11 липня 2025 рокусправа № 380/24463/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із вимогами:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 11.09.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу період трудової діяльності з 03.10.1986 по 07.02.1989 відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати позивачу до спеціального стажу періоди роботи з 03.10.1986 по 07.02.1989, з 01.09.1990 по 19.06.1991 та з 26.06.1991 по 10.06.2024, нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачами допущено протиправні дії щодо відмови у зарахуванні до спеціального трудового стажу роботу на посадах викладача музично-теоретичних дисциплін та концертмейстера, а також відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву, в якому представник відповідача щодо задоволення позову заперечила та вказала, що підстави для зарахування до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, а відтак і до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, періодів роботи на таких посадах відсутній.
Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області викладена у відзиві на позовну заяву, в якому представник відповідача щодо задоволення позову заперечила та вказала, що основною умовою зарахування певного періоду роботи до роботи, яка дає право на призначення такого виду пенсії, є, насамперед, робота в закладах і установах згідно з Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, та наявність відповідної посади в цьому переліку. Перелік є вичерпним та не містить посад, на яких працювала позивач.
Ухвалою судді від 11.12.2024 в справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В трудовій книжці серії НОМЕР_1 зазначено що в період з 03.10.1986 по 07.02.1989 ОСОБА_1 займала посаду викладача музично-теоретичних дисциплін та концертмейстера; з 01.09.1990 по 19.06.1991 ОСОБА_1 займала посаду викладача теоретичних дисциплін класу концертмейстера; з 26.06.1991 по 10.06.2024 ОСОБА_1 займала посаду викладача теоретичних дисциплін.
ОСОБА_1 зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день призначення пенсії згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 11.09.2024 відмовлено позивачці у призначенні відповідної допомоги з посиланням на те, що посада викладача в позашкільних навчальних закладах не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров?я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженого постановою №909.
Вважаючи, що позивач має право на отримання одноразової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком та відповідачами протиправно відмовлено їй у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, остання звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058- IV).
Згідно з п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Такий Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17.
Підставою для відмови у виплаті позивачці грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій слугувало те, що страховий стаж працівника освіти у позивача відсутній, адже посади, на яких працювала позивач, не віднесено до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров?я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженого постановою №909.
Суд зазначає, що відповідно до положень статті 28 Закону України «Про освіту» система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно із приписами статті 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Статтею 1 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 №1841-ІІІ, позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб'єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти.
Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України «Про позашкільну освіту» передбачено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433 «Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад» затверджено типи позашкільних навчальних закладів, зокрема, мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, в якому посада викладача та концертмейстра не передбачена.
Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 по справі №756/9879/16-а викладено висновок стосовно того, що при встановленні права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу, необхідно враховувати та аналізувати положення Закону України «Про освіту» №1060-XII, Закону України «Про позашкільну освіту» № 1841-III, Переліків №963, № 433, які також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.
Тобто при встановленні права на зарахування періоду роботи позивача до спеціального страхового стажу, який дає право у тому числі на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV необхідним є системний аналіз законодавства, з метою встановлення, чи відноситься посада педагога Дитячої музичної школи до педагогічних посад.
При цьому, Верховним Судом неодноразово зверталась увага на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком від 04.11.1993 №909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.
Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 та від 30.01.2019 у справі №442/456/17 при розгляді подібних правовідносин, суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №419/794/15, і серед іншого вказав: «Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909».
Відтак, виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про освіту», Закону України «Про позашкільну освіту», Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, Переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433, суд дійшов висновку, що посади викладача по класу фортепіано та концертмейстера, викладача початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу та концертмейстера, викладача по класу фортепіано та викладача мистецької школи, які обіймала позивача, відносяться до педагогічних і дають право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вищевказаний стаж роботи позивача необхідно зарахувати до її спеціального стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», навіть попри те, що зазначені посади прямо не передбачені затвердженим Переліком №909.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №876/5312/17, Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17, від 08.04.2020 у справі №149/2408/17.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 11.09.2024 про відмову в частині призначення ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій слід визнати протиправним та скасувати.
Окрім цього, визначаючи відповідача, який має виконувати рішення зобов'язального характеру, суд виходить із такого.
Статтею 44 Закону України №1058 врегульований порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України №1058, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції на момент виникнення правовідносин) (далі Порядок №22-1).
Відповідно до п. 1.1 Порядку 22-1 в редакції, що діяла на час звернення позивача до органу Пенсійного фонду, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 4.2 Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
За приписами п. 4.10 розділу ІV Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, суд вважає, що аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 зумовлює такі висновки:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Сторонами не заперечується, що заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, відтак, з огляду на приписи п. п. 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, на останнього й має бути покладено й обов'язок відновлення порушених прав позивача, оскільки саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області не виконало свого обов'язку щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо зобов'язання вчинити дії.
Таким чином з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає необхідним зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачену пунктами е-ж ст.55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», періоди її роботи з 03.10.1986 по 07.02.1989 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін та концертмейстера; з 01.09.1990 по 19.06.1991 на посаді викладача теоретичних дисциплін класу концертмейстера; з 26.06.1991 по 10.06.2024 на посаді викладача теоретичних дисциплін; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Чернігівській області понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області від 11.09.2024 про відмову в частині призначення ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, передбачену пунктами е-ж ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди її роботи з 03.10.1986 по 07.02.1989 на посаді викладача музично-теоретичних дисциплін та концертмейстера; з 01.09.1990 по 19.06.1991 на посаді викладача теоретичних дисциплін класу концертмейстера; з 26.06.1991 по 10.06.2024 на посаді викладача теоретичних дисциплін.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Желік О.М.