-Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 липня 2025 р. №520/11007/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області (вул. Центральна, буд. 8, м. Барвінкове, Ізюмський р-н, Харківська обл., 64701, код ЄДРПОУ 42360167) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області за зверненням від 01 квітня 2025 року, яке не розглянуто і не вирішено по суті, тобто не прийнято рішення про задоволення чи відмову у задоволенні заяви щодо визнання земельних ділянок із кадастровими номерами 63204825 00:04:000:0267, 6320482500:04:000:0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500 :04:000:0270, 6320482500:04:000:0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0274, 6320482500: 04:000:0276, 6320482500:04:000:0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04 :000:0344, 6320482500:04:000:0345 та 6320482500:04:000:0342, що розташовані за межами с.Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%.
2. Забов'язати Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області за зверненням від 01 квітня 2025 року прийняти рішення, з урахуванням Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 520/27986/24, про задоволення заяви щодо визнання земельних ділянок із кадастровими номерами 6320482500:04:000:0267, 6320482500:04:000: 0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500:04:000:0270, 6320482500:04:000: 0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0274, 6320482500:04:000:0276, 6320482500:04:000: 0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04:000:0344, 6320482500:04:000: 0345 та 6320482500:04:000:0342, що розташовані за межами с.Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивачу належать на праві приватної власності земельні, які знаходяться на території с. Нікополь Ізюмського району Харківської області. Земельні ділянки розташовані на території, де тривалий час велись активні бойові дії, а тому можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до відповідача із заявою про надання пільг зі сплати земельного податку, з підстав потенційного забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами. Водночас, Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області протиправно не розглянула звернення від 01 квітня 2025 року, і не вирішено по суті питання, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання.
Відповідач, Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області надала відзив на позов, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказано, що податковим законодавством не передбачено встановлення органами місцевого самоврядування податкових пільг зі сплати місцевих податків та зборів, за минулі звітні (бюджетні) періоди. Відтак, з огляду на фактичні обставини справи, на думку відповідача мало місце свідоме зловживання позивачем правом на отримання пільги зі сплати земельного податку, при цьому відсутні будь-які ознаки та докази забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметами, а також відсутні підстави для розгляду заяви позивача від 01.04.2025 по суті, з огляду на порушення строків звернення про отримання пільги, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача прийняти рішення про встановлення пільги зі сплати земельного податку за 2024 рік - є безпідставними та необґрунтованими, та не підлягають задовленню.
Також звернув увагу, що протягом серпня 2024 року проводився огляд земельних ділянок, який проводився у присутності позивача, на предмет використання земельних ділянок за цільовим призначенням. З огляду на складені Акти огляду від 01.08.2024 , комісією було встановлено, серед іншого, ознаки механічної обробки грунтів та наявність посівів, що свідчить про використання позивачем земельних ділянок в межах господарської діяльності. При цьому, після проведення 01 серпня 2024 року, обстеження земельних ділянок комісією, відсутні будь-які факти настання подій, з якими можливо пов'язувати потенційне забрудення вибухонебезпечними предметами.
Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про правомірність дій відповідача та необґрунтованість позовних вимог.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належать земельні ділянки, кадастрові номера 6320482500:04:000:0267, 6320482500:04:000:0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500:04:000:0270, 6320482500:04:000:0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0274, 6320482500:04:000:0276, 6320482500:04:000:0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04:000:0344, 6320482500:04:000:0345 та 6320482500:04:000:0342.
Вказані земельні ділянки розташовані за межами с. Нікополь Ізюмського району Харківської області, яке входить до складу Барвінківської міської територіальної громади, яка станом на час спірних відносин входила до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, передбачених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309.
08.07.2024 Позивач звернувся до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області із заявою, в якій просив визнати земельні ділянки, що розташовані за межами с. Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%.
Рішенням Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області LХІІ сесії VІІІ скликання від 18 вересня 2024 року №3020-VІII було відмовлено позивачу в наданні податкової пільги зі сплати земельного податку у розмірі 100% за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року за земельні ділянки (згідно з додатком), в зв'язку з встановленням факту використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Позивач, вважаючи протиправним рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області LХІІ сесія VIII скликання від 18 вересня 2024 року №3020 VIII звернувся до суду з позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 року у справі №520/27986/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі №520/27986/24 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі скасовано. Прийнято постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення. Скасовано рішення Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області LХІІ сесія VIII скликання від 18 вересня 2024 року №3020-VIII.
01.04.2025 року позивач повторно звернувся до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області з заявою про визнання земельних ділянок із кадастровими номерами 6320482500:04:000:0267, 6320482500:04:000:0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04: 000:0271, 6320482500:04:000:0270, 6320482500:04:000:0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500: 04: 000:0274, 6320482500:04:000:0276, 6320482500:04:000:0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04: 000:0277, 6320482500:04:000:0344, 6320482500:04:000:0345 та 6320482500:04:000:0342, що розташовані за межами с.Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%.
Листом №02-28/1676 від 01.05.2025 року Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області повідомила ОСОБА_1 , що за результатами опрацювання заяви на засідання LХХVI сесії VIII скликання Барвінківської міської ради рішення по даному питанню не прийнято.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Приписами п.п.16.1.4 п. 16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Приписами п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Основним документом, що регулює земельні відносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-111 (далі по тексту - ЗК України).
За приписами ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Відповідно до п.30.5 ст.30 ПК України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п.п. 283.1.9. п.283.1 ст.283 ПК України не сплачується податок за земельні ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами.
Відповідно до п.283.2 ст.283 ПК України не сплачується податок за земельні ділянки, непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, у випадку прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів у порядку, визначеному цим Кодексом.
Приписами п.283-1.3. ст.283-1 ПК України визначено, що підставою для ненарахування земельного податку відповідно до пункту 283.2 статті 283 цього Кодексу у частині земельних ділянок, непридатних для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, є інформація, зазначена у підпункті 12.4.6 пункту 12.4 статті 12 цього Кодексу.
Ненарахування земельного податку за земельні ділянки, непридатні для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, здійснюється протягом періоду, що починається з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття сільською, селищною, міською радою, військовою адміністрацією або військово-цивільною адміністрацією рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяви платника податків, та завершується останнім числом місяця, на який припадає дата, що настає раніше, - або останній день строку, на який надано пільгу зі сплати місцевих податків та/або зборів відповідно до прийнятого рішення (у тому числі з урахуванням змін, внесених до такого рішення), або дата скасування відповідного рішення, або дата початку обстеження земельної ділянки операторами протимінної діяльності чи визнання земельної ділянки придатною для використання.
Відповідно до п.п.12.4.6 п. 12.4 ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належать надання інформації контролюючим органам за місцезнаходженням земельних ділянок щодо рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів, прийнятих на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Така інформація надається в електронному вигляді у порядку та за формою, затвердженими Кабінетом Міністрів України, протягом 10 календарних днів з дня прийняття відповідного рішення з обов'язковим зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідне рішення.
Відповідно до пп. 12.3.7 п. 12.3 ст.12 ПК України не дозволяється сільським, селищним, міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Дія абзацу першого цього підпункту не поширюється на прийняття сільськими, селищними, міськими радами, військовими адміністраціями та військово-цивільними адміністраціями рішень про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами (з обов'язковим зазначенням кадастрових номерів таких земельних ділянок), а також про внесення змін до таких рішень.
Рішення про встановлення податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами повинні прийматися на кожний календарний рік окремо, за умови наявності відповідних заяв платників податків, та на період не більше ніж до кінця поточного календарного року.
З аналізу вищевказаних норм Закону вбачається, що земельні ділянки, розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) активні бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визнаються забрудненими вибухонебезпечними предметами за умови подання платником плати за землю до органу місцевого самоврядування, військової адміністрації або військово-цивільної адміністрації заяви про потенційне забруднення земельної ділянки вибухонебезпечними предметами.
Судом встановлено, що земельні ділянки, з приводу яких позивач звернувся до відповідача про визнання їх непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами, розташовані за межами с. Нікополь Ізюмського району Харківської області, яке входить до складу Барвінківської міської територіальної громади, яка станом на час спірних відносин входила до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, передбачених Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (вказаний наказ був чинним станом на час спірних відносин).
Так, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.
Отже право платника на звільнення від сплати податків безумовно виникає з моменту виникнення певних підстав (у цьому випадку - наявності факту імовірного забруднення земель вибухонебезпечними предметами).
При цьому можливість прийняття військовою адміністрацією негативного рішення за заявою особи з цього питання повинна бути наслідком тільки відсутності достатнього підтвердження обставин, які надають право на звільнення від сплати податків, та яким суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дати належну правову оцінку.
Судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви позивача від 01.04.2025 відповідач надав листом №02-28/1676 від 01.05.2025 року Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області повідомила ОСОБА_1 , що за результатами опрацювання заяви на засідання LХХVI сесії VIII скликання Барвінківської міської ради рішення по даному питанню не прийнято.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 8 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до пунктів 1,6,7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про адміністративну процедуру» під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі; 7) виконує інші передбачені законом обов'язки в рамках адміністративного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган визначає відповідно до законодавства способи та обсяг встановлення обставин справи. При цьому адміністративний орган не обмежений доводами учасників адміністративного провадження, наданими ними доказами та клопотаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про адміністративну процедуру» за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
Суд зазначає, що за наслідками розгляду заяви позивача Барвінківська міська рада Ізюмського району Харківської області не прийняла рішення по суті, а наданий лист від 01.05.2025 не містить підстав, з яких відповідач дійшов висновку щодо відсутності потенційної загрози забруднення спірних земельних ділянок, отже не відповідає критеріям до рішень суб'єктів владних повноважень, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України та вимогам Закону України "Про адміністративну процедуру", зокрема щодо повного дослідження обставин, що мають значення для вирішення справи та обґрунтованості.
Також суд враховує практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Суд зазначає, що Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов'язок суб'єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним «маркером» того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.
Відтак, невиконання суб'єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Доводи відповідача про неможливість надання позивачу податкових пільг з огляду на використання позивачем земельних ділянок не за цільовим призначенням суд вважає необґрунтованими, оскільки вказані обставини відмови не були покладені в основу рішення.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів забруднення земельних ділянок вибухонебезпечними предметам та порушення строків звернення про отримання пільги, суд вважає такими, що не спростовує висновки суду в частині прийняття невмотивованого рішення.
У справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Відтак, зважаючи на те, що відповідачем не було прийнято рішення стосовно вирішенню питання про надання позивачу пільги зі сплати земельного податку, в якому б було надано оцінку всім обставинам, викладеним в заяві та за відсутності належних обґрунтувань щодо підстав відмови у розгляді заяви з урахуванням приписів п. 292-1.1 ст. 292-1 ПК України та положень Наказу № 309 від 22.12.2022, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача є протиправною.
Щодо вимоги по зобов'язання Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області за зверненням від 01 квітня 2025 року прийняти рішення, з урахуванням Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 520/27986/24, про задоволення заяви щодо визнання земельних ділянок із кадастровими номерами 6320482500:04:000:0267, 6320482500:04:000: 0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500:04:000:0270, 6320482500:04:000: 0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0274, 6320482500:04:000:0276, 6320482500:04:000: 0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04:000:0344, 6320482500:04:000: 0345 та 6320482500:04:000:0342, що розташовані за межами с.Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Слід зазначити, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України). Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача, суди мали б зважати на ефективність такого захисту.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту, згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13 Конвенції, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення від 24.07.2012 у справі "Джорджевич проти Хорватії", п. 101; рішення від 06.11.1980 у справі "Ван Остервійк проти Бельгії", п.п. 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин кожної конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до ч.1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Відповідно до ст. 7 ПК України під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.
Згідно п. 28 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради приймаються рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку.
Повноваження із прийняття розпоряджень про надання пільг зі сплати місцевих податків та зборів або відмову у їх надання належить до компетенції Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконані всі умови, передбачені законодавством, необхідні, зокрема, для отримання платником податків податкових пільг.
Враховуючи, що відповідачем не досліджено всі обставини, викладені у заяві, не прийнято належним чином вмотивоване рішення про відмову або про надання податкових пільг позивачу, суд приходить до висновку про наявність в цьому випадку дискреції у Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області.
Як наслідок суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивача, є зобов'язання Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 щодо визнання земельних ділянок із кадастровими номерами 6320482500:04:000:0267, 6320482500:04:000: 0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500:04:000:0270, 6320482500:04:000: 0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0274, 6320482500:04:000:0276, 6320482500:04:000: 0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04:000:0344, 6320482500:04:000: 0345 та 6320482500:04:000:0342, що розташовані за межами с.Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%, з урахуванням висновків суду у даній справі.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області за зверненням від 01 квітня 2025 року, яке не розглянуто і не вирішено по суті, тобто не прийнято рішення про задоволення чи відмову у задоволенні заяви щодо визнання земельних ділянок із кадастровими номерами 63204825 00:04:000:0267, 6320482500:04:000:0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500 :04:000:0270, 6320482500:04:000:0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0274, 6320482500: 04:000:0276, 6320482500:04:000:0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04 :000:0344, 6320482500:04:000:0345 та 6320482500:04:000:0342, що розташовані за межами с.Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%.
Зобов'язати Барвінківську міську раду Ізюмського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.04.2025 щодо визнання земельних ділянок із кадастровими номерами 6320482500:04:000:0267, 6320482500:04:000: 0268, 6320482500:04:000:0269, 6320482500:04:000:0271, 6320482500:04:000:0270, 6320482500:04:000: 0272, 6320482500:04:000:0273, 6320482500:04:000:0274, 6320482500:04:000:0276, 6320482500:04:000: 0279, 6320482500:04:000:0278, 6320482500:04:000:0277, 6320482500:04:000:0344, 6320482500:04:000: 0345 та 6320482500:04:000:0342, що розташовані за межами с.Нікополь Ізюмського району Харківської області, непридатними для використання у зв'язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами за 2024 рік та встановити податкову пільгу зі сплати земельного податку у розмірі 100%, з урахуванням висновків суду у даній справі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бідонько А.В.