11 липня 2025 рокусправа № 380/23418/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби під час мобілізації;
- визнати протиправними та скасувати наказ №305 командира військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 в частині про зарахування до списку особового складу військової частини ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 (далі- позивач) здобув базову загальну середню освіту 31.05.2012 у СЗШ №34 ім. М. Шашкевича м. Львова, повну загальну середню освіту та кваліфікацію робітника - 30.06.2015 у ВПУ №29 м. Львова. Навчання для здобуття освітнього рівня молодшого спеціаліста у цьому ж училищі з 01.07.2015 було припинено 26.01.2016, однак, фактично такого навчання він не проходив, що підтверджено довідкою ВПУ та записом у трудовій книжці. З 26.08.2024 по 30.06.2027 позивач навчається у Володимирському педагогічному фаховому коледжі імені А. Кримського, де вперше здобуває освітній рівень фахового молодшого бакалавра. У довідці з ЄДЕБО №189399 зазначено про порушення ним освітньої послідовності, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту», що не відповідає дійсності. З метою усунення цієї помилки позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України та ДП «Інфоресурс», однак змін у ЄДЕБО не внесено, що стало підставою для звернення до суду з вимогою визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати відповідачів внести відповідні зміни у іншій справі. У жовтні 2024 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для оформлення відстрочки від призову на період навчання. Незважаючи на наявність статусу студента та відсутність добровільної заяви, його мобілізовано та направлено до в/ч НОМЕР_1 . Запити про факт навчання відповідачем не надсилались. 31.10.2024 в інтересах позивача подано адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_2 та військової частини НОМЕР_1 з вимогою надати копії наказів про призов та зарахування. У відповідь 13.11.2024 отримано витяг з наказу №305 від 22.10.2024 про зарахування позивача до списків особового складу частини НОМЕР_1 . Вважає, що наказ про призов під час мобілізації, а також накази військової частини НОМЕР_1 є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою суду від 19 листопада 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - відповідач 1) через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву ( вх.№ 86476 від 22.11.2024). В обґрунтування відзиву зазначає про те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 22.10.2024 він прибув до Центру за повісткою для уточнення військово-облікових даних, під час якого встановлено відсутність у нього відстрочки від призову за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відсутність підстав для її надання. Позивач проходив ВЛК 13.10.2017, за результатами якої визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний. 22.10.2024 повторно направлений на ВЛК, за результатами якої визнаний придатним до військової служби. Цього ж дня згідно з наказом №295 від 22.10.2024 його відправлено до військової частини НОМЕР_1 у складі команди НОМЕР_5 . Заяв про надання відстрочки від призову позивач не подавав. У позові зазначає, що навчається у Володимирському педагогічному фаховому коледжі та вперше здобуває освітній рівень фахового молодшого бакалавра. Проте довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №189399 від 15.08.2024 містить відмітку, що освітня послідовність порушена, що не відповідає дійсності. Відтак на момент 22.10.2024 така довідка в ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 містила відмітку про порушення освітньої послідовності, що виключало можливість застосування п. 1 ч. 3 ст. 23 вищезгаданого Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, у позивача були відсутні передбачені законом підстави для отримання відстрочки від призову.
Військова частина НОМЕР_1 (далі - відповідач 2) через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву ( вх.№ 87724 від 27.11.2024). В обґрунтування відзиву зазначає про те, що військова частина НОМЕР_1 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов'язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки. Перевірка таких підстав та надання відстрочок не належать до компетенції військової частини. Згідно з п. 14 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міноборони, затвердженої наказом МО України №280 від 15.09.2022, зарахування військовозобов'язаного до списків особового складу здійснюється в день прибуття на підставі іменних списків команд, приписів та документів, що посвідчують особу. У межах повноважень військова частина НОМЕР_1 , на підставі наказу №305 від 22.10.2024, зарахувала позивача, направленого з ІНФОРМАЦІЯ_4 , до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта. Відтак протиправних дій Військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування позивача до списків особового складу - немає.
Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№22703ел від 09.12.2024) до набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/23362/24. В обґрунтування клопотання вказує, що предметом оскарження у справі №380/23362/24 є бездіяльність Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства "ІНФОРЕСУРС" щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/23362/24.
Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про поновлення провадження у справі (вх.№47757 від.10.06.2025). Вказує про те, що адміністративний позов у справі №380/23362/24 задовольнено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс» щодо внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 . Зобов'язано Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 , а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує". Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2025 рішення суду залишено без змін. Просить поновити провадження у справі.
Ухвалою суду від 11 липня 2025 поновлено провадження у справі № 380/23418/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно з довідкою ВПУ №29 м. Львова від 28.10.2024 року за №1346 ОСОБА_1 дійсно з 03.09.2012 по 26.06.2015 навчався на денній формі у Вищому професійному училищі №29 м. Львова за спеціальністю «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів. Електрозварник ручного зварювання. Водій автотранспортних засобів категорії «в», та «с».
ОСОБА_1 навчається у Володимирському педагогічному фаховому коледжі імені Агатангела Кримського Волинської обласної ради з 26.08.2024 року по 30.06.2027 року.
Відповідно до Довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №189399 щодо ОСОБА_1 вказано що на підставі даних, що міститься в Єдиній державній електронній базі освіти з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною 2 ст. 10 Закону України « Про освіту» - Ні, порушує.
Представник позивача на адресу Міністерства освіти і науки України подав заяву, у якій просив вжити заходи для того, щоб він отримав оновлену довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».
На адресу військовозобов'язаного ОСОБА_1 скеровано повістку про виклик №342398 з метою уточнення військово-облікових даних.
22 жовтня 2024 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для проходження процедури уточнення військово-облікових даних, за результатами якої встановлено, що станом на зазначену дату він не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а також були відсутні підстави для її надання відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з відомостями, наявними у військово-обліковій картці, ОСОБА_1 проходив військово-лікарську комісію 13.10.2017 при ІНФОРМАЦІЯ_4 , за результатами якої був визнаний непридатним до служби у мирний час та обмежено придатним у воєнний час (група І, ст. 62в), відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України №402 від 14.08.2008.
У зв'язку із затвердженням змін до зазначеного Положення, наказом Міністерства оборони України №262 від 27.04.2024, 22.10.2024 ОСОБА_1 повторно направлено на проходження ВЛК, за результатами якої він був визнаний придатним до військової служби за групою ІІ, ст. 62б.
Відповідно до витягу з наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_4 №295 від 22.10.2024, ОСОБА_1 вважається призваним та направлений до військової частини НОМЕР_1 для призначення на посади у складі команди НОМЕР_5 з терміном прибуття 22.10.2024. Його прізвище внесено до поіменного списку військовозобов'язаних №13586 від 22.10.2024, які були призвані та відправлені зазначеним територіальним центром комплектування.
Згідно з Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) №305 від 22.10.2024 ОСОБА_1 зарахований до списку особового складу військової частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення за нормою №1 (загальновійськова ) та призначений на посаду курсантів навчальних взводів відповідно до підготовки за вказаною військово - обліковою спеціальністю (ВОС).
Вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів визнано обов'язком громадянина України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
Воєнний стан в розумінні положень ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Окрім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон України № 3543-XII).
Згідно з абз. 4 ст. 1 Закону України № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5 ст. 4 Закону України № 3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено: оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1); мобілізацію провести, зокрема, на території Львівської області.
Статтею 23 Закону України № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Так відповідно до п. 3 ст. 23 Закону України № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Згідно з ч.ч. 7, 8 ст. 23 Закону України № 3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у п. 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Процедуру надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі Порядок № 560).
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Додаток 5 Порядку № 560 визначає Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.
Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до п. 63 Порядку №560 військовозобов'язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
Отже, відповідно до приписів Порядку №560 не направляються на ВЛК та не підлягають призову на військову службу особи, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з питання надання відстрочки, до розгляду по суті питання про надання відстрочки.
Суд зазначає, що за наявності у особи права на відстрочку від призову на військову службу, така відстрочка не надається автоматично і для реалізації відповідного права особа має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленому порядку.
У разі відсутності звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, навіть за умови наявності права на отримання відстрочки від призову на військову службу, особа може бути призвана на військову службу на загальних підставах.
Згідно з матеріалами справи, позивач не звертався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу. Станом на дату його прибуття, а саме 22 жовтня 2024 року, до ІНФОРМАЦІЯ_6 така заява від позивача не надходила та ним не подавалася.
Отже, відсутні належні докази того, що позивач скористався передбаченим законодавством правом на звернення із відповідною заявою до компетентного органу. Факт неподання такої заяви свідчить про те, що на вказану дату у відповідача не було юридичних підстав для розгляду питання щодо можливого надання відстрочки, а відтак не може бути покладено на нього обов'язок вчинити дії, пов'язані з її наданням.
Суд повторно звертає увагу на те, що надання відстрочки від призову на військову службу не є автоматичним наслідком наявності у особи відповідного права. Відповідно до вимог чинного законодавства, для реалізації права на відстрочку особа зобов'язана самостійно звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки із належним клопотанням (заявою) та відповідними підтвердними документами.
Лише за умови дотримання вказаного порядку у відповідного органу виникає обов'язок розглянути заяву та прийняти рішення щодо можливості надання відстрочки відповідно до встановлених законодавчих підстав.
Суд звертає увагу, що на момент проведення мобілізаційних заходів позивач не мав законних підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу, оскільки не звертався із відповідною заявою до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також не надав жодних підтвердних документів, які б свідчили про наявність у нього обставин, що дають право на відстрочку.
Відтак, у відповідача були відсутні підстави для невключення позивача до списків осіб, що підлягають мобілізації, а проведення призову та подальше зарахування його до складу військової частини відбулося на законних підставах.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу № 305 командира військової частини НОМЕР_1 від 22 жовтня 2024 року в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу зазначеної військової частини, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, призов позивача на військову службу під час мобілізації здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, з дотриманням установленої процедури. У зв'язку з цим зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на підставі наказу командира частини від 22.10.2024 № 305 є правомірним. Таким чином, відсутні правові підстави для визнання зазначеного наказу протиправним та його скасування.
Крім того, порядок звільнення військовослужбовців із військової служби регламентовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008. Вказаним нормативно-правовим актом не передбачено можливості звільнення військовослужбовця з військової служби шляхом скасування судом наказу про його призначення (зарахування) до військової частини.
Слід також зазначити, що рішення про мобілізацію та призов мають індивідуальний характер і є актами разової дії, які вичерпують свою юридичну силу після реалізації - у даному випадку після фактичного призову позивача та його направлення для проходження військової служби.
Відтак, після видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.10.2024 № 305 між сторонами виникли нові правовідносини, пов'язані з проходженням військової служби, правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та згаданим Положенням. Вказаними актами не передбачено можливості припинення таких правовідносин шляхом судового скасування раніше виданого наказу про призначення до військової частини. Такий спосіб не є юридично ефективним та не призведе до фактичного поновлення порушеного права.
Отже, оскаржуваний наказ вже реалізований, а вимоги позивача про його скасування без прийняття окремого рішення про звільнення з військової служби не матимуть правових наслідків щодо зміни його статусу військовослужбовця та не забезпечать ефективного захисту його прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідачі : Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ); ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
СуддяКухар Наталія Андріївна