Справа № 500/2346/25
11 липня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військова частина НОМЕР_2 про стягнення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті нею грошові кошти в розмірі 94838,71 грн як надміру виплачена сума додаткової винагороди за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 та з 01.10.2023 по 11.10.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з 01.07.2022 по 31.07.2024 у Військовій частині НОМЕР_2 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами проведеного аудиту (аудиторський звіт від 10.10.2024 № 526/24) встановлено, що за період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад частини, який виконував завдання, за виконання яких не передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць, в порушення вимог пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260), було включено до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн на місяць. Вказане призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 48 252 864,47 грн, у тому числі сума переплати ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 становить 70000,00 грн, а за період з 01.10.2023 по 11.10.2023 становить 24838,71 грн.
За результатами службового розслідування на підставі проведеного аудиту у Військовій частині НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) № 41 від 21.01.2025 «Про стягнення з особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та осіб, що були виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , надміру виплачених сум додаткової винагороди». На час видачі цього наказу відповідач звільнена з військової служби. Отож на його виконання та з метою стягнення коштів з колишнього військовослужбовця позивач звернувся до суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово, залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військову частину НОМЕР_2 .
На виконання вимог частин третьої, шостої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддею 25.04.2025 сформовано відповідний запит та отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру, згідно з якою громадянка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві (а.с.18).
Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 14.05.2025 направлено на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному демографічному реєстрі, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак поштове відправлення повернуто на адресу суду поштовою службою без вручення, з відміткою “за закінченням терміну зберігання», з проставленням календарного штемпеля 02.06.2025 (а.с.36).
Водночас секретарем судового засідання повідомлено 14.05.2025 телефонограмою ОСОБА_1 про відкриття провадження у цій справі та призначення її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.34).
20.05.2025 від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу та надання доступу до електронної справи. Після надання доступу до документів представником відповідача відзив на позов у строк встановлений судом (п'ятнадцять днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі) до суду не подав, як і будь-які докази у спростування позовних вимог. Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
29.05.2025 від Військової частини НОМЕР_2 надійшли письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що заявлені позовні вимоги повністю враховують висновки аудиторського звіту від 10.10.2024 №526/24 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України. Дій позивача спрямовані на повернення в бюджет України матеріальних збитків (втрат), завданих державі через безпідставно виплачені суми додаткової винагороди у період дії воєнного стану колишньому військовослужбовцю Військової частини НОМЕР_1 , який не набув права на винагороду з розрахунку 100 тис. грн у місяць, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі (а.с.42-46).
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» була прийнята на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та зарахована до списків особового складу, на всі види забезпечення 25.03.2022 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2022 № 16) (а.с.8 зворот). У подальшому 13.12.2024 виключена зі списків Військової частини НОМЕР_1 (наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 № 348) (а.с.7 зворот).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 973 від 05.10.2023 «Про виплату додаткової винагороди за вересень 2023 року», виданого на підставі рапорту №9418 від 01.10.2023, ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 нарахована та виплачена додаткова винагорода (з розрахунку 100 000 грн) (а.с.6 зворот).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1001 від 05.11.2023 «Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2023 року», виданого на підставі рапорту №10481 від 01.11.2023, ОСОБА_1 за період з 01.10.2023 по 11.10.2023 нарахована та виплачена додаткову винагороду (з розрахунку 100 000 грн.) (а.с.7).
Також судом встановлено, що на підставі рішення Міністра оборони України від 05.07.2024 №3982/уд, звернення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 04.03.2024 №116/4/48553 в період з 26.08.2024 по 10.10.2024 у Військовій частині НОМЕР_2 проводився позаплановий аудит окремих питань використання коштів та майна у сфері ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.07.2022 по 31.07.2024 (аудиторський звіт від 10.10.2024 №526/24).
За результатами аудиту встановлено, що у період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад Військової частини НОМЕР_1 (крім окремих підрозділів та військовослужбовців, які за окремими бойовими розпорядженнями залучалися для виконання бойових завдань, за виконання яких передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць) дислокувався та виконував завдання у АДРЕСА_2 та наближених населених пунктах, що не знаходилися у той час безпосередньо на лінії бойового зіткнення.
За період з 27.08.2023 по 25.12.2023 особовий склад частини, який виконував завдання, за виконання яких не передбачена додаткова винагорода з розрахунку 100 тис. грн у місяць, в порушення вимог пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 було включено до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 на виплату додаткової винагороди з розрахунку 100 тис. грн на місяць, що призвело до безпідставної виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 на загальну суму 48 252 864,47 грн (а.с.51-65).
Розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_2 № 1626/589/ОКП від 17.01.2025 (вх. № 449 від 17.01.2025) зобов'язано командира Військової частини НОМЕР_1 невідкладно організувати та вжити заходи щодо прийняття управлінського рішення щодо повернення в бюджет України збитків (втрат) для держави через безпідставно виплачені суми додаткової винагороди у період дії воєнного стану військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 , які не набули права на винагороду з розрахунку 100 тис. грн у місяць (а.с.49-50).
На виконання розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 від 17.01.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 видано наказ (з основної діяльності) №41 від 21.01.2025 «Про стягнення з особового складу військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та осіб, що були виключені зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , надміру виплачених сум додаткової винагороди» (а.с.8).
На підставі прийнятого наказу позивач звернувся до суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) передбачено виплату на період дії воєнного стану додаткової винагороди вказаним у ній категоріям осіб за певних умов до 100 тис.грн.
Більш деталізована процедура виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260.
Пункт 2 цього розділу Порядку №260 визначає, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;
з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;
на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;
з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
За змістом пунктів 3-4 розділі XXXIV Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Відповідно до пункту 6 розділі XXXIV про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців.
За нормами пунктів 9-10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:
командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;
керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Виходячи з наведених приписів Порядку №260, підставою для виплати додаткової винагороди є наказ командира військової частини, який, у свою чергу, видається на підставі рапорту (донесення) командира підрозділу, бойового наказу (бойового розпорядження), журналу бойових дій.
Повертаючись до матеріалі справи, суд зазначає, що у даному випадку нарахування додаткової винагороди, передбаченою Постановою №168, ОСОБА_1 здійснювалося на підставі документів, які відповідач не видавала, самостійно не подавала для проведення виплат, а які приймалися її безпосереднім і прямим керівником.
Виходячи з висновків аудиторського звіту, причиною виникнення надмірної виплати коштів військовослужбовцям, у тому числі відповідачу, було недотримання вимог Порядку №260 при підготовці наказів на виплату додаткової винагороди. Пояснень у відповідальних осіб за підготовку наказів командира Військової частини НОМЕР_1 не вдалося відібрати через їх перебування у зоні виконання бойових дій. Тобто за висновками аудиторського звіту виникнення надмірної виплати коштів військовослужбовцю ОСОБА_1 відбулося не через її дії/бездіяльність та не з її вини чи недобросовісності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тобто, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.
Суд зазначає, що помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) можуть виникати з різних причин: похибки в математичних розрахунках (арифметичні); неправильне застосування чинного законодавства (методологічні); неуважність (емоціональні); помилки при перерахуванні заробітної плати на рахунки працівників в банках (технічні) тощо.
Отже помилка - це ненавмисне перекручення даних щодо нарахованої та виплаченої працівникам заробітної плати в результаті арифметичних або логічних похибок.
Помилки при нарахуванні та виплаті заробітної плати слід відрізняти від шахрайства.
Під шахрайством розуміється, зокрема, умисне порушення однією чи кількома особами з керівництва чи службовців підприємства трудового законодавства, маніпуляцію з посадовими окладами і тарифними розцінками працівників, фальсифікацію первинних документів, регістрів звітності, умисну зміну записів в обліку, спотворення сенсу господарських операцій тощо.
Наслідки помилок при нарахуванні заробітної плати (грошового забезпечення) працівникам можуть наступними: заробітну плату нараховано у більшому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством; заробітну плату нараховано у меншому розмірі, ніж передбачено трудовим договором і чинним законодавством.
Аналогічно при виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) також можуть бути помилки, що призведуть до наступних наслідків: працівникові виплатили заробітну плату, яка перевищує нараховану суму; працівникові виплатили заробітну плату, яка менше нарахованої суми.
Виправлення помилок, пов'язаних з нарахуванням заробітної плати (грошового забезпечення), залежить від характеру помилки і виправляється шляхом донарахування або сторнування помилкових сум.
Водночас, помилки, внаслідок якої працівник отримав зарплату у більшому розмірі, умовно поділяють на дві групи: лічильні та не лічильні.
У даному випадку спеціальним законодавством про виплату грошового забезпечення військовослужбовцям не передбачено порядку повернення зайво виплачених коштів, а тому суд застосовує загальні положення Кодексу законів про працю.
Статтею 127 Кодексу законів про працю України встановлені обмеження відрахувань із заробітної плати.
Так, відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Відтак, для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, керівник зобов'язаний видати наказ (розпорядження), але при одночасному дотриманні двох умов: не сплинув один місяць із дня виплати неправильно обчисленої суми; працівник не оспорює підстави та розміри відрахувань, тобто він згоден на таке відрахування або повернення коштів. Такий працівник ставить підпис на самому наказі (розпорядженні) або він пише заяву, в якій підтверджує свій намір повернути надміру виплачені кошти.
У даному випадку суд не вважає, що має місце «лічильна помилка». При цьому, оскільки чинне законодавство не містить визначення поняття «лічильна помилка», то суд враховує наведене визначення у підпункті 1 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13, відповідно до якого до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо.
Крім того, помилки через збої у бухгалтерській програмі також відносять до рахункових. Тоді як помилки, не пов'язані з обчисленнями (тобто помилки, обумовлені неправильним застосуванням нормативно-правових актів, а також колективного договору), не вважаються лічильними.
У даному випадку з матеріалів справи, у тому числі зібраних під час проведення аудиторського звіту, не вбачається, що виплата надмірно нарахованої грошової допомоги виникла через недобросовісні дії відповідача. Така допущена через дії інших посадових осіб, які готували рапорта, проекти наказів, підписували накази про виплату військовослужбовцям, у тому числі ОСОБА_1 , грошової допомоги, передбаченої Постановою №168 з зазначенням розміру такої допомоги.
Водночас незнання відповідними посадовими особами, в тому числі особами кадрового і бухгалтерського забезпечення військової частини, вимог чинного законодавства в частині підстав та порядку нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168, та регламентованої у розділі XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, не свідчить про недобросовісність відповідача чи її вину.
При цьому суду не надано жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про недобросовісність відповідача як і її обов'язку повідомляти про наявність чи відсутність у неї права на отримання тих чи інших виплат.
При цьому суд зазначає, що посадові особи, які відповідальні за правильність нарахування та оформлення кадрових та фінансових документів, враховуючи їх посадові інструкції і матеріальну відповідальність, зобов'язані були бути обізнаними та повідомити командира про порядок та умови нарахування й виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168.
Окрім того, матеріали справи не містять жодного пояснення та доказів стосовно того, чи повідомляла Військова частина НОМЕР_1 ОСОБА_1 про зайво виплачені кошти, чи пропонувала їх добровільно повернути, чи є заява відповідача та її згода щодо повернення виплаченої додаткової винагороди у більшому розмірі.
Також суд враховує, що відповідно до положень частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Отож, обов'язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
На виконання цих вимог позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, а також Військова частина НОМЕР_1 не навела належної правової підстави для стягнення коштів з відповідача.
Позивач помилково посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, бо такі до спірних правовідносин не застосовуються.
Ще у позові згадується Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі». Водночас суд вважає, що й цей закон не регулює питання повернення надміру виплаченого грошового забезпечення з відповідача.
Так, відповідно до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160-ІХ, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідач не є винною особою у розумінні Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» під час отримання нарахованої роботодавцем додаткової винагороди у складі грошового забезпечення, а виплачена додаткова винагорода не є шкодою, завданою з вини відповідача.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та з огляду на те, що у позивача за встановлених у цій справі обставин відсутні правові підстави для стягнення коштів надміру виплаченої додаткової винагороди на період дії воєнного стану, передбаченої Постановою №168, з позивача, тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.
Також при прийнятті рішення суд враховує правову позицію, що викладена Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 у справі №804/979/17, відповідно до якої правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про стягнення коштів відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 11 липня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.