вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1283/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод ПТО»,
м. Київ,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа», м. Бровари Київської області,
про стягнення 5 463 714,59 грн.
за участю представників:
від позивача: Щипицина І.С., адвокат, ордер серії АА №1564502 від 21.04.2025;
від відповідача: Даниленко Є.М., адвокат, ордер серії АА №1584927 від 30.05.2025;
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київський завод ПТО», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Київський завод ПТО») 10.04.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою від 09.04.2025 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа», м. Бровари Київської області (далі по тексту - ТОВ «Основа»), в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача
- 4 718 020,10 грн. заборгованості за Договором поставки №300823-71 від 30.08.2023, з яких 4 000 010,00 грн. сума основного боргу та курсова різниця відповідно до пункту 8.6 Договору, розрахована по курсу євро на 31.03.2025,
- 138 306,65 грн. 3% річних за сукупний період з 27.02.2024 по 31.03.2025,
- 575 796,75 грн. - пеня, нарахована за період з 27.02.2024 по 27.08.2024,
- 31 591,09 грн. - інфляційних втрат за період з березня 2024 року по лютий 2025 року.
Крім того, позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2025 відкрито провадження у справі №911/1283/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 19.05.2025.
Цією ж ухвалою зобов'язано відповідача подати суду у строк п'ятнадцять днів з дати отримання цієї ухвали докази оплати заборгованості за Договором поставки №300823-71 від 30.08.2023. Зобов'язано позивача та відповідача скласти, підписати та подати до суду Акт звірки розрахунків за Договором поставки №300823-71 від 30.08.2023 (частина 1 статті 177 ГПК України).
28.04.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подала клопотання про залучення до матеріалів справи обґрунтування щодо нарахування на суму боргу курсової різниці та інфляційних втрат.
16.05.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подала клопотання про залучення до матеріалів справи пояснення щодо підписання акту звірки по договору №300823-71 від 30.08.2023.
У підготовчому судовому засіданні 19.05.2025 суд оголосив перерву до 02.06.2025, про що присутній представник позивача була повідомлена особисто під розпис, відсутній відповідач ухвалою про повідомлення відповідно до ст. 120-121 ГПК України.
19.05.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подала клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та надання дозволу на подання доказів, що підтверджуватимуть витрати із заявою про їх стягнення після ухвалення рішення.
30.05.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку для подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд відкласти розгляд справи №911/1283/25 на іншу дату та продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву на 15 календарних днів.
У підготовчому судовому засіданні 02.06.2025 суд оголосив перерву до 10.06.2025, про що присутні представники позивача та відповідача були повідомлені особисто під розпис.
09.06.2025 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав відзив на позову заяву, в якому просив поновити строк для подання відзиву на позовну заяву у рамках справи №911/1283/25 з причин, які зазначені у відзиві. Прийняти даний відзив та врахувати під час розгляду справи. Відмовити ТОВ «Київський завод ПТО» у задоволенні позову до ТОВ «Основа» в частині, що перевищує 3489170 грн. основного боргу, 372594,07 грн. курсової різниці, 114 525,45 грн. 3% річних, 477 531,20 грн. пені.
Крім того, 09.06.2025 представник відповідача через систему «Електронний суд» подав зустрічну позову заяву, в якій ТОВ «Основа» просить суд стягнути з ТОВ «Київський завод ПТО» на користь ТОВ «Основа» пеню у розмірі 328 927,47 грн.
У судовому засіданні 10.06.2025 суд оголосив перерву до 17.06.2025, про що присутні представники обох сторін були повідомлені особисто під розпис.
10.06.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подала відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.06.2025 клопотання представника ТОВ «Основа» про поновлення строку для подання відзиву на позову заяву у рамках справи №911/1283/25 залишено без задоволення. Відзив на позову заяву ТОВ «Основа» від 09.06.2025 у справі №911/1283/25 залишено без розгляду.
Ухвалою від 12.06.2025 клопотання представника ТОВ «Основа» про поновлення строку для подання зустрічної позовної заяви у справі №911/1283/25 залишено без задоволення, зустрічну позовну заяву ТОВ «Основа» від 09.06.2025 про стягнення з ТОВ «Київський завод ПТО» 328 927,47 грн. у справі №911/1283/25 повернуто заявнику.
16.06.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав заяву вих. №16/06 про повернення судового збору, сплаченого за подання зустрічної позовної заяви.
17.06.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав заяву №17/06 про відвід судді, в якій просить суд відвести суддю Конюх О.В. від розгляду справи №911/1283/25.
Ухвалою від 17.06.2025 заяву представника ТОВ «Основа» від 17.06.2025 про відвід судді Конюх О.В. від розгляду справи №911/1283/25 залишено без задоволення.
Іншою ухвалою від 17.06.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/1283/25 до судового розгляду по суті на 07.07.2025.
Ухвалою від 18.06.2025 повернуто ТОВ «Основа» з Державного бюджету України 4 933,91 грн. судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №8272 від 04.06.2025 за подання зустрічної позовної заяви.
04.07.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про долучення доказів.
У судове засідання з розгляду справи по суті 07.07.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Розглянувши позов ТОВ «Київський завод ПТО» до ТОВ «Основа» про стягнення 5 463 714,59 грн., вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
30.08.2023 між ТОВ «Київський завод ПТО» (продавець) та ТОВ «Основа» (покупець) був укладений договір поставки №300823-71 (далі - Договір), за умовами якого:
- продавець зобов'язується виготовити і поставити покупцю визначений цим договором товар, виконати монтажні та пуско-налагоджувальні роботи та провести випробування товару, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п.1.1);
- найменування, одиниця виміру, загальні кількість товару, що підлягає виготовленню, поставці і монтажу за цим договором, ціна за одиницю товару, його технічні характеристики, визначаються специфікаціями, що є додатками до цього договору (п.1.2);
- загальна ціна товару за цим договором складається із сум підписаних специфікацій (додатків) до цього договору (п.1.6);
- поставка товару, його монтаж та пуско-налагоджування за цим договором здійснюється у строки, визначені у відповідній специфікації (п.2.1);
- факт належного виконання монтажних та пуско-налагоджуванальних робіт фіксується сторонами в акті виконаних робіт (п.6.7.9);
- покупець оплачує поставлений продавцем товар за цінами, що визначені у відповідних специфікаціях. Ціни в специфікаціях зазначені в гривнях з урахування ПДВ (п.8.1, 8.2);
- сторони домовились, що ціна товару, вказана у видаткових накладних під час поставки товару на умовах відстрочення оплати, може змінюватись у разі зміни курсу євро відповідно до положень, викладених у цьому розділі даного договору (п.8.5);
- загальна вартість товару визнається сторонами як змінна, тобто її кінцева величина, що підлягає сплаті покупцем, залежить від зміни курсу гривні до курсу євро на міжбанківському валютному ринку України. Якщо на дату оплати вартості товару курс продажу євро, встановлений на міжбанківському валютному ринку України, зміниться по відношенню до курсу, зафіксованого у відповідній специфікації, більше ніж на 1% в бік збільшення, то вартість неоплаченої частини товару підлягає обов'язковій індексації (п.8.6);
- індексація здійснюється за формулою: Цк2= Цк1 помножити К1 поділити К2, де
Цк2 - остаточна проіндексована вартість неоплаченої частини товару на дату здійснення оплати.
Цк1 - вартість неоплаченої частини товару на дату підписання відповідної специфікації, яка є додатком до цього договору.
К1 - курс продажу євро, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на дату здійснення оплати. Якщо міжбанківський валютний ринок закрито з якоїсь причини на момент проведення оплати, курс продажу євро встановлюється на останній робочий день міжбанківського валютного ринку України.
К2 - курс продажу євро на міжбанківському валютному ринку України на дату підписання відповідної специфікації, яка є додатком до Договору .
Інформація про курс продажу євро на міжбанківському валютному ринку України одержується з Інтернет-сайту: http://minfin.com.ua/currency/mb/ (п.8.7);
- новий рахунок-фактура є обов'язковим для оплати покупцем протягом 5 банківських днів з дати виставлення. Датою виставлення нового рахунку-фактури є дата рахунку-фактури (п.8.8);
- розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється на умовах, визначених у відповідній специфікації (п.9.1);
- за прострочення оплати товару або вартості зберігання товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день прострочки (п.10.2.1);
- цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.13.1).
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором поставки та підряду. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені статтею 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
30.08.2023 сторони підписали специфікації на товар та роботи, які мають бути виконані, а саме:
1. Специфікація №1, яка є Додатком №1 до договору, на загальну суму 12 000 060,00 грн., відповідно до якої поставляється
кран мостовий електричний двобалковий КМ-10,0+10,0-24,0-10.0-А5 у кількості 2 шт. вартістю 3 333 350,00 грн. за штуку без ПДВ.
кран мостовий електричний двобалковий КМ-10,0+10,0-24,0-10.0-А5 у кількості 1 шт. вартістю 3 333 350,00 грн. за штуку без ПДВ.
Загальна вартість товару 12 000 060,00 з ПДВ (з розрахунку вартості 311 818,42 євро та курсу 39,9038 грн./євро за міжбанківським курсом станом на 29.08.2023).
2. Специфікація №2, яка є додатком №4 до договору, на суму 235 137,60 грн. з ПДВ. За умовами вказаної специфікації здійснюються такі роботи: доставка, монтажні та пусконалагоджувальні роботи на кран мостовий електричний двобалковий КМ-10,0+10,0-24-10,0-А5 у кількості 3 шт., вартість за одиницю 65 316,00 грн. без ПДВ, загальна вартість без ПДВ 195 948,00 грн.
3. Специфікація №3, яка є додатком №5 до договору, на суму 387 750,00 грн. з ПДВ, за якою здійснюється струмопідведення до крану - закритий тролейний струмовідвід, 100А, L=235м. Подвоєні струмознімачі для крана. Вартість без ПДВ 323 125,00 грн.
Суд встановив, що для оплати виконання струмопідведення до крану, передбаченого Специфікацією №3 (додаток №5 до договору поставки №300823-71 від 30.08.2023), позивач виставив відповідачу рахунок на оплату замовлення №310806 від 31.08.2023 на суму 387750,00 грн. з ПДВ, який був оплачений відповідачем за платіжною інструкцією від 04.09.2023 №2875 на суму 387 750,00 грн.
Надалі прийняття виконання струмопідведення до крану відповідно до Специфікації №3 сторони оформили підписанням та скріпленням печатками видаткової накладної №131102 від 13.11.2023 на суму 387 750,00 грн.
Звертаючись із даним позовом позивач визнає, що Специфікація №3 була повністю оплачена 04.09.2023 відповідачем та не є спірною.
Щодо Специфікації №1 від 30.08.2023.
Згідно з п. 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Інший порядок оплати встановлений пунктами пунктами 5.1 - 5.3 Специфікації №1 від 30.08.2023, за якими:
покупець здійснює передоплату у розмірі 6 000 030,00 грн. в тому числі ПДВ на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору та виставлення рахунку (п.5.1).
платіж в розмірі 3 600 018,00 грн., в тому числі ПДВ, покупець здійснює протягом 5 банківських днів після отримання листа про готовність крана до відвантаження зі складу постачальника в м. Київ (п.5.2).
платіж у розмірі 2 400 012,00 грн. в тому числі ПДВ, покупець здійснює протягом 5 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п.5.3).
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №250802 від 30.08.2023 12 000 060,00 грн. (на всю суму Специфікації №1).
Відповідач оплатив аванс у меншому розмірі, ніж було передбачено пунктом 5.1 Спеціфікації №1, а саме платіжною інструкцією від 04.09.2023 №2874 сплатив суму 6 000 000,00 грн.
Суд встановив, що на виконання умов Специфікації №1 позивач здійснив поставку, а відповідач прийняв товар без будь-яких зауважень щодо його ціни, кількості, якості та асортименту, що підтверджується підписаними обома сторонами видатковими накладними
№131101 від 13.11.2023 на суму 4 000 020,00 грн.;
№271103 від 27.11.2023 на суму 4 000 020,00 грн.;
№210201 від 21.02.2024 на суму 4 000 020,00 грн.
Відповідач оплатив товар частково, а саме оплатив платіжними інструкціями від 22.11.2023 №3839 суму 1 000 010,00 грн. та від 11.12.2023 №4041 суму 1 000 040,00 грн.
Тобто з урахуванням сплаченого авансу, покупець оплатив за товар за Специфікацією №1 загальну суму 8 000 050,00 грн., відтак за твердженням позивача заборгованість відповідача за поставлений товар за Специфікацією №1 (без урахування курсової різниці) становить 4 000 010,00 грн.
Посилання відповідача на платіжні інструкції від 04.09.2023 №2875 на суму 387 750,00 грн., від 14.12.2023 №4084 на суму 75 690,00 грн., від 24.05.2024 №5372 на суму 47 400,00 грн. є безпідставними.
Платіжною інструкцією від 04.09.2023 №2875 на суму 387 750,00 грн. була оплачена Спеціфікація №3, зобов'язання за якою сторонами виконані, відповідно яка не є предметом спору у справі.
Платіжною інструкцією від 14.12.2023 №4084 на суму 75 690,00 грн. були оплачені товари та послуги за іншими правовідносинами, які не стосуються спірного договору, та не є предметом спору у справі, а саме за підписаними сторонами:
видатковою накладною №151202 від 16.12.2023 на суму 29364,00 грн. (рахунок на оплату по замовленню №041207 від 04.12.2023);
Актом надання послуг №151204 від 16.12.2023 на суму 7762,00 грн. (рахунок на оплату по замовленню №041208 від 04.12.2023);
видатковою накладною №151203 від 15.12.2023 на суму 17304,00 грн. (рахунок на оплату по замовленню №141203 від 14.12.2023);
Актом надання послуг №151205 від 15.12.2023 на суму 21270,00 грн. (рахунок на оплату по замовленню №141204 від 14.12.2023).
Платіжною інструкцією від 24.05.2024 №5372 на суму 47400,00 грн. були оплачені товари та послуги за іншими правовідносинами, які не стосуються спірного договору, та не є предметом спору у справі, а саме за підписаними сторонами Актом надання послуг №280502 від 28.05.2024 на суму 8400,00 грн. та видатковою накладною №280501 від 28.05.2024 на суму 39 000,00 грн. (рахунок на оплату по замовленню №240502 від 24.05.2024 на суму 47400,00 грн.).
Отже, суд погоджується з тим, що належним чином документально підтверджена прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за поставку кранів за Специфікацією №1 до договору без урахування курсової різниці становить 4 000 010,00 грн.
Суд звертає увагу, що позивач визначає останній день строку оплати товару за Специфікацією №1 відповідно до п.5.3 специфікації, а саме протягом 5 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної. При цьому, позивач визначає вказаний строк саме від останньої видаткової накладної №210201 від 21.02.2024.
Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд встановив, порушення відповідачем умов оплати, встановлених пунктами 5.1-5.3 специфікації. Враховуючи невнесення відповідачем повної суми передоплати відповідно до п.5.1 Специфікації №1, відсутність в матеріалах справи доказів отримання відповідачем або надсилання з боку позивача листа про готовність крана до відвантаження на виконання п.5.2 специфікації, позивач правомірно застосовує пункт 5.3 для визначення граничного строку оплати.
Враховуючи, що остання партія товару була поставлена за видатковою накладною №210201 від 21.02.2024, суд погоджується, що останній день встановленого строку оплати залишку заборгованості за специфікацію №1 сплив 26.02.2024, а з 27.02.2024 настало прострочення.
Пунктом 8.6 Договору сторони передбачили, що вартість товару визнається сторонами як змінна, тобто її кінцева величина, що підлягає сплаті покупцем, поставлена у залежність від зміни курсу гривні до курсу євро на міжбанківському валютному ринку України. Якщо на дату оплати вартості товару курс продажу євро, встановлений на міжбанківському валютному ринку України, зміниться по відношенню до курсу, зафіксованого у відповідній специфікації, більше ніж на 1% в бік збільшення, то вартість неоплаченої частини товару підлягає обов'язковій індексації.
Формула індексації закріплена у п.8.7 Договору, а саме індексація здійснюється за формулою Цк2= Цк1 помножити на К1 та поділити на К2, де
Цк2 - остаточна проіндексована вартість неоплаченої частини товару на дату здійснення оплати.
Цк1 - вартість неоплаченої частини товару на дату підписання відповідної специфікації, яка є додатком до цього договору.
К1 - курс продажу євро, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на дату здійснення оплати. Якщо міжбанківський валютний ринок закрито з якоїсь причини на момент проведення оплати, курс продажу євро встановлюється на останній робочий день міжбанківського валютного ринку України.
К2 - курс продажу євро на міжбанківському валютному ринку України на дату підписання відповідної специфікації, яка є додатком до Договору .
Інформація про курс продажу євро на міжбанківському валютному ринку України одержується з Інтернет-сайту: http://minfin.com.ua/currency/mb/.
Суд встановив наявність помилки у здійсненому позивачем розрахунку індексації, позаяк позивач визначив величину К2 станом на 29.08.2023, хоча датою підписання як договору, так і Специфікації №1 є 30.08.2023. Для визначення величини К2 курс продажу євро на міжбанківському валютному ринку України має визначатись саме на дату специфікації, як то встановлено наведеним пунктом 8.7 Договору.
Суд встановив, що курс продажу євро на міжбанківському валютному ринку України станом на 30.08.2023 дорівнював 40,4061 грн./євро.
Суд, здійснивши власний розрахунок наявної у відповідача перед позивачем заборгованості за товар, поставлений за Специфікацією №1, встановив, що сума такої заборгованості з урахуванням курсової різниці станом на 31.03.2025 (період визначений позивачем, за межі його суд не виходить) становить 4 427 154,49 грн. (4 000 010,00 помножити на 44,7209 і поділити на 40,4061).
Щодо специфікації №2 від 30.08.2023.
Суд встановив, що на виконання Специфікації №2 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи по доставці, монтажу та пусконалагодження кранів мостових електричних двобалкових КМ-10,0+10,0-24-10,0-А5, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг на загальну суму 235 137,60 грн., а саме №201101 від 20.11.2023 на суму 78 379,20 грн.; №051201 від 05.12.2023 на суму 78 379,20 грн.; №050301 від 05.03.2024 на суму 78 379,20 грн.,
Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Підписані між сторонами акти не містять жодних зауважень відповідача щодо якості, обсягу та вартості робіт.
Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Пунктом 5.1 Специфікації №2 встановлено, що покупець здійснює оплату у розмірі 100% від загальної вартості робіт, що становить 235 137,60 грн., в тому числі ПДВ, на розрахунковий рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.
Останні роботи, передбачені Специфікацією №2, прийняті відповідачем за підписаним без зауважень актом №050301 від 05.03.2024, відтак строк оплати за специфікацією №2 сплив 12.03.2024, а з 13.03.2024 настало прострочення.
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Доказів оплати виконаних робіт за специфікацією №2 від 30.08.2023, відповідач суду не подав, у тому числі на вимогу п.4 ухвали від 16.04.2025 про відкриття провадження, яка набрала законної сили та є обов'язковою для виконання на всій території України.
Відтак, суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи згідно Специфікації №2 до договору від 30.08.2023 становить 235 137,60 грн.
З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є документально підтверджена, законна та така, яку слід задовольнити частково, а саме у сумі 4 662 292,09 грн., що складається із заборгованості в розмірі 4 427 154,49 грн. за специфікацією №1 з урахуванням курсової різниці та заборгованості в розмірі 235 137,60 грн. за Специфікацією №2.
У зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання з оплати товару та оплати виконаних робіт, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 575 796,75 грн., нараховану за період з 27.02.2024 по 27.08.2024.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, суд звертає увагу на те, що за змістом частини четвертої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше порушується принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то і немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.
Пунктом 10.2.1 Договору встановлено, що за покупець прострочення оплати товару або вартості зберігання товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення зобов'язань, від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Суд встановив, що позивач нарахував пеню і за прострочення оплати товару поставленого за Специфікацією №1, і за прострочення оплати вартості робіт за Специфікацією №2. Разом із тим, положеннями вказаного пункту передбачена можливість нарахування пені виключно за прострочення оплати товару або вартості зберігання товару. Тобто нарахування пені за прострочення оплати передбачених Специфікацією №2 доставки, монтажних та пусконалагоджувальних робіт договором не передбачено, у зв'язку з чим така вимога позивача є безпідставною та не належить до задоволення.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
При цьому, суд звертає увагу, що конструкція «за кожний день прострочки виконання зобов'язання», встановлена в п. 8.1 Договору є порядком нарахування пені, а не строком. Відповідно до висновків, викладених у постанові ВП ВС від 16.10.2024 у справі №911/952/22, застосування в тексті господарського договору формулювання «за кожен день прострочення» не можна вважати встановленням іншого, ніж визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування пені.
Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що період нарахування пені, визначений позивачем (27.02.2024-27.08.2024) виходить за межі шестимісячного строку нарахування пені.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Частиною 3 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Відтак, визначений позивачем період не виходить за межі шестимісячного строку нарахування пені.
З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Суд, здійснивши власний розрахунок пені на прострочену заборгованість з оплати вартості поставленого товару (4 000 010,00 грн.), встановивши період прострочення, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем (27.02.2024-27.08.2024), встановив, що вірно розрахований розмір пені за заявлений період становить 546 558,74 грн., у зв'язку з чим вказана вимога має бути задоволена частково.
Також, позивач нараховує та просить суд стягнути з відповідача 31591,09 грн. інфляційних збитків, нарахованих за прострочення оплати вартості виконаних робіт, за період березень 2024 року - лютий 2025 року та 138 306,65 грн. процентів річних, нарахованих за прострочення оплати товару та виконаних робіт, за сукупний період з 27.02.2024 по 31.03.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат та процентів річних, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем
БоргСтрок оплатиПроценти річнихІнфляційні втрати
4 000 010,00 грн.26.02.202427.02.2024-31.03.2025 130 900,85 грн.0
235 137,60 грн.12.03.202413.03.2024-31.03.2025 7 405,80 грн.березень 2024 - лютий 2025 31591,09 грн.
всього 138306,65 грн31591,09 грн
встановив, що розрахунок процентів річних та інфляційних втрат виконаний арифметично вірно та у відповідності до вимог закону, відтак, вимоги про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних втрат слід задовольнити повністю у заявлених сумах.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд задовольняє позов ТОВ «Київський завод ПТО» частково та ухвалює рішення про стягнення з ТОВ «Основа» 4 662 292,09 грн. основного боргу, 546 558,74 грн. пені, 31 591,09 грн. інфляційних втрат та 138 306,65 грн. процентів річних.
Звертаючись до суду з позовом, позивач за платіжною інструкцією №1785 від 08.04.2025 сплатив судовий збір у розмірі 81 955,72 грн. (1,5% від ціни позову).
Разом із тим, враховуючи, що позовна заява була подана через систему «Електронний суд», судовий збір мав розраховуватись із застосуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та підлягав оплаті в розмірі 65 564,58 грн. (1,5% від ціни позову помноженого на понижуючий коефіцієнт 0,8).
У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 64 544,98 грн.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права вирішити питання повернення надміру сплаченого судового збору у розмірі 16 391,14 грн. у спосіб звернення до суду з відповідним клопотанням відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод ПТО» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа» (07403, Київська область, м. Бровари, вул. Підприємницька, буд. 9, ідентифікаційний код 13669489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський завод ПТО» (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3А, ідентифікаційний код 36589014)
4 662 292,09 грн. (чотири мільйона шістсот шістдесят дві тисячі двісті дев'яносто дві гривні дев'ять копійок) основного боргу,
546 558,74 грн. (п'ятсот сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім гривень сімдесят чотири копійки) пені,
138 306,65 грн. (сто тридцять вісім тисяч триста шість гривень шістдесят п'ять копійок) процентів річних,
31 591,09 грн. (тридцять одну тисячу п'ятсот дев'яності одну гривню дев'ять копійок) інфляційних втрат,
64 544,98 грн. (шістдесят чотири тисячі п'ятсот сорок чотири гривні дев'яносто вісім копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 11.07.2025.
Суддя О.В. Конюх