11 липня 2025 рокусправа № 380/21452/24 м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №134650013778 від 05.09.2024, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та переведенні на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про державну службу», п. 10, 12 Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу», зарахувавши періоди з 21.03.2001 по 10.06.2002 та з 17.06.2002 по 16.01.2006 роботи в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, та виплачувати її, починаючи з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 29.08.2024, з урахуванням даних довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №37/04-31/24 від 29.08.2024, №38/04-31/24 від 29.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зважаючи на досягнення пенсійного віку та наявність необхідного стажу державної служби, звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», до якої додав довідки №37/04-31/24 від 29.08.2024 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковану (посадовий оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) та №38/04-31/34 від 29.08.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, виданих Львівською районною державною адміністрацією Львівської області. За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення від 05.09.2024 №134650013778, яким відмовлено у перерахунку пенсії. Підставою для відмови слугувало те, що на момент набрання чинності Закону України №889-VII «Про державну службу» станом на 01.05.2016 не обіймав посаду державного службовця в державному органі, а тому права на перехід на пенсію по віку відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ немає.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною та вказує на дотримання усіх умов, передбачених п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», ч. 1 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», а саме: досягнення необхідного віку, наявність страхового стажу, стажу служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 20 років станом на 01.05.2016, що у сукупності дає право на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
З метою поновлення порушеного права, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді 23.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
13.11.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що 29.08.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення на пенсію державного службовця на підставі ст. 37 Закону №889 із врахуванням довідок про складові заробітної плати від 29.08.2024 №37/04-31/24, від 29.08.2024 №38/04-31-24. За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області розглянуло заяву та прийняло рішення про відмову у перерахунку пенсії. Підставою для прийняття такого рішення слугувало відсутність необхідного стажу на посадах державної служби. Зважаючи на викладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Частиною 5 ст. 262 КАС України унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 .
Відповідно до записів трудової книжки від 17.02.1984 серії НОМЕР_2 позивач у спірний період працював:
- 10.02.1984 - прийнятий на посаду інженера-інспектора Держархбудконтроль Нестерівського райвиконкому;
- 01.06.1992 - звільнений з посади інженера - інспектора сектора Держархбудконтролю у зв'язку з переводом за згодою у Жовківську районну державну адміністрацію згідно зі ст. 36 п. 5 КЗпП України з 01.06.1992.
- 01.06.1992 - прийнятий на посаду інженера-інспектора Держархбудконтроль по переведенню в Жовківську районну державну адміністрацію з 01.06.1992;
- 26.09.1994 - звільнений з посади інженера-інспектора ДАБК у зв'язку з ліквідацією райдержадміністрації згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України з 26.09.1994;
- 26.09.1994 - прийнятий на посаду інженера-інспектора Держархбудконтролю у виконком Жовківської районної Ради народних депутатів з 26.09.1994;
- 14.12.1994 - прийнято присягу державного службовця;
- 27.04.1995 - переведений з посади інженера-інспектора Держархбудконтролю на посаду завідуючого відділом субсидій райвиконкому з 26.04.1995;
- 27.04.1995 - прийнятий на посаду завідуючого відділом субсидій райвиконкому з 26.04.1995;
- 03.01.1996 - звільнений з посади завідуючого відділом субсидій у зв'язку з ліквідацією райвиконкому згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України;
- 03.01.1996 - прийнятий на посаду завідуючого відділом субсидій Жовківської райдержадміністрації з 03.01.1996;
- 17.08.1999 - звільнений з займаної посади за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України;
- 16.08.1999 - прийнятий на посаду інженера-будівельника в управління капітального будівництва;
- 31.07.2000 - звільнений з роботи у зв'язку із закінченням терміну трудового договору ст. 36 п.2 КзпП України;
15.11.2000 - прийнятий на роботу на посаду начальника відділення виконавчої дирекції Фонду в Жовківському районі Львівської області;
- 21.03.2001 - звільнений з роботи у зв'язку з обранням на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП України);
- 21.03.2001 - затверджений на посаду заступника міського голови з питань діяльності виконкому Жовківської міської ради;
- 04.08.2001 - прийнято присягу державного службовця органу місцевого самоврядування;
- 10.06.2002 - звільнений у зв'язку із закінченням строку повноважень, ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»;
- 17.06.2002 - призначений на посаду спеціаліста 1 категорії, інженера-будівельника виконавчого комітету Жовківської міської ради за конкурсом;
- 16.01.2006 - звільнений з займаної посади за угодою сторін згідно з п. 1ст. 36 КЗпП України.
Відомостями трудової книжки також підтверджено, що ОСОБА_1 присвоєно:
- 29.04.1004 14 ранг державного службовця;
- 27.04.1995 11 ранг ІV категорії державної службовця;
- 04.08.2001 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування;
- 17.06.2002 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування.
29.08.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 № 889-XIII «Про державну службу», до якої додав довідки №37/04-31/24 від 29.08.2024 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковану (посадовий оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) та №38/04-31/34 від 29.08.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі, виданих Львівською районною державною адміністрацією Львівської області, копію трудової книжки.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення визначено ГУ ПФУ у Львівській області.
За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення від 05.09.2024 №134650013778 про відмову в перерахунку пенсії.
За змістом рішення, «Час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 до 04 липня 2001, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». До цієї дати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 посади працівників місцевих рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів було віднесено до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєно їм ранги державних службовців. З 04 липня 2001 року посади працівників рад народних депутатів та їхніх виконавчих комітетів є посадами органів місцевого самоврядування. З 01.05.2016 згідно статті 25 Закону №3723-XII ці посади не відносяться до посад державної служби.
В ході розгляду заяви з доданими до неї документами було встановлено, що заявник відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 працював на посадах:
- 10.02.1984-25.09.1994 - інженер-інспектор Держархбудконтроль Нестерівського райвиконкому, присвоєно 11 ранг державного службовця, прийняв присягу державного службовця;
- 26.09.1994 - 02.01.1996 - інженер-інспектор Держархбудконтроль Жовківської районної Ради народних депутатів;
- 03.01.1996- 17.08.1999 - завідуючий відділом субсидій Жовківської райдержадміністрації;
- 21.03.2001 - 10.06.2002 - заступник міського голови Жовківської міської ради;
- 04.08.2001 - прийнята присяга посадової особи самоврядування;
- 04.08.2001 - присвоєно 11 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування;
- 17.06.2002 - 16.01.2006 - головний спеціаліст 1 категорії Жовківської міської ради.
Прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в перерахунку, оскільки на момент набрання чинності Закону №889-VII «Про державну службу» станом на 01.05.2016 не обіймав посаду державного службовця в державному органі, а тому права на перехід на пенсію по віку відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ немає. Стаж державної служби 15 р. 6 м. 8 дн.».
Вважаючи рішення про відмову у перерахунку та переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» протиправним, позивач пред'явив цей позов.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із прийняттям рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця згідно з Законом України «Про державну службу».
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-IV унормовано порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалися Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII).
За правилами ч. 1 Закону №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон №889-VIII).
Підпунктом 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно з п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.
Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, обчислюється, відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».
Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі - порядок №283).
Згідно з п. 2 порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Порядок № 283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - порядок №229).
За змістом п. 4 порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України № 2493-III від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
За правилами ст. 1 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III).
Згідно зі ст. 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Частиною 7 ст. 21 Закону №2493-III (в редакції від 01.05.2016) унормовано, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
Отже, період роботи до набрання чинності Законом №889-VIII на посадах Жовківської міської ради, які за наведених норм права, прирівняні до посад державної служби, дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 в справі №500/6640/16, від 10.02.2021 у справі №825/1453/18, від 12.04.2021 у справі №591/3924/16-а.
Суд установив, що позивач у період з 10.02.1984 до 17.08.1999 працював державним службовцем, обіймаючи такі посади: за період з 10.02.1984 до 25.09.1994 - інженером-інспектором Держархбудконтролю Нестерівського райвиконкому; з 26.09.1994 до 02.01.1996 - інженером-інспектором Держархбудконтролю Жовківської районної Ради народних депутатів; з 03.01.1996 до 17.08.1999 - завідуючим відділу субсидій Жовківської райдержадміністрації. Тобто стаж державної служби за ці періоди становить 15 р. 6 м. 8 днів.
Крім того, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 позивач з 21.03.2001 до 10.06.2002 працював на посаді заступника міського голови Жовківської міської ради, а з 17.06.2002 до 16.01.2006 - головним спеціалістом 1 категорії Жовківської міської ради (що в сукупності підтверджує стаж роботи в органах місцевого самоврядування тривалістю 4 роки 9 місяців 21 день).
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 05.06.2024 №134650013778, відповідачем зараховано до стажу роботи державного службовця 15 років 6 місяців 8 днів.
Із системного аналізу наведеного нормативного регулювання суд дійшов висновку, що перебування на посадах в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державної служби, тому під час обчислення стажу державної служби позивача повинні враховуватися періоди роботи в Жовківській міській раді.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що на момент звернення позивача до ГУ ПФУ у Львівській області (29.08.2024) дотримано всіх умов, необхідних для реалізації права на переведення на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, а саме позивач досяг 63 річного віку, має страховий стаж, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 - понад 20 років.
Відтак, відмова відповідача в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є неправомірною, тому рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 05.09.2024 №134650013778 необхідно визнати протиправним та скасувати.
За змістом ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У спірному випадку у позивача право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 29.08.2024.
Щодо врахування при обчисленні розміру пенсії довідок про складові заробітної плати, то суд зазначає таке.
За змістом ст. 37 Закону №3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
20.07.2024 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», якою, зокрема, абз.6 п. 4 порядку №622 замінено абзацами такого змісту:
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.
Порядок №622 було доповнено, зокрема, п. 4-2, який передбачає. що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;
розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п'ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;
розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.
Цією постановою №823 також затверджено форми довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, серед яких, зокрема, довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за Додатком №4 до Порядку та довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за Додатком №6 до Порядку.
У матеріалах справи наявні довідки, видані Львівською районною державною адміністрацією Львівської області №37/04-31/24 від 29.08.2024 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели квасифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковану (посадовий оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) та №38/04-31/34 від 29.08.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі.
Суд зауважує, що довідки видані за формою, затвердженою постановою №823, не скасовані та не відкликані, інформація, що наявна в них, не визнана недостовірною та не спростована відповідачем.
Також, за правилами ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Отже, за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати.
Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.
Відповідачем не проведено перевірку спірних довідок. При цьому, вказані довідки містять інформацію щодо суми заробітної плати, видані на підставі особових рахунків, у них наявний підпис керівника підприємства та головного бухгалтера, а також відповідний відбиток печатки вказаної установи.
Зазначене свідчить, що у відповідача відсутні підстави для неврахування вказаних довідок.
Суд також звертає увагу, що згідно з правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові від 12.09.2023 в справі №560/8328/22, для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
З огляду на те, що позивач на час звернення із заявою не займав посаду державної служби, суд дійшов висновку, що пенсія позивачу підлягає обчисленню у відсотковому співвідношенні від заробітку, зазначеного у відповідних довідках.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Оцінюючи рішення відповідача, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З урахуванням встановлених обставин справи та проведеного аналізу норм чинного законодавства України, з метою поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача перевести з 29.08.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 889-XIII, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 21.03.2001 до 10.06.2002 та з 17.06.2002 до 16.01.2006, і здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок, виданих Львівською районною державною адміністрацією Львівської області №37/04-31/24 від 29.08.2024 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковану (посадовий оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) та №38/04-31/34 від 29.08.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.
Стосовно витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, суд керується таким.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Приписами ч. 7 ст. 139 КАС України унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд установив, що 19.09.2024 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Валько та партнери» укладено угоду.
Згідно з ордером на надання правничої допомоги на підставі договору, представником інтересів позивача є адвокат Лавринів Марія Ярославівна.
За змістом п. 1 долученого акту від 15.10.2024 про надання правової/правничої допомоги у відповідності до угоди від « 19» вересня 2024 року в порядку та на умовах, визначених угодою від 09.09.2024 Виконавцем та Замовником погоджено, що гонорар Адвоката по справі щодо визначення протиправним, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.09.2024 №134650013778 та зобов'язання вчинити дії: правовий аналіз рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 05.09.2024 №134650013778;правовий аналіз та опрацювання чинного законодавства з метою підготовки адміністративного позову, підготовка адміністративного позову, при необхідності складання Виконавцем усіх необхідних документів процесуального характеру у суді першої інстанції в межах розгляду справи щодо оскарження ГУ ПФУ у Львівській області від 05.09.2024 №134650013778. Платіжної інструкції щодо сплати коштів у зазначеному розмірі позивачем не надано.
На переконання суду, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн у цій справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням викладеного суд зазначає, що ця справа згідно положень ст. 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом суд вважає завищеним, оскільки ця справа незначної складності з сталою правовою позицією та не потребує значної затрати часу на вказані роботи.
Також судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що наведені в адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката під час підготовки цього адміністративного позову.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Цей висновок Верховного Суду в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд враховує під час вирішення такого питання.
З огляду на зазначені обставини справи, суд вважає, що визначений проміжок часу у підготовці цього позову та вартістю таких послуг у розмірі 20000 грн за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, також враховуючи предмет позову, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 1000,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Львівській області.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 05.09.2024 №134650013778.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з 29.08.2024 з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи з 21.03.2001 до 10.06.2002 та з 17.06.2002 до 16.01.2006, та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок, виданих Львівською районною державною адміністрацією Львівської області №37/04-31/24 від 29.08.2024 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковану (посадовий оклад, надбавки за ранг, надбавки за вислугу років) та №38/04-31/34 від 29.08.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.
6. У задоволенні іншої частини вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016; ЄДРПОУ 13814885).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна