про відмову у забезпеченні позову
. 11 липня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/9448/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Чеснокова А.О., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення., в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення №5386 від 03.07.2025 року про припинення дії (анулювання) ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16010314202400102 терміном дії з 01.07.2024 року по 01.07.2029 року видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: м. Полтава, вул. Леоніда Каденюка (колишня Серьогіна), будинок 4-Б.
Між тим, позивачем до позовної заяви додано заяву Товариство з обмеженою відповідальністю «П.РІТЕЙЛ» про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення його позову шляхом зупинення дії Рішення №5386 від 03.07.2025 року про припинення (анулювання) дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16010314202400102 терміном дії з 01.07.2024 року до 01.07.2029 року, видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: місто Полтава, вул. Леоніда Каденюка (колишня Серьогіна), 4-Б до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ТОВ «П.РІТЕЙЛ» до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування розпорядження.
Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1-3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема й шляхом зупинення дії індивідуального акта.
Однак, передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини 2 статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що рішенням ГУ ДПС у Полтавській області № 5386 від 03.07.2025 року припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16010314202400102 терміном дії з 01.07.2024 року по 01.07.2029 року видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: м. Полтава, вул. Леоніда Каденюка (колишня Серьогіна), будинок 4-Б.
Відповідно із дати припинення дії ліцензії та внесення відомостей про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, у силу приписів ст. ст.232 ПК України, ТОВ «П.РІТЕЙЛ» буде повністю позбавлено можливості здійснювати дії, які передбачені статтею 231 та 231, а також буде повністю позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність.
Крім того, вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів ТОВ «П.РІТЕЙЛ», оскільки анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призведе до неможливості реалізації та зберігання пального, що знаходилось на АЗС на момент припинення дії ліцензії.
Позивач звертає увагу суду, що ТОВ «П.РІТЕЙЛ» про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним стало відомо 03.07.2025 року з електронного кабінету платника податків на підставі Витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального. Будь-яких інших розпорядчих документів з питань припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16010314202400102 на адресу ТОВ «П.РІТЕЙЛ» не надходило.
ТОВ «П.РІТЕЙЛ» акцентує, що на підставі розпорядження ГУ ДПС у Полтавській області №3491 від 24.04.2025 року припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16010314202400102 терміном дії з 01.07.2024 року по 01.07.2029 року видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: м. Полтава, вул. Леоніда Каденюка (колишня Серьогіна), будинок 4-Б. Тобто, Головним управлінням ДПС у Полтавській області вже приймалось рішення про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16010314202400102 терміном дії з 01.07.2024 року по 01.07.2029 року видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: м. Полтава, вул. Леоніда Каденюка (колишня Серьогіна), будинок 4-Б. Розпорядження ГУ ДПС у Полтавській області №3491 від 24.04.2025 року, яким припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №16010314202400102 терміном дії з 01.07.2024 року по 01.07.2029 року видану ТОВ «П.РІТЕЙЛ» на АЗС за адресою: м. Полтава, вул. Леоніда Каденюка (колишня Серьогіна), будинок 4-Б наразі оскаржується ТОВ «П.РІТЕЙЛ» в судовому порядку в Полтавському окружному адміністративному суді (справа №440/5676/25), рішення по справі не постановлено. Що свідчить про очевидну протиправність рішення ГУ ДПС у Полтавській області №5386 від 03.07.2025 року.
В обґрунтування заяви заявник вказує, що ТОВ «П.РІТЕЙЛ» має трудові відносини з 11 особами, згідно штатного розпису, а тому неможливість здійснення господарської діяльності матиме негативний вплив на права та інтереси штатних працівників товариства, оскільки не отримання прибутку від здійснення господарської діяльності останній не матиме можливості виконання своїх зобов'язань щодо виплати працівникам заробітної плати та буде вимушений скорочувати штат підприємства.
Відтак вказує, що вказані обставини безсумнівно призведуть до розриву відповідних господарських зв'язків, неможливості реєстрації акцизних накладних, вивільнення працівників, що, у свою чергу, може мати наслідком значне утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності позивача взагалі.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов наступних висновків.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Як зазначалося вище, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Як вбачається із заяви про забезпечення адміністративного позову, не забезпечення останнього шляхом зупинення дії рішення, яким анульовано ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі пальним, може призвести до порушення прав та законних інтересів Товариства з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного рішення.
Надаючи оцінку зазначеному клопотанню про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Проте сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Суд вважає, що заявником не доведено у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача. Заявник обмежився доводами, що анулювання ліцензії призведе до припинення діяльності позивача, і можливо розриву господарських взаємовідносин та вивільнення працівників, при цьому не навівши детальне обґрунтування з підтверджуючими документами. Судами не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача рішенням ГУ ДПС у Полтавській області №5386 від 03.07.2025.
Слід зауважити, що доводи позивача про загрозу розриву господарських взаємовідносин з іншими контрагентами є необґрунтованими та не мають письмових доказів, а саме жодним чином не наведений перелік суб'єктів господарської діяльності з якими співпрацює позивач та не надано первинних документів на підтвердження останнього.
Крім того, заявник вказує, що припинення господарської діяльності на АЗС за адресою: м. Полтава, вул. Леоніда Каденюка (колишня Серьогіна), будинок 4-Б призведе до негативних наслідків для 11 працівників, з якими позивач має трудові відносини, що підтверджується штатним розкладом. Однак, проаналізувавши доданий до заяви штатний розклад станом на січень 2025, неможливо точно встановити кількість працівників, які працюють на вищевказаній АЗС.
Суд вважає, що зазначені Товариством у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Товариства, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; кваліфікацію таких працівників, вивільнення яких призведе до неможливості чи ускладнення відновлення діяльності, як стверджує заявник; щодо розриву господарських зав'язків; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо. Тобто, Товариство у межах цієї справи надало лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.
Щодо доводів Товариства відносно того, що анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним призводить до повної зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Крім того, посилання заявника на той факт, що з моменту прийняття оскаржуваного розпорядження ТОВ «П.РІТЕЙЛ» позбавлений права, а відтак і можливості на реалізацію та зберігання пального за адресою: м. Полтава, вул. Л.Каденюка (колишня Серьогіна), будинок 4-Б, суд вважає недоречними, оскільки позивач має низку АЗС по всій Україні, в ому числі і в Полтавській області, що підтверджується письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи, в зв'язку з чим у позивача є можливість зберігати пальне.
Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем не надано до суду оскаржуване рішення № 5386 від 03.07.2025, відносно якого заявник бажає вжити заходи забезпечення позову. Заявник мотивує даний факт відсутністю спірного рішення, в зв'язку з ненаправленням даного рішення податковим органом на адресу товариства.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частиною 4 даної статті визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Частиною 4 даної статті визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що обов'язок надання доказів належить не тільки суб'єкту владних повноважень, а також фізичним та юридичним особам. Фізична або юридична особа, звертаючись до суду за захистом, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для отримання належним та допустимих доказів на підтвердження свої правової позиції.
Як свідчать матеріали справи, позивач в заяві про забезпечення позову вказує на той факт, що про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним стало відомо 03.07.2025 з електронного кабінету платника податків на підставі Витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Полтавського окружного адміністративного суду, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову 09.09.2025, тобто через 6 днів після отримання інформації. Проте дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України щодо отримання письмових доказів не вчинив, доказів, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу, суду не надав.
При цьому суд не виправдовує дії податкового органу щодо ненаправлення спірного рішення на адресу ТОВ «П.РІТЕЙЛ», оскільки дані обставини будуть встановлюватися при розгляді справи по суті.
Таким чином, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що за результатами розгляду заяви ТОВ «П.РІТЕЙЛ» про забезпечення позову, встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Вищезазначені доводи знайшли своє відображення в постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №520/33506/23.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "П.РІТЕЙЛ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя А.О. Чеснокова