уступку майнових прав. Після введення об'єкта будівництва в експлуатацію, та здійснення довірителем остаточних розрахунків з управителем за даними БТІ, надати довірителю в обмін на свідоцтво про участь у ФФБ, на умовах Правил ФФБ, довідку за встановленою управителем формою, яка підтверджує право довірителя на отримання у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування. За умови виконання довірителем своїх зобов'язань перед управителем щодо внесення до ФФБ коштів, внести довірителя в перелік довірителів, які мають право на отримання у власність закріплених за ними об'єктів інвестування, перелік яких управитель надає забудовнику. У разі зміни умов договору, укладеного між управителем та забудовником, укласти з довірителем додатковий договір (внести зміни, викласти у новій редакції). Письмово повідомити довірителя про внесення змін до умов договору управителя із забудовником щодо перенесення строків здачі в експлуатацію об'єкта будівництва більш ніж на 90 днів та у випадку заміни забудовника.
Забудовник, як особа, яка згідно із законодавством має право на виконання функцій замовлення будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклала договір з управителем, несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором управителя із забудовником за невиконання зобов'язань щодо організації спорудження об'єкта будівництва, своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем (пункт 11.3 договору).
Правовідносини сторін за цим договором регулюються Законом України від 19 червня 2003 року №978-IV «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» зі змінами та доповненнями, Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами (пункт 13.3 договору).
25 січня 2019 позивач здійснив оплату на рахунок ТОВ «ФК «Житло Капітал» у загальній сумі 502200 грн. за фінансування об'єкту інвестування та 13519,61 грн. за управління майном.
16 квітня 2019 року між ТОВ «ФК «Житло Капітал» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою здійснено зміну об'єкта інвестування - квартира в секції 2, 12 поверх, номер об'єкту інвестування 181, відтак змінено і планово-орієнтовний термін здачі об'єкта інвестування в експлуатацію - 30 червня 2021 року та планово-орієнтовний термін здачі об'єкта будівництва під заселення - 30 вересня 2021 року.
15 жовтня 2019 року між ТОВ «ФК «Житло Капітал» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору, згідно з якою здійснено зміну об'єкта інвестування - квартира в секції 1, 15 поверх, номер об'єкту інвестування 145, відтак змінено і планово-орієнтовний термін здачі об'єкта інвестування в експлуатацію - 30 червня 2020 року та планово-орієнтовний термін здачі об'єкта будівництва під заселення - 30 вересня 2020 року.
ОСОБА_1 передав в управління управителю 807048,75 грн., що підтверджується свідоцтвом від 05 лютого 2019 року № НОМЕР_1 ; 862308,75 грн., що підтверджується свідоцтвом від 18 лютого 2019 року № НОМЕР_1 ; 896058,75 грн., що підтверджується свідоцтвом від 15 березня 2019 року № НОМЕР_1 ; 956 075,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 09 квітня 2019 року № НОМЕР_1 ; 956 075,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 16 квітня 2019 року № НОМЕР_1 ; 987075,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 03 травня 2019 року № НОМЕР_1 ; 1037245,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 17 травня 2019 року № НОМЕР_1 ; 1082245,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 31 травня 2019 року № НОМЕР_1 ; 1152245,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 02 липня 2019 року № НОМЕР_1 ; 1211245,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 05 серпня 2019 року № НОМЕР_1 ; 1211245,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 15 жовтня 2019 року НОМЕР_3; 1265195,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 01 листопада 2019 року № НОМЕР_1 ; 1265195,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 02 грудня 2019 року № НОМЕР_1 ; 1265195,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 31 січня 2020 року № НОМЕР_1 ; 1340695,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 25 березня 2020 року НОМЕР_3; 1478440,25 грн., що підтверджується свідоцтвом від 31 березня 2020 року НОМЕР_3.
04 та 18 лютого, 09 квітня, 03, 16, 31 травня, 02 липня, 03 серпня та 11 листопада 2019 року, між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБУДПЕРЕКАЗ» укладено договори доручення № № 440, 821, 924, 629, 501, 284, 326, 938, 001 та 525 про доручення перерахування грошових коштів на рахунок відповідного ФФБ ТОВ «ФК «Житло-Капітал».
Позивач на підставі цих договорів доручення здійснив оплату у сумі 293620 грн., 55260 грн., 33750 грн., 60016,50 грн., 31000 грн., 50170 грн., 45000 грн., 70000 грн., 59000 грн., 53950 грн.
Також позивач здійснював оплату на рахунок ТОВ «ФК «Житло-Капітал» за фінансування об'єкту інвестування 11228,75 грн., 10562,50 грн., 75500 грн., 137745,00 грн., 35000,00 грн.
Листом від 21 березня 2024 року ОСОБА_1 звертався до ТОВ «ФК «Житло-Капітал» щодо надання інформації чи виступає товариство позивачем в суді з метою захисту інтересів довірителя щодо невиконання ТОВ «Укрбуд Девелопмент» своїх зобов'язань щодо строків спорудження ЖК «SOLAR CITY» та передачі довірителю у власність об'єкта інвестування.
Листом від 10 квітня 2024 року №01-10/04/24 ТОВ «ФК «Житло-Капітал» повідомило позивача про те, що управителем робиться усе можливе для належного виконання умов договору про участь у ФФБ та захисту прав та інтересів довірителів.
Між ТОВ «Укрбуд Девелопмент» як забудовником ЖК «SOLAR CITY» та ТОВ «ФК «Житло Капітал» як управителем ФФБ типу А ЖК «SOLAR CITY» укладено договір управителя із забудовником №72-01/03/18 (далі - договір управителя із забудовником).
Згідно з умовами пункту 1.1 цього договору, забудовник зобов'язується за замовленням управителя організувати виготовлення та затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, організувати спорудження об'єкта будівництва на підставі цієї проектно-кошторисної документації, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям в порядку та в строки, встановлені цим договором та Правилами ФФБ, а управитель зобов'язується своєчасно здійснювати фінансування обсягу підтвердженого замовлення на будівництво за рахунок залучених до ФФБ коштів Довірителів на умовах, визначених цим договором та Правилами ФФБ.
У пункті 1.2. договору управителя із забудовником вказано, що забудовник, відповідно до чинного законодавства України, виконує функції замовника будівництва для спорудження об'єкта будівництва. Забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.
Згідно з пунктом 1.8. договору управителя із забудовником після завершення будівництва забудовник здійснює необхідні заходи в порядку, передбаченому чинним законодавством України та умовами цього договору щодо: введення об'єктів будівництва в експлуатацію; оформлення права власності довірителів на конкретні об'єкти інвестування (які згідно інформації управителя виконали свої зобов'язання перед управителем у повному обсязі) та передачі цим довірителям правовстановлюючих документів.
Суд першої інстанції правильно встановив, що суб'єктами правовідносин з будівництва об'єкта будівництва (житлового будинку) і об'єктів інвестування (квартир, та нежитлових приміщень), які знаходяться в будинку, за участі ФФБ є забудовник, управитель ФФБ та установники управління майном (довірителі).
Управитель ФФБ - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «ФК «Житло-Капітал», як управитель, є фінансовою установою, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном (довірителів) і здійснює управління ФФБ з метою фінансування спорудження об'єктів будівництва згідно із законодавством України та правилами ФФБ і не відповідальна за здійснення будівництва.
У свою чергу, згідно з умовами договорів ТОВ «Укрбуд Девелопмент» є забудовником, який згідно із законодавством та умовами договору має право на виконання функцій замовника будівництва для спорудження об'єктів будівництва та уклав договори з управителем.
Нормами Закону України «Про фінансово-кредитні механізми та управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» встановлено, що управитель не відповідальний за організацію будівництва, будівництво, та введення в експлуатацію об'єкта будівництва, а є фінансовою установою, яка лише акумулює кошти установників фонду та здійснює за розпорядженням установників фонду інвестування коштів в будівництво.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що договір про участь у фонді фінансування будівництва є договором купівлі-продажу квартири із відстрочкою платежу, оскільки ці договори мають різний предмет, умови та правове регулювання.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справа №686/21962/15-ц.
Суд встановив, що між ТОВ «ФК «Житло Капітал» та ОСОБА_1 укладено договір про участь у ФФБ, під час укладення якого позивач ознайомився із Правилами про участь у ФФБ виду А ЖК «SOLAR CITY», окремим підписом на останній сторінці договору підтвердив, що ним визнаються Правила ФФБ та він зобов'язується їх дотримуватись, а також отримав примірник Правил ФФБ.
Отже, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено наявності в управителя ФФБ будь-яких грошових зобов'язань перед довірителем (позивачем), оскільки за умовами пункту 1.1 договору довіритель передав управителю в довірче управління грошові кошти на рахунок ФФБ виду А ЖК «SOLAR CITY» з метою отримання довірителем у власність житла (об'єкта інвестування), а управитель прийняв кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснював від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених договором, Правилами ФФБ виду А, договором між забудовником та управителем.
До обов'язків управителя не входить здійснення заходів з будівництва будинку, здачі його в експлуатацію та передачу квартири довірителю. Цей обов'язок покладений виключно на забудовника.
А відтак, факт неналежного виконання забудовником покладених на нього обов'язків не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача як управителя коштів за договором про участь у ФФБ, без доведення, що саме його дії чи бездіяльність завдали шкоди позивачу.
До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року у справі №638/18016/21.
Враховуючи зазначене, недоведеність обставини неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, покладених на нього умовами договору про участь у ФФБ, а також того, що не введення спірного об'єкта в експлуатацію виникло внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки у ТОВ «ФК «Житло Капітал» немає грошових зобов'язань перед позивачем.
Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам надав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Щодо оскарження додаткового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Житло-Капітал» про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції,враховуючи складність справи та надані адвокатом послуги згідно з актом до договору про надання правничої допомоги, беручи до уваги кількість судових засідань та час їх проведення, витрачений адвокатом час на надання таких послуг, враховуючи заперечення сторони позивача у заяві про зменшення витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлений представником відповідача розмір наданих правничих послуг не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для сторони позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому зменшив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 10000 грн.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 10000 грн. витрат на правову допомогу, ухвалив додаткове рішення з порушенням норм процесуального права, що вбачається з наступного.
Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 викладено висновок, що аналіз положень статті 244 ГПК України та статті 270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури.
Як свідчать матеріли справи, ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та викликано сторони у підготовче засідання.
Отже, позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Житло-Капітал» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом першої інстанції розглядалася в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні.
Разом з тим, після надходження до суду першої інстанції 31 січня 2025 року заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, Святошинський районний суд міста Києва не постановив ухвалу про прийняття та призначення до розгляду цієї заяви, а 10 лютого 2025 року без виклику та повідомлення сторін суд ухвалив додаткове рішення.
Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.
При цьому, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Отже, судом першої інстанції допущено порушення процесуального законодавства, оскільки додаткове рішення ухвалено не у тому самому порядку, що й судове рішення, а саме замість загального позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням учасників справи, розгляд здійснено без призначення судового засідання та без виклику та повідомлення сторін.
Таким чином, додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального законодавства та ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, з огляду на наступне.
31 січня 2025 року адвокат Пугач С.В., який представляє інтереси відповідача засобами поштового зв'язку звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути з позивача 40000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс у зв'язку із розглядом справи в суді.
07 лютого 2025 року представником позивача адвокатом Васюком М.М. подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи це тим, що акт № 1 до договору від 18 серпня 2024 року про надання правничої допомоги взагалі не містить детального опису робіт (наданих послуг), виконаних робіт. Окрім того, не погоджується з розміром заявлених стороною відповідача витрат на правничу допомогу та вважає, що вартість вищевказаної послуги має бути зменшена до 500 грн.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем надано: договір про надання правничої допомоги від 18 серпня 2024 року №б/н, додаток № 1 до договору від 18 серпня 2024 року про надання правничої допомоги, акт № 1 до договору від 18 серпня 2024 року про надання правничої допомоги, який містить перелік наданої правничої допомоги та вартість послуг.
Як вбачається з акта №1 до договору від 18 серпня 2024 року, оплата послуг здійснюється клієнтом протягом 30 календарних днів після прийняття рішення судом у справі та вступу рішення суду в законну силу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, понесені стороною відповідача витрати на правничу допомогу, які за умовами договору ще фактично не оплачені, підлягають відшкодуванню.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначила, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, враховуючизаперечення сторони позивача щодо розміру витрат на правову допомогу, складність справи та надані адвокатом послуги згідно акту до договору про надання правничої допомоги, беручи до уваги кількість судових засідань та час їх проведення, витрачений адвокатом час на надання таких послуг, колегія суддів вважає, що заявлений представником відповідача розмір наданих правничих послуг не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для сторони позивача, що суперечить принципу розподілу таких витрат, тому апеляційний суд дійшов висновку про зменшення заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Васюка Миколи Миколайовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - Васюка Миколи Миколайовича на додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року - задовольнити частково.
Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», місцезнаходження: місто Київ, вул. Ярославів Вал, 33-Б, код ЄДРПОУ 35393445 судові витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 10000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий:
Судді: