Справа № 752/24072/24
Провадження №: 1-кп/752/1424/25
11.07.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференцзв'язку), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
провівши в приміщенні суду у місті Києві відкрите підготовче судове засідання у кримінальному провадженні провадженні № 22024101110000298 за обвинуваченням:
1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України;
2. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263 КК України;
3.ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України;
4.ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України;
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_3 07.11.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2024 за №22024101110000298, реєстр матеріалів досудового розслідування та список осіб, що підлягають виклику у судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор надав пояснення щодо правильності визначення підсудності кримінального провадження, відповідності обвинувального акта вимогам КПК України та відсутності підстав для закриття провадження, а також просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
Адвокат ОСОБА_8 , який здійснює захист обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , зауважив, що підсудність цього кримінального провадження за Голосіївським районним судом міста Києва випливає з ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 19.12.2024, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про направлення кримінального провадження зГолосіївського районного суду міста Києва до Комінтернівського районного суду міста Харкова.
Також захисник ОСОБА_8 підтримав подане ним через канцелярію суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з мотивів його невідповідності вимогам КПК України в частині правильності і коректності формулювання обвинувачення.
Зокрема захисник зазначив, що:
- у вступній частині обвинувального акта зазначено, що всі четверо обвинувачених обвинувачуються за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114 КК України, тоді як у надалі у тексті обвинувального акта йдеться про ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України;
- в обвинувальному акті не розкрито яким чином відбувалася попередня змова, де та у який час фігуранти домовлялися про спільне вчинення злочину, в чому полягало саме спільне виконання злочинів та ін.;
- в обвинувальному акті не визначено час вчинення всіх кримінальних правопорушень;
- обвинувачем інкримінується перешкоджання, за попередньою змовою групою осіб, законній діяльності Збройних Сил України та іншим військовим формуванням в особливий період, але не розкрито про які військові формування йдеться;
- в обвинувальному акті не визначено та не описано наслідки дій обвинувачених, яку шкоду вони завдали та в чому це виявилося, не встановлено чи взагалі була завдана шкода; не конкретизовано як дії обвинувачених торкнулися Збройних Сил України та в чому полягала небезпека для суспільства;
- в обвинувальному акті неправильно зазначено анкетні дані ОСОБА_6 (зазначено, що народилася в Російській Федерації у 1970-у році, проте у 1970 такого державного утворення як Російська Федерація не існувало).
Адвокат ОСОБА_9 також заявила клопотання про повернення обвинувального акта прокурору з мотивів його невідповідності вимогам КПК України в частині формулювання обвинувачення (сформульовано неконктерно, містить суперечності, суть діяння не розкрита, не визначено точний час та місце, адже не зазначено інформації про власників аккаунтів у соціальних мережах і наявності у них прав на володіння ними, яким чином відбувалася злочинна домовленість між обвинуваченими та у чому вона полягала, не вказано час її виникнення, реалізації, відсутнє формулювання об'єктивної та суб'єктивної сторін кримінального правопорушення) та невідповідності вимогам цього Кодексу реєстру матеріалів досудового розслідування (не місить відомостей про конкретні процесуальні дії та рішення, які ухвалювалися, про осіб, які вчиняли процесуальні (слідчі) дії, не вказано їх посаду, прізвище, ім'я по батькові, відсутні дані про заходи забезпечення кримінального провадження тощо). Зазначила, що в обвинувальному акті не зазначено про кількість додатків, розписок та ін.
Як зауважили захисники, відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повноцінний захист, та, як наслідок порушує право на захист, що є беззаперечною підставою скасування вироку.
Обвинувачені підтримали заявлені в їх інтересах клопотання.
Прокурор заперечив проти повернення обвинувального акта, зауважив, що він повністю відповідає вимогам КПК України та може бути призначений до судового розгляду, тоді як очевидними є наявність описки щодо ст. 114 КК України у вступній частині обвинувального акта, адже обвинувачення сформульоване відповідно до змісту ч. 1 ст. 114-1 КК України та у тексті обвинувального акта йдеться і вказується саме про ст. 114-1 КК України. Описані неточності формулювання обвинувачення будуть усунуті прокурором у подальшому в ході судового розгляду, тоді як щодо частини діянь, то їх точний час не завжди можна визначити в ході досудового розслідування. На думку прокурора, реєстр матеріалів досудового розслідування складено коректно, проте, у будь-якому випадку, його повнота не є підставою для повернення обвинувального акта.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для повернення обвинувального акта прокурору суд зазначає наступне.
Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 13 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України є обвинувальний акт, який відповідає вимогам, встановленим ст. 291 КПК України.
Повноваження суду на постановлення у підготовчому засіданні ухвали про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, передбачені п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, тобто для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті тим відомостям, які він має містити згідно з вимогами КПК України.
З огляду на положення ст. 293 КПК України про те, що єдиний оригінал обвинувального акта у кримінальному провадженні з реєстром матеріалів досудового розслідування скеровується прокурором до суду, перевірці на відповідність вимогам КПК України підлягає обвинувальний акт, що надійшов до суду.
Вимоги як до форми обвинувального акта, так і до його змісту встановлені ст. 291 КПК України, де передбачено, що обвинувальний акт має містити найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження (ч. 2 ст. 291).
Здійснення у ході підготовчого судового засідання перевірки відповідності обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК передбачає формальне з'ясування наявності в такому рішенні прокурора наступних обов'язкових реквізитів:
- виклад фактичних обставин, існування яких буде доводити прокурор у ході розгляду судом пред'явленого обвинувачення;
- наведення правової кваліфікації відносно вказаних обставин (зазначення частини і статті КК, якою передбачено відповідальність за дії/бездіяльність обвинуваченої особи);
- формулювання обвинувачення, тобто конкретизація, у яких діях/бездіяльності за наведених обставин винна особа (аналіз її поведінки через призму норми закону про кримінальну відповідальність, обвинувачення за якою їй пред'являється).
Статтею 91 КПК України унормовано, що доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
У приписах ст. 348 КПК України закріплено, що суд, після встановлення особи обвинуваченого, роз'яснює йому суть обвинувачення.
Заслухавши сторін, вивчивши наявні документи, суд зазначає наступне.
Як з'ясовано з пояснень прокурора та шляхом нескладного аналізу тексту обвинувального акта, в його вступній частині дійсно наявна описка (технічно помилково надруковано "ст. 114", замість правильного "ст. 114-1"), яка не впливає на права та інтереси сторони захисту та є очевидною, а тому доводи захисника ОСОБА_8 у цій частині відхиляються.
Допущена неточність анкетних даних пані ОСОБА_6 ( в частині країни місця народження) не є перешкодою для здійснення кримінального провадження, оскільки є таким, що може бути усунуте та не робить неможливим встановлення особи, якій висунуте обвинувачення.
Надаючи оцінку доводам захисника ОСОБА_8 про некоректність формулювання обвинуваченням в частині цитування висновків судової експертизи щодо дати поширення обвинуваченими матеріалів 08.08.2024 та неможливість проведення експертизи цих матеріалів 24.05.2024, суд ставиться до них критично, оскільки вбачає описку у році так званого оприлюднення матеріалів обвинуваченими, адже дійсно дата складання висновку експертів не може передувати появі даних, які досліджувалися експертами.
Наявні в обвинувальному акті скорочення оцінюються як допустимі, адже є загальноприйнятними та відповідають правилам правопису щодо СБУ, ЗСУ. Щодо скорочення ТЦК та СП, то у тексті обвинувального акта наявне повне написання - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (множина).
Зауваження захисника ОСОБА_8 про відсутність опису шкоди від вчинених кримінальних правопорушень, обвинувачення за якими висунуте в цьому кримінальному провадженні, також оцінюються критично, адже як сам зазначив захисник, склади кримінальних правопорушень є формальними.
Суд погоджується з посиланнями захисниці ОСОБА_9 на неповноту оформлення реєстру матеріалів досудового розслідування, який характеризується незадовільним змістовним наповненням, проте також і розділяє думку прокурора, про те, що ця обставина не перешкоджає подальшому здійсненню кримінального провадження, так як не є прямою підставою повернення обвинувального акта прокурору, виходячи з чинного КПК України. Описані захисницею недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування є дійсно наявними, але вони не мають прямого впливу на права та інтереси обвинувачених, захисників, на пряму не обмежують право на захист.
Щодо решти доводів сторони захисту суд зауважує, що згідно з текстом обвинувального акта, зокрема, за розділом "формулювання обвинувачення" всім обвинуваченим інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, що вичинене за попередньою змовою групою осіб.
Викладення фактичних обставин кримінального правопорушення щодо кожного з обвинувачених за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України дійсно не містить даних про те, яким чином відбувалася попередня змова співучасників, де та у який час фігуранти домовлялися про спільне вчинення злочину, в чому полягало саме спільне виконання злочинів, роль кожного з них та ін. В обвинувальному акті дійсно не визначено час вчинення всіх кримінальних правопорушень, не розкрито послідовності того, яким чином реалізовувалася злочинна домовленість між обвинуваченими та у чому вона полягала, не вказано час її виникнення умислу, відсутнє формулювання об'єктивної та суб'єктивної сторін кримінального правопорушення, не наведено даних про власників аккаунтів у соціальних мережах і наявності у них прав на володіння ними.
У поданому до суду обвинувальному акті зазначено про те, що безпосередньо кримінально-протиправна діяльність обвинувачених перешкоджала діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, зокрема територіальних центрів комплексування та соціальних підтримки, поліції, Служби Безпеки України, адже у виготовлених і поширених обвинуваченими матеріалах містяться заклики до вчинення супротиву, в тому числі і силового військовим і правоохоронним органам. Проте в обвинувальному акті не розкрито суті такого перешкоджання і супротиву, не описано яким є вияв цього супротиву, не розкрито у чому полягала небезпека для суспільства. Також в обвинувальному акті відсутнє будь-яке пояснення приналежності територіальних центрів комплексування та соціальних підтримки до правоохоронних органів та або військових формувань, відсутнє посилання на відповідні норми законодавства, які це визначають, відсутнє пояснення логічної пов'язаності територіальних центрів комплексування та соціальних підтримки до Збройних Сил України, певного підрозділу або ж діяльності в цілому.
Вміщене в обвинувальному акті змістовне наповнення щодо кваліфікації інкримінованого правопорушення за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України може унеможливити на стадії судового розгляду роз'яснення судом обвинуваченим суті обвинувачення.
Описаний недолік не видається таким, що може бути усунутий у ході судового розгляду, у тому числі внаслідок реалізації повноважень прокурора за ч. 2 ст. 337 КПК України, суду за ч. 1 ст. 337 КПК України.
Таким чином, обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, містить неповний виклад фактичних обставин, неповне формулювання обвинувачення, в ньому відсутня чітка вказівка на елементи складу кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують.
Неконкретність та незрозумілість обвинувачення є порушенням п. "а" ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та права на захист, та відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Саме з обізнаністю із суттю обвинувачення в особи виникають й інші права: давати пояснення, показання (п. 5 ч. 3 ст. 42 КПК України), надавати докази (п. 2 ч. 4 ст. 42 КПК України) тощо.
У силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди в Україні застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункти "а", "в" ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплюють, що кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно та детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Як зазначаєшся у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Матоціа проти Італії" (§ 59), "Пенєв проти Болгаріі" (§§ 33 і 42) ст. 6 Конвенції визнає за обвинуваченим право бути негайно і детально поінформованим не лише про "причину" обвинувачення, тобто про висунені проти нього матеріальні факти, на яких ґрунтується обвинувачення, а й про "характер" обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів. Обов'язок повідомити обвинуваченого про зміст пред'явленого обвинувачення повністю покладається на сторону обвинувачення, і він не може бути дотриманий у пасивний спосіб, шляхом створення інформації без повідомлення про неї стороні захисту (рішення у справі "Матоціа проти Італії", § 65).
У рішенні Європейського суду з прав людини "Абрамян проти Росії" вказано, що положення п. "а" ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.
Відповідно до положень п. 5 ч 2 ст. 291 КПК України та правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.11.2016 у справі № 5-328-кс 16 обвинувальний акт має містити обов'язкові три складові: фактичні обставини кримінального правопорушення; правову кваліфікацію (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); формулювання обвинувачення.
Зважаючи на викладене вище, суд погоджується зі стороною захисту про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та наявність достатніх підстав для його повернення прокурору для усунення виявлених недоліків.
У той же час постановлення ухвали за наслідками розгляду заявлених захисниками клопотань суд здійснює не вдаючисьдо оцінки змісту обвинувального акта на предмет його відповідності обставинам кримінальних правопорушень та висунутим обвинуваченням, а тому оцінка і перевірка слів обвинуваченого ОСОБА_4 у тій частині, яка стосується фактичних обставин кримінальних проваджень, помсти і розправи за розслідування, оприлюднене журналістом ОСОБА_11 , судом не здійснюється.
Таким чином, суд керується тим, що наявний наразі обвинувальний акт не містить повноцінного викладу всіх фактичних обставин кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, які прокурор вважає встановленими та не містить повноцінного і чіткого формулювання обвинувачення .
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Здійснення судового розгляду цього кримінального провадження за наявним обвинувальним актом не сприятиме як дотриманню завдань кримінального провадження, так і не забезпечуватиме дотриманню права на захист, всебічному з'ясуванню обставин справи і перевірки їх доказами.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 7, 21, 294, 314, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про повернення обвинувального акта задовольнити.
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 22024101110000298, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України; ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 263 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, повернути прокурору Київської міської прокуратури.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1