8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" липня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1083/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Полякова Є.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Овчинникова Валерія Вікторовича ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт" (61058, м. Харків, вул. Леся Курбаса, буд. 12)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Шпіньової О.М. (ордер серія АХ № 1238757 від 26.03.2025),
відповідача - Скребець О.М. (ордер серія АХ № 1254686 від 21.04.2025),
Фізична особа-підприємець Овчинников Валерій Вікторович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт", в якій просить суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "БЕНЕФІТ" на користь фізичної особи-підприємця ОВЧИННИКОВА ВАЛЕРІЯ ВІКТОРОВИЧА заборгованість у розмірі 722467 (сімсот двадцять дві тисячі чотириста шістдесят сім) гривні 25 коп., з яких сума боргу складає 518000.00 грн., розмір 3% річних складає 14,884.56 грн., інфляційні втрати складають 57 135.37 грн. та пеня складає 132 447.32 за договором купівлі-продажу обладнання №21/06 від 21.06.2024 року та договором купівлі-продажу обладнання №12/08 від 12.08.2024 року та судові витрати.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу обладнання №21/06 від 21.06.2024 та Договору купівлі-продажу обладнання №12/08 від 12.08.2024 в частині здійснення повної та своєчасної оплати обладнання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Овчинникова Валерія Вікторовича (вх.№ 1083/25) залишено без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Овчинникову Валерію Вікторовичу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Фізичній особі-підприємцю Овчинникову Валерію Вікторовичу спосіб усунення недоліків позовної заяви.
01.04.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.04.2025, вх.№ 8187/25), в якій представник позивача надав уточнену позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1083/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 23 квітня 2025 року об 11:00.
22.04.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху (Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.04.2025, вх.№ 9879/25), в якому представник відповідача просить суд вирішити вказане клопотання відповідача та залишити позовну заяву ФОП Овчинников В.В. до ТОВ «ВП «Бенефіт» у справі №922/1083/25 без руху. Обґрунтовуючи клопотання, представник відповідача вказує, що позовна заява від 27.03.2025, заява про усунення недоліків від 01.04.2025 підписані адвокатом Шпіньовою О.М. в інтересах позивача ФОП Овчинникова В.В., не містять відомостей щодо наявності та/або відсутності відомостей про наявність та/або відсутність електронного кабінету. На переконання представника відповідача, при складані та підписані позовної заяви позивачем були порушені вимоги ч.6 ст.6, п.2 ч.3 ст.162 ГПК України, що є підставою для прийняття судом рішення про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч.1 ст.174 ГПК України.
Також 22.04.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.04.2025, вх.№ 9881/25).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт" про залишення позовної заяви без руху (Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.04.2025, вх.№ 9879/25). Підготовче засідання відкладено на 27 травня 2025 року о 11:00.
29.04.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.04.2025, вх.№ 10576/25), в якому відповідач просить суд:
1. Поновити процесуальний строк на подачу відзиву на позовну заяву, з урахуванням того що представнику відповідача - адвокату Скребець О.М. було надано доступ до матеріалів справи через систему Електронний суд 21.04.2025р. Відзив подається в межах строків встановлених судом - 15 днів.
2. Відмовити у задоволені позовних за позовом ФОП Овчинников В.В. до ТОВ «ВП «Бенефіт» про стягнення боргу.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач звернувся на адресу суду з вимогою виконання та/або неналежного виконання господарських зобов'язань за Договорам №21/06 від 21.06.2024р. та №12/08 від 12.08.2024р., які є самостійними господарськими Договорами, не є пов'язаними між собою та не є такими, що один з них є похідним для іншого, а так само вимоги по Договорам не пов'язані доказами.
Також відповідач наголошує на тому, що на обладнання, передане позивачем за вказаними Договорами, розповсюджується дія Технічного Регламенту №157. Таким чином, обладнання, виробником (розповсюджувачем) якого є ФОП Овчинников В.В., підлягає обов'язковому Технічному регламенту, з отриманням декларації відповідності Товару, з відповідним маркуванням Товару та наданням на адресу технічної документації (проектні, інструкції з монтажу та використання, актів випробування, схем підключення, паспортів та/або сертифікатів на електрообладнання, інших). Вказані документи на адресу покупця передані не були, у зв'язку з чим покупець обмежений у використані отриманого обладнання та його гарантійного обслуговування відповідно до умов Договорів. Крім того на адресу покупця не надано Правил та/або інструкції щодо користуванням вказаним обладнанням.
Крім того, за п.5.5 Договору №21/06 та №12/08 Продавець надає Покупець гарантію на обладнання. Гарантійний строк становить 1 рік. Гарантія передбачає ремонт та заміну пошкоджених на нові. З моменту передачі Товару воно неодноразово виходило зі строю. ФОП Овчинников В.В. не здійснює гарантійного обслуговування обладнання, яке не тільки не відповідає нормам Закону, а й є таким, що не відповідає за якістю умовам Договорів. Усі несправності відповідач усуває за власний рахунок. На адресу позивача направлено претензію щодо якості товару. Керівництвом ТОВ «ВП Бенефіт» прийняте рішення щодо повернення товару, отриманого за Договорами №21/06 та №12/08.
06.05.2025 від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.05.2025, вх.№ 11034/25), де позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, з огляду на наступне.
Щодо подання заяви з порушенням вимог ч. 1 ст. 173 ГПК України позивач зазначає, що Договір купівлі-продажу обладнання №21/06 від 21.06.2024 року укладений між тими ж сторонами. Тобто, заявлені позовні вимоги позивача є однорідними, так як виникли з аналогічних підстав, а саме несплати за договором купівлі-продажу поставленого обладнання, а також мають однаковий спосіб захисту, а саме стягнення заборгованості за даними договорами.
Щодо ненадання на адресу відповідача технічних документів щодо відповідності продукції, то, як вбачається із змісту договорів про купівлю-продаж обладнання, надання технічної документації не передбачено. Застосування технічного регламенту №157 не поширюється на обладнання, яке було поставлено позивачем відповідачу за даними договорами. Обладнання є промисловим і не відноситься до жодної категорії електричного обладнання. Отже, обладнання, яке було поставлене позивачем, не підлягає обов'язковому декларуванню та сертифікації.
Щодо якості товару позивач зауважує, що Договорами №12/08 від 12.08.2024 року та №21/06 від 21.06.2024 року не передбачені спеціальні умови прийняття товару за якістю та порядок пред'явлення рекламацій щодо якості товару. При виявленні недоліків поставленого товару відповідач повинен був викликати позивача для складання акту виявлення недоліків. У актах відповідача про виявлення несправності обладнання відсутня інформація про те, що позивач викликався для складання цього акту та був присутній при виявленні несправності обладнання. Позивач не отримував виклику для складання акту ні на свій номер телефону, ні поштою. Тобто відповідачем було порушено процедуру приймання виробничо-технічної продукції за якістю. Також акти №9-11 стосуються саме бункеру завантаження і не відносить до обладнання, яке було поставлено позивачем за договорами купівлі-продажу обладнання.
08.05.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів (Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.05.2025, вх.№ 11288/25), де відповідач просить залучити до справи лист за №16/4/25 від ФОП Овчинникова В.В. на адресу ТОВ «ВП Бенефіт».
Від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява (Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.05.2025, вх.№ 12655/25), в якій представник відповідача просить провести підготовче судове засідання у справі №922/1083/25, призначене об 11-00 годині 27.05.2025р., без участі представника відповідача. Залучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками та клопотання про залучення документів від 08.05.2025р. Проти призначення справи до судового розгляду не заперечує.
27.05.2025 від представника позивача надійшла заява (Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.05.2025, вх.№ 12725/25), де представник позивача просить провести підготовче судове засідання 27.05.2025 без участі представника позивача та позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.05.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт" про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву постановлено задовольнити. Поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт" процесуальний строк на подачу відзиву на позовну заяву, прийнято відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.04.2025, вх.№ 10576/25) до розгляду та долучено до матеріалів справи. Прийнято відповідь на відзив (Документ сформований в системі «Електронний суд» 05.05.2025, вх.№ 11034/25) до розгляду та долучено до матеріалів справи. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт" про долучення доказів (Документ сформований в системі «Електронний суд» 08.05.2025, вх.№ 11288/25) - задоволено. Долучено до матеріалів справи лист за №16/4/25 від ФОП Овчинникова В.В. на адресу ТОВ «ВП Бенефіт». Продовжено строк підготовчого провадження у справі №922/1083/25 на 30 днів. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 17 червня 2025 року об 11:30.
У судовому засіданні 17.06.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву у судовому засіданні до 09.07.2025 до 12:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 17.06.2025.
09.07.2025 від представника Фізичної особи-підприємця Овчинникова Валерія Вікторовича через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 16090/25), де представник позивача просить долучити до матеріалів справи докази понесення судових витрат позивачем.
У судовому засіданні 09.07.2025 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.
Присутній у судовому засіданні 09.07.2025 представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У судовому засіданні 09.07.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2024 між Фізичною особою-підприємцем Овчинниковим Валерієм Вікторовичем (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Бенефіт" (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу обладнання №21/06 (далі - Договір №21/06).
Розділом 1 Договору №21/06 передбачено, що предметом цього Договору є купівля-продаж обладнання, відповідно до специфікації - додаток № 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною. Обладнання, що є предметом цього Договору, не перебуває в заставі та під арештом і не є предметом позовів третіх осіб. Зазначене обладнання Продавець зобов'язується передати Покупцю в погодженій відповідно до специфікації комплектності, а Покупець зобов'язується прийняти зазначене обладнання й оплати його в порядку і терміни, встановлені Сторонами в цьому Договорі. Обладнання по якості і комплектності повинно відповідати діючим державним стандартам України і технічним умовам.
Пунктом 2.1 Договору №21/06 Сторони встановили, що право власності на обладнання, що є предметом цього Договору, переходить до Покупця з моменту фактичної передачі обладнання Покупцю.
Відповідно до п. 3.1-3.3 Договору №21/06 передача обладнання, що є предметом цього Договору, здійснюється в термін, але не пізніше 60 діб з моменту надходження попередньої оплати на рахунок Продавця. Приймання-передача обладнання здійснюється за місцезнаходженням Покупця. Приймання-передача обладнання оформляється відповідним актом при одержанні обладнання Покупцем.
Пунктом 3.7 Договору №21/06 встановлено, що після запуску виробничого обладнання та підписання акту виконаних пуско налагоджувальних робіт Продавець стає Виконавцем, а Покупець стає Замовником при подальшому плановому технічному обслуговуванні та при проведенні ремонтних непланових робіт даного виробничого обладнання. Умови сервісного обслуговування можуть бути описані у новій угоді по сервісному і гарантійному обслуговуванню.
Загальна вартість обладнання, що підлягає передачі Покупцю відповідно до умов цього Договору, складає 1 999 000 (один мільйон дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ. Оплата за обладнання здійснюється наступним чином:
- попередня оплата складає 50% від загальної вартості обладнання та перераховується на поточний рахунок Продавця протягом 10-х календарних днів з моменту укладення цього Договору;
- 50% від загальної вартості обладнання перераховується на поточний рахунок Продавця після поставки обладнання на фактичну адресу місцезнаходження Покупця (п. 4.1 Договору №21/06).
Згідно з п. 5.1 Договору №21/06 у випадку невиконання чи неналежного виконання прийнятих по договору зобов'язань Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 5.3 Договору №21/06 за несвоєчасну оплату отриманого відповідно до умов цього Договору обладнання, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
За п. 5.5 Договору №21/06 Продавець надає Покупцю гарантію на обладнання. Гарантійний період становить 1 рік з моменту запуску та налагодження обладнання. Гарантія розповсюджується на обладнання та його складові частини і передбачає відсутність пошкоджень або технічних несправностей. Гарантія передбачає ремонт та заміну пошкоджених або непрацюючих складових частин обладнання на нові, гарантія втрачає силу у випадку, якщо пошкодження або несправність виникло внаслідок порушення Покупцем правил користування обладнанням.
Згідно з п. 8.1 Договору №21/06 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання своїх обов'язків Сторонами.
Пунктом 9.1 Договору №21/06 сторони визначили, що всі повідомлення у зв'язку з виконанням цього Договору повинні бути оформлені в письмовому вигляді і будуть вважатися такими, що відправлені належним чином, якщо вони виправлені цінним листом з описом, або доставлені кур'єром під розписку на зазначені адреси Сторін.
08.07.2024 відповідач відповідно до умов Договору №21/06 здійснив передоплату в розмірі 100 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №122 від 11.07.2024 року та акту приймання-передачі товару №1 від 11.07.2024 року позивач поставив відповідачу обладнання на суму 1 999 000,00 грн, а Відповідач прийняв дане обладнання.
В подальшому відповідач здійснив наступні оплати з призначенням платежу: "Оплата за лінію гранулювання з переробки компосту згідно договору №21/06 від 21.06.2024р. Без ПДВ.Документ системи Клієнт-Банк" на рахунок позивача:
- за платіжною інструкцією №9 від 26.07.2024 на суму 400 000,00 грн;
- за платіжною інструкцією №17 від 06.08.2024 на суму 500 000,00 грн;
- за платіжною інструкцією №29 від 29.08.2024 на суму 500 000,00 грн;
- за платіжною інструкцією №58 від 02.10.2024 на суму 250 000,00 грн;
- за платіжною інструкцією №72 від 21.10.2024 на суму 50 000,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідач порушив зобов'язання за Договором №21/06 від 21.06.2024, сплатив кошти за отриманий товар не в повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 199 000,00 грн.
Крім того, 12.08.2024 між Фізичною особою-підприємцем Овчинниковим Валерієм Вікторовичем (далі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Бенефіт" (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу обладнання №12/08 (далі - Договір №12/08).
Розділом 1 Договору №12/08 передбачено, що предметом цього Договору є купівля-продаж обладнання, відповідно до специфікації - додаток № 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною. Обладнання, що є предметом цього Договору, не перебуває в заставі та під арештом і не є предметом позовів третіх осіб. Зазначене обладнання Продавець зобов'язується передати Покупцю в погодженій відповідно до специфікації комплектності, а Покупець зобов'язується прийняти зазначене обладнання й оплати його в порядку і терміни, встановлені Сторонами в цьому Договорі. Обладнання по якості і комплектності повинно відповідати діючим державним стандартам України і технічним умовам.
Пунктом 2.1 Договору №12/08 Сторони встановили, що право власності на обладнання, що є предметом цього Договору, переходить до Покупця з моменту фактичної передачі обладнання Покупцю.
Відповідно до п. 3.1-3.3 Договору №12/08 передача обладнання, що є предметом цього Договору, здійснюється в термін, але не пізніше 60 діб з моменту надходження попередньої оплати на рахунок Продавця. Приймання-передача обладнання здійснюється за місцезнаходженням Покупця. Приймання-передача обладнання оформляється відповідним актом при одержанні обладнання Покупцем.
Пунктом 3.7 Договору №12/08 встановлено, що після запуску виробничого обладнання та підписання акту виконаних пуско налагоджувальних робіт Продавець стає Виконавцем, а Покупець стає Замовником при подальшому плановому технічному обслуговуванні та при проведенні ремонтних непланових робіт даного виробничого обладнання. Умови сервісного обслуговування можуть бути описані у новій угоді по сервісному і гарантійному обслуговуванню.
Загальна вартість обладнання, що підлягає передачі Покупцю відповідно до умов цього Договору, складає 319 000 (триста дев'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ. Оплата за обладнання здійснюється наступним чином:
- попередня оплата складає 50% від загальної вартості обладнання та перераховується на поточний рахунок Продавця протягом 10-х календарних днів з моменту укладення цього Договору;
- 50% від загальної вартості обладнання перераховується на поточний рахунок Продавця після поставки обладнання на фактичну адресу місцезнаходження Покупця (п. 4.1 Договору №12/08).
Згідно з п. 5.1 Договору №12/08 у випадку невиконання чи неналежного виконання прийнятих по договору зобов'язань Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 5.3 Договору №12/08 за несвоєчасну оплату отриманого відповідно до умов цього Договору обладнання, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
За п. 5.5 Договору №12/08 Продавець надає Покупцю гарантію на обладнання. Гарантійний період становить 1 рік з моменту запуску та налагодження обладнання. Гарантія розповсюджується на обладнання та його складові частини і передбачає відсутність пошкоджень або технічних несправностей. Гарантія передбачає ремонт та заміну пошкоджених або непрацюючих складових частин обладнання на нові, гарантія втрачає силу у випадку, якщо пошкодження або несправність виникло внаслідок порушення Покупцем правил користування обладнанням.
