07 липня 2025 року Справа № 280/3345/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , заробітної плати та інших виплат, що проводились за період з 01.01.2024 по 16.04.2025 включно (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги, що надається до щорічної відпустки, тощо) з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 23.04.2023 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , 20.05.1986 суму недоплаченої заробітної плати та інших виплат, що проводились за період з 01.01.2024 по 16.04.2025 включно (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги, що надається до щорічної відпустки, тощо) обчисленої з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу за період з 01.01.2024 по 15.04.2025 включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" №391 від 25.04.2023.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначила, що працювала на посаді головного спеціаліста відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, із розташуванням робочого місця в місті Запоріжжя, у зв'язку з чим посадовий оклад Позивачки визначався з урахуванням коефіцієнта 1,5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану". З 01.05.2023 по 31.12.2023 отримувала заробітну плату із застосуванням коефіцієнту 1,5 відповідно до Постанови № 391. Однак, відповідач у порушення норм Постанови № 391 з 01.01.2024 по 16.04.2025 (дату її звільнення) виплачував заробітну плату без урахування коефіцієнту 1,5. У зв'язку з цим просила позов задовольнити.
Ухвалою судді від 05.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 20.05.2025 заяву про виправлення описки- задоволено. Виправлено описку в ухвалі про відкриття провадження по адміністративній справі № 280/3345/23 зазначивши вірно « ОСОБА_2 », замість помилково зазначеного « ОСОБА_3 ».
Ухвалою суду від 20.05.2025 заяву представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 20.05.2025 заяву представника відповідача про виправлення описки ухвалі про відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,- повернуто заявнику без розгляду.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ним правомірно нараховувалась та виплачувалась заробітна плата без урахування коефіцієнту 1,5 відповідно до норм Постанови № 391. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому просила відзив залишите без розгляду, позов задовольнити.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому просила просили врахувати заперечення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суддя Стрельнікова Н.В. з 23.06.2025 по 06.07.2025 (включно) перебувала у відпустці.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 працювала в Головному управлінні з 01.06.2021 на посаді головного спеціаліста відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг з визначеною дислокацією робочого місця за адресою: м. Добропілля, вул. Незалежності, 28 А (наказ начальника Головного управління від 31.05.2021 № 256-О)).
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з метою збереження життя і здоров'я працівникам Головного управління дозволено виконання посадових обов'язків працівниками поза межами адміністративних будівель за місцем їх фактичного перебування (накази начальника Головного управління № 255 від 28.02.2022, № 621 від 19.04.2024).
Наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №470 від 26.05.2023 затверджено перелік працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях активних та можливих бойових дій (у вигляді виключення, зважаючи на фактичне знаходження працівників на цих територіях за поважних/сімейних та інших обставин). Відповідно до вищезазначеного переліку працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях активних та можливих бойових дій (арк. 72 зворотна сторона ) розташуванням робочого місця ОСОБА_1 визначено наступну адресу: 69005, Запорізька обл.,м. Запоріжжя, вул. Гагарина, 2б, Запорізька міська територіальна громада.
З 01.05.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_1 отримувала заробітну плату із застосуванням коефіцієнту 1,5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" та фактично складав 8700 грн. (5800 х 1,5), що підтверджується розрахунковими листами заробітної плати ОСОБА_1 та не заперечувалось відповідачам.
Постановою Кабінету міністрів України №1109 від 23.10.2023 «Про підготовку до запровадження умов оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» (далі - Постанова №1109) затверджено Каталог типових посад державної служби і критерії віднесення до таких посад та Алгоритм проведення класифікації посад державної служби в умовах воєнного стану.
Пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що у 2024 році оплата праці державних службовців здійснюється на основі класифікації посад, крім державних органів, зазначених у пунктах 20-22 цього розділу.
У 2024 році заробітна плата державного службовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг державного службовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України. Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 відсотків посадового окладу. Грошова допомога, що виплачується державному службовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг державного службовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.
Норми Закону України "Про державну службу" щодо умов та порядку оплати праці державних службовців застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
На виконання вимог Постанови №1109 та Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №112 від 17.01.2024 було введено в дію з 01.01.2024 штатний розпис на 2024 рік Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі штатом у кількості 1468 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 17 687 129 грн (сімнадцять мільйонів шістсот вісімдесят сім тисяч сто двадцять дев'ять гривень) ( а.с.17-25).
Відповідно до нового штатного розпису посадовий оклад ОСОБА_1 , як головного спеціаліста відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства без застосування коефіцієнта 1,5 становив 11 855 грн. (одинадцять тисяч вісімсот п"ятдесят п"ять гривень), що підтверджується розрахунковими листами за період з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Згідно наказу відповідача № 621 від 19.04.2024 « Про дистанційну роботу працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в умовах правового режиму воєнного стану продовжити дистанційну роботу для працівників Головного управління до припинення або скасування воєнного стану. Установлено для працівників, які працюють дистанційно, такий режим роботи: початок робочого часу - 08 год 00 хв; кінець робочого часу по днях: понеділок - четвер - 17 год 00 хв, п'ятниця - 16 год 00 хв; перерва, що надається для відпочинку і харчування - з 12 год 00 хв,тривалістю 48 хвилин.
Визнати таким, що втратив чинність наказ начальника Головного управління від 28.02.2022 № 255 «Про організацію роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в умовах правового режиму воєнного стану».
Згядно додатку 1 Перелік закріплених робочих місць за працівниками відповідача , які евакуювалися з території Донецької області та тимчасово дислокується відповідно до поданих ними заяв на території включених до наказу № 309 ОСОБА_1 головний спеціаліст АДРЕСА_1 .
Проте, згідно додатку до листа відповідача ОСОБА_1 головний спеціаліст з 01.06.2022 найближче місце дислокації підрозділу ПФУ - м. Запоріжжя (а.с. 177).
Постановою Кабінету міністрів України №1409 від 29.12.2023 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2025 році» (далі - Постанова №1409) затверджено схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів державних органів у 2025 році та схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням сімей і рівнів посад, юрисдикції та типів органів сектору безпеки і оборони (крім Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ), обласних та окружних прокуратур, а також Пенсійного фонду України у 2025 році.
На виконання вимог Постанови №1409 наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області було введено в дію з 01.01.2025 штатний розпис на 2025 рік Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі штатом у кількості 1468 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 24 907 013 грн (двадцять чотири мільйони дев?ятсот сім тисяч тринадцять гривень) (а.с.26-35).
Згідно з штатним розписом на 2025 рік посадовий оклад ОСОБА_1 становив 15996 грн. (п"ятнадцять тисяч дев"ятсот дев"яності шість гривень) , який обраховно також без застосування коефіцієнта 1,5, що підтверджується розрахунковими листами за 2025 рік.
Позивач вважає, що фактично, посадовий оклад головного спеціаліста відділу методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства за 2025 рік мав складати 23994,00 грн. (15996,00 грн. х 1,5).
Так у спірній період робоче місця ОСОБА_1 було розташоване за адресою адресу: АДРЕСА_2 , Запорізька міська територіальна громада.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати заробітної плати у спірний період із застосуванням 1,5 коефіцієнту, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаєтьсяКодексом законів про працю України,Законом України "Про оплату праці"та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 94 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП України) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно частини першої статті 1Закону України "Про оплату праці"визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.
25 квітня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», яка набрала чинності з 28.04.2023 (далі - постанова КМУ №391).
Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ №391 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 612 від 16 червня 2023 року установлено, що на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження: на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені Кабінетом Міністрів України у відповідних схемах посадових окладів, визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2024 № 99 внесені зміни по абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови №391 відповідно до яких з 01.01.2024 цей абзац мав наступну редакцію:
- на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження:
- на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені Кабінетом Міністрів України у відповідних схемах посадових окладів, визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2024 №544 були внесені зміни по абзацу 4 підпункту 1 пункту 1 постанови КМУ №391 відповідно до яких з 16.05.2024 цей абзац має наступну редакцію:
на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження:
на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Отже, в постанова КМУ №391 передбачає коефіцієнт (1,5) підвищення посадового окладу для усіх працівників державних органів, крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських, за умови безпосереднього здійснення ними свої повноваження на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Заробітна плата, за визначенням наведеним у статті 94 Кодексу законів України про працю, - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Аналогічне визначення містить і частина перша статті 1 Закону України "Про оплату праці", відповідно до якої заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII встановлено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
За приписами статті 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Підпунктом 2 пункту 1 Постанови №391 визначено, що підвищення розмірів посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 цього пункту, здійснюється з урахуванням фактично відпрацьованого часу протягом місяця; заробітна плата працівникам державних органів нараховується відповідно до абзацу першого цього підпункту з урахуванням підвищених розмірів посадових окладів, передбачених підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови, які визначені та затверджені у штатному розписі відповідного державного органу.
Згідно з підпунктом 3 пункту 1 Постанови №391 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №612 від 16.06.2023), для цілей цієї постанови розташування робочого місця працівника визначається керівником державного органу (керівником державної служби, суб'єктом призначення) шляхом затвердження відповідного переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії; працівникам державних органів, які включені до переліку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, за періоди роботи на територіях, які не включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, нарахування заробітної плати проводиться виходячи з посадових окладів, визначених законодавством.
Пунктом 4 Постанови №391 передбачено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 за № 1668/39004, територія Запорізької міської територіальної громади з 01.02.2023 є територією можливих бойових дій.
Згідно з «Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженим 28.02.2025 наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786, територія Запорізької міської територіальної громади є територією можливих бойових дій.
Виходячи із системного аналізу наведених норм чинного законодавства, суд констатує висновок про те, що Запорізька територіальна громада перебуває у зоні можливих бойових дій з 01.02.2023 по теперішній час. При цьому дата припинення можливості бойових дій щодо м. Запоріжжя цими нормативно-правовим актом не встановлена.
Таким чином, для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які з 01.02.2023 безпосередньо здійснюють свої повноваження на території м. Запоріжжя (для якої не визначена дата припинення можливості бойових дій), посадові оклади, визначені Кабінетом Міністрів України у відповідних схемах посадових окладів, мають визначатися з урахуванням коефіцієнта 1,5.
З огляду на це, а також беручи до уваги положення підпункту 3 пункту 1 Постанови №391 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 612 від 16.06.2023), відповідно до якого працівникам державних органів, які включені до переліку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, за періоди роботи на територіях, які не включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, нарахування заробітної плати проводиться виходячи з посадових окладів, визначених законодавством, суд дійшов висновку про те, що Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області допущено протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 01.01.2024 по 16.04.2025 з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу у відповідності до Постанови №391.
Посилання відповідача на ту обставину, що накази або інші розпорядчі акти Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо закріплення робочого місця ОСОБА_1 в м. Запоріжжі, Запорізької області не видавались, суд визнає помилковими, адже наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №470 від 26.05.2023, затверджено перелік працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях активних та можливих бойових дій (у вигляді виключення, зважаючи на фактичне знаходження працівників на цих територіях за поважних/сімейних та інших обставин), фактів щодо скасування наказу Відповідачем не надано.
Враховуючи викладене вище, з метою відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати та інших виплат, що проводились за період з 01.01.2024 по 16.04.2025 включно (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги, що надається до щорічної відпустки, тощо) обчисленої з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу за період з 01.01.2024 по 15.04.2025 включно на підставі Постанови №391.
Щодо посилання відповідача на пропущений строк позивачем на звернення до суду, суд вважає за необхідне зауважити.
Відповідно до приписів статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно зі ст. 116 Кодексу законів про працю України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Позивачці стало відомо про не нарахування та не виплату її заробітної плати тільки після отримання відповіді на адвокатський запит, а саме 11.04.2025 та вона мала законні сподівання, що при її звільненні буде здійснено перерахунок та Відповідач виплатить їй всю недоотриману заробітну плату за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 15.04.2025. 16.04.2025 Відповідач провів виплату Позивачу, яка складалась з компенсації за невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи з 01.06.2024 по 16.04.2025 тривалістю 26 календарних днів та компенсацію за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж державної служби за період роботи з 02.11.2024 по 01.11.2025 тривалістю 11 календарних днів (вказана інформації підтверджується наказом про припинення державної служби №560-О від 15.04.2025, який надано разом з позовом).
Позивачка звернулась до суду 28.04.2025 (Електронний суд), а тому строк на звернення до суду позивачем дотримано.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Позивачем у позовній заяві заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн. 00 коп.
Частинами 1 та 2 ст. 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду подано: Договір про надання правничої допомоги б/н від 07.03.2025; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; Ордер на надання правничої (правової) допомоги; Додаткову угоду №1 від 17.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги б/н від 07.03.2025; Акт виконаних робіт від 28.04.2025; Товарний чек від 28.04.2025.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність № 5076-VI від 05.07.2012 (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
В Додатковій угоді №1 від 17.04.2025 до Договору про надання правничої допомоги №б/н від 07.03.2025 зазначено: «… Надання консультацій, складення та направлення адвокатських запитів, аналіз документів, складення позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ГУ ПФУ в Донецькій області - 20000 гривень».
Згідно з Актом виконаних робіт від 28.04.2025 адвокатом було надано послуги загальною вартістю 20000,00 грн.: надання консультацій, складення та направлення адвокатських запитів, аналіз документів, складення позовної заяви про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ГУ ПФУ в Донецькій області.
Суд враховує висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.
Також, суд звертає увагу, що зазначені в попередньому розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи, такі послуги як вивчення матеріалів у справі, судової практики, підготовка запитів та отримання відповідей охоплюються і є складовими частинами послуги з підготовки адміністративного позову, а тому витрати на них окремому відшкодуванню не підлягають.
На думку суду, обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 10000,00 грн за складання та подання до суду адміністративного позову. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а.
Тому, перевіривши зміст наведених документів, суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у співмірності до наданих послуг становить 10000,00 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, та наявність підстав для часткового задоволення клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заробітної плати та інших виплат, що проводились за період з 01.01.2024 по 16.04.2025 включно (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги, що надається до щорічної відпустки, тощо) з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №391 від 23.04.2023 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати та інших виплат, що проводились за період з 01.01.2024 по 16.04.2025 включно (матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги, що надається до щорічної відпустки, тощо) обчисленої з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу за період з 01.01.2024 по 15.04.2025 включно, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" №391 від 25.04.2023, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
У задоволенні іншої частини клопотання стягнення витрат на правничу допомогу, відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова