Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9734/2025
24 червня 2025 року місто Київ
справа № 760/21770/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, -
У вересні 2024 року позивач звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просила змінити спосіб стягнення аліментів визначений рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року та стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що з 26 жовтня 2012 року сторони перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 січня 2018 року.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року було стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання дочки в розмірі 3000 грн. щомісячно.
Зазначала, що на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів відповідач був непрацевлаштований, у зв'язку з чим нею було прийнято рішення про отримання від нього аліментів в твердій грошовій сумі, однак станом на день звернення з даним позовом відповідач перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 і з березня по жовтень 2022 року йому була нарахована заробітна плата у розмірі 97709,19 грн. та інші нарахування в розмірі 244681,92 грн.
Посилалася на те, що витрати на утримання дочки в силу вікових потреб збільшуються. Розмір аліментів, присуджених рішенням суду від 19 березня 2020 року є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, які позивачне має можливості забезпечити за власні кошти.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Змінено спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_1 за рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року в справі №760/32012/19 (провадження №2/760/725/20), та вирішено стягувати починаючи з 27 лютого 2025 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач працює, отримує місячний дохід, має задовільний стан здоров'я, а дочка ОСОБА_5 навчається в спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №137 м.Києва з поглибленим вивченням англійської мови у 3-А класі, а також знаходиться на консультації в амбулаторно-поліклінічному відділенні Шкірно-венерологічного диспансеру Солом'янського району м.Києва з приводу «Атопічний дерматит» та має проблеми зі здоров'ям.
26 травня 2025 року від представника позивача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказував, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач та її представник у судовому засіданні апеляційного суду заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13, а також у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі 152/100/18, від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17.
Отже, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Проте, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі №536/1557/17, від 30 червня 2020 року у справі №343/945/19.
Як вбачається з матеріалів справи, з 26 жовтня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10 січня 2018 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 08 жовтня 2022 року, що підтверджується довідкою т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 від 20 лютого 2023 року № 911.
З огляду на довідку про доходи ОСОБА_1 , видану військовою частиною НОМЕР_1 від 13 квітня 2023 року № 3471, за період з жовтня до грудня 2022 року його грошове забезпечення становить 40 587,00 грн, за період з січня до лютого 2023 року - 31 304,84 грн, а всього грошове забезпечення - 71 891,84 грн.
За період з жовтня до грудня 2022 року інший дохід становить 21 887,09 грн, за період з січня до лютого 2023 року - 91 827,42 грн, а всього інший дохід - 304 714,51 грн.
Згідно з довідкою про доходи військової частини НОМЕР_2 від 24 березня 2023 року №883/97, виданою ОСОБА_1 , військовослужбовцю, який працює у військовій частині НОМЕР_2 , за період з березня до жовтня 2022 року заробітна плата становить 97 709,19 грн, інші нарахування - 244 681,93 грн.
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 у листі від 20 лютого 2023 року № 943 на запит адвоката Ясинецького О.Г. повідомив, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 24 лютого 2022 року та направлений до військової частини НОМЕР_2 .
У довідці командира військової частини НОМЕР_1 від 28 жовтня 2024 року №3492 зазначено, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 08 жовтня 2022 року.
Довідкою від 04 жовтня 2021 року №189 в.о. директора Спеціалізованої школи І-ІІІ ст. № 137 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови виданою ОСОБА_4 підтверджено, що вона дійсно навчається в Спеціалізованій школі І-ІІІ ст. № 137 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови у 3-А класі.
ОСОБА_4 , 2013 року народження знаходилася на консультації в амбулаторно-поліклінічному відділенні Шкірно-венерологічного диспансеру Солом'янського району м. Києва з приводу атопічного дерматиту, що підтверджується довідкою лікаря Шкірно-венерологічного диспансеру Солом'янського району м. Києва.
Листом від 21 березня 2025 року №01-17/48 в.о. директора Ліцею № 137 Дніпровського району м. Києва повідомила, що ОСОБА_4 дійсно навчалася в спеціалізовані школі І-ІІІ ст. № 137 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови (з 12 серпня 2024 року «Спеціалізована школа І-ІІІ ст. № 137 м. Києва з поглибленим вивченням англійської мови» перейменована на «Ліцей № 137 Дніпровського району м. Києва») з 20 серпня 2021 року до 30 серпня 2023 року. Станом на 06 вересня 2024 року ОСОБА_4 в Ліцеї АДРЕСА_1 є комунальним закладом освіти, навчання здійснюється за кошти держави.
У грудні 2021 року ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі №760/33682/21 у позові ОСОБА_3 відмовлено.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 26 березня 2025 року, сума доходу ОСОБА_1 за період з січня до грудня 2022 року становить 551 326,01 грн.
Довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 11 березня 2025 року № 799 підтверджено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 08 жовтня 2022 року.
Згідно з довідкою командира військової частини НОМЕР_1 від 11 березня 2025 року №809, молодший лейтенант ОСОБА_1 брав участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України у періоди: з 08 жовтня 2022 року до 01 лютого 2023 року; 13 лютого до 29 вересня 2023 року; 11 жовтня до 28 грудня 2023 року; 09 січня до 26 травня 2024 року; 25 серпня до 02 вересня 2024 року; 14 вересня до 25 грудня 2024 року; 11 до 31 січня 2025 року.
Довідкою лікаря Інституту травматології та ортопедії НАМН України після проведення 19 липня 2021 року магнітно-резонансної томографії лівого плечового суглоба ОСОБА_1 підтверджено МР-ознаки обширної зони ділянок кістоподібної перебудови у голівці плечової кістки з порушенням кортикального шару та значним набряком кісткового мозку тощо.
У травні 2023 року за направленням старшого бойового медика № 1031, старшого солдата ОСОБА_1 направлено на консультацію з діагнозом: остеохондроз поперекового відділу хребта із вираженим больовим синдромом. Кила L5-S1. Стеноз хребетного каналу.
Протоколом МРТ-обстеження попереково-крижового відділу хребта Центру променевої діагностики від 08 травня 2023 року, ОСОБА_1 надано діагностичний висновок: стан після операції мікродискектомії L5-S1 ліворуч. Мр-ознаки остеохондрозу та спондилоартрозу попереково-крижового відділу хребта. Випинання міжхребцевого диска L5-S1. Деформуючий спондильоз на рівні L5-S1.
Заключенням невропатолога та довідкою № 1381 Комунального некомерційного підприємства «Лозівське територіальне медичне об'єднання Лозівської міської ради Харківської області» підтверджено, що ОСОБА_1 мав загострення хронічної мікродискектомії.
Відповідно до виписного епікризу із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 254 ОСОБА_1 у період з 06 до 10 січня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом гострий інтерстиціальний панкреатит, середнього ступеня тяжкості. Рефлюкс-езофагіт ст. А за LA. Хронічний гастродуоденіт в ст. загострення.
15 липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб у Солом'янському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис 808, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 15 липня 2020 року серії НОМЕР_3 .
ОСОБА_6 має сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько якого - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 02 квітня 2008 року серії НОМЕР_4 .
ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (свідоцтво про смерть від 13 травня 2023 року серії НОМЕР_5 ).
Згідно з довідкою АТ «ПРИВАТБАНК» за період з 01 січня 2024 року до 12 березня 2025 року ОСОБА_1 здійснював переказ коштів (суми від 205,00 грн до 6 030,00 грн) на картку № НОМЕР_6 .
Управління соціальної та ветеранської політики листом від 17 березня 2025 року № 108/33-2631 повідомила, що відповідно до пільги батька ОСОБА_1 , який є учасником бойових дій, його донька ОСОБА_4 оздоровлювалась в супроводі з дорослим в ТОВ «Оздоровчий комплекс «Пролісок» з 05 до 25 вересня 2017 року та на оздоровчій базі відпочинку «Глобус» з 14 серпня до 03 вересня 2019 року.
Листом Управління молоді та спорту від 19 березня 2025 року № 108/22-152 повідомлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у 2023 році отримувала пільгову путівку на оздоровлення як дитини учасника бойових дій до КП ДОТ «Зачарована долина» з 26 червня до 16 липня 2023 року у 2024 році та до ДОТ «Шаяни» з 03 до 23 серпня 2024 року.
Звертаючись до суду з позовом про зміну способу стягнення аліментів (розміру) аліментів, позивач посилалася на те, що на момент ухвалення рішення про стягнення аліментів відповідач був непрацевлаштований, у зв'язку з чим нею було прийнято рішення про отримання від нього аліментів в твердій грошовій сумі. Проте зараз ОСОБА_3 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 , і з березня до жовтня 2022 року йому була нарахована заробітна плата.
Позивач також зазначила, що з кожним днем витрати на утримання дочки в силу вікових потреб збільшуються. Розмір аліментів, присуджених рішенням суду від 19 березня 2020 року є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, які позивачка, як вона вказує, не має можливості забезпечити за власні кошти.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після визначення рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 19 березня 2020 року у справі № 760/32012/19 (провадження № 2/760/725/20) розміру аліментів на доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальне становище відповідача змінилося у зв'язку з офіційним працевлаштуванням, що на підставі положень статті 192 СК України є підставою для зміни способу стягнення (розміру) аліментів.
Колегія суддів вважає, що у цій справі правильно встановлено наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів: зміна матеріального стану.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімуму» прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Статтями 7 законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено з 01 січня 2024 року та з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років у розмірі 3 196 гривень.
Очевидним є те, що аліменти у розмірі 3000 грн. на місяць є недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача на питання суду зазначила, що позивач має право на зміну способу стягнення аліментів, однак враховуючи обставини даної справи рішення суду першої інстанції слід скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Також стороною відповідача не було надано доказів на спростування доказів наданих стороною позивача щодо майнового стану відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача змінився сімейний стан, оскільки 15 липня 2020 року він уклав шлюб з ОСОБА_6 , та у його дружини від першого шлюбу є неповнолітній син ОСОБА_7 , батько якого помер, а тому він перебуває на його утриманні, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки обставини перебування у платника аліментів на утриманні дітей, які народились в іншому шлюбі, а також нової дружини, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для обмеження в аліментному утриманні першої дитини (див. схожий висновок Верховного Суду у постанові від 22 липня 2024 року, справа №688/4308/23 (провадження №61-5168св24)).
Неприйнятними є доводи скарги про те, що ОСОБА_9 не навчалась у зазначеній позивачем школі та витрат на її навчання не здійснювалося,
Колегія суддів відхиляє доводи скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги рішення у справі №760/21770/24, яким ОСОБА_3 відмовлено у позові про збільшення розміру аліментів, яка є преюдиційним у цій справі.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).
Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов'язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.
Не знайшли свого підтвердження також доводи скарги про те, що ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року про відмову у зупиненні розгляду справи постановлена з порушенням норм процесуального права.
Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується виключно з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормами ЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов'язку суду щодо повного та об'єктивного дослідження судом всіх обставин справи.
Процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю лише одного воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших, утворених відповідно до закону, військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні за змістом висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 29 липня 2022 року у справі №161/12659/20, від 14 грудня 2022 року №757/52540/16-ц, від 17 січня 2023 року №501/1699/17.
Однак, представником відповідача не надано доказів про те, що ОСОБА_1 на час подання клопотання брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України.
Апеляційний суд також приймає до уваги, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що призведе до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснювати швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Смірнова проти України» та «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Красношапка проти України»).
Отже, за своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 27 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий:
Судді: