КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
26 червня 2025 року справа № 320/58047/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Фастівщук А.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині,
за участю сторін:
представника позивача - Тарасенко Д.Ю.,
представника відповідача - Гром А.М.,
Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний Суд" звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, в якому позивач просить суд:
- Наказ Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495 "Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" визнати протиправним та нечинним в частині визначення необхідності серед документів, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, у визначених випадках подавати акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати уточнену позовну заяву (два примірники), з урахуванням вказаних судом зауважень, в якій зазначити конкретні норми (пункти (підпункти)) наказу Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495 "Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" (далі - Наказ №495), які оспорює позивач.
21.01.2025 представник позивача подав через підсистему "Електронний Суд" заяву на виконання ухвали суду від 13.01.2025, а саме уточнену позовну заяву від 21.01.2025.
Так, в уточненій позовній заяві від 21.01.2025 представник позивача просить суд:
- Наказ Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495 "Про затвердження Змін до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" визнати протиправним та нечинним в частині внесення змін до пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (пункт 14 Наказу №495) в частині словосполучень "акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки" в пп. 22, 25, 26, 27, 28.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Наказ №495, яким внесено зміни до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454 (далі - Інструкція №170), встановлює додаткові вимоги до документального підтвердження сімейних обставин. Зокрема, серед необхідних документів передбачено подання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Проте, на переконання представника позивача, чинне законодавство України не містить правових підстав для складання такого акту територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, що фактично унеможливлює отримання цього документа військовослужбовцями. Відповідно наказ створює нормативну перешкоду для реалізації законного права на звільнення з військової служби через сімейні обставини, що суперечить вимогам статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Таким чином, позивач, маючи законне право на звільнення з військової служби на підставі необхідності здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю І групи та не має інших членів сім'ї, що могли б здійснювати такий догляд, позбавлений можливості реалізувати це право через вимогу подати документ, отримання якого є неможливим.
Позивач наголошує, що оскільки Міністерство оборони України в Наказі №495 встановило вимогу щодо надання документа, який не може бути виданий у визначений законом спосіб, зазначена вимога є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено, що справа буде розглядатися суддею одноособово за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовку справи до судового розгляду. Призначено підготовче засідання на 01.05.2025. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом двадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
09.04.2025 відповідачем через підсистему "Електронний Суд" подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує протиправність оскаржуваного Наказу №495, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706. Зокрема, відповідач стверджує, що наказ був прийнятий на підставі чинного законодавства, включно із Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", Положенням про проходження військової служби, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, та Інструкцією №170, яка регулює порядок звільнення з військової служби.
Відповідач обґрунтовує законність вимоги щодо надання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця тим, що Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджене Кабінетом Міністрів України, передбачає повноваження територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснювати перевірку сімейного стану військовослужбовців. Відповідно до наявного механізму оформлення документів на звільнення військовослужбовець має подати рапорт на ім'я свого безпосереднього командира, який ініціює відповідний процес, що передбачає можливість проведення необхідного обстеження.
У відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач не звертався із рапортом про звільнення через сімейні обставини, а тому не ініціював установлену процедуру оформлення звільнення, що, за твердженням відповідача, ставить під сумнів обґрунтованість його вимог щодо оскарження нормативного акту. Крім того, відповідач наголошує на тому, що позовні вимоги мають індивідуальний характер, а тому не можуть бути підставою для визнання наказу протиправним у частині його застосування до всіх військовослужбовців.
Відповідач стверджує, що позивачем не доведено наявності порушеного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, який потребує захисту в судовому порядку. Крім того, відповідач вказує на відсутність протиправної бездіяльності з його боку, а також на те, що обраний позивачем спосіб судового захисту не відповідає вимогам ефективності, передбаченим частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
На підставі викладеного Міністерство оборони України просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та нечинним приписів пункту 14 Наказу №495, оскільки встановлений порядок перевірки сімейних обставин військовослужбовців відповідає нормативним актам і спрямований на правомірне регулювання процедури звільнення.
16.04.2025 позивачем через підсистему "Електронний Суд" подано відповідь на відзив, в якій заперечено доводи відповідача щодо правомірності Наказу №495. Позивач зазначає, що оскаржуваний нормативний акт не містить чітких положень щодо порядку перевірки сімейного стану військовослужбовців, а також не встановлює критеріїв або механізмів для проведення такого обстеження територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відтак, Наказ №495 фактично унеможливлює реалізацію військовослужбовцями їх законного права на звільнення за сімейними обставинами, що суперечить вимогам Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У відповідь на аргументи відповідача представник позивача також наголошує, що аналогічна процедура, на яку посилається Міністерство оборони України (зокрема, щодо військовозобов'язаних у контексті відстрочки від призову), не передбачає складання акту обстеження сімейного стану. Таким чином, практика Міністерства оборони України є неправомірною, а вимога надання такого акту порушує принцип правової визначеності. Окрім того, позивач заперечує твердження відповідача про необхідність попереднього звернення до командира військової частини із заявою про проведення обстеження. Оскільки предметом спору є нормативно-правовий акт, а не окрема адміністративна дія, доводи відповідача щодо відсутності звернення не мають правового значення для оцінки законності самого наказу. На підставі викладеного, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги та визнати пункт 14 Наказу №495 таким, що не відповідає законодавству та є незаконним.
22.04.2025 відповідачем через підсистему "Електронний Суд" подано заперечення (на відповідь на відзив), згідно з яким відповідач стверджує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають встановлені законодавством повноваження щодо перевірки сімейного стану військовослужбовців на підставі пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154). Відповідно до цього вимога про надання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця є частиною процесу документального підтвердження сімейних обставин у разі звернення щодо звільнення з військової служби.
Також відповідач зазначає, що питання про проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця вирішується в кожному конкретному випадку індивідуально, залежно від правових підстав, визначених у статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Крім того, відповідач вказує, що позивач не здійснив попереднього звернення до командування військової частини із рапортом про звільнення, що свідчить про передчасність порушення питання щодо оскарження нормативного акту в судовому порядку.
Відповідач також посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.09.2023 у справі №320/2015/22, згідно з якою позивач повинен довести наявність порушення його законного інтересу або створення перешкод для його реалізації. Оскільки позивач не довів фактичне порушення права з боку відповідача, а лише висловив загальні заперечення проти вимог Наказу №495, відповідач вважає, що спір має індивідуальний характер та не є підставою для скасування відповідного нормативно-правового акту. На підставі викладеного, Міністерство оборони України просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
У підготовче судове засідання, призначене на 01.05.2025, з'явились представники позивача та відповідача.
Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 13.05.2025, з метою надання представнику позивача часу для надання доказів того, що позивач перебуває на військовій службі.
02.05.2025 представником позивача надано через підсистему "Електронний суд" копію військового квитка позивача та витяг з наказу в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2025 №59 про звільнення позивача з військової служби відповідно до пп. "г" (через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умов відсутності їх членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
У підготовче судове засідання, призначене на 13.05.2025, з'явився представник відповідача. Представник позивача 12.05.2025 подав до суду клопотання про проведення судового засідання 13.05.2025 у його відсутність. Протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.06.2025.
У судовому засіданні 26.06.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні 26.06.2025 проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент виникнення спірних правовідносин проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений з військової служби відповідно до пп. "г" (через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умов відсутності їх членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" згідно з витягом з наказу в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2025 №59.
Батько позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою з інвалідністю І групи та відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №876022 від 25.01.2024 потребує постійного стороннього догляду. Позивач є єдиним членом сім'ї першого ступеня споріднення, а членів сім'ї другого ступеня споріднення ОСОБА_2 не має.
Наказом №495 затверджено зміни до Інструкції №170, згідно з якими уточнено перелік документів, необхідних для підтвердження сімейних обставин військовослужбовців, що є підставою для звільнення з військової служби, зокрема передбачено подання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, а також розширено перелік підстав для звільнення, включаючи необхідність здійснення постійного догляду за членами сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, або якщо інші члени сім'ї самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Згідно з пунктом 3 Наказу №495 наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
02.10.2024 Наказ №495 був опублікований в Офіційному віснику України, 2024, №84 (02.10.2024), ст. 5099, у зв'язку з чим набрав чинності 02.10.2024.
Водночас позивач, користуючись положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", вважає, що має законне право на звільнення з військової служби відповідно до норм чинного законодавства. Однак, як стверджує позивач, реалізація цього права стала фактично неможливою у зв'язку з вимогою, встановленою пунктом 5 додатку 19 до Інструкції №170, що передбачає необхідність подання акту обстеження сімейного стану, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи те, що, за твердженням представника позивача, чинне законодавство не наділяє територіальні центри комплектування та соціальної підтримки повноваженнями в частині складання такого акту, позивач не має можливості отримати документ, який є необхідним для реалізації свого права на звільнення, що унеможливлює здійснення передбаченої законом процедури звільнення.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано звернення представника позивача від 07.10.2024 до Міністра оборони України щодо ініціювання питання стосовно необхідності внесення змін до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, у частині запровадження процедури оформлення акту обстеження сімейного стану військовослужбовця для забезпечення військовослужбовцям реальної можливості реалізувати своє законне право на звільнення з військової служби під час воєнного стану.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи відповідь Міністерства оборони України від 06.11.2024 №220/16/ВихЗВГ/46 на вказане звернення, згідно з якою акцентовано на тому, що вказаним Положенням визначено порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запас, що свідчить про недоцільність внесення запропонованих представником позивача змін до вказаного Положення. Водночас, саме приписами Інструкції №170 визначено механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення.
Вважаючи, що Наказ №495 був прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом про визнання протиправним та нечинним в частині внесення змін до пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 (пункт 14 Наказу №495) в частині словосполучень "акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки" в підпунктах 22, 25, 26, 27, 28.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №730), Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 зазначеного Положення Міністерство оборони України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовослужбовці під час дії воєнного стану мають право на звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду згідно з висновками медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Преамбулою Наказу №495 передбачено, що підставою видання цього наказу є Закони України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про культуру", "Про освіту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України 24.03.1999 №551-ХIV, Кримінальний кодекс України, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 №1153.
Так, Наказом №495, з метою удосконалення порядку проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, внесено зміни до пункту 5 додатку 19 Інструкції №170, шляхом викладення цього пункту в новій редакції.
Згідно з підпунктами 22, 25, 26, 27, 28 пункту 5 додатку 19 Інструкції №170 через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", подаються:
копія аркуша бесіди;
копія рапорту військовослужбовця;
копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років);
документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:
22) у разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати:
документ, що підтверджує родинні зв'язки (копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження особи або дружини (чоловіка));
один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка) батьків особи чи її дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
25) у разі необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також своїми батьками, які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду, за умови відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд:
для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв'язки з цією особою, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді;
26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді;
27) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови, що така особа є членом сім'ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім'ї, які здійснюють постійний догляд;
для особи, яка зайнята доглядом,- документи, що підтверджують родинні зв'язки з цією особою, та документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді;
28) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:
здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників;
розподіляють призовників під час їх взяття на військовий облік призовників і направлення для проходження базової військової служби за видами (родами сил і військ) Збройних Сил, іншими військовими формуваннями;
організовують та проводять професійно-психологічний відбір громадян під час відбору кандидатів для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, військової служби за контрактом;
беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) комісій з питань направлення для проходження базової військової служби, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві;
сприяють організації комісіями з питань направлення для проходження базової військової служби проведення медичного огляду, обстеження та лікування призовників;
здійснюють формування команд призовників для організованого їх відправлення на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя;
організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів;
оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних;
сприяють особам, звільненим з військової служби, у своєчасному проведенні оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо їх право на пенсію, допомогу або пільги пов'язане з установленням інвалідності;
надають допомогу в розшуку документів, необхідних для призначення Міноборони одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів;
сприяють особам, звільненим з військової служби, а також членам їх сімей в оформленні документів для надання визначених законодавством пільг та допомог;
видають в установленому порядку особам, які перебувають у запасі або відставці, посвідчення та інші документи для отримання передбачених законодавством пільг;
беруть участь у похованні, а у разі відсутності на відповідній території військових частин і гарнізонів організовують поховання військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які померли (загинули) під час проходження відповідно військової служби або зборів, та згідно із законодавством інших осіб, які померли (загинули);
ведуть облік та повідомляють в установленому порядку сім'ям або родичам про смерть (загибель) військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, і про тих, що пропали безвісти, а також потрапили в полон в особливий період, надають таким сім'ям соціально-психологічну допомогу;
перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця;
забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони;
надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони;
направляють здобувачів вищої освіти до навчальних військових частин для проходження практичної підготовки базової загальновійськової підготовки відповідно до списків, наданих керівниками закладів вищої освіти, що розташовані на території відповідальності районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Водночас, відповідно до абзацу 2 пункту 12.9 Інструкції №170 визначальною процедурною передумовою для розгляду питання щодо звільнення військовослужбовця за сімейними обставинами під час воєнного стану є подання ним рапорту на ім'я безпосереднього командира (начальника).
Згідно з положеннями Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, механізм оформлення, реєстрації, розгляду та ухвалення рішень за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту чітко регламентований і передбачає поетапну процедуру прийняття відповідних рішень командуванням військової частини.
Суд бере до уваги, що відповідач обґрунтовано наголошує на тому, що позивач мав звернутися з відповідним рапортом до свого безпосереднього командира (начальника). У разі неможливості вирішення порушених у рапорті питань на цьому рівні, позивач мав право звернутися до наступного прямого командира/начальника, що узгоджується з положеннями статті 111 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV.
З урахуванням вказаних норм суд встановив, що відсутність рапорту та відповідної ініціації встановленої процедури з боку позивача унеможливлює застосування передбаченого порядку перевірки сімейного стану військовослужбовця територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відтак, твердження представника позивача щодо неможливості проведення такого обстеження не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідних доказів того, що позивачем було ініційовано питання про його звільнення і позивачу було відмовлено у проведенні відповідного обстеження чи виникли перешкоди у проведенні обстеження позивачем не надано.
Натомість матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби відповідно до пп. "г" (через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умов відсутності їх членів сім'ї першого чи другого ступеню споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", на підтвердження чого суду надано витяг з наказу в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2025 №59.
Отже, передбачений оскаржуваними підпунктами нормативно-правового акту механізм проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця був задіяний, що мало наслідком звільнення позивача з військової служби.
Згідно з пунктом 12.11 Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено в додатку 19 до Інструкції.
Так, відповідно до підпункту 26 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я подається, зокрема, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця.
Згідно з пунктом 11 Наказу №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки мають повноваження перевіряти за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.
З огляду на наведене, визначення обставин, які мають досліджуватися при перевірці, а також умови, за яких саме військовослужбовець чи його родичі можуть звертатися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для проведення такого обстеження, вирішується в кожному окремому випадку індивідуально. Це залежить від наявності законних підстав для звільнення з військової служби, що передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до підпункту 27 пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170 акт обстеження сімейного стану військовослужбовця має містити інформацію про наявність чи відсутність інших осіб, які можуть здійснювати необхідний догляд. На даний момент форма такого акта не затверджена, тому він може бути складений територіальним центром комплектування та соціальної підтримки в довільній формі.
Також суд, дослідивши доводи сторін, звертає увагу на аргумент відповідача щодо аналогічності процедури отримання відстрочки від призову на військову службу військовозобов'язаними та процедури звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами. Відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №930 "Про внесення змін до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" передбачено механізм перевірки сімейного стану військовозобов'язаних у контексті відстрочки від призову, що, на переконання відповідача, підтверджує правомірність вимоги до військовослужбовців щодо подання акту обстеження сімейного стану при їх звільненні.
Так, згідно з абзацом 4 пункту 58-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Водночас позивач заперечує наведене відповідачем порівняння, стверджуючи, що постанова Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №930 регулює порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації та не містить вимоги про складання акту обстеження сімейного стану. Крім того, позивач наголошує, що процедури призову та звільнення з військової служби регулюються окремими нормативно-правовими актами і мають різну правову природу.
У цьому зв'язку суд бере до уваги доводи відповідача та зазначає, що чинне законодавство передбачає механізм перевірки сімейного стану військовозобов'язаних у межах процедури призову, що підтверджує доцільність застосування аналогічного механізму для військовослужбовців, які бажають звільнитися з військової служби за сімейними обставинами. Аналогія правового регулювання, закладена у зазначеній постанові, є логічною та обґрунтованою. Хоча процедура призову та процедура звільнення мають відмінності в нормативному регулюванні, вони об'єднані єдиним принципом - необхідністю документального підтвердження сімейних обставин та встановлення фактичних умов для застосування законодавчо визначених прав.
Суд також зазначає, що принцип аналогії права застосовується за відсутності прямого регулювання питання в законодавстві, коли необхідно забезпечити правову визначеність та логічну узгодженість нормативних актів. У даному випадку вимога подання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця є засобом доведення фактичних обставин, аналогічним перевірці, яка проводиться для надання відстрочки від призову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що механізм перевірки сімейного стану військовозобов'язаних, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 №930, може бути використаний за аналогією в процедурі документального підтвердження сімейних обставин військовослужбовців, які звертаються із заявами про звільнення з військової служби під час воєнного стану. Заперечення позивача в цій частині не містять достатніх правових аргументів для спростування позиції відповідача.
Вирішуючи питання про наявність у позивача права оскаржити оспорюваний ним нормативно-правовий акт, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений з військової служби на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через необхідність здійснювати постійний догляд за своїм батьком, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи та не має інших членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення, здатних здійснювати відповідний догляд.
У цьому зв'язку суд приходить до висновку, що нормативно-правовий акт (Наказ №495, яким внесено зміни до пункту 5 додатку 19 до Інструкції №170) був застосований до позивача. Ці зміни стосуються саме тих підстав, з яких позивача було звільнено, а перелік документів, передбачений зазначеним наказом, став фактичною умовою реалізації права на звільнення.
На підтвердження застосування до нього акту позивач надав суду: копію військового квитка, що підтверджує проходження військової служби; довідку медико-соціальної експертної комісії щодо батька позивача, ОСОБА_2 , яка засвідчує потребу в постійному догляді та встановлення батьку І групи інвалідності; документи, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого або другого ступеня споріднення, здатних здійснювати догляд, зокрема дані щодо складу сім'ї; інші документи, які відповідають переліку, встановленому пунктом 5 додатку 19 до Інструкції №170; витяг з наказу військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2025 №59, який вказує на підставу звільнення, що узгоджується з нормами, регламентованими Наказом №495.
Суд бере до уваги, що процедура звільнення позивача була реалізована згідно з оновленими положеннями Інструкції №170, затвердженими Наказом №495. Саме ці оновлені норми передбачають подання документів, зокрема акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд. Позивач реалізував право на звільнення в умовах дії зазначеного акту, що свідчить про його безпосереднє застосування до нього.
Таким чином, суд встановлює, що позивач є суб'єктом правовідносин, на якого поширюється дія оспорюваного нормативно-правового акту; положення Наказу №495 були реалізовані стосовно позивача під час прийняття рішення про звільнення з військової служби; зміст акту прямо вплинув на можливість реалізації позивачем свого суб'єктивного права, закріпленого законодавством, що узгоджується з вимогами частин 2 та 3 статті 264 КАС України.
Судом також досліджено питання співмірності запровадженої вимоги щодо подання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця та її відповідності меті нормативного акта, враховуючи загальні принципи правозастосування, включаючи принцип пропорційності, закріплений у частині 2 статті 2 КАС України.
Метою внесених змін до Інструкції №170, затверджених наказом №495, є забезпечення належного документального підтвердження сімейних обставин, які можуть бути підставою для звільнення військовослужбовців із військової служби відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Вимога подання акту обстеження сімейного стану, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, покликана встановити об'єктивність заявлених підстав для звільнення, запобігти можливим зловживанням та забезпечити належний контроль за правомірністю реалізації військовослужбовцями права на звільнення за сімейними обставинами.
Суд звертає увагу, що така вимога є співмірною з визначеною метою нормативного акта, оскільки вона слугує механізмом перевірки заявлених підстав для звільнення та гарантує дотримання принципів правової визначеності й об'єктивності у прийнятті відповідних адміністративних рішень. Вимога підтвердження обставин через акт обстеження відповідає загальним засадам адміністративного процесу щодо необхідності надання документальних доказів при реалізації правових можливостей.
Разом з тим, суд досліджує питання, чи запроваджена вимога не створює надмірних перешкод для реалізації права військовослужбовців на звільнення. Позивач зазначає, що відсутність законодавчо врегульованого порядку складання та затвердження такого акту територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки фактично унеможливлює отримання необхідного документа, що може порушувати принцип правової визначеності.
Водночас суд враховує, що пункт 11 Положення №154 передбачає право територіального центру комплектування та соціальної підтримки здійснювати перевірку сімейного стану військовослужбовця за зверненням командира військової частини або родичів (за наявності підстав). Суд встановив, що передбачена процедура перевірки сімейного стану військовослужбовця може бути реалізована через звернення до командування військової частини, що свідчить про наявність механізму отримання необхідного документа та можливість його оформлення у відповідному порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що запроваджена вимога не є надмірною, а встановлений порядок документального підтвердження сімейних обставин відповідає принципу пропорційності та сприяє забезпеченню об'єктивності процедури звільнення військовослужбовців із військової служби. Заперечення позивача щодо надмірного ускладнення процедури звільнення не підтверджуються, оскільки нормативне регулювання передбачає можливість реалізації встановлених вимог у межах правовідносин, що існують у сфері військової служби.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому законодавцем повноважень.
Судом також береться до уваги, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На переконання суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладені на нього обов'язки стосовно доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.
У судовому засіданні 26.06.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення складено 09.07.2025.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.