Згідно з п. 8.1 Договору №12/08 цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання своїх обов'язків Сторонами.
Пунктом 9.1 Договору №12/08 сторони визначили, що всі повідомлення у зв'язку з виконанням цього Договору повинні бути оформлені в письмовому вигляді і будуть вважатися такими, що відправлені належним чином, якщо вони виправлені цінним листом з описом, або доставлені кур'єром під розписку на зазначені адреси Сторін.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №132 від 03.09.2024 року та акту приймання-передачі товару №1 від 03.09.2024 року позивач поставив відповідачу обладнання на суму 319 000,00 грн, а Відповідач прийняв дане обладнання.
Як стверджує позивач, відповідач порушив зобов'язання за Договором №12/08 від 12.08.2024, на поточний рахунок позивача оплата за отриманий товар не надходила, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 319 000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором №21/06 від 21.06.2024 та Договором №12/08 від 12.08.2024 позивачем на суму заборгованості за поставлений товар нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі14 884.56 грн, інфляційні втрати у розмірі 57 135,37 грн пеню у розмірі 132 447,32 грн.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
В свою чергу, відповідач наголошує на тому, що позивачем Договір №21/06 та Договір №12/08 є самостійними господарськими договорами, не пов'язаними між собою, так само вимоги по Договорам не пов'язані доказами, що суперечить положенням ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, позивачем не надано відповідачу технічних документів щодо відповідності продукції.
Відповідач стверджує, що поставлений позивачем товар не відповідає за якістю умовам Договорів, а позивач не здійснює гарантійного обслуговування обладнання. На підтвердження вказаного відповідач надає:
- акт №16 про виявлення несправності обладнання від 11.10.2024, в якому вказано, що продавець пообіцяв надати заміну;
- акт №17 про самостійне виконання ремонтних робіт від 15.10.2024, в якому вказано, що: "ремонтні роботи були виконані самостійно, із залученням організації продавця";
- акт №13 про виявлення несправності обладнання від 02.12.2024, в якому вказано, що продавець відмовився з'явитися та усунути аварію;
- акт №14 про самостійне виконання ремонтних робіт від 13.12.2024, де вказано, що ремонтні роботи були виконані частково із залученням сторонніх організацій;
- акт №07 про виявлення несправності обладнання від 20.01.2025, в якому вказано, що продавець відмовився виконувати ремонт;
- акт №08 про виконання ремонтних робіт від 30.01.2025;
- акт №09 про виявлення несправності обладнання від 11.01.2025, в якому вказано, що продавець відмовився виконувати ремонт;
- акт №010 про виявлення несправності обладнання від 10.04.2025, в якому вказано, що продавець відмовився виконувати ремонт;
- акт №11 про самостійне виконання ремонтних робіт від 15.04.2025.
Вищевказані акти підписані представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт" та скріплені печаткою Товариства.
Крім того, відповідачем 26.04.2025 направлено на адресу позивача претензію від 25.04.2025 з вимогами усунути дефекти товару, надати відсутні документи або повернути кошти.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що між Фізичною особою-підприємцем Овчинниковим Валерієм Вікторовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП "Бенефіт" 21.06.2024 укладено Договір купівлі-продажу обладнання №21/06, 12.08.2024 укладено Договір купівлі-продажу обладнання №12/08, відповідно до умов яких позивач зобов'язався передати відповідачу обладнання в погодженій відповідно до специфікації комплектності, а відповідач - прийняти зазначене обладнання й оплати його в порядку і терміни, встановлені Сторонами.
Товарно-транспортною накладною №122 від 11.07.2024 року та актом приймання-передачі товару №1 від 11.07.2024 року підтверджується факт поставки товару за Договором №21/06 на суму 1 999 000,00 грн.
Товарно-транспортною накладною №132 від 03.09.2024 року та актом приймання-передачі товару №1 від 03.09.2024 року підтверджується факт поставки товару за Договором №12/08 на суму 319 000,00 грн.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем здійснено оплату поставленого за Договором №21/06 товару на суму 1 800 000,00 грн. Разом з тим, матеріали справи не містять докази сплати відповідачем 199 000,00 грн за поставку товару за Договором №21/06 від 21.06.2024 та 319 000,00 грн за Договором №12/08 від 12.08.2024.
Щодо посилань відповідача на відсутність технічної документації та неналежну якість товару суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
За умовами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1.4 Договору №21/06 та Договору №12/08 обладнання по якості і комплектності повинно відповідати діючим державним стандартам України і технічним умовам.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Пунктом 2.1 Договору №21/06 та Договору №12/08 Сторони встановили, що право власності на обладнання, що є предметом цього Договору, переходить до Покупця з моменту фактичної передачі обладнання Покупцю.
Відповідно до п. 3.3 Договору №21/06 та Договору №12/08 приймання-передача обладнання оформляється відповідним актом при одержанні обладнання Покупцем.
Пунктом 3.7 Договору №21/06 та Договору №12/08 встановлено, що після запуску виробничого обладнання та підписання акту виконаних пуско налагоджувальних робіт Продавець стає Виконавцем, а Покупець стає Замовником при подальшому плановому технічному обслуговуванні та при проведенні ремонтних непланових робіт даного виробничого обладнання. Умови сервісного обслуговування можуть бути описані у новій угоді по сервісному і гарантійному обслуговуванню.
За п. 5.5 Договору №12/08 та Договору №12/08 Продавець надає Покупцю гарантію на обладнання. Гарантійний період становить 1 рік з моменту запуску та налагодження обладнання. Гарантія розповсюджується на обладнання та його складові частини і передбачає відсутність пошкоджень або технічних несправностей. Гарантія передбачає ремонт та заміну пошкоджених або непрацюючих складових частин обладнання на нові, гарантія втрачає силу у випадку, якщо пошкодження або несправність виникло внаслідок порушення Покупцем правил користування обладнанням.
З матеріалів справи вбачається, що Покупець прийняв товар без жодних застережень, документ (акт) про недоліки не склав, з претензіями до Постачальника з цього приводу тривалий час не звертався.
Статтею 666 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Тобто, ч. 2 ст. 666 ЦК України чітко передбачено право покупця відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк.
За умови існування передбачених законом достатніх правових підстав відмова покупця від прийняття та оплати товару може проявлятися у юридично значимих діях покупця, спрямованих на фактичне повернення поставленого товару, і такі дії мають вчинятися покупцем у межах строку, визначеного договором для приймання товару, без попереднього чи одночасного письмового повідомлення покупцем продавця про таку відмову, що виключає настання обов'язку покупця оплатити товар, який знаходиться у фактичному розпорядженні продавця. Даний правовий висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №920/618/18.
Водночас покупець звернувся до продавця з претензією про надання відсутніх документів лише в квітні 2025 року, після відкриття провадження у справі.
Судом приймається до уваги, що акт приймання-передачі товару №1 від 11.07.2024 та акт приймання-передачі товару №1 від 03.09.2024 підписані покупцем без зауважень та застережень, акт про відсутність документів чи неналежну якість товару сторонами не складався, додаткового строку для їх надання покупцем не встановлювалося, з огляду на те, що покупець не відмовився від товару та прийняв його без жодних зауважень та заперечень.
При цьому матеріали справи не містять доказів повернення товару позивачу.
Окремо судом зауважується, що пунктом 9.1 Договору №12/08 та Договору №12/08 сторони визначили, що всі повідомлення у зв'язку з виконанням цього Договору повинні бути оформлені в письмовому вигляді і будуть вважатися такими, що відправлені належним чином, якщо вони виправлені цінним листом з описом, або доставлені кур'єром під розписку на зазначені адреси Сторін.
Однак, покупець, маючи зауваження, як він стверджує, до якості товару не скористався наданим йому правом та не направляв продавцю будь-яких повідомлень у порядку, передбаченому п. 9.1 Договору №12/08 та Договору №12/08, постачальнику.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 ГК України та статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт" умов Договору купівлі-продажу обладнання №21/06 від 21.06.2024 року та Договору купівлі-продажу обладнання №12/08 від 12.08.2024 року в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлене обладнання, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення на користь позивача суми боргу в розмірі 518 000,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 3% річних у розмірі 14 884,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 57135,37 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 14 884,56 грн та інфляційних втрат у розмірі 57135,37 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо стягнення пені у розмірі 132 447,32 грн судом встановлено таке.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).
Відповідно до приписів статті 230 та статті 241 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.3 Договору №21/06 та Договору №12/08 за несвоєчасну оплату отриманого відповідно до умов цього Договору обладнання, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 132 447,32 грн пені на підставі п. 5.3 Договору №21/06 та Договору №12/08.
За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак таке правило застосовується до правовідносин, лише у разі, якщо інше не встановлено законом або договором, адже словосполучення "якщо інше не встановлено законом або договором" допускає існування іншої норми закону, що регулює відповідні правовідносини, або іншого положення договору, який регулює конкретні договірні відносини сторін, що виконує функцію спеціальної норми по відношенню до загальної норми.
Положення частини шостої статті 232 ГК України є диспозитивними, оскільки законом або договором може бути встановлений інший порядок, в тому числі і строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені).
Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Тож хоча укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), однак такий строк з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений.
Період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов'язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов'язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості / погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.
Необхідно розмежовувати механізм (формулу) обчислення пені, який характеризує таку її ознаку, як нарахування за кожен день прострочення (поденне нарахування), та строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), який регулює частина шоста статті 232 ГК України. Формулювання, яке містить частина третя статті 549 ЦК України та кореспондуючі їй норми інших нормативних актів, в тому числі умови договору (у випадку відображення, зазначення сторонами подібного в договорі), лише вирізняють (ідентифікують) пеню серед неустойки (інших штрафних санкцій) та визначають механізм (формулу) її обчислення, однак жодним чином не стосуються питання щодо граничного строку, за який може бути нарахована пеня.
Якщо умовами укладеного договору сторони передбачили більш тривалий, ніж визначений частиною шостою статті 232 ГК України, строк нарахування штрафних санкцій (зазначили про їх нарахування до дня фактичного виконання, протягом усього періоду існування заборгованості тощо), то їх нарахування не припиняється за період прострочення зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, а застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.
У разі відсутності подібних умов у договорі (використання / зазначення в договорі лише формулювання про нарахування пені "за кожен день прострочення") нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені) припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Враховуючи наведене, застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.
Висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс230).
Таким чином, у Договорі купівлі-продажу обладнання №21/06 від 21.06.2024 року та Договорі купівлі-продажу обладнання №12/08 від 12.08.2024 року сторонами не збільшено строк нарахування штрафних санкцій.
Разом з тим, здійснивши перевірку розрахунку суми пені, нарахованої позивачем, суд дійшов висновку, що він здійснений невірно, адже під час розрахунку до бази розрахунку включено невірні періоди.
Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням встановленого судом розміру заборгованості відповідача, суд дійшов висновку, що за Договором №21/06 від 21.06.2024 стягненню підлягає пеня у розмірі 74 383,49 грн за період з 12.07.2024 (з урахуванням п. 4.1 Договору №21/06) по 12.01.2025, за Договором №12/08 від 12.08.2024 стягненню підлягає пеня у розмірі 42 697,88 грн за період з 04.09.2024 (з урахуванням п. 4.1 Договору №12/08) по 04.03.2025.
На підставі наведеного, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, у розмірі 117 081,37 грн.
Щодо твердження відповідача про порушення правил об'єднання позовних вимог суд зауважує наступне.
Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднані можуть бути вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі №921/318/22, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 22.04.2019 у справі №914/2191/18, від 27.03.2019 у справі №910/15326/18).
За змістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги; (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4-5 вказаної статті (об'єднані вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, щодо об'єднаних вимог законом визначена виключна підсудність різним судам).
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
У той же час, аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини 6 статті 173 ГПК України як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах четвертій, п'ятій статті 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов (схожі за змістом правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 24.12.2021 у справі №911/2291/21, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21, від 19.12.2022 у справі №921/318/22).
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №904/4376/20, від 12.08.2022 у справі №911/2401/21).
Крім того, обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення/дотримання правил об'єднання/роз'єднання позовних вимог, а тому не має вирішального значення у застосуванні положень частин 1, 6 статті 173 та пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України. А тому великий обсяг доданих до позовної заяви доказів на підтвердження позовних вимог та підстав їх виникнення не є свідченням порушення правил об'єднання позовних вимог. Наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21.
Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено про стягнення заборгованості за двома договорами, які мають майже ідентичний зміст і укладені між тими ж самими сторонами.
При цьому суд не встановив заборон об'єднання позовних вимог, передбачених частинами 4 (вимоги, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства), 5 (вимоги щодо яких встановлено виключну підсудність) статті 173 ГПК України.
Таким чином, позовні вимоги заявлено одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача, вони є такими, що виникли з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, отже, порушення правил об'єднання позовних вимог не допущено.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», де Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 1ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 цього ж Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1-3 ст. 27 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:
1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено Договір №46 про надання правничої допомоги від 19.03.2025, укладений між Адвокатським об'єднанням «ЛЄДАПРАВО», в особі Голови Шпіньової Олени Михайлівни, яка діє на підставі Статуту, та ФОП Овчинниковим Валерієм Вікторовичем, ордер серії АХ №1238757 від 26.03.2025, Акт №1-25 наданих послуг за Договором №46 від 09.07.2025, платіжну інструкцію №28 від 21.03.2025.
Відповідно до п. 1.1 Договору №46 про надання правничої допомоги Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надати правничу допомогу за дорученням Клієнта щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу обладнання №21/06 від 21 червня 2021 року, укладеним між Фізичною особою-підприємцем Овчинниковим Валерієм Вікторовичем та ТОВ «ВП «БЕНЕФІТ» та стягнення заборгованості за договором №12/08 купівлі-продажу обладнання від 12 серпня 2024 року, укладеним між Фізичною особою підприємцем Овчинниковим Валерієм Вікторовичем та ТОВ «ВП «БЕНЕФІТ», а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами.
Згідно з п. 1.2 Договору №46 про надання правничої допомоги призначені Адвокатським об'єднанням адвокати відповідно до узгоджених Сторонами доручень, зокрема, надають Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, прокуратури, державної виконавчої служби, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування» а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах; представляють інтереси Клієнта в судах.
Згідно з п. 3.1 Договору №46 про надання правничої допомоги за правничу допомогу Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду в розмірі 40000 (сорока тисяч) грн за підготовку та подання позову, інших процесуальних, документів до суду. У разі участі адвокатів в судовому засіданні винагорода Адвокатського об'єднання складає 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. за кожне судове засідання.
За цим договором надавати правову допомогу Адвокатське об'єднання уповноважує адвокатів Шпіньову Олену Михайлівну (п. 7.3 Договору №46 про надання правничої допомоги).
09.07.2025 Фізичною особою-підприємцем Овчинниковим Валерієм Вікторовичем та Адвокатським об'єднанням «ЛЄДАПРАВО», в особі Голови Шпіньової Олени Михайлівни, підписано Акт №1-25 наданих послуг за Договором №46 про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокатом об'єднання надано правничу допомогу на загальну суму 45 000,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Відповідно до положень частин п'ятої, шостої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 ГПК України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 ГПК України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
Таким чином, у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України, має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
Суд констатує, що надані представником позивача документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне клопотання представника позивача про розподіл витрат на правову допомогу задовольнити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт" (61058, м. Харків, вул. Леся Курбаса, буд. 12, код ЄДРПОУ 44618128) на користь Фізичної особи-підприємця Овчинникова Валерія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 707 101,30 грн (з яких сума боргу - 518 000,00 грн, 3% річних - 14 884,56 грн, інфляційні втрати - 57 135,37 грн, пеня - 117 081,37 грн) за договором купівлі-продажу обладнання №21/06 від 21.06.2024 року та договором купівлі-продажу обладнання №12/08 від 12.08.2024 року, а також судовий збір в розмірі 10 606,52 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Фізична особа-підприємець Овчинников Валерій Вікторович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Бенефіт" (61058, м. Харків, вул. Леся Курбаса, буд. 12, код ЄДРПОУ 44618128).
Повне рішення складено "11" липня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк