"10" грудня 2010 р. Справа № 24/144-10-4718
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНИК";
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;
про визнання недійсним договору оренди та виселення
Суддя О.Ю. Оборотова
За участю представників:
Від позивача: Саєнко Р.К. на підставі довіреності № б/н від 19.11.2010 р.
Від відповідача: ОСОБА_2 на підставі паспорту НОМЕР_2 виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області 17.12.1997 р.;
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНИК" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди та виселення.
У судовому засіданні 08.12.2010р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надано заяву про визнання позову у повному обсязі.
Розглянув матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, - суд встановив:
В користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожник” знаходяться нежитлові приміщення загальною площею 725,3м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Заньковецької 7/9. Зазначені приміщення знаходяться в користуванні ТОВ “Дорожник” на підставі договору від 03.01.1989р., який укладено між ТОВ “Дорожник” та Одеською залізницею.
08 жовтня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дорожник” (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендатор) був укладений договір оренди частини нежитлових приміщень, які знаходяться в користуванні ТОВ “Дорожник” на підставі вищевказаного договору, відповідно до умов договору Орендодавець передає, а Орендатор приймає у користування приміщення загальною площею 520м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до п. 4.2. договору оренди від 08.10.2010р. сума орендної плати складає 1500грн. щомісяця.
Як зазначено представником позивача у позовній заяві, ТОВ “Дорожник” вважає, що даний договір не відповідає чинному законодавству та має бути визнаний недійсним з наступних підстав.
Пунктом 5.1. договору оренди від 08.10.2010р. визначено, що дія договору оренди починається з його підписання обома сторонами.
Пунктом 12.2. статуту ТОВ “Дорожник” встановлено, що директор підприємства уповноважений вести справи підприємства та укладати угоди від імені Підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, наявний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців України, згідно якого, на даний час директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожник” є Рувинов Роман Данилович.
Таким чином, на час укладення договору оренди від 08.10.2010р. Рувинов Роман Данилович був особою, яка відповідно до законодавства має право підписувати угоди від Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожник”.
Відповідно до п. 4. ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у встановленій законом.
Статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу повинен бути складений у письмовій формі.
На виконання вимог ст. 208 Цивільного кодексу України договір оренди між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дорожник” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було складено у письмовій формі.
Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Виходячи з цього, законодавством України встановлені певні вимоги щодо оформлення правочинів юридичної особи, а саме правочин має бути укладений в письмовій формі, підписаний уповноваженою особою підприємства та скріплений печатками.
Але договір оренди від 08.10.2010р. вказаним вимогам не відповідає, на ньому відсутній підпис уповноваженої особі Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожник”, а саме його директора Рувинова Романа Даниловича.
Відсутність підпису уповноваженої особи ТОВ “Дорожник”, є порушенням встановленої законодавством форми щодо письмового оформлення правочинів, а саме ст. 207 Цивільного кодексу України
Крім цього, відповідно до п. 3.2. договору приймання-передача орендованого приміщення оформлюється Актом прийому-передачі.
Відповідно до договору оренди передача приміщення в оренду повинна була бути здійснена на протязі 3 днів з моменту підписання договору, тобто до 13 жовтня 2010 року. Акт передачі приміщення складено не було.
Таким чином, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не має правових підстав для користування вказаним приміщенням з метою здійснення своєї господарської діяльності.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено обставини та подано будь які докази які б спростували позовні вимоги позивача.
Суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНИК" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди та виселення - задовольнити.
2. Визнати договір оренди від 08 жовтня 2010р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дорожник” (код ЄДРПОУ 20927644, 65026, м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) -недійсним.
3. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з нежитлового приміщення загальною площею 520 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дорожник” (код ЄДРПОУ 20927644, 65026, м. Одеса, вул. Заньковецької, 7/9), р/р 2600030101603 в ООУ ВАТ “Держ Ощад Банк”, МФО 328845 на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) -витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236грн. та держмито у сумі 85грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Оборотова О.Ю.