Справа № 367/9863/24 Головуючий в суді І інстанції Лещенко О.В.
Провадження № 33/824/2526/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
12 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
за участі секретаря судового засідання Лащевської Д.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2024 року та ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2024 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Санкт Петербург, росія, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, який стягнути в дохід держави.
Із змісту постанови судді та матеріалів справи слідує, що в провадженні слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області знаходиться кримінальна справа за скаргою ОСОБА_4 на постанову начальника СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111040002310 від 16.08.2023 року.
26 грудня 2024 року інша особа, присутня в залі судового засідання ОСОБА_1 порушував порядок в судовому засіданні, вчиняв дії, які свідчать про явну зневагу до суду та встановлених у суді правил, не підкорявся розпорядженням слідчого судді (сперечався з слідчим суддею і, розмовляючи без дозволу слідчого судді, заважав проводити судове засідання, висловлював незгоду з розпорядженням слідчого судді, постановленою слідчим суддею ухвалою, відмовився виконувати розпорядження слідчого судді з метою необхідності запобігти розголошенню таємниці досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що охороняється законом, залишити залу судового засідання на час дослідження слідчим суддею матеріалів кримінального провадження № 12023111040002310 від 16.08.2023 року, не реагував на попередження про відповідальність за неповагу до суду), чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-3 КУпАП.
Також постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, який стягнуто в дохід держави.
Відповідно до постанови судді, в судовому засіданні, 26 грудня 2024 року під час розгляду слідчим суддею Ірпінського міського суду Київської області указаної кримінальної справи за скаргою ОСОБА_4 на постанову начальника СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № N? 12023111040002310 від 16.08.2023 року, інша особа, присутня в залі судового засідання ОСОБА_2 не підкорявся розпорядженням головуючого слідчого судді (відмовився виконувати розпорядження слідчого судді з метою необхідності запобігти розголошенню таємниці досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що охороняється законом, залишити залу судового засідання на час дослідження слідчим суддею матеріалів кримінального провадження 12023111040002310 від 16.08.2023 року, не реагував на попередження про відповідальність за неповагу до суду), чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-3 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2024 року.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2024 року.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 вказує, що зазначене у постанові твердження про порушення ОСОБА_1 порядку судового засідання є необґрунтованим та не підтверджується фактичними обставинами. ОСОБА_1 не здійснював дій, які можна було б кваліфікувати як порушення порядку або як вияв неповаги до суду. Всі його репліки та дії були спрямовані виключно на захист своїх прав та законних інтересів, жодних образливих або провокаційних висловлювань у бік суду чи учасників процесу не допускалося.
Вказує, що він не відмовлявся виконувати розпорядження слідчого судді, а лише висловлював свою позицію, яка базувалася на законодавчих положеннях та праві на захист. Зазначення про його зневагу до суду є надмірним узагальненням і не відображає реальної ситуації в судовому засіданні.
ОСОБА_1 стверджує, що має законне право бути присутнім у судовому засіданні, якщо це не суперечить нормам КПК України. Будь які розпорядження, які обмежують його права, повинні бути обґрунтованими, а також відповідати принципам законності та пропорційності. У цьому випадку ОСОБА_1 мав обґрунтовані сумніви щодо законності відповідного розпорядження і взагалі «на вимогу покинути зал засідань» жодного заперечення від ОСОБА_1 не лунало, що підтверджується на відео.
Висловлювання ОСОБА_1 незгоди з постановленою ухвалою, якої в свою чергу не було проголошено про закриття засідання є реалізацією його права на оскарження судових рішень та права на свободу вираження думки, що не може бути кваліфіковане як порушення порядку або як неповага до суду.
ОСОБА_1 вважає, що не здійснював жодних дій, які могли б бути спрямовані на розголошення таємниці досудового розслідування. Відповідні звинувачення є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.
Таким чином, вважає, що звинувачення щодо нього слід вважати такими, що не відповідають дійсності та порушують його право на захист і справедливий судовий розгляд.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_2 вказує, що з постанови не зрозуміло, чи були дії ОСОБА_2 дійсно спрямовані на порушення порядку в судовому засіданні. Відмова від виконання розпорядження головуючого слідчого судді могла бути викликана непорозумінням або недостатнім роз'ясненням суті розпорядження.
Вказує, що для притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст. 185-3 КУпАП необхідно довести наявність умислу. У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 свідомо ігнорував розпорядження судді з метою вчинення правопорушення.
Також вказує, що головуючим слідчим суддею не було належним чином роз'яснено ОСОБА_2 його права та обов'язки, зокрема щодо порядку дій у випадку дослідження матеріалів кримінального провадження, що містять інформацію з обмеженим доступом. Це могло призвести до непорозуміння, яке помилково було кваліфіковане як неповага до суду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги також вказує, що у протоколі не зазначено, чи було ОСОБА_2 належним чином попереджено про можливі наслідки невиконання розпоряджень судді. Крім того, не зазначено, які саме дії чи бездіяльність вчинила особа, що стали підставою для кваліфікації поведінки такої особи як правопорушення.
ОСОБА_2 вважає, що має законне право бути присутнім у судовому засіданні, якщо це не суперечить нормам КПК України. Будь які розпорядження, які обмежують його права, повинні бути обґрунтованими, а також відповідати принципам законності та пропорційності. Взагалі «на вимогу покинути зал засідань» жодного заперечення від ОСОБА_2 не лунало, що підтверджується на відео.
Таким чином, вважає, що звинувачення щодо ОСОБА_2 слід вважати такими, що не відповідають дійсності та порушують його право на захист і справедливий судовий розгляд.
Враховуючи, що 27 лютого 2025 року постановою Київського апеляційного суду позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повернуто також просять поновити строк на апеляційне оскарження постанови.
В своїх скаргах також зазначають, що причини пропуску строку та поновлення строку вважають поважними, вказують, що ними було своєчасно подано апеляційну скаргу на постанову про адміністративне правопорушення у встановлений законом строк. Однак суд її повернув у зв'язку з виявленими недоліками. Вказує, що вони не мали наміру зволікати з оскарженням і фактично здійснили своєчасне звернення, однак через формальні недоліки скаргу було повернуто.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції враховує таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення права на захист та справедливий судовий розгляд апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Заслухавши думку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підтримали апеляційні скарги, перевіривши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що в задоволенні апеляційних скарг слід відмовити за таких обставин.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї провини не визнавали та пояснили, що неповагу до суду не мали наміру вчиняти.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що за неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
Статтею 50 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» закріплено, що прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, на справи про адміністративні правопорушення поширюються гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Нормами статті 329 КПК України визначено, що сторони та учасники кримінального провадження, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч. 4 ст.330 КПК України за неповагу до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом. Питання про притягнення особи до відповідальності за прояв неповаги до суду вирішується судом негайно після вчинення порушення, для чого в судовому засіданні оголошується перерва.
Згідно ч. 1 ст. 185-3 КУпАП неповага до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у неповазі до суду, яка може полягати, зокрема у непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого; порушенні зазначеними особами порядку під час судового засідання; вчинення зазначеними особами будь-яких дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил.
Суб'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається умисними діями.
Суб'єктом вказаного адміністративного правопорушення може бути будь-яка особа, яка бере участь у судовому засіданні та безпосередньо яка є учасником процесу або присутня в судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст. 221, 221-1 КУпАП дані справи розглядаються суддями районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, місцевими господарськими та адміністративними судами, апеляційними судами та Верховним Судом. Така справа розглядається суддею-доповідачем зі складу суду, що розглядає справу, під час розгляду якої вчинено правопорушення, передбачене ст.185-3 КУпАП.
Суд, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185-3 КУпАП повинен керуватися нормативними положеннями ст. 276-285 КУпАП, які визначають загальний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення з урахуванням спеціальних положень, що регулюють розгляд відповідної категорії справ та прийняття щодо них постанов.
Розглядаючи адміністративну справу та встановивши, що один з учасників судового процесу, або інші особи, присутні у залі судового засідання проявляють неповагу до суду, після оголошення перерви в розгляді справи, дії суду переходять в площину процесу, який врегульований наведеними вище нормами КУпАП, а за відсутності законодавчого врегулювання деяких процедурних питань, суд повинен керуватися загальними засадами судочинства, передбаченими Конституцією України, міжнародними стандартами судочинства та прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, що було дотримано слідчим суддею.
Згідно із ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст.185-3, розглядаються протягом доби, що було також дотримано суддею. Сам порядок виявлення правопорушення та строки розгляду справи про відповідне правопорушення не передбачають додаткового повідомлення сторони про розгляд справи відповідно до ст. 277-2 КУпАП, оскільки розгляд справи відбувається відразу після вчинення правопорушення.
Відтак, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 з приводу недотримання положень ст. 277-2 КУпАП щодо вручення повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не пізніше, як за три доби до дня розгляду справи в суді ґрунтуються на помилковому застосуванні скаржником загальних положень про повідомлення без урахування положень ч. 2 ст. 277 КУпАП, якою визначено спеціальний порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 185-3 цього Кодексу, протягом доби за місцем вчинення.
Відповідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Як слідує із матеріалів справи, судом першої інстанції було оголошено перерву у справі за скаргою ОСОБА_4 на постанову начальника СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № N? 12023111040002310 від 16.08.2023 року, після чого суд перейшов до розгляду справи про адміністративне правопорушення, який розпочався зі встановлення особи правопорушника, оголошення складу суду, роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності прав, передбачених ст. 268 КУпАП
Згідно з положеннями частини 1 та 5 статті 258 КУпАП, у разі вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається.
З моменту оголошення перерви у судовому розгляді справи або одразу після закінчення судового засідання суд фактично констатує вчинення особою дій, ознаки яких підпадають під дію статті 185-3 КУпАП, завершує стадію порушення справи про адміністративне правопорушення і переходить до наступної стадії, якою є розгляд справи про адміністративне правопорушення. Зважаючи на це, інші підготовчі дії до розгляду справи про адміністративне правопорушення, які передбачені статтею 278 КУпАП, судом (суддею) не проводяться.
Зазначені висновки повністю узгоджуються з Рекомендаціями щодо притягнення до відповідальності за неповагу до суду, надані Радою суддів України у рішенні від 26 жовтня 2018 року №62. На необхідність при розгляді справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.185-3 КУпАП керуватися Рекомендаціями РСУ від 26 жовтня 2018 року № 62 вказала Велика Палата ВС у постанові від 1 липня 2021 року (провадження № 11-105сап21).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Безпосередньо самими скаржниками до апеляційних скарги були додані відео (що відповідно до наведеної вище статті прирівнює його до належного та допустимого доказу в справі про адміністративне правопорушення), на якому зображено подію розгляду справи про адміністративне правопорушення, де відображено дотримання суддею процедури розгляду відповідного провадження у відповідності до норм КУпАП.
За наслідком розгляду адміністративного провадження було винесено постанови по справі стосовно кожного порушника, які відповідають вимогам, визначеним згідно із ст. 283, 284 КУпАП та проголошені у відповідності до ст. 285 цього Кодексу.
Відтак, доводи апеляційних скарг з приводу того, що жодного розгляду адміністративної справи не відбулося, не відповідають дійсності.
З журналів судового засідання та запису судового засідання від 26.12.2024 вбачається, що під час судового засідання при розгляді кримінальної справи №367/9863/24 (провадження №1-кс/367/1570/2024) за скаргою ОСОБА_4 на постанову начальника СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023111040002310 від 16.08.2023 року, ОСОБА_1 порушував порядок в судовому засіданні, вчиняв дії, які свідчать про явну зневагу до суду та встановлених у суді правил, не підкорявся розпорядженням слідчого судді (сперечався з слідчим суддею і, розмовляючи без дозволу слідчого судді, заважав проводити судове засідання, висловлював незгоду з розпорядженням слідчого судді, постановленою слідчим суддею ухвалою, відмовився виконувати розпорядження слідчого судді з метою необхідності запобігти розголошенню таємниці досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що охороняється законом, залишити залу судового засідання на час дослідження слідчим суддею матеріалів кримінального провадження № 12023111040002310 від 16.08.2023 року, не реагував на попередження про відповідальність за неповагу до суду).
Так само, було зафіксовано відповідно до журналу судового засідання та запису судового засідання від 26.12.2024, що ОСОБА_2 не підкорявся розпорядженням головуючого слідчого судді (відмовився виконувати розпорядження слідчого судді з метою необхідності запобігти розголошенню таємниці досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що охороняється законом, залишити залу судового засідання на час дослідження слідчим суддею матеріалів кримінального провадження 12023111040002310 від 16.08.2023 року, не реагував на попередження про відповідальність за неповагу до суду).
Відповідні дії безпосередньо складають об'єктивну сторону правопорушення.
Як наслідок головуючим у справі було оголошено перерву для вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.185-3 КУпАП.
Доводи апеляційних скарг про те, що суддею Лещенко О.В. не було належним чином попереджено про можливі наслідки невиконання розпоряджень судді, так само, не указання, які саме дії чи бездіяльність вчинила особа, що стали підставою для кваліфікації її поведінки як правопорушення, не відповідають дійсності, оскільки як в ході розгляду справи досудового розслідування, так само в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, що ними дотримано не було, та наслідки притягнення їх до відповідальності у разі не залишення ними місця судового засідання.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що дії слідчого судді щодо вимоги про залишення зали судового засідання ґрунтуються на нормі, яка чітко встановлена статтею 222 КПК України щодо недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування, відповідно до якої відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, вимога про попередження щодо нерозголошення відомостей можуть бути висунуті саме до осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування у зв'язку з участю в ньому.
Разом з тим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є учасниками досудового розслідування, яким стали відомі відомості досудового розслідування у зв'язку з участю в ньому.
Своє право на участь в судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обґрунтовують виключно правом на доступ до відкритого судового засідання, гарантоване ст. 27 КПК України, відповідно до ч. 2 якої кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито.
Проте, наведеної статтею передбачено, що слідчий суддя, суд може прийняти рішення про обмеження доступу осіб, які не є учасниками судового процесу, в судове засідання під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", якщо участь в судовому засіданні становитиме загрозу життю чи здоров'ю особи. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі: 1) якщо обвинуваченим є неповнолітній; 2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; 3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставин, які принижують гідність особи; 4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом; 5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Як слідує із матеріалів справи, слідчим суддею було обґрунтовано висунуто вимогу до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як інших осіб, присутніх в залі суду (без будь-якого статусу учасника процесу), про залишення зали судового засідання з метою недопущення розголошення відомостей досудового розслідування.
Матеріалами справи, зокрема наданим скаржниками відео без жодних сумнівів підтверджено об'єктивну сторону правопорушення, яка виражена у відмові виконати вимогу суду щодо залишення зали судового засідання. Так, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 після вимоги слідчого судді не вчинили дії, а залишались в залі судового засідання. ОСОБА_1 висловлював свою незгоду із рішенням слідчого судді, а ОСОБА_2 будь-яких висловлювань не озвучував, однак замість виконання вимоги судді про залишення зали судового засідання продовжував знаходитись в залі судового засідання та продовжував знімати засобами відеофіксації суперечку ОСОБА_1 із слідчим суддею. Відтак доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони жодного заперечення проти вимоги судді покинути зал судового засідання не висловлювали, не спростовують наявність об'єктивної сторони правопорушення, яка полягає у не вчиненні дії, яких вимагав суддя.
Відтак доводи апеляційної скарги про те, що скаржники не відмовлялись виконати вимоги слідчого судді не відповідають дійсності, відтак не спростовують наявність складу правопорушення.
Не можна також погодитись із доводами скаржників щодо відсутності суб'єктивної сторони правопорушення, оскільки із наявного у справі відео вбачаються саме свідомі дії щодо невиконання вимог судді. Будь-яких об'єктивних причин, що не залежали від суб'єктивної волі скаржників та перешкоджали виконанню вимоги слідчого судді залишити зал судових засідань, скаржники не навели.
Жодних обставин, що мало місце непорозуміння між скаржниками та слідчим суддею, як на цьому наполягає ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, матеріалами справи не підтверджено, оскільки слідчим суддею належним чином з дотриманням норм процесуального права з наведенням мотивації у доступній для сприйняття формі роз'яснено було суть, підстави вимоги та наслідки невиконання вимоги, передбачені ч.1 ст.185-3 КУпАП.
У Рекомендаціях РСУ від 26 жовтня 2018 року № 62 зазначено, що повага до суду є чинником належного функціонування правової держави. Закон вимагає від учасників процесу або присутніх у судовому засіданні осіб поваги до суду як одного з інститутів державної влади.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Адміністративне стягнення відповідно до ст. 23 КУпАП є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Судом першої інстанції було правильно визначено ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення та наслідки такого порушення, які визначені прямою нормою ст. 129 Конституції України, яка прямо встановлює, що за неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності. Юридична відповідальність закріплена у ст. 50 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно з якою прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом, зокрема ст. 185-3 КУпАП.
Застосування до порушників адміністративного стягнення в межах санкції ч.1 ст.185-3 КУпАП у виді штрафу, з урахуванням вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП, є достатньою мірою покарання.
Отже дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами доведено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-3 КУпАП, а тому твердження про необхідність скасування оскаржуваних постанов, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанови Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана