ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.07.2025Справа № 910/18964/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПОСТАВКА»
доАнтимонопольного комітету України
провизнання частково недійсним рішення
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився;
від відповідача:Чернюшок М.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПОСТАВКА» (далі - ТОВ «Укрспецпоставка») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет/АМК), в якому просило суд:
- визнати частково недійсним п. 1 рішення Антимонопольного комітету України №236-р від 31 серпня 2023 року, винесене за результатами розгляду справи № 145-26.13/189-21 про порушення ТОВ «Укрспецпоставка», ТОВ «ФІНАНС-СЕРВІС ПЛЮС» (ТОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД «СУХОДОЛИ») і ТОВ «ГЛЕРМОНТ ТРЕЙД» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» в частині, що стосується визнання вчинення порушення ТОВ «Укрспецпоставка»;
- визнати недійсним п. 2 рішення Антимонопольного комітету України №236-р від 31 серпня 2023 року, яким накладено штраф на ТОВ «Укрспецпоставка».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПОСТАВКА» задоволено, визнано недійсним пункт 1 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України №236-р від 31.08.2023 прийнятого за результатами розгляду справи №145-26.13/189-21 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується визнання вчинення порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПОСТАВКА», визнано недійсним пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України №236-р від 31.08.2023 прийнятого за результатами розгляду справи №145-26.13/189-21 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» яким накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПОСТАВКА», стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПОСТАВКА» 2 684,00 грн. судового збору.
Постановою Верховного Суду від 13.02.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №910/18964/23 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддя справу №910/18964/23 передано для розгляду судді Босому В.П.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 прийнято до свого провадження справу №910/18964/23 та призначено підготовче засідання.
12.03.2025 до Господарського суду міста Києва від Комітету надішли пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 13.02.2025, відповідно до яких відповідач заперечив проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на відсутність в діях Комітету порушень норм діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, а також звернув увагу на те, що усі докази, зібрані під час розгляду справи, в сукупності та у взаємозв'язку підтверджують наявність антиконкурентних узгоджених дій та правомірність оскаржуваного рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2025.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив хоча про місце, дату і час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 19.06.2025.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти позову заперечила та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні 02.07.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.08.2023 Антимонопольним комітетом України за результатами розгляду справи №145-26.13/189-21 прийнято рішення №236-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - «Рішення»), яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецпоставка», Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС-СЕРВІС ПЛЮС» (з 07.12.2020 змінено назву на товариство з обмеженою відповідальністю «Спиртовий завод «Суходоли») і Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛЕРМОНТ ТРЕЙД» вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів акціону з продажу окремого майна Залозецького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт», проведених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях відповідно до оголошення № UA-PS-2020-11-08-000001-2, оприлюдненого на вебпорталі «PROZORRO.SALE» (п. 1 резолютивної частини рішення).
За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецпоставка» штраф у розмірі 339 999,00 грн. (п. 2 резолютивної частини рішення).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим, а висновки, які містяться в рішенні здійснено виключно на основі припущень АМК, а саме за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи; при недоведенні обставин, які мають значення для справи і які АМК України визнав встановленими; за невідповідності висновків, викладених у Рішенні, обставинам справи; при порушенні норм матеріального права.
Також, позивач зазначає, що Комітетом не було доведено антиконкурентної узгодженої поведінки між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецпоставка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНС-СЕРВІС ПЛЮС» (перейменоване на ТОВ «Спиртовий завод «Суходоли») під час участі в аукціоні.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Комітет зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у Рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; Комітетом надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про притягнення позивача як порушника до визначеної Законом відповідальності.
Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами процесуального права також визначено (стаття 4 Господарського процесуального кодексу України), що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі №910/1972/17, від 23.05.2019 року у справі №920/301/18, від 25.06.2019 року у справі №922/1500/18, від 24.12.2019 року у справі №902/377/19).
Рішенням Комітету встановлено, зокрема, що:
- відповідачами в антимонопольній справі є: ТОВ «Укрспецпоставка», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» (з 07.12.2020 змінено назву на ТОВ «Спиртовий завод «Суходоли») і ТОВ «Глермонт Трейд»;
- у розумінні статті 1 Закону № 2210 ТОВ «Укрспецпоставка», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» (з 07.12.2020 змінено назву на ТОВ «Спиртовий завод «Суходоли») і ТОВ «Глермонт Трейд» є суб'єктами господарювання;
- Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (продавець) 02.12.2020 за допомогою вебпорталу «PROZORRO.SALE» (https://prozorro.sale/auction/) проведено аукціон №UA-PS-2020-11-08-000001-2 з продажу окремого майна Залозецького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» за адресою: Тернопільська обл., Зборівський р-н, с. Кабарівці, вул. Тупікова, 1; Тернопільська обл., Зборівський р-н, смт. Залізці, вул. Бродівська (вул. Бєлкіна), 3-1; Тернопільська обл., Зборівський р-н, смт. Залізці, вул. Бродівська (вул. Бєлкіна), 3; Тернопільська обл., Зборівський р-н, с. Кабарівці, вул. Тупікова, 2. Перелік складається з 591 найменування будівель, обладнання, рухомого та іншого майна (далі - аукціон).
Період уточнень: до 01.12.2020 до 20:27 год.
Кінцевий строк подання цінових пропозицій: 01.12.2020 до 20:27 год.
Початкова ціна продажу лоту: 32 019 867,31 грн без ПДВ.
Розмір мінімального кроку підвищення: 320 198,67 грн.
Розмір мінімального кроку підвищення ціни, %: 1%.
Участь в аукціоні взяли такі суб'єкти господарювання:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «СКН «Сучасна комерційна нерухомість», первинна пропозиція - 32 500 001,00 грн., остаточна пропозиція - 32 500 001,00 грн.;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс», первинна пропозиція - 33 000 000,00 грн., остаточна пропозиція - 33 000 000,00 грн.;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Бізнес ВІП», первинна пропозиція - 53 500 000,00 грн., остаточна пропозиція - 58 000 000,00 грн.;
- ТОВ «Укрспецпоставка», первинна пропозиція - 51 505 000,00 грн., остаточна пропозиція - 58 150 000,00 грн.;
- Приватне підприємство «Будівельна компанія «Рідний Дім», первинна пропозиція - 57 777 777,75 грн., остаточна пропозиція - 80 000 000,00 грн.;
- ТОВ «Глермонт Трейд», первинна пропозиція - 71 810 000,00 грн., остаточна пропозиція - 80 010 000,00 грн.;
За результатами аукціону переможцем стало ТОВ «Глермонт Трейд», придбавши предмет аукціону за ціною 80 010 000,00 грн. без ПДВ (96 012 000,00 грн. з ПДВ), з яким було укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Залозецького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» від 30.12.2020 б/н.
Здійснений Комітетом аналіз документів, які стосуються проведення аукціону, засвідчив про наявність узгодженої поведінки ТОВ «Укрспецпоставка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» (з 07.12.2020 змінено назву на ТОВ «Спиртовий завод «Суходоли») і ТОВ «Глермонт Трейд» під час підготовки та участі в аукціоні, з огляду на:
- встановлені взаємозв'язки між відповідачами в антимонопольній справі та пов'язаними з ними товариствами;
- отримання в період з жовтня 2020 року до грудня 2020 року, тобто як до виходу оголошення про проведення аукціону, так і в період про його проведення, директорами, учасниками та кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «Глермонт Трейд» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» (з 07.12.2020 змінено назву на ТОВ «Спиртовий завод «Суходоли») печаток товариств, пов'язаних, зокрема з ТОВ «Укрспецпоставка» та його засновником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста». Комітет зазначив, що факти отримання як до виходу оголошення про проведення аукціону, так і в період його проведення, керівником, єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Глермонт Трейд» - ОСОБА_1 і керівником, єдиним учасником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» - ОСОБА_2 печаток ряду товариств, пов'язаних, зокрема з ТОВ «Укрспецпоставка» та його засновником Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», отримання працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» ОСОБА_3 печатки ТОВ «Глермонт Трейд», а також спільне отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста») печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Інвестицій», яке пов'язане з ТОВ «Укрспецпоставка», слугують, за висновком АМК, свідченням єдності інтересів між відповідачами в антимонопольній справі та веденням ними спільної господарської діяльності;
- реєстрація ТОВ «Укрспецпоставка» та його засновником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста») однієї й тієї ж фізичної особи в електронному кабінеті для здійснення операцій за допомогою системи інтернет-банкінгу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Південний» за умови спільного працевлаштування цієї особи в одному і тому ж товаристві з єдиним засновником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» ОСОБА_2 ;
- спільне використання відповідачами в антимонопольній справі одних і тих же ІР-адрес. АМК дійшов висновку, що факти спільного використання ІР-адреси НОМЕР_1 відповідачами в антимонопольній справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» з невеликою різницею в часі та погодженість входів до системи «Клієнт-банк», створення єдиним засновником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» (Остренок О.С.) електронної поштової скриньки glermomt@ukr.net для іншого відповідача в антимонопольній справі - ТОВ «Глермонт Трейд» 24.11.2020 та вхід на цю поштову скриньку, надсилання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» податкової звітності протягом періоду з 24.12.2020 до 08.04.2021 до органів Державної податкової служби, здійснення формування керівником ТОВ «Укрспецпоставка» Надольною Д.В. 26.10.2020 витягу з ЄДР від 26.10.2020 за кодом 255528606246 та подальше його завантаження у складі своєї цінової пропозиції на аукціон, а також використання ІР-адреси НОМЕР_2 (ТОВ «Глермонт Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс») для замовлення витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також здійснення входу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» з ІР-адреси НОМЕР_2 в аукціон, не можуть бути випадковим збігом обставин за умови різного місцезнаходження цих товариств відповідно до ЄДР, а свідчать про єдність їх інтересів та спільне ведення ними своєї господарської діяльності, і як наслідок - спільну підготовку до участі в аукціоні;
- використання ТОВ «Глермонт Трейд» та працівником ТОВ «Девелопмент Інвест Альянс», за умови пов'язаності з ТОВ «Девелопмент Інвест Альянс» трудовими відносинами єдиного засновника, кінцевого бенефіціарного власника та керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» ОСОБА_2 , доменного імені, яке належить засновнику іншого відповідача у справі (ТОВ «Укрспецпоставка»);
- фінансування участі в аукціоні та господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» і ТОВ «Глермонт Трейд» суб'єктами господарювання, пов'язаними з іншим відповідачем в антимонопольній справі - ТОВ «Укрспецпоставка». АМК дійшов висновку, що надання позик Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Женева Фінанс» (для ТОВ «Укрспецпоставка» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс»), а також Товариством з обмеженою відповідальністю «КУ «Інвестиційна» (для ТОВ «Глермонт Трейд») безпосередньо перед аукціоном, за умови пов'язаності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Женева Фінанс» і Товариства з обмеженою відповідальністю «КУ «Інвестиційна» спільними працівниками, а також їх пов'язаність з ТОВ «Укрспецпоставка» та його засновником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», забезпечило можливість відповідачам в антимонопольній справі сплатити гарантійні та реєстраційні внески та взяти участь в аукціоні;
- обізнаність відповідачів в антимонопольній справі стосовно участі один одного в аукціоні та синхронність дій під час здійснення оплати гарантійного та реєстраційного внесків на аукціон;
- створення єдиним засновником, кінцевим бенефіціарним власником та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» (Остренок О.С.) електронних поштових скриньок glermont@ukr.net і glermomt@ukr.net для іншого відповідача в антимонопольні справі - ТОВ «Глермонт Трейд» слугує підтвердженням єдності інтересів, наявності тісної взаємодії та обізнаності зазначених суб'єктів господарювання стосовно господарської діяльності один одного;
- комунікації між відповідачами в антимонопольній справі в період проведення аукціону. Так, Комутетом встановлено, що між представником ТОВ «Глермонт Трейд» на аукціоні (який також є його єдиним засновником, бенефіціаром і керівником), а також представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» на аукціоні (який був його єдиним засновником, бенефіціаром і керівником) в період після виходу оголошення про аукціон та протягом усього періоду проведення аукціону періодично відбувалися телефонні дзвінки, які мали синхронний характер, що свідчить про обізнаність і спільну підготовку відповідачів в антимонопольній справі під час аукціону;
- погодженість дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» і ТОВ «Укрспецпоставка» під час участі в аукціоні;
- спільна підготовка документів ТОВ «Укрспецпоставка» і ТОВ «Глермонт Трейд» для участі в аукціоні. АМК зазначив, що наявність схожих специфічних особливостей у документах (відмінних від шаблонів), що увійшли до складу цінових пропозицій ТОВ «Укрспецпоставка» і ТОВ «Глермонт Трейд» під час участі в аукціоні було б неможливим за умови, якби ці товариства самостійно готували свої документи, тобто за умови дійсного змагання, а, отже, вказані факти свідчать про обмін інформацією між ними ще до проведення аукціону, а також про їх обізнаність щодо цінових пропозицій один одного, що, у свою чергу, свідчить про їх узгоджену поведінку під час підготовки й участі в цьому аукціоні;
- спільні специфічні особливості в електронних файлах, завантажених відповідачами в антимонопольні справі на аукціон. АМК зазначив, що наявність спільних унікальних властивостей електронних файлів, завантажених в електронну систему закупівель, а також схожість стилю написання назв деяких електронних файлів ТОВ «Укрспецпоставка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінанс-Сервіс Плюс» та ТОВ «Глермонт Трейд» свідчить про їх спільне створення однією особою, а також про використання одного й того ж обладнання для виготовлення цих документів задля участі в аукціоні.
За висновком АМК, узгодивши свої дії під час підготовки та участі в аукціоні, відповідачі в антимонопольній справі замінили ризик, що породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки. Така координація економічної поведінки призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення цього аукціону.
Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі (ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції (абзац другий ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;
накладення штрафу (абзац сьомий ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
На дату прийняття Комітетом Рішення діяли Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994 (надалі - Правила розгляду справ).
У рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності) (абзац перший п. 4 розділу VIII Правил розгляду справ).
Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та статтею 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків (абзац другий п. 4 розділу VIII Правил розгляду справ).
Отже, з вказаного слідує, що попри наявність у рішенні Комітету описової та мотивувальної частини, правові наслідки для конкретної особи (відповідача) створює саме резолютивна частина рішення Комітету, яка містить відповідні висновки у порядку статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Згідно резолютивної частини Рішення, що є предметом оскарження у даній господарській справі, Комітет визнав дії, зокрема ТОВ «Укрспецпоставка» порушенням передбаченим пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон №2210) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону з продажу окремого майна Залозецького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт», проведених Регіональним відділенням Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях відповідно до оголошення №UA-PS-2020-11-08-000001-2, оприлюдненому на вебпорталі «PROZORRO.SALE».
Отже, дії позивача кваліфіковано за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону №2210.
Відповідно до приписів Закону №2210:
- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);
- узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання; особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій (абзац перший частини першої і частина друга статті 5);
- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);
- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);
- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);
- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону №2210.
За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).
Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
За змістом статті 35 Закону №2210 при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
Отже, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є в силу Закону №2210 виключною компетенцією Комітету. Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 зі справи №910/14949/18.
Водночас у вирішенні відповідних спорів суди не повинні перебирати на себе непритаманні судам функції органів Антимонопольного комітету України, зокрема, самостійно доводити замість відповідного органу певні обставини. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17.
Частиною першою статті 59 Закону №2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема, є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.
Недосягнення суб'єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону №2210.
Таким чином, у розгляді справ про оскарження рішень АМК щодо визнання дій суб'єктів господарювання антиконкурентними узгодженими для кваліфікації цих дій не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Отже, для визнання органом АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі.
Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).
Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу.
Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону №2210 змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов'язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.
Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, у тому числі, в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи №924/381/17, від 12.06.2018 зі справи №922/5616/15, від 18.10.2018 зі справи №916/3214/17, від 18.12.2018 зі справи №922/5617/15, від 05.03.2020 зі справи №924/552/19, від 11.06.2020 зі справи №910/10212/19, від 22.10.2019 зі справи №910/2988/18, від 07.11.2019 зі справи №914/1696/18, від 02.07.2020 зі справи №927/741/19, від 09.12.2021 зі справи №916/3366/20, від 14.06.2022 зі справи №910/1667/21, і підстави для відступу від неї відсутні.
Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанцій під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням в порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у справі у їх сукупності.
Закон №2210 не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Цілком зрозуміло, що така «домовленість» навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів, а тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вирогідність і взаємозв'язок, у відповідності до статті 86 ГПК України.
Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2019 зі справи №914/1696/18, від 05.08.2019 зі справи №922/2513/18, від 11.06.2020 зі справи №910/10212/19, від 02.07.2020 зі справи №927/741/19, від 26.01.2021 зі справи №910/2576/20, від 04.02.2021 зі справи №910/17126/19, від 23.03.2021 зі справи №910/4542/20, від 15.12.2020 зі справи №910/2025/20, від 11.04.2023 зі справи №910/21627/21, від 03.10.2024 зі справи №910/17874/23.
При цьому судом враховується висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.01.2020 зі справи №910/6507/19, згідно з яким кожна зі справ за участю органів Антимонопольного комітету України є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями. Доведення порушення у вигляді анти конкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.
Різність фактично - доказової бази у кожній із зазначених справ не має правового значення у контексті необхідності дослідження обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, в їх взаємозв'язку.
Правова позиція стосовно оцінки доказів в справах про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгодженні дії, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 4 частини другої статті 6 Закону №2210) та накладення штрафу, є загальною (універсальною) для такої категорії спорів, сталою та послідовною.
Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Водночас питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи саме з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв'язок, у відповідності до приписів статті 86 ГПК України.
Сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ними норм та вимог антимонопольного законодавства (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду зі справ №904/5842/20, №910/267/20).
На переконання суду, наявність встановлених в межах розгляду справи обставин призводить до позиціонування цих суб'єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів, які зацікавлені у господарській діяльності один одного, а сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ним норм та вимог антимонопольного законодавства.
Усе наведене у сукупності підтверджує наявність у учасників спірного аукціону спільних інтересів та взаємозв'язків, обізнаність та системність поведінки останніх під час підготовки та проведення аукціону свідчать про те, що вказані юридичні особи мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час проведення аукціону, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки, і така координація економічної поведінки таких учасників призвела до усунення між ними конкуренції під час проведення аукціону.
Суд відзначає, що встановлені Комітетом в Рішенні обставини пов'язаності суб'єктів господарювання, які брали участь в аукціоні, дають підстави для висновку про можливість обмінюватися інформацією та координувати свою діяльність, при цьому такі обставини у своїй сукупності та взаємозв'язку не мажуть вважатися випадковим збігом обставин чи наслідком об'єктивних чинників.
В свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки Комітету, викладені у спірному рішенні, а наведені Комітетом доводи у спірному рішенні підтверджені більш вірогідними доказами, які в сукупності свідчать про те, що позивачем вчинено порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціону, за яке АМКУ обґрунтовано застосовано до позивача штраф.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням стандарту доказування, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що належних, допустимих та достатніх доказів на спростування висновків відповідача позивачем не надано, а всі заперечення проти викладених у рішенні висновків зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів. При цьому, здійснення переоцінки висновків Комітету в процесі оскарження прийнятого ним рішення в судовому порядку, нормами чинного законодавства не передбачено.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Таким чином, відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі від 09.12.1994 «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду у справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші докази, заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрспецпоставка».
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦПОСТАВКА» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.07.2025.
Суддя В.П. Босий