14 травня 2025 року місто Київ
справа № 363/4314/24
провадження №22-ц/824/4395/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,
сторони :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Біліченком Віктором Васильовичем,
на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Рукас О.В.,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з останнього на свою користь пеню (неустойку) за прострочення сплати аліментів у розмірі 221747,77 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 23.07.2016.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 .
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 10.12.2019 шлюб, зареєстрований 23.07.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , розірвано.
29.04.2020 Вишгородським районним судом Київської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , щомісячно аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 12.03.2020 і до досягнення дитиною повноліття.
16.02.2024 Вишгородським відділом державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 за судовим наказом № 363/1072/20, виданим 17.06.2020 Вишгородським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , щомісячно аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 12.03.2020 і до досягнення дитиною повноліття.
З 12.03.2020 по теперішній час відповідач матеріальної допомоги сім'ї не надає, своє місце проживання та роботи приховує, вихованням дочки не займається, дитина перебуває на повному утриманні матері. Відповідач судове рішення про стягнення аліментів не виконує.
Під час розгляду Вишгородським районним судом Київської області цивільної справи № 363/4576/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , законний представник ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Вишгородської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, було встановлено, що відповідач ОСОБА_8 перебуває за кордоном та намагається спродати нерухоме майно з метою уникнення відповідальності, надаючи неперевірену інформацію щодо місця постійного проживання.
02.08.2024 Коростишевським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) видано довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та розрахунки заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до довідки наявна заборгованість зі сплати аліментів за період часу 12.03.2020 по 31.07.2024 становить 221747,77 грн.
Позивач зазначає, що заслуговує на увагу, відсутність у виконавчому провадженні НОМЕР_1 будь-яких офіційних даних щодо зміни реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_9
ОСОБА_8 свідомо ухиляється від сплати аліментів на утримання доньки.
Пеня щодо несплачених аліментів за період часу 12.03.2020 по 31.07.2024 складає 1684874,03 грн., але оскільки вона не може бути більшою за суму заборгованості, позивач просила стягнути з відповідача пеню в сумі 221747,77 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з лютого 2024 року по червень 2024 року у розмірі 20841,01 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Біліченко В.В. подала апеляційну скаргу, в який просила скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача 202925, 61 грн. пені. Вважає рішення таким, що прийнято з порушенням норм ст.376 ЦПК України.
Суд невірно визначив період, за який має бути нарахована пеня, а також суму заборгованості, безпідставно врахував ту суму, яку відповідач сплатив в рахунок погашення заборгованості вже після звернення позивача до суду. Судом першої інстанції проігноровано той факт, що у період з січня 2021 року по березень 2024 року, тобто три роки, відповідач жодних аліментів на утримання доньки не сплачував. Відповідач знав де проживає позивач разом із донькою, знак реквізити рахунку на який необхідно перераховувати кошти по сплаті аліментів.
Суд першої інстанції помилково ставить в вину позивачу невчасне звернення до державної виконавчої служби з судовим наказом. Не вина позивача, що судовий наказ був втрачений.
Вина відповідача у виникнення заборгованості щодо сплати аліментів на утримання доньки підтверджена матеріалами справи. Оскаржуване рішення не містить жодного спростування вини відповідача у несплаті ним аліментів на утримання доньки у період з березня 2020 року по серпень 2024 року. Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач постійно змінює своє місце проживання, здає в оренду квартиру, в якій зареєстрований, проживає за кордоном. Під час розгляду справи відповідач не довів відсутності своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів у період з березня 2020 року по серпень 2024 року.
У відзиві представник ОСОБА_2 адвокат Панова І.Ю. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Біліченко В.В. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 адвокат Панова І.Ю. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом установлено, що 23.07.2016 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, про що органом реєстрації актів цивільного стану складено відповідний актовий запис № 176.
Під час шлюбу у сторін народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 10.12.2019 у справі №756/14798/19, яке набрало законної сили 10.01.2020, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.
29.04.2020 за заявою ОСОБА_1 Вишгородським районним судом Київської області у межах справи № 363/1072/20 винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12.03.2020 і до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ набрав законної сили 29.04.2020, видано судове рішення стягувачу 17.06.2020.
За результатами огляду матеріалів справи № 363/1072,20 судом установлено, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо належного вручення судового наказу ОСОБА_1 .. Натомість у матеріалах справи наявне зворотне повідомлення, з якого вбачається, що копію судового наказу від 29.04.2020 було вручено ОСОБА_2 20.05.2020. Таким чином, з 20.05.2020 ОСОБА_2 був обізнаний про існування судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дитини.
01.06.2020 ОСОБА_2 було подано заяву про скасування судового наказу від 29.04.2020, а ухвалою суду від 03.06.2020 відмовлено у скасуванні судового наказу. Ухвала суду від 03.06.2020 оскарженню не підлягає, набрала законної сили 03.06.2020.
13.11.2023 ОСОБА_1 подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 363/1072/20 та безпосередньо ознайомилася з матеріалами справи 16.11.2023.
17.01.2024 ОСОБА_1 подала до суду заяву про видачу дублікату судового наказу, яку ухвалою суду від 24.01.2024 було задоволено, видано ОСОБА_1 дублікат судового наказу від 29.04.2020 у справі № 363/1072/20.
Ухвала суду від 24.01.2024 про видачу дублікату судового наказу не оскаржувалась, набрала законної сила, а ОСОБА_1 15.02.2024 через свого представника отримала дублікат судового наказу від 29.04.2020 у справі № 363/1072/20.
Постановою головного державного виконавця Вишгородського відділу державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Орленко М.М. від 16.02.2024 судовий наказ від 29.04.2020 у справі № 363/1072/20 прийнято до виконання шляхом відкриття 16.02.2024 виконавчого провадження № НОМЕР_1.
З листа Коростишівського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області № 41244 від 02.08.2024 судом установлено, що після відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, згідно заяви боржника ОСОБА_2 було передано з Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області до Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області . 12.06.2024 виконавче провадження № НОМЕР_1 було прийнято Коростишівським ВДВС у Житомирському районі Житомирської області до виконання шляхом винесення виконавцем відповідної постанови.
З довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів № 41245 від 02.08.2024, розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, судом установлено, що на квітень 2024 року включно нарахування заборгованості зі сплати аліментів здійснювалося Вишгородським ВДВС у Вишгородському районі Київської області. Станом на 01.04.2024 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 216724,52 грн.
З травня 2024 року нарахування заборгованості за сплати аліментів вже здійснювалося Коростишівським ВДВС у Житомирському районі Житомирської області. Станом на 01.08.2024 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила 221747,77 грн.
З наданого стороною відповідача розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного Коростишівським ВДВС у Житомирському районі Житомирської області станом на 11.09.2024, судом установлено, що з моменту відкриття у лютому 2024 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 ОСОБА_2 було сплачено 51163,46 грн. в якості аліментів за судовим наказом від 29.04.2020.
Крім того, як убачається з Коростишівського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області № 46783 від 12.09.2024, державним виконавцем також було проведено перерахунок заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці з урахуванням середньомісячної заробітної плати відповідної місцевості, а також зараховано суми сплачених ОСОБА_2 аліментів, квитанції про сплату яких були надані після відкриття виконавчого провадження.
Станом на 11.09.2024 сукупна заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 120376,69 грн.
В установленому законодавством порядку ані позивачем, ані відповідачем не оскаржувалися розрахунки заборгованості зі сплати аліментів. Однак, при цьому між сторонами наявний спір щодо сукупного розміру заборгованості зі сплати аліментів за період з 12.03.2020 по 31.07.2024.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 з 20.05.2020 був обізнаний про існування судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання доньки; 24.01.2024 за заявою позивача судом постановлено ухвалу про видачу дубліката судового наказу; 15.02.2024 позивачка отримала дублікат судового наказу, та звернула його до примусового виконання.
Визначаючи сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів за період з 12.03.2020 по 31.07.2024, суд першої інстанції врахував ті обставини, що виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання судового наказу від 29.04.2020 було відкрито Вишгородським ВДВС у Вишгородському районі Київської області і перебувало на його виконанні з лютого 2024 року по квітень 2024 року. З травня 2024 року вказане виконавче провадження перебуває на виконанні Коростишевського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області. Таким чином, сукупний розмір заборгованості за вказаний період має розраховуватися до кінця квітня 2024 року включно за показниками Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області, а з травня 2024 року по липень 2024 року за показниками Коростишевського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області.
Станом на лютий 2024 року за даними Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області, тобто на момент відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів складає 206886,52 грн. За період з квітня 2020 року по серпень 2024 року ОСОБА_2 було сплачено 60992,61 грн., що відповідно до ст.534 ЦК України було зараховано на погашення заборгованості зі сплати аліментів, що утворилась з 12.03.2020. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на лютий 2024 року заборгованість ОСОБА_2 становить 145893,91 грн. За період з лютого 2024 року по 31 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів збільшилася на 23849,25 грн. і становить 169743,16 грн., що і є межею нарахування пені за цей період.
Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності вини платника аліментів у виникненні заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що до листопада 2023 року (звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про отримання судового наказу) ОСОБА_1 жодного разу не поцікавилася щодо стану судової справи про стягнення аліментів на утримання дитини, не зверталася до суду з заявою про видачу судового наказу, не зверталася до органів виконання судового рішення та не вживала жодних дій щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки; позивачем не надано доказів на підтвердження її звернення до відповідача з метою організації процесу добровільної сплати аліментів, зокрема, шляхом надання реквізитів для їх сплати чи відкриття рахунку на ім'я дитини. Натомість, як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 вживав заходи щодо організації процесу сплати аліментів, зокрема, запитував номер банківської картки, відкрив картковий рахунок на ім'я дитини, а після відкриття виконавчого провадження здійснив часткову оплату заборгованості.
Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у діях ОСОБА_2 відсутні ознаки свідомого, умисного ухилення від сплати аліментів, що призвело б до утворення з його вини заборгованості зі сплати аліментів за період з 12.03.2020 по січень 2024 року включно. Відповідно відсутні підстави вважати , що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини ОСОБА_2 .
Визначаючи період, за який підлягає нарахуванню пеня за несплату аліментів, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки здійснені ОСОБА_2 платежі за погашення заборгованості по аліментам, у тому числі після відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, враховуються в погашення заборгованості за попередні періоди, починаючи з 12.03.2020, та не є достатніми для покриття всієї заборгованості, що існувала до моменту відкриття виконавчого провадження, а доказів здійснення будь-яких інших платежів стороною відповідача не надано, то відповідно з моменту відкриття виконавчого провадження за кожен місяць у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів. При цьому будь-яких доказів відсутності вини ОСОБА_2 у виникненні цієї заборгованості стороною відповідача не надано.
Розрахована судом першої інстанції пеня за період з лютого 2024 року по 31 липня 2024 року становить 20841,01 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У ч.ч.1 та 2 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.2 ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).
У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості ( ч.ч.1 та 2 ст.196 СК України).
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальній розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. ЇЇ завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частині першої статті 196 СК України можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводи відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто відповідач зобов'язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст.196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абз.1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Встановивши, що з дня винесення судом 29 квітня 2020 року судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , та до моменту пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання ( лютий 2024 року), у позивачки були відсутні майнові претензії до відповідача щодо сплати аліментів, за цей період позивачка не зверталася до відповідача про необхідність виконання рішення суду у добровільному порядку, натомість відповідачем вживалися заходи щодо організації процесу сплати аліментів, зокрема, запитував номер банківської картки, відкрив картковий рахунок на ім'я дитини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості за період з 29 квітня 2020 року по лютий 2024 року.
Разом з тим, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені) за період з лютого 2024 року по 31 липня 2024 року у розмірі 20841,01 грн. є правомірним, так як зазначена санкція за ухилення від сплати аліментів буде стимулювати відповідача дотримуватися належної дисципліни щодо сплати аліментів та погашення наявної заборгованості.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з лютого 2024 року по 31 липня 2024 року у розмірі 20841,01 грн.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що вина відповідача у виникненні заборгованості щодо сплати аліментів на утримання доньки підтверджена матеріалами справи, є безпідставними, всім наданим сторонами доказам суд першої інстанції надав правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно врахував суму сплачену відповідачем після її звернення до суду, не дають підстав вважати, що судом невірно визначений період, за який підлягає нарахування пеня, а також її розмір, оскільки судом зараховані суми сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, яка утворилася у період з 12 березня 2020 року по лютий 2024 року, за відчутності вини відповідача у її виникненні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а значною мірою зводяться до незгоди з правовою оцінкою судом наданих сторонами доказів.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, висновки суду, викладені в рішенні суду, відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 259, 267, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Біліченком Віктором Васильовичем, залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 11 липня 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус