Справа № 420/18162/25
11 липня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 09.06.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 стосовно не нарахування і невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, яка збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку тяжким пораненням за період часу з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2025 року;
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, яка збільшується до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку тяжким пораненням за період часу з 03 квітня 2024 року по 01 червня 2025 року.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що він є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , молодший сержант. Так, будучи свідомою та патріотичною людиною, Позивач після початку повномасштабного вторгнення російської федерації та введення воєнного стану в Україні, добровільно пішов на військову службу та став на захист Батьківщини. Позивач був задіяний до бойових завдань з метою оборони країни на лінії зіткнення, що підтверджується зокрема Довідкою про участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. 04 серпня 2023 року в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації, пов'язаних з захистом Батьківщини, Позивач отримав тяжку травму - вогнепальне уламкове поранення лівої гомілки. Так, до квітня 2024 року Позивач отримував матеріальне забезпечення, в тому числі виплату додаткової винагороди у розмірі: 100 000 грн. Однак, починаючи з квітня 2024 року Позивач перестав отримувати належне грошове забезпечення. Усні звернення до військової частини щодо причин припинення виплати грошового забезпечення та його поновлення не давали результатів, а тому Позивач почав звертатись до військової частини в письмовій формі та подавати звернення на гарячу лінію Міноборони. У листі військової частини НОМЕР_2 № 24728 від 07.08.2024 року було зазначено про те, що Позивачу було припинено виплату грошового забезпечення з 03.04.2024 року у зв'язку із перебуванням на лікуванні в лікарняному закладі понад 4 місяці із дня вибуття з військової частини НОМЕР_2 відповідно до пункту 9 розділу 1 наказу МОУ від 07.06.2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 13.06.2025 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
20.06.2025 від представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив (вх. №62683/25), в якому просить у зв'язку із пропуском строку на звернення до суду із позовною заявою та відсутність заяви (клопотання) про поновлення, залишити позовну заяву без розгляду; у випадку продовження судового розгляду відмовити у задоволенні позовних вимог.
У вказаному відзиві представник відповідача зазначив, що у позовній заяві, за результатами звернення до відповідача, позивач отримував відповіді про відмову у задоволенні вимог останнього листами №26918 від 17 жовтня 2024 року, №31291 від 28 вересня 2024 року та №32424 від 06 жовтня 2024 року. Водночас позивач звернувся до Одеського адміністративного суду із позовом 09 червня 2025 року з пропуском строку.
Крім того зазначили, що наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 98 від 05 квітня 2024 року Позивачем жодним чином оскаржений не був та діє станом на момент звернення Позивача із позовною заявою. Разом із цим, згідно із положеннями пункту 9 Розділу 1 Наказу № 260, грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку військово-лікарської комісії, рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Як вбачається із документів (додатків), долучених до позовної заяви Позивача, 25 січня 2023 року, 10 лютого 2023 року та 04 серпня 2024 року вказаний військовослужбовець отримав поранення, пов'язані із захистом Батьківщини. Крайня довідка військово-лікарської комісії на ім'я молодшого сержанта ОСОБА_1 видана 29 листопада 2024 року за № 22529 та саме у цій довідці вказано про необхідність продовження подальшого стаціонарного лікування у закладі охорони здоров'я, тобто та таким чином виконано зазначену вимогу закону щодо наявності підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди зазначеному військовослужбовцю у розмірі 100 000 гривень, пропорційно, у період часу до 02 квітня 2024 року. Надалі, згідно із наданих документів (додатків) до позовної заяви Позивача, зокрема, вбачається наявність у його розпорядженні свідоцтва про хворобу № 10048 разом із постановою військово-лікарської комісії № 2570 від 29 квітня 2024 року про його непридатність до військової служби із переоглядом через 6 місяців. Водночас, вказане свідоцтво про хворобу та постанова військово-лікарської комісії не надають законних підстав, передбачених наведеними положеннями Наказу № 260, для здійснення подальшого, з 03 квітня 2024 року нарахування та виплати додаткової винагороди Позивачу.
26.06.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №ЕС/64821/25), в якому просив зокрема визнати поважними причини пропуску строку подання доказів та долучити до матеріалів справи Довідку військової частини НОМЕР_4 від 19.06.2025.
Окрім цього вказав, що доводи Відповідача про те, що Позивач не має право на отримання додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, з тих підстав, що внаслідок проходження ВЛК йому було встановлено статус непридатності до військової служби із переоглядом через 6 місяців є хибними та зроблені внаслідок невірного тлумачення правових норм. Окрім цього, для виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на період дії воєнного стану, не встановлено обов'язкової умови щодо висновку (постанови) військово-лікарської комісії про продовження тривалого лікування. Так, у позовній заяві Позивачем зазначено про те, що з 23.04.2025 по теперішній час Позивач перебуває на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ). При цьому, перед зверненням до суду Позивач звертався до В/Ч НОМЕР_4 щодо видачі довідки, яка б підтверджувала наведені вище обставини. Однак, таку належним чином оформлену довідку, яка підтверджує факт перебування Позивача на стаціонарному лікуванні у ВЧ НОМЕР_4 з 23.04.2025 року, військова частина сформувала та видала Позивачу лише 19.06.2025 року (попередня довідка від 06.06.2025 року містила помилки та вважається недійсною). Отже, таку довідку Позивач не міг надати до суду разом із позовом з поважних причин, так як вона була видана пізніше аніж було подано позовну заяву до суду.
Ухвалою суду від 27.06.2025 постановлено позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху встановивши 5-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.
02.07.2025 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/67106/25), в якій просить поновити строк звернення до суду, оскільки позивач як військовослужбовець втратив можливість вільно пересуватись територією України, з 2023 році постійно та безперервно перебуває на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а отримана в бойових діях травма не дозволяє переміщення позивача, окрім як переміщення від одного до іншого закладу охорони здоров'я та (або) у вигляді прогулянки на вулиці на території закладів охорони здоров'я на інвалідному візку.
Щодо листів Відповідача № 26918 від 17 серпня 2024 року, № 31291 від 28 вересня 2024 року та № 32424 від 06 жовтня 2024 року, то в даних листах викладена лише у загальному вигляді позиція відповідача про припинення виплат та до них не надавались докази документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених позивачу сум. Отже, дані листи відповідача не можна вважати доказами того, що позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Відповідачем на підтвердження своїх доводів про обізнаність Позивача щодо ймовірного порушення його прав не надано доказів вручення Позивачу розрахунку сум нарахованих і виплачених йому виплат. Так, матеріали справи не містять доказів наявності у Відповідача документального підтвердження ознайомлення Позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення. При цьому, в матеріалах справи наявні довідки про доходи Позивача, яка видані Відповідачем та датовані 01.12.2024.
07.07.2025 від представника відповідача військової частини НОМЕР_2 надійшли заперечення (вх. №ЕС/68702/25), в яких зазначили, що подана заява про поновлення строку жодним чином не спростовує, що позивач отримував відповіді про відмову у задоволенні вимог останнього листами № 26918 від 17 серпня 2024 року, № 31291 від 28 вересня 2024 року та № 32424 від 06 жовтня 2024 року, тобто, у період часу, що перевищує навіть мінімум шість місяців з моменту отримання крайньої відповіді від Відповідача, проте до суду звернувся лише 09 червня 2025 року. Тобто, позивач достеменно знав (дізнався, володів інформацією) про припинення йому нарахування, зокрема, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовця, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі 100 000 гривень, при цьому продовжував звертатись до відповідача із заявами (листами, рапортами, зверненням тощо), на які отримував аналогічні відмови, зважаючи на законність дій відповідача і неможливості вчинити всупереч вимогам нормативно-правових актів, які регулюють порушене позивачем питання у таких його заявах до відповідача. Також на спростування твердження про триваючу бездіяльність заяви про поновлення строку на звернення до суду слугує той факт, що Відповідачем видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 98 від 05 квітня 2024 року, яким молодшому сержанту ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , припинено виплату грошового забезпечення з 03 квітня 2024 року у зв'язку із перебування на лікуванні в лікарняному закладі понад 4 (чотирьох) місяців із дня вибуття з військової частини НОМЕР_2 .
Дослідивши заяву позивача, наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Судом встановлено, що даний позов подано з пропуском строку звернення до суду, визначеного частиною другою, п'ятою статті 122 КАС України.
В заяві позивач вказує, що відповідач не надавав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Верховним Судом у постанові 31.10.2024 вказано, про те, що «...У зв'язку із цим, судами не було досліджено питання коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права при зверненні до суду 02 листопада 2023 року із позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 19 грудня 2022 року...».
З матеріалів вбачається, що наказом №357 від 14.12.2023 позивача було увільнено від займаних посад і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 06 грудня 2023 року у зв'язку з перебуванням на тривалому лікуванні.
Проте як вбачається з матеріалів справи, позивач у періоди з 04.08.2023 - 09.08.2023 КНП «Міська Клінічна Лікарня № 6 Дніпровської міської ради»; 09.08.2023 - 06.02.2024 Центральний госпіталь Служби безпеки України; 06.02.2024 - 15.05.2024 Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни; 15.05.2024 - 12.07.2024 лікування у ВЧ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ;) 12.07.2024 - 25.09.2024 Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь»; 25.09.2024 - 05.03.2025 лікування у ВЧ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ); 05.03.2025 - 23.04.2025 Державне некомерційне підприємство «Всеукраїнський лікувально-реабілітаційний центр «Циблі»; 23.04.2025 по теперішній час лікування у ВЧ НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 ).
Крім того, як на підставу поновлення строку вказав, що він перебував в районі ведення бойових дій та безпосередньо брав участь у бойових діях, внаслідок чого отримав поранення та з 04.08.2023 по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні, що ускладнювало реальну можливість оцінити суми нараховані по кожному виду грошового забезпечення.
Верховний Суд зазначає, що вирішенню питання щодо встановлення факту пропуску тримісячного терміну звернення до суду із цим позовом, безумовно передує встановлення дати одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, як того вимагає стаття 233 КЗпП. (Постанова КАС ВС від 17.02.2025 у справі № 160/16618/24)
На думку суду, вказані обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом в частині позовних вимог, що з урахуванням незначної тривалості пропущеного строку та необхідністю забезпечення права позивача на доступ до суду, є підставами для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24 (адміністративне провадження №К/990/14363/24) зазначив, що стаття 123 КАС України допускає поновлення строків звернення до суду, якщо заявник доведе поважність причин їх пропуску. Військова мобілізація та участь у бойових діях можуть бути визнані такими поважними причинами, якщо ці обставини об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Верховний Суд підтвердив, що строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України, можуть бути поновлені відповідно до статті 123 КАС України, якщо заявник надасть обґрунтовані пояснення та докази поважності причин пропуску. Суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України.
Так, Верховний Суд у пункті 57 постанови вказав, що проходження військової служби може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з таких причин: обмеження доступу до правової допомоги - військовослужбовці можуть перебувати у віддалених або небезпечних місцях, де неможливо отримати правову допомогу або підготувати документи для звернення до суду; виконання службових обов'язків - служба у Збройних Силах України, особливо в умовах воєнного стану, передбачає повну концентрацію на виконанні військових завдань, що може унеможливлювати звернення до суду; повага до особливого статусу -військовослужбовці, виконуючи свій конституційний обов'язок, мають право на захист від невиправданого обмеження доступу до правосуддя, гарантованого статтями 55, 124 та 129 Конституції України; фактор часу - участь у тривалих військових операціях, навчаннях або відрядженнях може суттєво ускладнювати дотримання строків, передбачених законом.
В пункті 52 також колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку».
Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Зважаючи на введення на території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, на те, що позивач проходив військову службу, на теперішній час звільнений з військової служби, отримав поранення пов'язане із захистом Батьківщини внаслідок чого проходить тривале лікування, а також враховуючи, що позивач не продемонстрував умисного зволікання з реалізацією наданого йому права на судовий захист та не допустив зловживання цим правом, з метою забезпечення права на звернення до суду, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом та його поновлення.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Відтак, оскільки недоліки позовної заяви у строк, встановлений ухвалою суду від 27.06.2025 про залишення позовної заяви без руху, усунуті, тому розгляд справи необхідно продовжити.
Що стосується клопотання позивача про долучення до матеріалів справи Довідки військової частини НОМЕР_4 від 19.06.2025, суд зазначає наступне.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази разом із поданням позовної заяви, відзиву чи заперечень, але не пізніше ніж до початку розгляду справи по суті, якщо інше не встановлено судом.
Оскільки зазначені докази подано відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд доходить висновку про можливість їх прийняття до розгляду.
Керуючись ст.ст. 12, 160, 161, 171, 248, 257, 262, 268-269 КАС України, суд
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Захарчук І.А. надійшла заява (вх. №ЕС/67106/25 від 02.07.2025) про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії та поновити позивачу пропущений строк на звернення до суду.
Продовжити розгляд справи №420/18162/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Клопотання позивача про надання доказів задовольнити.
Прийняти до розгляду відповідні докази (Довідку військової частини НОМЕР_4 від 19.06.2025) та приєднати їх до матеріалів адміністративної справи № 420/18162/25.
Розгляд справи продовжити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Олена СКУПІНСЬКА