вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" липня 2025 р. Справа№ 910/907/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Яценко О.В.
Кравчука Г.А.
розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025
(повний текст складено та підписано 01.04.2025)
у справі № 910/907/25 (суддя Пукшин Л.Г.)
за позовом Фермерського господарства «Науково-виробниче об'єднання «Довіра»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП»
про стягнення 236 544,09 грн
У січні 2025 Фермерське господарство «Науково-виробниче об'єднання «Довіра» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» про стягнення 236 544, 09 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору поставки сільськогосподарської продукції № 62-08/24П від 21.08.2024 не розрахувався повністю за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 236 544, 09 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/907/25 позов задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/907/25, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв'язку з тим, що місцевим господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи. Зокрема скаржник посилається на п. 5.1. договору, на вимогу якого позивачем не надано оригінала листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва. Відтак, на думку скаржника, керуючись п. 4.3. договору у відповідача не настало умови для сплати 10% від договору.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Хрипуна О.О., суддів Іоннікової І.А., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/907/25 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.04.2025 вказав на необхідність усунути недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 4257,80 грн.
05.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" надійшло клопотання, в якому апелянт просить вважити недоліки усунутими та прийняти апеляційну скаргу до розгляду апеляційним судом. В додатках до вказаної заяви наявні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 257,80 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Яценко О.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 прийнято справу № 910/907/25 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Яценко О.В., Кравчук Г.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/907/25, вирішено справу № 910/907/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
13.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції справа № 910/907/25 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» (надалі - відповідач, покупець) та Фермерським господарством «Науково-виробниче об'єднання «Довіра» (надалі - позивач, постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 62-08/24П (надалі - договір). (а.с. 7-8)
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю 3-го та 4-го класів (код товару 1001990000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2024 року (надалі за текстом - товар), в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.
Пунктом 2 договору визначено кількість, ціну і загальну вартість товару, а саме п. 2.1. договору встановлено, зокрема, загальну вартість товару яка складає 1 575 000, 63 грн +/- 10% в т.ч. ПДВ.
Згідно з п. 2.2. договору, якщо під час отримання товару буде встановлено, що товар не відповідає якісним характеристикам, зазначеним в розділі 6. даного договору, покупець на власний вибір має право: - відмовитися від отримання такого товару та вимагати повернення коштів; - прийняти товар за зниженою ціною; - прийняти товар з наданням послуг, вказаних в п. 3.3. цього договору; - вимагати заміну неякісного товару на якісний; - прийняти частину товару, що відповідає показникам якості та вимагати від постачальника змінити неякісну частину товару.
За умовами п. 3.1. договору, постачальник поставляє товар покупцеві в заліковій вазі на умовах поставки DAP відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 - ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» (адреса: 32101, Хмельницька обл.; Ярмолинецький р - н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - «елеватор поставки», автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому договорі.
Відповідно до п. 3.2. договору, строк постачання товару - 26.08.2024 включно. Поставка товару партіями допускається.
Згідно з п. 3.5. договору, датою поставки товару постачальником вважається фактична його передача покупцеві на елеваторі поставки в заліковій вазі та надання покупцю видаткової накладної на товар. Під терміном «залікова вага» розуміється фізична вага товару, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від показників якості по вмісту вологи та смітної домішки, які визначені в пункті 6.1. договору.
Пунктом 4.1. договору сторони визначили умови оплати, а саме:
- 86 (вісімдесят шість) % вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору;
- 14 (чотирнадцять) % вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.
Відповідно до п.4.4. договору, оплата товару партіями допускається.
Постачальник зобов'язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по даному договору, є продукцією власного виробництва, постачальник має статус сільськогосподарської продукції у 2024 році та є суб'єктом оподаткування податком на додану вартість (п. 5.1. договору).
За умовами пунктів 5.3., 5.4. договору постачальник зобов'язується: надати покупцю не пізніше дати постачання товару видаткові накладні; зареєструвати податкові накладні на товар в строки та в порядку, що передбачені діючим законодавством України.
Відповідно до п. 11.1. договору, договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 21.08.2024 відповідно до п. 5.1. договору, направив на електронну адресу відповідача лист №2024/08/21-1 від 21.08.2024 про те, що товар є продукцією власного виробництва, окрім цього позивач повторно направляв 23.01.2025 на адресу відповідача вищезазначений лист. (а.с. 28)
Як вказує позивач, на виконання умов договору, останній здійснив поставку товару, а саме: пшеницю 4-го класу на загальну суму 1 689 600, 68 грн, в т.ч. ПДВ, в кількості 225,28 тон залікової ваги, що підтверджується наступними документами:
- видатковою накладною № 37 від 22.08.2024, на суму 1 123 950, 45 грн, в т.ч. ПДВ, кількість поставленого товару - 149, 86 тон; (а.с. 9)
- видатковою накладною № 38 від 23.08.2024, на суму 565 650, 23 грн, в т.ч. ПДВ, кількість поставленого товару - 75,42 тон; (а.с. 10)
- товарно-транспортною накладною № 211 від 21.08.2024 на перевезення 25 тон залікової ваги товару; (а.с. 11)
- товарно-транспортною накладною № 212 від 21.08.2024 на перевезення 11,85 тон залікової ваги товару; (а.с. 12)
- товарно-транспортною накладною № 213 від 21.08.2024 на перевезення 25,10 тон залікової ваги товару; (а.с. 13)
- товарно-транспортною накладною № 214 від 21.08.2024 на перевезення 11,58 тон залікової ваги товару; (а.с. 14)
- товарно-транспортною накладною № 215 від 22.08.2024 на перевезення 24,80 тон залікової ваги товару; (а.с. 15)
- товарно-транспортною накладною № 216 від 22.08.2024 на перевезення 13,00 тон залікової ваги товару; (а.с. 16)
- товарно-транспортною накладною № 217 від 22.08.2024 на перевезення 24,84 тон залікової ваги товару; (а.с. 17)
- товарно-транспортною накладною № 218 від 22.08.2024 на перевезення 13,72 тон залікової ваги товару; (а.с. 18)
- товарно-транспортною накладною № 219 від 23.08.2024 на перевезення 25,00 тон залікової ваги товару; (а.с. 19)
- товарно-транспортною накладною № 220 від 23.08.2024 на перевезення 12,16 тон залікової ваги товару; (а.с. 20)
- товарно-транспортною накладною № 221 від 23.08.2024 на перевезення 25,06 тон залікової ваги товару; (а.с. 21)
- товарно-транспортною накладною № 222 від 23.08.2024 на перевезення 13,20 тон залікової ваги товару. (а.с. 22)
Відповідачем в свою чергу, товар був прийнятий в повному обсязі та частково оплачений на загальну суму 1 453 056, 59 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 106 від 27.08.2024 на суму 966 597, 39 грн, платіжною інструкцією № 107 від 27.08.2024 на суму 486 459, 20 грн та Карткою по субрахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» за період з 01.08.2024 по 23.01.2025. (а.с. 23-25)
Крім цього, позивач, на виконання абз. 2 п. 4.1. договору здійснив реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується наступним:
- податковою накладною від 22.08.2024 № 2 та квитанцією про прийняття від 22.08.2024 № 1; (а.с. 26)
- податковою накладною від 23.08.2023 № 3 та квитанцією про прийняття від 23.08.2024 № 1. (а.с. 27)
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що відповідач не виконав в повному обсязі своїх зобов'язання за договором щодо оплати поставленого позивачем товару на загальну суму 236 544, 09 грн.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно з нормами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві передбачений цим договором товар на загальну суму 1 689 600, 68 грн, який відповідач прийняв без заперечень, підписавши відповідні видаткові накладні. (а.с. 9-10)
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив отриманий товар частково, а саме на суму 1 453 056, 59 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями. (а.с. 23-25)
Відповідач в свою чергу не надав до матеріалів справи будь-яких доказів, які б спростували викладені вище обставини та по суті не заперечує факт отримання товару в повному обсязі.
Водночас ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг. У податковій накладній, що складається за операціями з вивезення товарів за межі митної території України, зазначаються ті одиниці виміру товарів, які застосовуються при оформленні митної декларації на такі товари; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер; к) дата та номер митної декларації зазначаються у разі складання платником податкової накладної за операціями з вивезення товарів за межі митної території України; л) дата та номер договору (контракту) зазначаються у разі складання платником податкової накладної за операціями з вивезення товарів за межі митної території України. У податковій накладній, що складається за операціями з вивезення товарів за межі митної території України на підставі форвардного контракту, зазначається відповідна відмітка про форвардний контракт.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.201.2. ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними п. 198.5 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Судом першої інстанції встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що згідно з податковою накладною від 22.08.2024 № 2 та квитанцією № 1 від 22.08.2024, зазначену податкову накладну прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем своєчасно зареєстровано податкове зобов'язання по поставці відповідачу товару загальною вартістю 1 123 950, 45 грн (ПДВ - 138 029, 00 грн), а також позивачем своєчасно зареєстровано податкове зобов'язання по поставці відповідачу товару загальною вартістю 565 650, 23 грн (ПДВ - 69 465, 82 грн), що підтверджується податковою накладною від 23.08.2023 № 3 та квитанцією від № 1 23.08.2024, яку прийнято та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За умовами договору відповідач здійснює оплату 14 % вартості партії товару протягом 2 (двох) банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника, а позивач має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки чинним законодавством визначено лише строк для реєстрації податкової накладної, який позивачем не порушено, а строку надання такої податкової накладної контрагенту не визначено, враховуючи, що квитанція про реєстрацію податкової накладної № 2 в ЄРПН датована 22.08.2024 та квитанція про реєстрацію податкової накладної № 3 в ЄРПН датована 23.08.2024, з означених дат відповідач міг самостійно довідатись про реєстрацію податкових накладних.
Окрім вищезазначеного, посилаючись на положення п. 4.3., 5..1 договору, скаржник зазначає про правомірність несплати 10% ціни договору у зв'язку з ненаданням позивачем доказів надсилання листа на фірмовому бланку, яким підтверджується, що поставлений товар є продукцією власного виробництва Постачальника.
За ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 4.3. договору у випадку порушення постачальником вимог п. 5.1. договору покупець має право притримати оплату товару у розмірі 10% від його загальної вартості до моменту усунення Постачальником такого порушення без застосування до Покупця будь-яких штрафних санкцій.
Згідно з умовами п. 5.1. договору постачальник зобов'язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється за цим договором, є продукцією власного виробництва, Постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2024 році та є суб'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Водночас, у договорі відсутні умови, які визначали б, коли саме Постачальник має надати покупцю, передбачений п. 5.1. договору оригінал листа, а відтак, вирішуючи це питання, колегія суддів виходить із загальних положень законодавства про купівлю-продаж.
Так, згідно з ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За наведених підстав колегія суддів вважає, що такі документи мали бути надані одночасно з товаром, який був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи підтверджених належними доказами зауважень покупця з цього приводу, а сама продукція була прийнята без жодних претензій та зауважень, у суду відсутні підстави вважати, що позивач не виконав передбачене пунктом 5.1. договору зобов'язання.
Разом із цим, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що в самому договорі (пункти 1.2., 1.3.) Постачальником гарантовано, що товар є продукцією власного виробництва та має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році.
Крім цього, матеріали справи містять копію листа № 2024/08/21-1 від 21.08.2024 в якому вказано, що товар 2024 року є продукцією власного виробництва. (а.с. 28)
Вказаний лист було направлено на електронну адресу відповідача та повторно направлено 23.01.2025 на адресу відповідача. (а.с. 29-31)
Таким чином, скаржник неправомірно вважає, що має право притримати оплату товару у розмірі 10% ціни договору.
Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повної оплати поставленого позивачем товару за договором, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.
Відтак, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі №910/907/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 у справі № 910/907/25 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/907/25.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді О.В. Яценко
Г.А. Кравчук