номер провадження справи 19/56/25
11.07.2025 Справа № 908/1333/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, п-т. Соборний, 185-б, ідентифікаційний код 204900012)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. № 8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189)
про стягнення 870 869,10 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №1450/08-07/25 від 08.05.2025) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» про стягнення 870 869,10 грн заборгованості за Договором № СК3/767/195 від 05.12.2024 року, з яких: 754 652,60 грн - збитків, 63390,82 грн - пені, 52 825,68 грн - штрафу.
Позов обґрунтовано приписами ст.ст. 22, 530,549,598,599, 628, 629, 653, 655, 663, 712 ЦК України, 193, 202, 218, 224, 231 ГК України та мотивовано невиконанням відповідачем умов договору поставки № СК3/767/195 від 05.12.2024 та не поставленням оплаченого товару на суму 7546 52,60 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 08.05.2025, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1333/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Оскільки, предметом спору у даній справі є зокрема стягнення з відповідача суми в розмірі 870 869,10 грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 12.05.2025 позовну заяву Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» м. Запоріжжя про стягнення 870 869,10 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1333/25, присвоєно справі номер провадження 19/56/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/1333/25 від 12.05.2025, до електронного кабінету відповідача 12.05.2025.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи №908/1226/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 11.07.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
05.12.2024 між Головним управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (позивач) та ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» (відповідач) укладено договір поставки №СК3/767/195 (далі Договір).
Пунктами 1.1-1.5. Договору встановлено, що постачальник зобов'язується постачати бензин А-95, дизельне паливо (надалі-Товар), а Замовник - прийняти і оплатити Товар. Предмет закупівлі за ДК 021:2015:09130000-9 - «Нафта і дистиляти». Найменування товару: Бензин А-95, дизельне паливо. Кількість товару та одиниця виміру - згідно з додатком №1 до договору. Ціна товару за одиницю - згідно з додатком №1 до договору.
Відпуск товару здійснюється згідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року, за скетч-картками (талонами) на пальне відповідно вимогам наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання и та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України»( п.2.4 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна цього Договору визначається виходячи з кількості і вартості товару, складає 766 610,30 грн, в тому числі ПДВ (20%) 127 768,38 грн.
Розділом 4 договору встановлено порядок поставки товару.
Згідно з п.4.1 Договору, протягом строку дії Договору, Постачальник передає Замовнику скетч-картки (талони на партію Товару у п'ятиденний термін за адресою Замовника в кількості (обсязі) замовленому Замовником.
Відповідно до п.4.3 Договору датою поставки та отримання скетч-карток (талонів) Товару Замовником є дата вказана у видатковій накладній, підписаній представниками Постачальника і Замовника. У момент підписання Сторонами видаткової накладної Постачальник видає Замовнику скетч-картки (талони) номіналом 10,15 або 20 літрів про що складається акт приймання-передачі
Згідно з п.4.5 Договору передача Змовнику Товару за цим Договором здійснюється на АЗС постачальника %1) АЗС м.Запоріжжя, 2) АЗС м.Вільнянськ, смт Новомиколаївка або с. Михайло-Лукашево, шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні довіреними особами Замовника скетч-картки (талони) згідно з Правилами роздрібної торгівлі нафтопродуктами ,затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442.
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) Замовнику з АЗС Постачальника об'єму і марки товару, вказаного в скетч-картці (талоні), після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках (талонах) вважаються виконаними. При цьому Постачальник не може передати Замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій ніж зазначено в скретч-картці(п.4,6 Договору).
Відповідно до п.4.7 Договору скетч-картки (талони) постачальника діють на всій території України, протягом строку, що становить не менше 12 місяців з дати передачі їх Замовнику. Постачальник у разі необхідності здійснює безкоштовний обмін скетч-карток (талонів) старого зразка на скетч-картки (талони) нового зразка (закінчення терміну дії скетч-карток (талонів) тощо) протягом семи днів без врахування коливання ціни протягом строку дії скетч-карток (талонів).
Згідно з п. 5.1 Договору розрахунок здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання скетч-карток (талонів) на партію Товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунку та накладної в межах бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.
Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Замовника (п.5.3 Договору).
Відповідно до п. 6.1.1 Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати за поставлений товар.
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом 2 Договору (п.6.3.2 Договору).
Згідно з п.8.1 Договору У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.
За приписами п. 8.3 Договору, у випадку порушення строків поставки товару Постачальник сплачує пеню у розмірі 0.1% вартості не отриманого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф в розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до п. 12.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання договору відповідачем виписано рахунок-фактуру №0003/0002651 від 05.12.2024 на суму у 76 6610,30 грн
05.12.2024 Позивач здійснив оплату за паливно-мастильні матеріали на підставі рахунку-фактури, що підтверджується платіжною інструкцією № 3566 на суму 766 610,30 грн.
Відповідачем складено та видаткову накладну №0003/0002405 від 05.12.2024 та специфікацію № 0003/0002405-С відпущених скретч-карток на дизпаливо та бензин до видаткової накладної №003/0002405 від 05.12.2024 на 12050 л на бензин А-95 та 2920 л дизпалива.
Позивачем товар за договором був отриманий лише частково у кількості 230 літрів бензину А95 на суму 11957,7 грн за скетч-картками з №303526617351 по №303526617355, з №303611738250 по №303611738257, №303611738259, про що свідчать фіскальні чеки, копії яких містяться в матеріалах справи.
Через відсутність палива на АЗС відповідача Позивач не використав скретч-картки на 11820 літрів бензину А-95 на суму 614521,80 грн, (591 скретч - картка номіналом 20 л, з № 303611733250 по № 303611733649, з №303611733930 по №303611733949, №303611738258, з №303611738260 по №303611738349, з № 303611738370 по № 303611738449) та 2920 літрів дизельного палива на суму 140130,80 грн. (146 скретч - карток номіналом 20 л, з № 304623188800 по № 304623188879, з № 304623201680 по № 304623201739, з № 304623201782 по № 304623201787), що разом складає 754 652,60 грн.
Копії невикористаних скретч-карток наявні в матеріалах справи.
Головне управління звернулося до Постачальника із листами №0800-0805-8/10774 від 05.02.2025 та №0800-0805-8/13028 від 11.02.2025 про видачу палива за укладеним Договором №СК3/706/767/195.
Листами №67 від 06.02.2025 та від №111 від 04.03.2025 Постачальником надано відповідь про неможливість виконання взятих зобов'язань через відсутність палива на АЗС.
Також 13.03.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію №0800-0805-8/24027 з вимогою, зокрема, сплатити на розрахунковий рахунок Головного управління ПФУ суму збитків в розмірі 754 652,60 грн.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору поставки № СК3/767/195 від 05.12.2024, який оплачений позивачем, становить 754 652,60 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами/скретч-картами у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що розрахунки здійснюються протягом 10 робочих днів з моменту отримання скретч-карток (талонів) на партію товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі рахунку та накладної в межах бюджетних призначень на відповідний бюджетний період.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в розмірі 766 6610,30 грн.
Відповідач передав позивачеві довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (дизпаливо, бензину А-95), про що свідчать видаткова накладна та специфікація відпущених скетч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної, копії яких містяться в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжнихзасобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві вобов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми наповну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про непоставку відповідачем товару за договором №№ СК3/767/195 від 05.12.2024 на суму 754 652,60 грн, який оплачений позивачем.
В позовній заяві позивач в якості нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог помилково посилається на ст. 22 ЦК України та ст.ст. 218, 224 ГК України та зазначає, що сума в розмірі 754 652,602 грн є збитками.
При цьому, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Господарським судом під час розгляду даної справи досліджено докази, надані позивачем до позовної заяви, встановлено обставини, про які зазначив позивач, та надано правову кваліфікацію спірним правовідносинам.
Так, зі встановлених судом обставин вбачається, що грошова сума, яку просить стягнути позивач з відповідача, є попередньою оплатою, яка сплачена позивачем, на яку відповідач не передав товар у встановлений строк. Відтак, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 693 ЦК України. При цьому, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі 917/1739/17, суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відтак, господарський суд відхиляє посилання позивача на ст. 22 ЦК України, ст.ст. 218, 224 ГК України, оскільки такі норми застосовані позивачем помилково.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором поставки № СК3/767/195 від 05.12.2024 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензину марки А-95 та дизельного пального) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 754 652,60 грн суду не надав.
Враховуючи вище встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 754 652,60 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки/передачі товару позивачем, заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 63 390,82 грн за період прострочення з 06.02.2025 по 30.04.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Відповідно до п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).
Пунктом 8.3. Договору передбачено стягнення з Постачальника пені у розмірі 0,1% вартості неотриманого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатковий штраф в розмірі 7% вказаної вартості.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договором підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Аналіз статей 612, 625, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з'ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов'язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов'язання, невиконання стороною зобов'язання у встановлений строк.
Позивач нараховує відповідачеві пеню за порушення ним строку виконання зобов'язання з 06.02.2025, однак, визначений позивачем період прострочення з 06.02.2025 є безпідставним.
Суд враховує, що у відповідності до відповідно до п. 4.3 Договору датою поставки та отримання скретч-карток (талонів)товару замовником є дата, вказана у видатковій накладній, підписаній представником постачальника і замовника. У момент підписання сторонами видаткової накладної постачальник видає замовнику скретч-картки (талони) номіналом 10, 15 або 20 літрів, про що складається акт приймання-передачі.
Водночас, умовами Договору не встановлено конкретний строк поставки партій товару на підставі талонів, фактично умови постачання за талонами на АЗС Постачальника. Долучені позивачем до матеріалів справи скретч-карти на одержання товару на АЗС Постачальника терміну дії довірчого документу не містять.
Судом була надана оцінка щодо правової природи зазначеної суми, так суд вважає, що заявлена до стягнення сума є попередньою оплатою.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару починається з 21.03.2025 (з урахуванням семиденного строку з моменту отримання претензії).
Таким чином, правильним періодом нарахування пені буде 21.03.2025 по 30.04.2025 (визначено позивачем) на загальну суму боргу 754 652,6 грн. (вартість недопоставленого товару).
Обґрунтованим розміром пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є сума 30940,76 грн. У задоволенні решти вимоги щодо стягнення пені суд відмовляє позивачу у зв'язку з безпідставністю нарахування.
Також, за порушення відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної поставки/передачі товару позивачем, заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 52 825,68 грн.
За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Як вже зазначалось судом, пунктом 8.3. Договору передбачено стягнення з Постачальника пені у розмірі 0,1% вартості неотриманого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатковий штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Враховуючи прострочення відповідачем поставки товару за Договором №СК3/767/195 від 05.12.2024 понад 30 календарних днів позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 52 825,68 грн штрафу.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає, що розрахунок виконаний правильно.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача штрафу в сумі 52 825,68 грн заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 754 652,60 грн попередньої оплати, 30940,76 грн пені та 52 825,68 грн штрафу. В задоволені решти вимог судом відмовляється.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до положень ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 180, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, п-т. Соборний, 185-б, ідентифікаційний код 204900012) 754 652 (сімсот п'ятдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн 60 коп. попередньої оплати, 30 940 (тридцять тисяч дев'ятсот сорок) грн 76 коп. пені та 52 825(п'ятдесят дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн 68 коп. штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, п-т. Соборний, 185-б, ідентифікаційний код 204900012) витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 061 (десять тисяч шістдесят одна) грн 03 коп.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 11.07.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.