03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3859/2024
14 травня 2025 року м. Київ
Справа № 754/1358/24
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року, ухвалене у складі судді Бабко В.В.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,
встановив:
У січні 2024 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 серпня 2018 року між сторонами укладено шлюб, у період якого народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У подальшому між сторонами фактично були припинені шлюбні відносини, з огляду на що позивач подала позов до суду про розірвання шлюбу.
У період перебування сторін у шлюбі, за спільні кошти, подружжя придбало автомобіль марки «Toyota camry», 2011 року випуску. Під час придбання автомобіля, за згодою подружжя, право власності було зареєстровано за ОСОБА_1 . Однак, на початку 2024 року ОСОБА_3 дізналася про те, що ОСОБА_1 відчужив транспортний засіб без її відома та згоди, на користь свого батька ОСОБА_5 .
Зважаючи на те, що спірний автомобіль було придбано під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти подружжя та в інтересах сім'ї, позивач просила:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 автомобіль марки «Toyota camry», 2011 року випуску;
- відступити від засад рівності часток подружжя та у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь грошову компенсацію частини дійсної ринкової вартості транспортного засобу, відчуженого без згоди позивача, в розмірі 300 000 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано автомобіль марки «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип палива - бензин, рік випуску 2011 спільною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частини автомобіля марки «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , що становить 258 890 грн.
Вирішено питання про судовий збір.
Не погоджуючись з рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Паруль Ю. О. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що позивач не довела належними доказами тих обставин, що вона приймала участь у купівлі спірного автомобіля. Матеріали справи таких доказів не містять.
Зазначає, що суд першої інстанції допустив грубе порушення вимог ст. ст. 78, 79 ЦПК України, оскільки не оцінив докази ринкової вартості транспортного засобу з точки зору допустимості та достовірності. Указує на те, що ринкова вартість може бути підтверджена виключно звітом про оцінку майна. Позивач не вжив всіх можливих заходів доведення дійсної вартості автомобіля.
Судом першої інстанції не було залучено до участі у справі ОСОБА_5 як третю особу, адже спірний автомобіль на даний період часу перебуває у власності ОСОБА_5 .
Суд формально поставився до права відповідача подавати докази та відмовив відповідачу у прийнятті доказів - декларації ОСОБА_1 за 2022 рік, в яких зазначено про наявність особистих заощаджень на суму 500 000 грн., а в подальшому - про їх відсутність у зв'язку з придбанням автомобіля, та декларацію позивача за 2022 рік, в якій вказано, що кошти в розмірі 500 000 грн. є власністю її чоловіка - ОСОБА_1 .
Вважає, що рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2024 року підлягає скасуванню у зв'язку із неповнотою дослідження доказів і встановлення обставин у справі, що мають суттєве значення для вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказує на те, що подані позивачем докази на підтвердження ринкової вартості транспортного засобу є належними, допустимими та достовірними доказами, на відміну від звітів про оцінку майна, поданих відповідачем, які складені з порушенням норм чинного законодавства.
Позивачем були надані скриншоти реальних пропозицій з продажу транспортних засобів - автомобілів марки «Toyota camry», 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 2,5 л, вид палива газ/бензин. З різних веб-сайтів та з урахуванням різних цінових пропозицій (від 401 625 грн до 642 600 грн). Такі дії дозволили визначити ринкову вартість автомобіля з урахуванням різних факторів.
Позивач була позбавлена можливості забезпечити проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності у зв'язку із умисними протиправними діями відповідача - відчуження автомобіля без відома та згоди позивача.
Зазначає, що стороною позивача вжито усіх належних дій для доведення розміру ринкової вартості транспортного засобу та надано належні, достатні, достовірні та допустимі докази, а відповідач, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не спростував визначену позивачем вартість майна.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у позові.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 вважала доводи апеляційної скарги безпідставними та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вважав встановленим, що у період перебування сторін у шлюбі, 11 травня 2023 року, ними був придбаний транспортний засіб «Toyota camry», 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 . У силу презумпції поширення режиму спільної сумісної власності на усе майно, що придбане подружжям в період шлюбу, автомобіль «Toyota camry», 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , до його відчуження відповідачем, належав сторонам на праві спільної сумісної власності в силу вимог ст. 60 СК України.
Заперечення відповідача щодо належності спірного автомобіля до спільної сумісної власності подружжя та його доводи, що автомобіль придбаний за особисті кошти відповідача судом першої інстанції відхилені з тих підстав, що суду не надано належних та достатніх доказів щодо наявності у відповідача до укладання шлюбу з позивачем особистих коштів, яких би було достатньо для придбання транспортного засобу «Toyota camry». Також у матеріалах справи не міститься доказів щодо домовленості сторін про те, що спірний автомобіль придбавався за особисті кошти відповідача, для його особистих потреб, та не в інтересах сім'ї. Відсутні будь-які документи/джерела, з яких можливо було б встановити наявність у відповідача як до шлюбу, так і під час шлюбу особистого майна (наприклад: договір дарування, свідоцтво про право на спадщину тощо), яке було використане/реалізоване під час шлюбу саме для придбання спірного автомобіля.
З огляду на викладене та беручи до уваги невизнання відповідачем факту того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, суд вважав за необхідне додатково визнати факт, що автомобіль марки «TOYOTA», модель «CAMRY», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , тип палива - бензин, рік випуску 2011, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль являється об'єктом спільного майна подружжя, однак 28.11.2023 без згоди та відома позивача відповідач ОСОБА_1 подарував автомобіль «TOYOTA CAMRY», 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_2 своєму батьку ОСОБА_5 , частки сторін є рівними, підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі майна відповідно до частини третьої статті 70 СК України немає, тому 1/2 його вартості має бути компенсована позивачу.
Враховуючи, що жодна із сторін не звертались до суду з клопотанням про призначення судової експертизи для визначення ринкової вартості спірного автомобіля, судом прийнято до уваги надану позивачем довідку про аналітичне дослідження ринку, оскільки сторони не заперечували, що зазначена сума 517 780 грн відповідає дійсній вартості автомобіля на момент його придбання подружжям, а тому більш точно відображає дійсну ринкову вартість спірного транспортного засобу, враховуючи вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи.
З висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя колегія суддів не погоджується, а висновок про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилася спільна донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 .
11 травня 2023 року Територіальним сервісним центром № 8041 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, було здійснено перереєстрацію транспортного засобу марки «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2011 року випуску, на нового власника ОСОБА_1 на підставі укладеного в ТСЦ № 8041 договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8041/2023/3814531.
15 вересня 2023 року ОСОБА_3 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою про розірвання шлюбу, однак ухвалою суду позовна заява була залишена без розгляду. Ця обставина підтверджується витягом із сайту «Судова влада України».
24 листопада 2023 року ОСОБА_3 повторно звернулась до Деснянського районного суду м. Києва із позовною заявою про розірвання шлюбу. Рішенням суду від 31 січня 2024 року шлюб між сторонами розірвано.
28 листопада 2023 року Територіальним сервісним центром № 8043 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, транспортний засіб марки «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2011 року випуску, було перереєстровано на нового власника ОСОБА_5 на підставі укладеного в ТСЦ № 8043 договору дарування № 8043/2023/4175238.
12 березня 2024 року ТОВ «Валкол» на підставі запиту Адвокатського бюро «Лесі Дубчак» було проведено аналітичне дослідження ринку колісних транспортних засобів для визначення орієнтовної вартості автомобіля марки «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2011 року випуску. За результатами якого визначено, що орієнтовна величина вартості автомобіля станом на 12 березня 2024 року становить 517 780 грн.
Також стороною позивача до суду були надані роздруківки із сайтів продажу «Auto.ria» та «Olx», де вказана вартість аналогічних автомобілів, яка в середньому, на думку позивача, становить 529 033,56 грн.
05 червня 2024 року позивач ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_9 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_5 .
Щодо вирішення позовних вимог про визнання майна об'єктом спільної власності подружжя.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права ( пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презупції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Метою заявлених сторонами позовів є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування сторін у шлюбі та стягнення грошової компенсації вартості майна, яке було відчужено одним з подружжя за відсутності згоди другого з подружжя. З огляду на це позовна вимога про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності не є ефективним способом захисту права подружжя на поділ їхнього майна в рівних частках. За наявності належних, допустимих і достатніх доказів суд встановлює належність майна до об'єктів спільної сумісної власності подружжя у мотивувальній частині судового рішення.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 755/4429/22 «у справах про поділ спільного сумісного майна подружжя суд у мотивувальній частині рішення встановлює обсяг спільно нажитого майна подружжя, вирішуючи питання щодо доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності. Відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та зазначення про це у резолютивній частині судового рішення не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вимога про поділ спільного сумісного майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 70)). Метою позивачки є поділ спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу. Тому позовна вимога про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності не є ефективним способом захисту права позивачки на такий поділ.»
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просила визнати автомобіль марки «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2011 року випуску, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та, відступивши від засад рівності часток, у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію частини дійсної ринкової вартості автомобіля, відчуженого без згоди ОСОБА_3 , в сумі 300 000 грн.
З викладеного слідує, що метою заявленого позову ОСОБА_3 є стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача грошової компенсації вартості частки автомобіля, враховуючи, що автомобіль було відчужено відповідачем без згоди дружини.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання транспортного засобу марки «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2011 року випуску спільною сумісною власністю подружжя, з огляду на обрання неефективного способу захисту.
Крім того, позовна вимога про визнання майна спільною сумісною власністю може вирішуватись судом за умови належності цього майна подружжю чи одному із них та його наявності на час розгляду спору судом. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що на час пред'явлення позову 25 січня 2024 року автомобіль подружжю вже не належав, оскільки був відчужений відповідачем ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 8043/2023/4175238 від 28 листопада 2023 року.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення грошової компенсації частки вартості проданого автомобіля марки «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.
За вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно з ч.3 ст. 61 СК України у разі, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.
За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і один із подружжя не зобов'язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.
Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц , постанові Верховного Суду від 4 жовтня 2023 року у справі № 509/2831/19 .
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц вказано, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами доказів, встановивши, що спірне рухоме майно набуте сторонами у період шлюбу, дійшов правильного висновку про те, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.
Встановлено, що спірний автомобіль придбаний подружжям в період зареєстрованого шлюбу, є спільним сумісним майном подружжя, презумпція спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно, за якою частки подружжя є рівними, відповідачем не спростована. Відповідач ОСОБА_1 28 листопада 2023 року здійснив відчуження автомобіля шляхом укладення договору дарування з ОСОБА_5 , без згоди дружини.
Доводи апеляційної скарги про те, що єдиним джерелом придбання автомобіля марки «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , 2011 року випуску, є особисті кошти відповідача ОСОБА_11 , колегія суддів вважає безпідставними. Спірний транспортний засіб придбаний в період шлюбу, щодо майна, набутого за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя. Визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення. Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження придбання автомобіля за особисті кошти ОСОБА_12 , у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надав. Відповідно презумпцію спільності спірного майна подружжя відповідач не спростував.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд необґрунтовано відмовив йому у прийнятті доказів, що підтверджували вказану обставину, - декларацій відповідача та позивача, якими підтверджується належність коштів у сумі 500 000 грн., за які було придбано автомобіль, особисто відповідачеві, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 29 січня 2024 року у даній справі було відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 06 березня 2024 року.
Відповідно до частин 3-4, 6, 8 ст. 81 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому судовому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
З матеріалів справи встановлено, що 26 лютого 2024 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, що був поданий представником відповідача ОСОБА_13 . У вказаному відзиві представник зазначила, що відповідач не згоден з вартістю автомобіля, на якій наполягає позивач, та надає суду звіт про оцінку майна, виконаний ТОВ «Ленд Бізнес Консалт» станом на 14.02.2024 року. Виходячи із встановленої експертом вартості автомобіля, відповідач просив позовні вимоги задовольнити частково та присудити на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб «Toyota camry», номер кузова (шасі) НОМЕР_1 , у розмірі 50 000 грн.
Також відповідач заперечував проти вимог щодо відступлення від засади рівності часток подружжя та вважав, що визначення у автомобіля статусу спільної сумісної власності суперечить вимозі про стягнення компенсації частини вартості автомобіля.
Будь-яких доводів чи пояснень щодо придбання відповідачем автомобіля за особисті кошти, належності автомобіля відповідачу на праві особистої власності та заперечень щодо придбання спірного автомобіля у спільну сумісну власність подружжя у відзиві відповідача наведено не було ( а.с. 44-46, т. 1).
Відповідно до протоколу судового засідання від 06 березня 2024 року, підготовче засідання було відкладено за заявою представника відповідача на 15 квітня 2024 року.
15 квітня 2024 року в підготовчому засіданні судом було оголошено перерву, а 30 травня 2024 року в підготовчому засіданні судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в судове засідання на 22 серпня 2024 року.
Відповідно до ст. 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
22 серпня 2024 року представником відповідача було подано заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 01 жовтня 2024 року.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 01 жовтня 2024 року, ухвалою суду, занесено до протоколу, було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження та відмовлено у задоволенні клопотання про приєднання додаткових доказів ( декларацій позивача і відповідача, диску з відеозаписом).
Враховуючи викладене, зміст відзиву відповідача на позовну заяву, в якому він не зазначає про придбання автомобіля за особисті кошти та не заперечує факту набуття автомобіля у спільну сумісну власність подружжя, подання доказів представником відповідача після закриття підготовчого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність процесуальних порушень судом першої інстанції, що призвели до неправильного вирішення спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, неправомірно виходив з вартості майна, зазначеної на веб-порталі оголошень з продажу та придбання автомобілів https://auto.ria.ua, оскільки відповідач вважає, що необхідно було враховувати вартість, визначену експертним висновком, суд до уваги не приймає, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження ринкової вартості спірного автомобіля позивачем надано до суду довідку про аналітичне дослідження ринку, відповідно до якої орієнтовна величина вартості колісного транспортного засобу «Toyota camry», VIN НОМЕР_1 , на 12.03.2024 становить 517 780 грн.
Відповідачем разом з відзивом подано до суду Звіт про оцінку майна, автомобіля «Toyota camry», 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_6 , проведений експертом-оцінювачем ОСОБА_14 , на замовлення ОСОБА_5 , виконавцем якого був ТОВ «Ленд Бізнес Консалт», однак в подальшому представник відповідача відмовилась від зазначеного доказу та просила суд не брати до уваги зазначений експертний звіт. Відмова відповідача від звіту була зумовлена тим, що стороною позивача було з'ясовано, що наказом Фонду державного майна України було анульовано сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 30.11.2023 №645/2023 виданий товариству з обмеженою відповідальністю «Ленд Бізнес Консалт».
При цьому сторони не звертались до суду з клопотанням про призначення судової експертизи для визначення ринкової вартості спірного автомобіля.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц , у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №483/812/19 та у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі №754/3132/16-ц, вартість майна, що підлягає поділу між подружжям, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Цей підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Крім того, 6 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №199/291/21 вказав, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди-виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 8 травня 2023 року у справі №753/1902/21.
У правових висновках Верховного Суду викладених у постановах від 8 червня 2022 року в справі № 753/15538/20, від 9 серпня 2023 року в справі №175/1025/20, від 20 грудня 2023 року в справі № 127/21002/21, суд дійшов висновку про допустимість визначення вартості спільного майна подружжя, відчуженого проти волі іншого з подружжя, при вирішенні питання стягнення компенсації за належну іншому подружжю частку, виходячи з аналізу ринку аналогічного майна на час розгляду справи, в тому числі з інформації з сайту auto.ria.
Врахувавши правові висновки Верховного Суду, оцінивши докази, надані сторонами на підтвердження ринкової вартості спірного автомобіля, суд першої інстанції правильно визначив вартість автомобіля, половину якої в якості компенсації стягнув з відповідача на користь позивача.
Відповідач ОСОБА_1 на спростування такого розміру ринкової вартості автомобіля доказів суду не надав, із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи не звертався, а відтак, враховуючи, що транспортний засіб було придбано в період перебування подружжя у шлюбі, він був об'єктом спільної сумісної власності, відповідач без згоди позивача відчужив цей автомобіль, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частки вартості транспортного засобу у сумі 258 890 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції у вказаній частині не спростовують.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позову про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.
Згідно з вимогами частин 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір лише за вимогу про стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля ( 2400 грн.), відповідно судовий збір при поданні апеляційної скарги було сплачено відповідачем за ставкою 150% від суми судового збору, сплаченої позивачем, у розмірі 3600 грн.
Враховуючи, що у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача щодо скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення грошової компенсації вартості 1/ 2 частки автомобіля суд апеляційної інстанції відмовляє, то понесені відповідачем витрати на сплату судового збору при поданні апеляційної скарги відшкодуванню йому не підлягають.
Разом з тим, оскільки позивачем при поданні позовної заяви не було оплачено судовим збором вимогу про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду у вказаній частині та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог, то з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір щодо цієї позовної вимоги : 1211 грн. 20 коп. + 1816 грн. 80 коп. = 3028 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року - скасувати в частині визнання автомобіля марки «TOYOTA», модель «CAMRY», номер кузова: НОМЕР_7 , тип палива - бензин, 2011 року випуску, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 01 жовтня 2024 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 3028 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 11 липня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г. М.
Рейнарт І. М.