Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
10.07.2025м. ХарківСправа № 922/3282/23 (922/2338/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
розглянувши заяву про видачу судового наказу Акціонерного товариства "Харківобленерго"
заявник Акціонерне товариство "Харківобленерго"
боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІТАНС"
До господарського суду 07.07.2025 року надійшла заява Акціонерного товариства "Харківобленерго" про видачу судового наказу, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс" заборгованість в розмірі 9079,13 грн, з яких: 7986,07 грн - за надані послуги з розподілу електричної енергії, 809,92 грн - за надані послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії, 123,42 грн - 3% річних на послуги з розподілу електричної енергії, 159,72 грн - інфляційні витрати на послуги з розподілу електричної енергії, а також стягнути на користь заявника сплачений судовий збір у розмірі 302,80 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 заяву передано для розгляду судді Міньковському С.В. в провадженні якого знаходиться справа №922/3282/23 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Політанс".
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суд зазначає, що, ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.09.2023 відкрито провадження у справі №922/3282/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс" код ЄДРПОУ 39806161; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Онищенка Костянтина Сергійовича (свідоцтво №357 від 27.02.2013 року).
Судом встановлено, що 10.10.2023 АТ "Харківобленерго" звернувся до суду з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 10691,13 грн та 5368,00 грн судового збору за подання заяви із грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2023 визнано конкурсні вимоги АТ "Харківобленерго" до боржника у загальному розмірі 10691,13 грн (в тому числі вимоги за період лютий 2023) та судовий збір за подачу заяви з грошовими вимогами у розмірі 5368,00 грн.
Тобто, судом встановлено, що вимоги АТ "Харківобленерго" за тими самими підставами та за той же період (лютий 2023 року) вже розглядались Господарським судом Харківської області у справі №922/3282/23 і були визнані судом в межах справи про банкрутство. Отже є рішення суду між тими сторонами про той же предмет.
Крім того, згідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суд звертає увагу заявника на те, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, судом вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, дія якого поширюється, зокрема і на нарахування інфляційних та відсотків річних.
Таким чином, вимоги АТ "Харківобленерго" в частині нарахування 3% річних та інфляційних можуть свідчити про наявність спору про право і повинні розглядатись в в межах справи про банкрутство, як додаткові конкурсні грошові вимоги кредитора до боржника або як поточні вимоги кредитора, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство до дати постанови про визнання боржника банкрутом. Вказане вище, унеможливлює розгляд таких вимог кредитора до банкрута в порядку наказного провадження.
Крім того, суд зазначає, що боржник був визнаний банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура ( Постанова суду від 16.04.2024).
Згідно до ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства визначено наслідки визнання боржника банкрутом
Так, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:
господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо;
строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав;
у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Кодексом;
Відповідно до ст.60 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.
Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.
Тобто вимоги конкурсних та поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу, в зв'язку з чим механізм наказного провадження, передбачене у ГПК України, застосувати до банкрута неможливо.
Крім того , відповідно до частини другої ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Положеннями частин першої, другої 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин.
Суд зазначає, що видача судового наказу проводиться без судового засідання і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень. З системного тлумачення цих норм можна дійти висновку, що для наказного провадження характерна документарність: суд досліджує виключно письмові докази, які підтверджують вимоги заявника. Звідси випливає ще одна особливість доказування у наказному провадженні: тут абсолютно виключаються такі засоби доказування, як пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, речові докази, висновок експерта; єдиним допустимим засобом доказування для наказного провадження є письмові докази. Оскільки наказне провадження є документарним, ця специфічна форма захисту вимагає особливостей документальних доказів, зокрема, докази мають бути безспірними: вони повинні свідчити про безспірність стягнення і відсутність потреби у їх дослідженні.Тобто ознака документарності наказного провадження підтверджує те, що йдеться про очевидність та переконливість доказів з боку стягувача.
Згідно пунктів 1, 3 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина друга статті 152 ГПК України).
Згідно ч. 3 ст. 152 ГПК України, визначено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Враховуючи, вищенаведене суд дійшов висновку, що вимоги АТ "Харківобленерго" до банкрута не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, враховуючи приписи ст.ст.1,2,59,60,64 Кодексу України з процедур банкруства, ст. 150-152 ГПК України та, відмовляє АТ "Харківобленерго" у видачі судового наказу про стягнення з банкрута ТОВ "Політанс" грошової заборгованості в сумі 9079,13 грн.
Керуючись ст.ст. 147, 148, 150-152, 153, 234-234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити АТ "Харківобленерго" у видачі судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Політанс" грошової заборгованості в сумі 9079,13 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.
Ухвала підписана 10.07.2025 року.
СуддяМіньковський С.В.