ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.07.2025Справа № 910/6012/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Соколівські надра» (вул. Донецька, буд. 37А, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93401; ідентифікаційний код 34086384)
про розірвання договору поруки,
Представники сторін:
від позивача: Биченко Антон
від відповідача: Гордієнко Валентина
від третьої особи: не з'явився
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивач) з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі за текстом - АТ КБ «Приватбанк», Відповідач) про розірвання договору поруки № 34086384-ДП-1 від 31.10.2019 (далі за текстом - Договір поруки від 31.10.2019), укладеного між Позивачем та Відповідачем.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом відбулася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання Договору поруки від 31.10.2019, що є підставою для його розірвання.
2. Стислий виклад позиції Відповідача
Згідно заперечень Відповідача, поданий Позивачем до суду позов є передчасним, оскільки Позивач не звертався до банку з проханням припинити Договір поруки від 31.10.2019 як того вимагає чинне законодавство.
Надані Позивачем докази та наведені аргументи, на переконання Відповідача, не свідчать про одночасну наявність підстав згідно частини 2 статті 652 ЦК України в силу чого відсутні підстави для задоволення позову.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 23.06.2025.
04.06.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
10.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
20.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача.
23.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача.
У підготовчому засіданні 23.06.2025 судом відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача в частині залучення до матеріалів справи додатково наданих Позивачем доказів, долучених до відповіді на відзив, а такі відповідно долучено. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 23.06.2025.
Також у даному засіданні закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.07.2025.
25.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
30.06.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача.
У судовому засіданні 02.07.2025 представник Позивача надав пояснення по суті поданого позову, який просив суд задовольнити.
Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.
Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 02.07.2025 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
31.10.2019 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Соколівські Надра» укладено кредитний договір № 34086384-КД-1 (далі за текстом - Кредитний договір) відповідно до умов якого ТОВ «Соколівські Надра» надано кредит 5 175 000, 04 грн. у тому числі на наступні цілі: у розмірі 5 000 000 грн на придбання двох напівпричіпів марки WIELTON (48м та 70 м), та двох сидельних тягачів SCANIA (R та G), у розмірі 175 000.04 грн., на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених підпунктами 2.1.5, 2.2.12 цього Договору із терміном повернення 30.10.2024 (підпункт А.3., 1.2., 2.2.3. Кредитного договору).
З метою забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між ТОВ «Соколівські Надра» та Відповідачем укладено договір застави спецтехніки № 34086384-ДЗ-1/1 від 31.10.2019 та договір застави транспортних засобів № 34086384-ДЗ-2/1 від 18.02.2020. Загальна вартість заставного майна за двома договорами складає 15 542 300 грн.
31.10.2019 між АТ КБ «Приватбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено Договір поруки № 34086384-ДП-1 від 31.10.2019 (далі за текстом - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «Соколівські надра» за Кредитним договором.
18.02.2022 між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Соколівські Надра» укладено кредитний договір № 34086384-КД-4 (далі за текстом - Кредитний договір від 18.02.2022). Вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Надається у вигляді не відновлювальної кредитної лінії в формі одноразового надання повної суми кредитного ліміту.
Ліміт Договору: 3 330 244,13 грн. в тому числі на наступні цілі: у розмірі 3 196 537,51 грн, на рефінансування кредитного договору № 34086384-КД-1 від 31.10.2019; у розмірі 133 706, 62 грн, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених підпунктами 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.
З метою забезпечення зобов'язань за Кредитним договором від 18.02.2022 між Відповідачем та третьою особою укладено Договір застави транспортних засобів № 34086384-Д3-4/1 та Договір застави обладнання № 34086384- Д3-4/2 від 18.02.2022.
Загальна вартість заставного майна за двома договорами складає 15 542 300 грн.
Крім того, 18.02.2022 між Ат КБ «Приватбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено Договір поруки № 34086384-ДП-4/1 від 18.02.2022 (далі - Договір поруки від 18.02.2022), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «Соколівські надра» за Кредитним договором від 18.02.2022.
30.09.2024 Позивач надіслав на адресу АТ КБ «Приватбанк» заяву в якій він просив розірвати Договір поруки від 18.02.2022, мотивуючи заяву істотними змінами обставин, які фактично призвели до неможливості його, як Поручителя, в подальшому звернути стягнення на майно основного боржника, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, і перебувало в заставі на виконання кредитного договору, укладення Договору поруки є абсолютно невигідним та обтяжливим для ОСОБА_1 у зв'язку з несправедливим дисбалансом між інтересами сторін Договору поруки внаслідок істотної зміни обставин.
Так, Позивач зазначає, що укладаючи Договір поруки від 18.02.2022 ОСОБА_1 очікував, що беручи на себе зобов'язання з надання поруки перед Кредитором за виконання зобов'язань ТОВ «Соколівські надра» за Кредитним договором від 18.02.2022, за умови виконання зобов'язань перед Кредитором, як поручитель, набуде право вимоги до боржника у такому ж розмірі, яке зможе реалізувати зокрема і шляхом реалізації заставленого майна, яке в силу істотної зміни обставин є недоступним в зв'язку з фактичним місцезнаходженням заставленого майна на окупованій території.
Якби виконання Кредитного договору 18.02.2022 ТОВ «Соколівські надра» не було забезпечене Договором застави транспортних засобів №34086384-Д3-4/1 та Договором застави обладнання №34086384-Д3-4/2 від 18.02.2022 (загальна вартість заставного майна за двома договорами складає 15 542 300 грн) Позивач стверджує, що в жодному разі б не брав на себе зобов'язання з надання поруки за виконання зобов'язань ТОВ «Соколівські надра» за Кредитним договором від 18.02.2022.
У відповідь на вищевказану заяву 29.11.2024 АТ КБ «Приватбанк» надіслано на адресу ОСОБА_1 лист № 20.1.0.0.0/7-241016/70288 від 22.11.2024, в якому банк повідомляє, що договір поруки № 34086384-ДП-4/1 від 18.02.2022 припинено.
03.12.2024 Позивач повторно звернувся до Відповідача із заявою в якій просив банк надати документальне підтвердження факту припинення Договору поруки від 18.02.2022 АТ КБ «Приватбанк», а саме документ, який засвідчує юридичний факт, згідно якого припиняються зобов'язання ОСОБА_1 за вказаним договором - рішення кредитного комітету, правління банку, тощо з вказанням дати припинення договору поруки, номера і дати документу, який є підставою для припинення договору поруки, а також повідомити чи несе солідарну відповідальність ОСОБА_1 за Договором поруки від 18.02.2022 за зобов'язаннями ТОВ «Соколівські надра» за Кредитним договором від 18.02.2022 після припинення вказаного договору поруки.
У відповідь на вказану заяву Позивачем отримано лист від 20.01.2025, в якому Відповідачем зазначено, що відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Кредитні кошти по Кредитному договору від 18.02.2022 не були видані. Кредитний договір від 18.02.2022 є припиненим у зв'язку із закінченням строку дії та відсутності заборгованості.
Відповідно Договір поруки від 18.02.2022 згідно частини 1 статті 559 ЦК України, припинено, ОСОБА_1 за Договором поруки № 34086384-ДП-4/1 від 18.02.2022 не несе солідарну відповідальність у зв'язку із припиненням кредитного договору №34086384-КД-4 від 18.02.2022.
При цьому, банком зазначено, що у зв'язку з тим, що Кредитний договір від 18.02.2022 укладався на рефінансування Кредитного договору від 31.10.2019 та кошти не були видані, наразі у ОСОБА_1 наявні зобов'язання по Договору поруки від 31.10.2019, що забезпечує виконання зобов'язань за Кредитним договором від 31.10.2019, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Соколівські надра».
В якості обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини:
- запровадження воєнного стану з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, який неодноразово продовжувався та діє станом на дату вирішення даного спору;
- місто Сєвєродонецьк, Луганської області постійно знаходилось під щільними обстрілами окупантів, а з 25.06.2022 місто перебуває в окупації згідно інформації Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 30;
- внаслідок збройної агресій Російської Федерації, бойових дій, які проходили в
м. Сєвєродонецьк у будівлю, де розміщувався офіс ТОВ «Соколівські надра» за адресою
м. Сєвєродонецьк, вул. Донецька, 37а було пряме попадання снаряду, відбулась пожежа та обвал несучих конструкцій будівлі, а отже як наслідок знищення основної (більшої) частини бухгалтерських первинних документів. По вказаному факту в єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 12022100010002998;
- на підприємстві ТОВ «Соколівські надра» вимушено зупинилась виробнича діяльність, враховуючи об'єктивну реальність загрози життю та здоров'ю працівникам підприємства;
- селище Покровське Бахмутської міської територіальної громади, де знаходились виробничі потужності та засоби підприємства ТОВ «Соколівські надра» перебуває в окупації з 31.07.2022 і до цього часу (бойові дії відповідно до вказаного Порядку велись в селищі з 24.02.2022 по 30.07.2022), м. Соледар Соледарської міської територіальної громади, де в приміщеннях цехів ТОВ «Соколівські надра» знаходилось заставне майно, перебуває в окупації з 25.01.2023 і до цього часу (бойові дії відповідно до вказаного Порядку велись в місті з 24.02.2022 по 24.01.2023);
- вся діяльність підприємства безпосередньо прив'язана до місця розташування виробничих потужностей і пов'язана з розробкою Покровського1 родовища гіпсу, яке розташоване біля с. Покровське, Бахмутського району, Донецької області;
- станом на 24.02.2022 все майно, яке є заставою за Кредитним договором знаходилось саме на території Бахмутського району, Донецької області. Про цей факт ТОВ «Соколівські надра» повідомляло Відповідача листом № 05/08-1 від 05.08.2022, а враховуючи ризик життю і здоров'ю працівникам підприємства та специфіку виробництва, товариство не мало об'єктивної можливості перемістити (вивезти) кар'єрну техніку (вантажівки, екскаватори, бульдозери, навантажувачі тощо) і обладнання (технологічні лінії з подрібнення копалини, сортувальна лінії, авторемонтні комплектуючі, фрези гідравлічні роторні, тощо), а також майно що входило до предмету застави за Договір застави спецтехніки №34086384-ДЗ-1/1 від 31.10.2019 та договір застави транспортних засобів № 34086384-ДЗ-2/1 від 18.02.2020 з зони бойових дій.
В сукупності зазначеного Позивач зазначає, що виконання зобов'язання за Кредитним договором від 31.10.2019 об'єктивно виявилося неможливим лише внаслідок надзвичайних і невідворотних обставин (дії непереборної сили), які ні третя особа, ні Позивач на дату підписання кредитного договору та договору поруки не могли передбачити.
При цьому, Позивач посилається на те, що 15.08.2023 ТОВ «Соколівські надра» отримало Сертифікат Донецької Промислово-Торгівельної Палати № 1400-23-3594 про форс-мажорні обставини щодо зобов'язання за Кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022, а саме: погашати кредит та сплачувати відсотки у термін з 01.03.2022.
Про такі обставини банк повідомлявся.
Відтак, враховуючи істотну зміну обставин, які змінилися настільки, що, якби Позивач міг це передбачити, він не укладав би Договір поруки, в силу чого Позивач вимушений просити суд розірвати вказаний договір в судовому порядку на підставі статті 652 Цивільного кодексу України у зв'язку з істотною зміною обставин.
Заперечуючи щодо поданого позову, Відповідач зазначає наступне:
- з доданих до позовної заяви додатків, ОСОБА_1 не звертався до АТ КБ «Приватбанк» з пропозицією про розірвання Договору поруки від 31.10.2019, чим порушив порядок, передбачений статтею 652 Цивільного кодексу України;
- звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до суду є передчасним;
- посилаючись на положення пункту 2 частини 2 статті 652 ЦК України, Відповідач стверджує, що у третьої особи та її учасника (Позивач) із відсотком частки статутного капіталу в юридичній особі або відсоток права голосу в юридичній особі: 67 була змога здійснити перевезення виробничих потужностей, зокрема, і заставного майна оскільки селище Покровське Бахмутської міської територіальної громади, де знаходились виробничі потужності та засоби підприємства (третьої особи), перебуває в окупації з 31.07.2022, м. Соледар Соледарської міської територіальної громади, де в приміщеннях цехів ТОВ «Соколівські надра» знаходилось заставне майно, перебуває в окупації з 25.01.2023;
- сертифікатом Донецької торгово-промислової палати № 1400-23-3592 від 15.08.2023 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Кредитним договором від 10.02.2022, а відтак не стосується даної справи оскільки стосується абсолютно іншого кредитного договору, який не забезпечувався Договором поруки від 31.10.2019.
У відповіді на відзив, Позивач додатково зазначає, що Договір поруки від 18.02.2022 укладений в забезпечення кредитних зобов'язань ТОВ «Соколівські Надра» за тим самим кредитом, але в рамках програми рефінансування.
Позивач стверджує, що 18.02.2022 раніше укладений договір поруки фактично викладений в новій редакції, враховуючи зміни, внесені в кредитний договір № 34086384-КД-1 від 31.10.2019 та укладання нового кредитного договору на рефінансування цього кредиту з оновленими сумами кредитного ліміту та іншою процентною ставкою, а тому підписанням Договору поруки від 18.02.2022 сторони фактично припинили дію Договору поруки від 31.10.2019.
Позивач зазначає, що йому як поручителю за Договором поруки від 18.02.2022 надіслано банком два повідомлення-вимоги № 91031LGC0S2DX від 21.12.2023 та № 91031LGC0S2DX від 19.02.2024 щодо наявності у ТОВ «Соколівські надра» простроченої заборгованості за кредитним договором № 34086384-КД-4 від 18.02.2022 та вимогою дострокового погашення зобов'язань за вказаним кредитним договором.
В силу зазначеного, Позивач стверджує, що як мінімум станом на лютий 2024 Договір поруки від 18.02.2022 був діючим.
Враховуючи всі вищенаведені обставини Позивач вважає повернення банку до Договору поруки від 31.10.2019 порушило співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило ОСОБА_1 як сторону Договору того, на що він розраховував при укладенні договору.
Натомість порядок розірвання договору поруки Позивачем не порушений, враховуючи, що вказаний договір вважався і вважається таким, що припинив свою дію днем підписання договору поруки № 34086384-ДП-4/1 від 18.02.2022 і лише отримавши відповідь банку на заяву для Позивача стало очевидним, що банк вважає ОСОБА_1 поручителем за Договором поруки, який припинив свою дію 18.02.2022.
Доводи Відповідача викладені у запереченнях на відповідь на відзив не беруться судом до уваги оскільки останні подані до суду з пропуском процесуального строку.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою.
Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
У статті 553 ЦК України зазначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Отже, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Частиною 1 статті 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи заявлені позовні вимог, до предмету дослідження у даній справі відноситься дослідження наявності підстав для розірвання Договору поруки від 31.10.2019, укладеного у якості забезпечення виконання зобов'язання третьої особи за Кредитним договором від 31.01.2019 з огляду на істотну зміну обставин, про що зазначає Позивач у позові.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Пунктом 4.3 Договору поруки від 31.10.2019 закріплено, що розірвання Договору здійснюється за письмовою згодою сторін, а можливість одностороннього розірвання такого договору сторонами не узгоджувалося.
Так, враховуючи пункт 4.3 договору та положення статей 651, 652 ЦК України в першу чергу Позивач має звернутися до Відповідача з проханням розірвати Договір поруки від 31.10.2019, а у випадку недосягнення сторонами такої згоди - звернутися до суду з даним позовом.
З огляду на те, що матеріали справи дійсно не містять доказів звернення сторони Позивача до Відповідача про розірвання саме Договору поруки від 31.10.2019, суд погоджується з аргументом Відповідача в частині передчасності звернення Позивача до суду з даним позовом.
Суд також звертає увагу на невизначену правову позицію Позивача оскільки у відповіді на відзив ним одночасно заявляється про те, що уклавши Договір поруки від 18.02.2024 зобов'язання за Договором поруки від 31.10.2019 припинено, однак суду тоді є незрозумілим вчинення стороною дій в частині з'явлення вимоги про його розірвання.
Виходячи з предмету та підстав даного позову, суд не вбачає підстав надавати оцінку всім правовідносинам сторін щодо укладених договорів поруки та договорів перекредитування, оскільки знову ж таки дослідженню наразі підлягаю обставини існування чи то відсутності істотної зміни обставин за Договором поруки від 31.10.2019.
Згідно наданих Відповідачем доказів, судом встановлено, що Кредитний договір від 31.10.2019 та укладений на його забезпечення Договір поруки від 31.10.2019 є дійсними, а зобов'язання за ними не є припиненими в силу відсутності таких доказів із врахуванням підстав, закріплених главою 50 ЦК України та статтею 549 ЦК України.
Враховуючи зміст Договору поруки від 18.02.2022, останній жодним чином не припиняє дію Договору поруки від 31.10.2019 та є окремим зобов'язанням сторін.
Дослідивши обґрунтування Позивача щодо істотності зміни обставин суд зазначає, що як вірно вказує сторона Відповідача наданий до справи сертифікат Донецької торгово-промислової палати № 1400-23-3592 від 15.08.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), який не може бути прийнятий у якості належного та допустимого доказу в межах даної справи оскільки стосується зобов'язань за Кредитним договором від 18.02.2022, зобов'язання за яким не входить до предмету дослідження по даній справі.
При цьому судом не заперечується факт запровадження на території України з 24.02.2022 воєнного стану, однак форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.
З наданих до справи доказів не вбачається можливості встановити, що Позивач звертався до Відповідача згідно положень пунктів 6.3 - 6.4 Договору поруки від 31.10.2019 з повідомленням про настання форс-мажорних обставин у найкоротший термін з моменту їх виникнення та неможливості подальшого виконання договірного зобов'язання.
Згідно пункту А. 4 Договору поруки від 31.10.2019 вбачається, що зобов'язання ТОВ «Сокольські надра» за Кредитним договором від 31.10.2019 також забезпечено: договором застави спецтехніки № 34086384-Д3-1/1 від 31.10.2019, загальною вартістю заставного майна 11 538 286 грн, яке згідно доводів Позивача перебувало та пункту А.9 договору застави станом на 24.02.2022 перебувало у Донецькій області, район Бахмутський, село Покровське, вул. Калініна, буд. 24 А.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 № 376 село Покровське, Бахмутського району, Донецької області в період з 24.02.2022 по 30.07.2022 перебувало в зоні бойових дій, а з 31.07.2022 перебуває в тимчасовій окупації.
Так, враховуючи надані Позивачем пояснення судом не заперечується наявність обставин загрози майну, життю та здоров'ю, зокрема Позивача в частині вчинення ним дій щодо передислокації виробництва та заставного майна.
Однак, з огляду на закріплені частиною 2 статті 652 ЦК України підстави (які мають одночасно існувати) для розірвання договору за рішенням суду, суд не може констатувати того, що Позивач не міг вчинити дій, як учасник товариства з 61 % власності статутного капіталу, для збереження, зокрема, заставного рухомого майна за договором застави спецтехніки № 34086384-Д3-1/1 від 31.10.2019 вартістю 11 538 286 грн до моменту тимчасової окупації с. Покровське, Бахмутського району, Донецької області.
В будь якому випадку, укладаючи Договір поруки від 31.10.2019, який Позивач просить суд розірвати, останній повинен був усвідомлювати наслідки у випадку настання у нього обов'язку щодо солідарності виконання зобов'язання за Кредитним договором та обсяги такої відповідальності не залежно від вартості та наявності заставного майна, яке перш за все належить на праві власності саме третій особі, а не Позивачу, що виключає забезпечення можливості збереження майна виключно за бажанням Позивача із врахуванням ризиків підприємницької діяльності.
Посилання Позивача на те, що підставою для укладання Договору поруки від 31.10.2019 була саме наявність заставного майна є безпідставним та свідчить про суб'єктивну поведінку сторони, яка не підтверджена та не обґрунтована відповідними нормами законодавства.
В силу викладеного, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для розірвання Договору поруки від 31.10.2019, при тому, що судом надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Підсумовуючи викладене вище та враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено наявність підстав для розірвання договору у судовому порядку, а відтак підстави для задоволення позову - відсутні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторону Позивача та йому не відшкодовуються.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
2. Судові витрати ОСОБА_1 не відшкодовуються.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 11.07.2025
Суддя Антон ПУКАС