Справа №500/2287/25
10 липня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №127633 від 08.04.2025.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з постановою №127663 не згідний, оскільки вона винесена з порушенням вимог чинного законодавства та без з'ясування всіх обставин справи, адже він не є суб'єктом господарювання, самозайнятим, підприємцем чи особою яка надає послуги із перевезення, а тому, вона є протиправною та такою, що підлягає скасування. Крім цього, вважає, що відповідачем під час складання Акту перевірки не доведено, що водій транспортного засобу здійснював перевезення вантажу в розумінні Закону №2344-111 та Правил №363 (з комерційною метою), що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 28.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору.
Ухвалою суду від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
09.05.2025 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.04.2025 №127663 відмовити повністю.
Зазначає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 07.02.2025 та направлення на рейдову перевірку №003288 від 07.02.2025 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на А/Д Н-30 280км, Хмельницька область.
13.02.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки RENAULT н.з. НОМЕР_1 свідоцтво реєстрації НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 посвідчення водія НОМЕР_3 .
Відповідно наданого свідоцтва реєстрації транспортного засобу власник- ОСОБА_1 .
Вказаним транспортним засобом здійснювалися вантажні перевезення (трактор) однак товарно-транспортної накладної на вантаж для проведення перевірки надано не було, натомість водієм надано накладну №1 від 12.02.2025 в якій відсутні відомості про автомобільного перевізника.
Перевіркою встановлено, що у водія відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв та відсутня ттн на вантаж.
Результати перевірки оформлені актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР111786 від 13.02.2025, в якому зафіксовано порушення вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Водій від підпису відмовився, будь-яких письмових зауважень чи заперечень не надав.
Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР111786 від 13.02.2025 було призначено на 08.04.2024, про що позивача повідомлено листом.
Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області 08.04.2025 прийнято постанову №127663, якою за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.
Відповідно до пункту 3 Порядку №1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до абзацу 1 пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
За приписами пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Згідно абзацом 2 пункту 27 Порядку №1567 за наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт".
Згідно частини першої статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
У відповідності до частини першої статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Зокрема, документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363). Приписами п.1 Правил визначено: вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до п.11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Відповідно до пункту 11.3 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.
У відповідності до пункту 11.4 Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Згідно пункту 11.5 Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.
Відповідно до статі 2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
Отже, обов'язок позивача щодо дотримання вимог підзаконного нормативного акту Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07 червня 2010 року №340, Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385, передбачено чинним законодавством.
Відповідно до статті 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" розроблено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340).
Вимоги цього Положення пункт 1.3 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Згідно пункту 1.4 Положення, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:
сільськогосподарськими підприємствами або підпиємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.
У відповідності до пункту 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджену Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкції №385), передбачено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ратифіковані державою Україна, а також відповідно до Законів України "Про автомобільний транспорт" та "Про дорожній рух".
Відповідно до пункту 1.4. Інструкції №385:
тахограф - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі.
Пунктом 6.3 Положення №340 визначено, що dодій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно пункту 7.1. Положення №340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
З врахуванням вище викладеного положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності.
Згідно з частиною другою статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Враховуючи зазначене водій транспортного засобу мав пред'явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи.
Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена (постанова Верховного Суду від 19.03.2020, справа №823/1199/17).
Згідно з частиною другою статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки RENAULT номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
Актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР111786 від 13.02.2025 зафіксовано порушення вимог абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону.
Водій від підпису відмовився, будь-яких письмових зауважень чи заперечень не надав.
Як на підставу протиправності оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №127663 від 08.04.2025 позивач зазначає, що незадовго до складення Акту, він передав в користування своєму знайомому ОСОБА_2 (водій) для реалізації ним приватної потреби, документи за вантажем ним формувалися самостійно та не з комерційною метою.
Так, відповідно до свідоцтва реєстрації т/з, транспортний засіб належить ОСОБА_1 (позивачу), будь-яких інших відомостей не було надано ні під час проведення перевірки ні під час розгляду справи по акту та винесення оскаржуваної постанови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 року №1145 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до п.3 якого підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв'язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.
Відповідно до пункту 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 №379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за №123/18861 (далі - Інструкція) за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред'явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві.
Також, згідно з пунктом 6.3 Інструкції якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт ".
Таким чином, у разі перебування транспортного засобу у користуванні інших осіб, документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Матеріали справи не містять відомостей про передання позивачем належного останньому транспортного засобу, у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки транспортного засобу (ні договору оренди, ні договору позички, ні тимчасового реєстраційного талону).
Попри те, що положення пункту 6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, передбачаючи подальше використання вантажного автомобіля власник транспортного засобу повинен був ужити всіх заходів для усунення можливих непорозумінь.
Позивач не надав жодних доказів передачі транспортного засобу іншим особам.
Суд зазначає, що під час перевірки 13.02.2025 водій надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , відповідно до наданого свідоцтва реєстрації транспортного засобу власник - ОСОБА_1 , інших документів, які б свідчили про те, що транспортний засіб використовується іншою особою у водія не було, акти водієм були підписані без заперечень.
З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , саме він і є суб'єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону.
Аналогічна правова позиція викладено в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, а також зазначена у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі №460/13113/23 від 20 травня 2024 року.
Натомість, якщо позивач вважає, що протиправними діями осіб яким він ніби то передав транспортний засіб у користування завдана йому шкода, в тому числі у зв'язку із накладенням на нього адміністративно - господарського штрафу, то вказану шкоду позивач може відшкодувати шляхом пред'явлення до вказаних осіб регресних вимог в цивільному порядку.
Судом встановлено, що водієм виконувались перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки товарно-транспортної накладної.
Суд повторює, що абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також Закон України "Про автомобільний транспорт" не ставить у залежність можливість застосування відповідальності від наявності чи відсутності в особи - порушника статусу підприємця.
Разом з тим, статус суб'єкта господарювання зазначається як обов'язковий за змістом статей 29, 33 Закону лише при здійсненні перевезення пасажирів та вантажів на договірних умовах.
Адже автомобільним перевізником, що здійснює перевезення пасажирів та вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає відповідну послугу згідно з договором про перевезення, що використовується на законних підставах, і для виконання таких дій необхідно отримання відповідної ліцензії.
Відсутність в особи статусу суб'єкта господарювання на момент вирішення питання про притягнення особи до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт не може бути обґрунтованою підставою для скасування постанови у разі доведення, що автомобільним перевізником здійснювались вантажні чи пасажирські перевезення з порушенням законодавства про автомобільний транспорт.
За змістом статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначення особи автомобільним перевізником не ставиться у залежність від наявності чи відсутності в особи статусу суб'єкта господарювання, а сама по собі відсутність статусу суб'єкта господарювання не може бути єдиною підставою для звільнення від штрафу, передбаченого статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт, якщо під час рейдової перевірки посадовими особами Укртрансбезпеки було достовірно встановлено таке порушення.
Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови №127663 від 08.04.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а доводи позивача та представлені ним докази не спростовують вказаних висновків суду.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач довів правомірність оскаржуваних дій та постанови, такі дії та рішення вчинені (прийняті) з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 10 липня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: с. Козівка (Козівський), Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47642, РНОКПП: НОМЕР_4 );
відповідач:
- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845).
- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, 46027, код ЄДРПОУ: 39816845).
Головуючий суддя Мартиць О.І.