вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про зупинення провадження у справі
08.07.2025м. ДніпроСправа № 904/3266/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від прокуратури: Карпенко О.І.;
від позивача-1: Літвін С.М.;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача: Алейниченко М.М.;
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку підготовчого провадження справу
за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (м. Краматорськ Донецької області) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (м. Київ) та в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" (м. Кам'янське Дніпропетровської області)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Дніпро)
про визнання недійсним договору про закупівлю товару за державні кошти № 72 від 17.09.2020 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 938 296 грн. 56 коп. Суддя Фещенко Ю.В.
Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та в особі Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач-2) з позовною заявою, в якій просить суд:
- визнати недійсним договір про закупівлю товару за державні кошти № 72 від 17.09.2020, укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ";
- застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 1 938 296 грн. 56 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- прокуратура посилається на те, що з електронної системи публічних закупівель та матеріалів, які надійшли від Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та ДП "Прозорро", встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 проведено відкриті торги із закупівлі товарів (оголошення № UA-2020-07-31-005645-c). Очікувана вартість склала 1 938 296 грн. 56 коп. Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі в торгах тендерні пропозиції подали 2 суб'єкти господарювання, а саме: ТОВ "Буд МВТ" з початковою ціновою пропозицією 1 938 296 грн. 56 коп. та ТОВ "Аква-Строй" з початковою ціновою пропозицією 1 949 379 грн. 18 коп. При цьому згідно з тендерною документацією конкурсних торгів, єдиним критерієм оцінки тендерних пропозицій була ціна. За результатами закупівлі переможцем стало ТОВ "Буд МВТ" з кінцевою ціновою пропозицією 1 938 296 грн. 56 коп. Між військовою частиною НОМЕР_1 як замовником та ТОВ "Буд МВТ" як постачальником укладено договір від 17.09.2020 № 72 (далі - договір № 72), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених договором, замовник доручив, а постачальник прийняв на себе зобов'язання в межах вартості предмета договору поставити замовнику товар. Вартість договору визначена згідно з договірною ціною, яка є твердою, та становить 1 938 296 грн. 56 коп., крім того ПДВ 20% - 323 049 грн. 43 коп. Загальна вартість склала 1 938 296 грн. 56 коп. (пункт 3.1 договору № 72). Разом із тим, пунктом 16 рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2023 № 54/16-р/к у справі № 54/44-21 визнано, що ТОВ "Аква-Строй" та ТОВ "Буд МВТ" вчинили порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визначених пунктом 4 частини 2 статті 6 цього Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених військовою частиною НОМЕР_1 на закупівлю елементів спортивного майданчика зазначеній в специфікації а саме: "Спортивний майданчик для тренувань та ігор" (оголошення №UA-2020-07-31-005645-c). За вказані порушення законодавства на ТОВ "Аква-Строй" та ТОВ "Буд МВТ" було накладено штрафні санкції. Також із указаного рішення вбачається, що дії зазначених товариств (обмін засобами телефонного зв'язку, використання одних і тих самих ІР-адрес для завантаження документів в електронну систему закупівель і для входу в аукціон, при користуванні поштовими скриньками, зазначення однакових контактних даних в електронних поштових скриньках, керування товариствами своїми банківськими рахунками за допомогою системи "КлієнтБанк" із однакових ІР-адрес, використання ІР-адреси третьої особи при сплаті за користування електронними майданчиками, використання одних і тих самих ІР-адрес для завантаження та подання звітності до органів Державної податкової служби України, синхронність завантаження тендерних пропозицій, синхронність створення електронних файлів і наявність у них спільних характеристик) визнано узгодженою антиконкурентною поведінкою, що стосується спотворення результатів проведених в електронній системі публічних закупівель, у тому числі й закупівлі з ідентифікатором № UA-2020-07-31-005645-c. Така поведінка ТОВ "Буд МВТ" і ТОВ "Аква-Строй" кваліфікована Адміністративною колегією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів указаних торгів. Рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2023 № 54/16-р/к у справі № 54/44-21 не оскаржувалося ТОВ "Буд МВТ". Також встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі № 904/6289/23, яке набрало законної сили 14.02.2024, задоволено позов Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до ТОВ "Буд МВТ" про стягнення штрафних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- прокуратура посилається на положення пунктів 1-2 частини 1 статті 5, частину 5 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", пункт б частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, частину 5 статті 13 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 203 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 215 Цивільного кодексу України, та вказує на те, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, такий правочин може бути визнаний недійсним. Також прокурор зазначає, що відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Прокурор зауважує, що визначене положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Проте інтереси держави під час проведення вищезазначеної закупівлі полягали не лише в формальному оформленні факту її здійснення, але й у придбанні відповідних товарів, робіт і послуг у встановлений законодавством про публічні закупівлі спосіб, з дотриманням принципів функціонування цієї сфери суспільних відносин. Натомість поведінка ТОВ "Буд МВТ" і ТОВ "Аква-Строй" під час участі в указаному тендері несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель. Така недобросовісна та протиправна поведінка не може мати правомірних наслідків, а тому договори, укладені унаслідок згаданих тендерів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями їх учасників, мають ознаки таких, що суперечить інтересам держави і суспільства. Так, згідно з наданими Військовою частиною НОМЕР_1 та Казначейською службою України копією видаткової накладної № 0911/1 від 09.11.2020 та копією платіжного доручення № 3542 від 26.11.2020, укладений з відповідачем договір від 17.09.2020 № 72 повністю оплачений розпорядником бюджетних коштів на загальну суму 1 938 296 грн. 56 коп. Отже, внаслідок недобросовісної та протиправної поведінки відповідача, а саме у зв'язку з його антиконкурентними узгодженими діями, спотворено результати відкритих торгів, проведених в системі електронних закупівель Prozorro за ідентифікатором № UA2020-07-31-005645-c, що спричинило укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання цих загальних вимог, згідно з положеннями частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання його недійсності та застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.
Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: відповідно до пункту 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, Міноборони відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, виступає замовником і формує відповідно до визначених Генеральним штабом Збройних Сил потреб, вимог та пріоритетів основні показники державного оборонного замовлення щодо розроблення, виробництва, модернізації, постачання (закупівлі), ремонту, знищення та утилізації озброєння, військової техніки, військового майна, виконання робіт і надання послуг, надає технічні завдання виконавцям державного оборонного замовлення. Таким чином, саме Міністерство оборони України, є органами державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. А тому, саме воно визначено позивачем-1 у справі та саме воно мало б захищати інтереси держави за вказаних у позовній заяві обставин. При цьому військові частини Збройних Сил України, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, будучи одержувачами бюджетних коштів, є замовниками у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі". Таким чином, військову частину НОМЕР_1 , як сторону оспорюваного правочину та вигодонабувача, визначено прокурором як позивач-2. Так, у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону 28.08.2024 за № 11/3/1-246вих-24 скеровано до Міністерства оборони України та 05.12.2024 за № 07-301вих-24 скеровано до Військової частини НОМЕР_1 повідомлення про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави. Надалі, за сплином майже чотиримісячного терміну (станом на час подачі позову) здійснено моніторинг загальнодоступних інформаційних джерел ("Судова влада. Стан розгляду справ" https://court.gov.ua/fair), яким встановлено, що в судовому порядку відповідний спір не вирішується, провадження у такій справі судами не відкривалось. Прокурором розцінена така поведінка позивачів як нездійснення уповноваженими органами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави. А тому, така усвідомлена пасивна поведінка позивачів є достатніми підставами для звернення прокурора до суду для захисту інтересів держави. Крім того, відповідно до вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратурою направлено листи-повідомлення № 07-103 вих-25 та № 07-104 вих-25 від 16.04.2025 до Міністерства оборони України та Військової частини НОМЕР_1 про наявність підстав для представництва інтересів держави шляхом подання позовної заяви до Господарського суду Дніпропетровської області. Станом на 22.05.2025 відповідь від Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 не надходили.
Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 19.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2025. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 26572/25 від 19.06.2025), в якому він просив суд вирішити питання про залишення позовної заяви без руху.
На вказане клопотання відповідача листом від 23.06.2025 судом було надано відповідь, в якій зазначено про те, що на його клопотання про залишення без руху позовної заяви у справі № 904/3266/25, в якому вказано підставами для залишення позовної заяви без руху те, що вже було аналогічне звернення з даною позовною заявою до суду, яка була повернута ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2025 у справі №904/2658/25, в якій прокурором були надані додатки до позовної заяви, які є непридатними для читання та опрацювання, а також, використанням платіжного документу, яким вже був сплачений судовий збір у справі № 904/2658/25 та неможливість його повторного використання, було повідомлено наступне:
- 18.06.2025 Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" про визнання недійсним договору про закупівлю товару за державні кошти № 72 від 17.09.2020 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 938 296 грн. 56 коп.;
- разом з вказаною позовною заявою судом отримано довідку Господарського суду Дніпропетровської області № 150/25 від 18.06.2025 про те, що платіжна інструкція № 449 (внутрішній номер 418106224) від 21.04.2025 про сплату судового збору в сумі 25 681 грн. 96 коп. була використана у справі № 904/2658/25 (вх. № 4-2534/25), суддя Манько Г.В. З метою недопущення подвійного використання платіжних документів судом було здійснено запит у справу № 904/2658/25 (№ 904/3266/25/20652/25 від 19.06.2025) із проханням надати інформацію про використання та/або повернення судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 449 (внутрішній номер 418106224) від 21.04.2025 на суму 25 681 грн. 96 коп. в межах справи № 904/2658/25. Згідно з відповіддю на вказаний запит суду (№ 904/2658/25/20653/25 від 19.06.2025) повідомлено про те, що судовий збір у справі № 904/2658/25, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 449 (внутрішній номер 418106224) від 21.04.2025 на суму 25 681 грн. 96 коп., - не повертався;
- враховуючи вказане, після дослідження позовної заяви та додатків до неї, судом було встановлено, що подана позовна заява відповідає вимогам статей 162-164, підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження, передбачені статтями 174-175 Господарського процесуального кодексу України, відсутні, на підставі чого, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3266/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 08.07.2025.
Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. суду № 26631/25 від 20.06.2025), в кому прокурор просить суд долучити до матеріалів справи копію наказу № 36к від 17.02.2025.
Від третьої особи за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення у справі (вх. суду № 28171/25 від 30.06.2025), в яких Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника відділення та обґрунтовує власну позицію наступним:
- відділення зазначає, що рішенням адміністративної колегії Відділення від 28.03.2023 № 54/16-р/к по справі №54/44-21 дії Товариства з обмеженою відповідальністю "АкваСтрой" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" під час участі у процедурах закупівель за ідентифікаторами в електронній системі публічних закупівель "Prozorro" проведених: Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням на закупівлю "Реконструкція внутрішньо майданчикових мереж електропостачання та трансформаторної підстанції (ТП), 54 омпбр, ОК "Південь", АДРЕСА_2 ", оголошення № UA-2018-10-24-001611-с; Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням на закупівлю "Реконструкція зовнішніх інженерних мереж електропостачання, смт. Черкаське", оголошення № UA-2018-10-26-002467-c; Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням на закупівлю "Капітальний ремонт будівлі № літера А (комплексна будівля), ВМБ "Схід" ВМС ЗСУ, АДРЕСА_3 ", оголошення № UA-2020-03- 24-003384-b; Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням на закупівлю "Капітальний ремонт будівлі № 9/77 (їдальня), 55оаБр, м. Запоріжжя, військове містечко № 9", оголошення № UA-2020-06-10-003931-b; Військовою частина НОМЕР_2 на закупівлю " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", оголошення № UA-2020-07-30-002152-a; Військовою частиною НОМЕР_1 на закупівлю "Спортивний майданчик для тренувань та ігор. (Інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі", оголошення №UA-2020-07-31-005645-c, - було визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. За вказані порушення накладено штраф на товариство з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" у розмірі 107 960 грн. (загалом). Товариство з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" рішення відділення не оскаржувало у господарському суді. Враховуючи зазначене, рішення відділення є законним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" є обов'язковим до виконання. Отже, відділення, в межах своїх повноважень, визнало дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Строй" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції;
- третя особа вказує на те, що питання щодо визнання недійсним договору про закупівлю товару за державні кошти № 72 від 17.09.2020, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" та застосування наслідків недійсності правочину та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 1 938 296 грн. 56 коп., - виходить за межі повноважень органів Антимонопольного комітету України. Таким чином, оскільки порушені у позовній заяві питання виходять за межі повноважень органів Антимонопольного комітету України.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 28446/25 від 01.07.2025), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:
- відповідач звертає увагу, що подаючи повторно позовну заяву у цій справі №904/3266/25, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону знову подає до суду документи, що є додатками до позовної заяви, які є непридатними для читання та опрацювання, зокрема, але не виключно: сторінки 72-78 додатку 1 до рішення Антимонопольного комітету України № 54/16-р/к від 28.03.2023, з яких сторінки 77-78 стосуються безпосередньо закупівлі UA2020-07-31-005645-с, за результатами якої укладено оспорюваний у цій справі договір, та на основі яких ґрунтується позиція позивача у цій справі;
- щодо висновку прокуратури про порушення спірним у цій справі договором інтересів держави і суспільства та наявності підстав для визнання недійсним договору та застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Відповідач вважає, що для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15;
- відповідач посилається на те, що здійснивши правовий аналіз частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17). При цьому обґрунтовуючи позовні вимоги прокуратура зазначає, зокрема, про те, що порушення Учасником закупівлі - ТОВ "Буд МВТ" законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій, призвело до спотворення результатів торгів, проведених замовником - Військовою частиною НОМЕР_1 з придбання спортивного майданчика для тренувань та ігор (UA-2020-07-31-005645-с), у зв'язку з чим укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та ТОВ "Буд МВТ" договір за результатами проведених торгів, є таким, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України. При цьому, в якості правових наслідків недійсності правочину, укладеного за результатами публічної закупівлі, прокуратурою зазначено про необхідність повернення відповідачем одержаних ним коштів у розмірі 1938 296 грн. 56 коп. Військовій частині НОМЕР_1 за вказаним правочином (одностороння реституція). Пред'явлення цього позову, як зазначається прокуратурою, зумовлено порушенням інтересів держави у сфері публічних закупівель, які полягають в проведенні ефективних та прозорих публічних закупівлях з дотриманням добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії та ефективності, відкритості та неупередженості, недопущення дискримінації та корупційних дій. На думку прокуратури, дії ТОВ "Буд МВТ" (постачальник) та Військової частини НОМЕР_1 (замовник закупівлі) з укладення договору від 17.09.2020 №72 за встановлених та підтверджених обставин порушення ТОВ "Буд МВТ" як учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції підпадають під регулювання положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України. Відповідач зазначає, що єдиною підставою для висновку прокуратури про порушення спірним у цій справі договором інтересів держави і суспільства є рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2023 № 54/16-р/к у справі № 54/44-21 щодо антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання (ТОВ "АкваСтрой" та ТОВ "Буд МВТ"), які стосуються спотворення результатів торгів, проведених військовою частиною НОМЕР_1 , тобто рішення уповноваженого органу в антимонопольній справі, в якому встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. Однак, лише сам факт вчинення вказаними товариствами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету України, не може бути безумовною підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинено з метою, суперечною інтересам держави і суспільства в контексті визначеного статтею 228 Цивільного кодексу України обов'язку доведення того, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства. У даній справі, з урахуванням визначених позивачем предмету і підстави позову, підлягає доведенню факт укладення договору без дотримання принципів ефективного та економного витрачання бюджетних коштів. Разом з цим, як вбачається з рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2023 №54/16-р/к у справі № 54/44-21 по закупівлі UA-2020-07-31-005645-с (торги № 6) тендерна пропозиція ТОВ "Буд МВТ" (1 938 296 грн. 56 коп.) була нижчою за очікувану замовником вартість предмета закупівлі (1 950 000 грн) та нижчою за вартість тендерної пропозиції іншого учасника закупівлі - ТОВ "Аква-Строй" (1 949 379 грн. 18 коп.). Із досліджених в рішенні територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2023 № 54/16-р/к обставин проведення торгів слідує, що відповідача визнано переможцем у зв'язку з тим, що лише його пропозиція відповідала усім кваліфікаційним та технічним вимогам, встановленим тендерною документацією замовника та мала найнижчу вартість. Водночас, відповідно до тендерної документації конкурсних торгів по закупівлі UA2020-07-31-005645-с єдиним критерієм оцінки тендерних пропозицій була ціна. Відповідач зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що в аукціоні приймали участь інші учасники торгів, які як потенційні переможці могли б задовольнити потреби замовника на умовах, визначених тендерною документацією, за менші кошти. Прокуратурою також не представлено доказів наявності на ринку, на час проведення спірної закупівлі, більш вигідних для замовника цінових пропозицій. В даному випадку головна мета виділення коштів для проведення закупівлі UA-2020-07-31-005645-с, укладення договору про закупівлю (№ 72 від 17.09.2020) та, як наслідок "інтерес держави і суспільства", полягали саме в отриманні Військовою частиною НОМЕР_1 "Спортивного майданчику для тренувань та ігор (Інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі) ". При цьому прокуратурою не заперечується факт того, що договір від 17.09.2020 № 72 повністю та своєчасно виконаний та товар поставлений у повному обсязі, що підтверджується наданими Військовою частиною НОМЕР_1 та Казначейською службою України копіями видаткової накладної № 0911/1 від 09.11.2020 та копіями платіжного доручення № 3542 від 26.11.2020. З боку Військової частини НОМЕР_1 також відсутні будь-які зауваження щодо повноти та якості постановленого товару ТОВ "Буд МВТ" за вказаним договором. Отже, кінцева мета виділення коштів та проведення закупівлі UA-2020-07- 31-005645-с досягнута, що відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Наведене свідчить про відсутність будь-яких належних та достатніх доказів спрямованості спірного договору на незаконне заволодіння бюджетними коштами, а також свідчить про те, що внаслідок укладення та виконання спірного договору держава не понесла жодних збитків;
- відповідач звертає увагу на те, що чинне законодавство не містить прямої норми, відповідно до якої вчинене відповідачем порушення антиконкурентного законодавства тягне за собою автоматичне визнання договору недійсним. За загальним правилом звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку. Тому правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду відсутні підстави для задоволення позову. Відповідач просить суд врахувати, що в даному випадку слід уникати формального підходу та враховувати баланс інтересів сторін, адже не всі порушення антиконкурентного законодавства можуть бути підставою для визнання договору недійсним. Врахуванню підлягають конкретні обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, адже може існувати ситуація, коли порушення антиконкурентного законодавства не призвело до матеріальних або інших втрат замовника процедури публічної закупівлі, а сторони договору отримали бажаний для кожного результат. Доказів, що спірний договір порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та/або на незаконне заволодіння бюджетними коштами матеріали даної справи не містять. Крім того, відповідач вважає, що допущені учасником торгів порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій не можуть бути підставою для застосування до порушника майнових санкцій, передбачених положеннями частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, адже положеннями спеціального законодавства чітко унормовано порядок притягнення такого суб'єкта до відповідальності у вигляді накладення штрафу (стаття 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Більш того, норми Закону України "Про публічні закупівлі" (стаття 17) встановлюють заборону участі суб'єкта господарювання у торгах в разі, якщо він протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення антиконкурентного законодавства. Тобто у вказаний спосіб держава гарантує розвиток добросовісної конкуренції, забезпечує ефективність правового регулювання сфери публічних закупівель, прозорість процедур. Позбавлення можливості взяти участь в конкурсі згідно положень названої норми є запобіжним заходом, за допомогою якого держава усуває недобросовісність суб'єктів господарювання від можливості мати доступ до публічних коштів. Разом з цим, згідно з частинами 1 і 2 статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди. Положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. За таких обставин, відповідач вважає, що прокуратура, у разі завдання, на її думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлена можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Застосування негативних майнових наслідків, визначених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у зв'язку із порушенням антиконкурентного законодавства порушуватимуть критерій сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у світлі практики Європейського суду з прав людини. Підсумовуючи наведене відповідач зауважує, що прокуратурою не доведено "поза розумним сумнівом" наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання недійсним договору згідно частини 1 статті 203, статті 215, частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а відтак підстави для застосування наслідків недійсного правочину відсутні. Відповідач також вказує, що його доводи узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, наведеними в ухвалі від 13.11.2024, якою передано справу № 922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права (частина 1 статті 203, частина 1 статті 215, частина 3 статті 228 Цивільно кодексу, частина 1 статті 208 Господарського кодексу, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 (у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством);
- щодо запропонованої прокуратурою конструкції застосування правових наслідків визнання договору недійсним відповідач вказує, що окремої уваги заслуговує те, що у мотивувальній частині позовної заяви прокуратура, посилаючись на частину 1 статті 203, частину 1 статті 215, частину 3 статті 228 Цивільного кодексу України, частину 1 статті 208 Господарського кодексу України, вказує про наявність підстав для визнання недійсним договору та застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до яких при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Однак, в прохальній частині позову, прокуратура просить суд застосувати наслідки недійсності правочину лише шляхом односторонньої реституції, а саме: шляхом повернення відповідачем Військовій частині НОМЕР_1 коштів, отриманих за виконання спірного договору у розмірі 1 938 296 грн. 56 коп., оскільки, такий договір виконаний у повному обсязі, тому отримане майно фактично вже спрямовано у дохід держави шляхом постачання товарів на замовлення Військової частини НОМЕР_1 . Разом з тим, відповідач зазначає, що Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 Цивільно кодексу України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв'язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 Цивільно кодексу України). Правові наслідки, передбачені частинами 1,2 статті 216 Цивільно кодексу України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина 3 статті 216 Цивільно кодексу України). Підсумовуючи наведене, відповідач виснує, що позовні вимоги прокуратури у цій справі суперечать положенням частини 3 статті 228 Цивільно кодексу України, частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, та свідчать про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а тому є такими, що не підлягають задоволенню. Більш того, прокуратурою не доведено належними та допустимими доказами, що оспорюваний договір порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та/або на незаконне заволодіння бюджетними коштами, а тому підстави стверджувати, що такий договір суперечить інтересам держави і суспільства, відсутні.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання про зупинення розгляду справи (вх. суду № 28439/25 від 01.07.2025), в якому він просить суд зупинити розгляд справи № 904/3266/25 до прийняття відповідного рішення Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/3456/23.
- відповідач зазначає, що фактично єдиною підставою для висновку прокуратури про порушення спірним у цій справі договором інтересів держави і суспільства є рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2023 № 54/16-р/к у справі № 54/44-21 щодо антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання (ТОВ "АкваСтрой" та ТОВ "Буд МВТ"), які стосуються спотворення результатів торгів, проведених військовою частиною НОМЕР_1 , тобто рішення уповноваженого органу в антимонопольній справі, в якому встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. Роблячи такий висновок прокуратура посилається на висновки Верхового Суду, викладені у постановах від 24.04.2024 у справі № 922/3322/20 та від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23. У той же час, відповідач звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.11.2024 передав справу № 922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права (частина 1 статті 203, частина 1 статті 215, частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 208 Господарського кодексу України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 (у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством). Позиція Верховного Суду щодо необхідності відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 мотивована тим, що постановою від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову: визнав недійсним договір поставки від 28.08.2018 № ЦЗВ-07-06718-01 та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукововиробниче підприємство "Мастак" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" грошові кошти у розмірі 2 138 079 грн. 60 коп., а з філії Укрзалізниці одержані нею за рішенням суду грошові кошти у вказаному розмірі стягнув в дохід держави в особі позивача. При цьому у справі № 914/1507/23 Верховний Суд, зокрема, зазначив про те, що узгоджені дії учасників закупівлі (торгів, аукціону) та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозору та відкриту процедуру закупівлі, чим порушуються інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене у визначеному порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсними результатів закупівлі (торгів, аукціону) у випадку, якщо це передбачено спеціальним законодавством, та для визнання недійсним відповідного договору, укладеного з переможцем, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України; також, вказано про те, що узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено у антимонопольній справі та підтверджено в судових актах, унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів ID: UA-2018-06-26-001302-a, чим порушили інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору поставки від 28.08.2018 № ЦЗВ-07-06718-01, укладеного з переможцем закупівлі ТОВ НВП "Мастак", відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України; зауважено, що дії ТОВ НВП "Мастак" (постачальник) та філії Укрзалізниці (замовник закупівлі) з укладення договору поставки від 28.08.2018 за встановлених та підтверджених обставин порушення ТОВ НВП "Мастак" як учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції підпадають під регулювання положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України. Верховний Суд у справі № 914/1507/23 дійшов висновку, що позовна вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення в кінцевому результаті 2 138 079 грн. 60 коп. до бюджету за рахунок стягнення цих коштів з філії Укрзалізниці підлягає задоволенню за наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України. Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками щодо можливості визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, з підстав, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також щодо можливості застосування передбачених цією статтею наслідків недійсності правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, вважаючи, що до таких правовідносин сторін положення частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 208 Господарського кодексу України є незастосовними. Колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 щодо можливості застосування передбачених положеннями частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України наслідків недійсності договору, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, у разі визнання недійсним договору, укладеного з порушенням учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції. Також колегія суддів зазначає, що як у справі № 922/3456/23, так і у справі №914/1507/23, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким визнано дії відповідачів як учасників спірної закупівлі, щодо узгодження ним своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. Колегія суддів пропонує відступити від висновку, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Необхідність відступу мотивує тим, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (стаття 51, частина 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Згідно з частинами 1 і 2 статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
- відповідач зазначає, що ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 прийнято до розгляду справу №922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024. У судовому засіданні 07.02.2025 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалив рішення про звернення до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норм права, питання щодо застосування яких постало перед об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, та повідомив учасників справи, що про дату та час наступного судового засідання їх буде повідомлено ухвалою. У подальшому, 20.02.2025 суддя-доповідач Кібенко О.Р. звернулася до Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукових висновків, а 24.03.2025, 21.04.2025, 22.04.2025, 23.04.2025, 28.04.2025 до Верховного Суду надійшли наукові висновки. Після чого, ухвалою від 01.05.2025 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду повідомив учасників справи, що розгляд справи № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 відбудеться 04.07.2025. Наведені обставини свідчать про те, що на розгляді у Верховному Суді у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду перебуває справа № 922/3456/23, правовідносини у якій є подібними до цієї справи та стосуються можливості визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також можливості застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, внаслідок порушення учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, що виразилось у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів;
- відповідач виснує, що з урахуванням того, що правовий висновок Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/3456/23, зокрема, щодо застосування частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, матиме суттєве значення для вирішення справи, що розглядається, а також для забезпечення єдності судової практики та усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно існують підстави для зупинення провадження у справі № 904/3266/25.
Від позивача-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №28767/25 від 03.07.2025), в якій він просить суд надати можливість представнику позивача-1 прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.07.2025 заява позивача-1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів була задоволена судом.
Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 29419/25 від 07.07.2025), в якій прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи власну правову позицію наступним:
- відповідач звертає увагу, що подаючи повторно позовну заяву у цій справі №904/3266/25, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону знову подає до суду документи, що є додатками до позовної заяви, які є непридатними для читання та опрацювання, зокрема, але не виключно: сторінки 72-78 додатку 1 до рішення Антимонопольного комітету України № 54/16-р/к від 28.03.2023, з яких сторінки 77-78 стосуються безпосередньо закупівлі UA2020-07-31-005645-с, за результатами якої укладено оспорюваний у цій справі договір, та на основі яких ґрунтується позиція позивача у цій справі;
- щодо наявності підстав для застосування вимог статті 228 Цивільно кодексу України у спірних правовідносинах прокурор зазначає, що узгоджені дії учасників закупівлі та відсутність реальної конкуренції, що встановлено рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.03.2023 № 54/16-р/к у справі № 54/44-21 унеможливили прозору та відкриту процедуру торгів №UA-2020-07- 31-005645-c, чим порушили інтереси держави та суспільства, з огляду на що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору № 72 від 17.09.2020, укладеного з переможцем закупівлі ТОВ "Буд МВТ" за частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України. Тобто дії ТОВ "Буд МВТ" (постачальник) та Військової частини НОМЕР_1 (замовник закупівлі) з укладення договору від 17.09.2020 за № 72 за встановлених та підтверджених обставин порушення ТОВ "Буд МВТ" як учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції підпадають під регулювання положень частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України. Водночас частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України визначає особливі правові наслідки недійсності правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування яких ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (саме на цей випадок посилався прокурор у позові, заявляючи вимогу про стягнення бюджетних коштів шляхом запропонованої ним конструкції). Враховуючи обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного договору відповідно до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, грошові кошти у розмірі 1 938 296 грн. 56 коп., сплачені (замовником) на виконання недійсного за рішенням суду договору від 17.09.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, підлягають поверненню відповідачем на користь позивача. Прокурор зауважує, що частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Оскільки викладене свідчить про наявність умислу лише у відповідача на укладення оспорюваного правочину, то отримані ним за цим правочином кошти у сумі 1 938 296 грн. 56 коп. повинні бути передані Військовій частині НОМЕР_1 ;
- прокурор вказує на те, що доводи відповідача про те, що доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним не відповідають вимогам законодавства та судовій практиці. Як вбачається зі статті 228 Цивільного кодексу України, остання не передбачає, що наявність вказаних в ній підстав для визнання нікчемним або недійсним правочину має доводитись лише якимось певним переліком чітко визначених засобів доказування, зокрема, лише вироком суду про притягнення до кримінальної відповідальності сторони такого правочину, яка його вчинила з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2024 у справі № 904/6289/23, яке не оскаржувалося ТОВ "Буд МВТ" та набрало законної сили 14.02.2024 задоволено у повному обсязі позовні вимоги та стягнуто 215 920 грн. Таким чином, прокурором належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами доведено наявність порушень ТОВ "Буд МВТ" вимог чинного законодавства;
- щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на порушення критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав та основних свобод людини та громадянина прокурор зазначає, що з урахуванням обставин справи та принципів, які є складовими верховенства права, необхідно зазначити, що враховуючи наявність умислу лише у відповідача на укладення оспорюваного правочину, то отримані ним за цим правочином кошти у сумі 1 938 296 грн. 56 коп. повинні бути передані Військовій частині НОМЕР_1 , що відновить порушене право Військової частини НОМЕР_1 , що свідчить про дотримання справедливої рівноваги (балансу) між загальним інтересом держави та інтересами відповідача, як особи, яка страждає від такого втручання, а тому втручанням у право власності відповідача не може вважатися непропорційним та таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції;
- також прокурор зауважує, що відповідачем у відзиві на позовну заяву прокурора вказані постанови Верховного Суду, які були перелічені у позовні заяві прокурора у справі № 904/3266/25, а саме: правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17, від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15, що ніяким чином не підтверджують доводи зазначені у відзиві на позовну заяву відповідача.
У підготовче засідання 08.07.2025 з'явилися прокурор, представник позивача-1 та відповідача, представники позивача-2 та третьої особи у вказане засідання не з'явився, при цьому останні повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 19.06.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 19.06.2025 доставлена до Електронних кабінетів позивача-2 - 19.06.2025 та третьої особи - 20.06.2025 (а.с. 103-104).
У вказаному засіданні розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, яке господарський суд вважає за необхідне задовольнити, з огляду на таке.
Судом відзначено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.11.2024 передав справу № 922/3456/23 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків щодо застосування норм права (частина 1 статті 203, частина 1 статті 215, частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 208 Господарського кодексу України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 (у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов'язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством). Позиція Верховного Суду щодо необхідності відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 мотивована тим, що постановою від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову: визнав недійсним договір поставки від 28.08.2018 № ЦЗВ-07-06718-01 та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукововиробниче підприємство "Мастак" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр забезпечення виробництва" грошові кошти у розмірі 2 138 079 грн. 60 коп., а з філії Укрзалізниці одержані нею за рішенням суду грошові кошти у вказаному розмірі стягнув в дохід держави в особі позивача. Також, колегія суддів зазначає, що як у справі № 922/3456/23, так і у справі № 914/1507/23, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким визнано дії відповідачів як учасників спірної закупівлі, щодо узгодження ним своєї поведінки під час участі в конкурсних торгах на закупівлю, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів.
Мотивуючи власну позицію, колегія суддів пропонує відступити від висновку, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частина 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Необхідність відступу мотивує тим, що сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (стаття 51, частина 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Згідно з частинами 1 і 2 статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
У подальшому, ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.12.2024 прийнято до розгляду справу № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024.
Враховуючи вказане вбачається, що на розгляді у Верховному Суді у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду перебуває справа № 922/3456/23, правовідносини у якій є подібними до цієї справи та стосуються можливості визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також можливості застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, внаслідок порушення учасником закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції, що виразилось у вчиненні антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів.
Суд відзначає, що судочинство в Україні визнається і діє за принципом верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, вбачається, що в справі № 922/3456/23 Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду має вирішуватись правова проблема у подібних правовідносинах, що має істотне значення для правильного вирішення спору у справі № 904/3266/25.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За приписами пункту 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у цьому випадку зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи вказане, з метою застосування до спірних правовідносин норм права з урахуванням висновку Верховного Суду про їх застосування у подібних правовідносинах (в іншій справі), суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 904/3266/25 до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 07.02.2025.
Керуючись пунктом 7 частини 1 статті 228, пунктом 11 частини 1 статті 229, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Зупинити провадження у справі № 904/3266/25 за позовом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд МВТ" про визнання недійсним договору про закупівлю товару за державні кошти № 72 від 17.09.2020 та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 1 938 296 грн. 56 коп. до закінчення перегляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради та Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024, її розгляд призначив у відкритому судовому засіданні на 07.02.2025.
Зобов'язати сторін повідомити Господарський суд Дніпропетровської області про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі № 904/3266/25, на підтвердження чого подати належні докази.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 08.07.2025 та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана - 11.07.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко