09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 757/52615/21-ц
провадження № 14-64цс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики
за касаційною скаргою адвоката Потьомкіна Володимира Олександровича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року у складі головуючого судді Хайнацького Є. С. та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року у складі колегії суддів Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
1. ОСОБА_1 у вересні 2021 року звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 1 196 757,85 грн інфляційних втрат та 668 922,41 грн як три проценти річних за невиконання грошового зобов'язання.
2. Позивач обґрунтовував пред'явлений позов тим, що відповідач у встановлений договором позики строк гроші позивачу не повернув. Тому просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річних від суми боргу.
3. 23 січня 2024 року Печерський районний суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив: стягнув із відповідача вказану суму інфляційних втрат і три проценти річних, а також 11 350,00 грн сплаченого позивачем судового збору.
4. Мотивував рішення тим, що відповідач не надав заперечень щодо правильності поданого позивачем розрахунку заборгованості, нарахованих інфляційних втрат та трьох процентів річних за договором позики; є підстави стягнути 1 196 757,85 грн інфляційних втрат і 668 922,41 грн як три проценти річних за період з травня 2019 року до вересня 2021 року на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
5. 30 квітня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, якою залишив рішення місцевого суду без змін.
6. Мотивував рішення тим, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов, бо відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання (повернення позики); критично оцінив доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення без участі відповідача, який не подав відзив на позовну заяву (відповідач був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його представник ознайомився з її матеріалами, був присутнім на судовому засіданні 01 серпня 2022 року, однак без поважних причин не подав заперечення).
7. Адвокат Потьомкін В. О. в інтересах ОСОБА_2 21 травня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 квітня 2024 року, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову, зупинити виконання оскаржених судових рішень.
8. Заявник зазначив, що місцевий суд 23 січня 2024 року ухвалив рішення за відсутності відповідача та (або) представника відповідача, не взявши до уваги клопотання про відкладення розгляду справи через їхню тимчасову непрацездатність. Станом на 22 лютого 2024 року суд першої інстанції рішення їм не надіслав.
9. Апеляційний суд 30 квітня 2024 року заслухав справу за відсутності відповідача та його представника, хоча останній 29 квітня 2024 року подав клопотання про відкладення розгляду справи через тимчасову непрацездатність відповідача та його представника.
10. Вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій фактично позбавили відповідача доступу до правосуддя.
11. 31 березня 2025 року адвокат позивача сформувала у системі «Електронний суд» відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у її задоволенні та залишити рішення суду першої інстанції без змін (копію ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2025 року про відкриття касаційного провадження адвокат позивача отримала 20 березня 2025 року в електронному кабінеті).
12. Мотивувала відзив тим, що апеляційний суд у постанові встановив, що відповідач і його представник були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, однак на судове засідання не з'явилися.
13. Зазначила, що відповідач послався на ті самі непідтверджені доводи, які надав суду апеляційної інстанції, безвідносно до змісту судового рішення та без аргументів про його невідповідність закону.
14. Наполягає на тому, що відповідач не зазначив, які саме обставини суди попередніх інстанцій неправильно встановили та які норми права застосували неправильно.
15. 25 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про залишення касаційної скарги без руху та встановив десятиденний строк для усунення недоліків останньої із дня вручення копії цієї ухвали.
16. 17 липня 2024 року адвокат відповідача подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків (вх. № 3323/0/216-24 від 17 липня 2024 року).
17. 26 серпня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою продовжив відповідачу на п'ять днів із дня вручення цієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги.
18. 02 вересня 2024 року адвокат відповідача подав до Верховного Суду заяву про усунення недоліків (вх. № 4048/0/216-24 від 02 вересня 2024 року).
19. 29 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про поновлення строку на касаційне оскарження, відкриття касаційного провадження за скаргою відповідача з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), щодо оскарження судових рішень згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України; зупинення виконання оскаржених судових рішень до закінчення їхнього перегляду у касаційному порядку.
20. 10 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
21. Ухвалою від 15 травня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловленого у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23 та від 24 листопада 2020 року у справі № 280/5695/19, щодо можливості скасування оскарженого рішення суду лише через те, що цей суд за належного повідомлення учасника справи та/або представника про дату, час та місце розгляду справи ухвалив рішення, не вирішивши клопотання такого учасника про відкладення її розгляду.
22. Мотивувала ухвалу тим, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України).
23. За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
24. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша, друга та четверта статті 12 ЦПК України).
25. Зазначила, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (стаття 222 ЦПК України).
26. Колегія суддів Другої судової палати виходила з того, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомили про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники (частина перша та пункти 2 і 5 частини другої статті 223 ЦПК України).
27. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).
28. Обґрунтувала ухвалу тим, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).
29. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції (частина друга статті 381 ЦПК України).
30. Наголосила, що апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу відповідача на рішення місцевого суду, відхилив доводи про створення останнім перешкод відповідачеві у доступі до правосуддя шляхом ухвалення рішення за відсутності відповідача та його представника. Однак апеляційний суд не розглянув клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке той подав за день до єдиного судового засідання, та не оцінив поважність причин неприбуття відповідача та його представника у судове засідання.
31. Відповідач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій позбавили його доступу до правосуддя, бо ухвалили оскаржені судові рішення за відсутності його та представника. Зауважив, що подав до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляду справи через перебування відповідача та представника на лікарняному.
32. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підтримує раніше сформований висновок такого змісту (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2025 року у справі № 450/678/21 і від 27 жовтня 2022 року у справі № 212/6784/20):
- основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін або їхніх представників, належно повідомлених про час і місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;
- неявка учасника справи на судове засідання та відсутність розгляду його клопотання про відкладення розгляду справи через тимчасову непрацездатність цього учасника та його представника за умови належного повідомлення цих осіб про час і місце розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за їхньої відсутності.
33. Колегія суддів Другої судової палати зазначила, що протилежний висновок щодо застосування аналогічних положень процесуального закону сформулював за подібних процесуальних відносин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23 та від 24 листопада 2020 року у справі № 280/5695/19. За змістом цього висновку відсутність розгляду клопотання про відкладення розгляду справи, яке подала сторона, належно повідомлена про час і місце розгляду справи, порушує принципи змагальності та рівності сторін як складові права на справедливий суд і зумовлює скасування оскарженого судового рішення.
34. За обставинами справи № 320/42808/23 громадська організація звернулась із позовом до Міністерства молоді та спорту України про визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, та зобов'язання відповідача привести окремі положення вказаного акта у відповідність з вимогами закону. Позивач оскаржив постанову апеляційного суду, зокрема, через порушення цим судом норм процесуального права, а саме того, що апеляційний суд не розглянув клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
35. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував постанову апеляційного суду, а справу передав на новий розгляд до того ж суду, обґрунтувавши це тим, що суд був зобов'язаний врахувати вказане клопотання під час вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача; принцип змагальності охоплює, зокрема, можливість коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час. Цей принцип разом із принципом рівності є одним з основних елементів права на справедливий суд, що гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, не дотримав передбачених частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вимог щодо справедливого судового розгляду. Вказане призвело до того, що справа розглянута за відсутності представників позивача з порушенням загальних принципів адміністративного судочинства; помилковим є висновок апеляційного суду про наявність підстав для розгляду справи без участі позивача, що позбавило його можливості довести переконливість позиції на стадії апеляційного перегляду, порушило його право на справедливий і публічний розгляд справи. Тим більше, на судовому засіданні були присутніми представники відповідача та третьої особи, які мали можливість обґрунтувати перед судом свою позицію (протилежну до позиції позивача).
36. За обставинами справи № 280/5695/19 товариство звернулось із позовною заявою про визнання незаконним і скасування податкового повідомлення-рішення. У касаційній скарзі товариство, зокрема, стверджувало, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, бо не розглянув клопотання про відкладення розгляду справи.
37. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував постанову апеляційного суду, а справу передав на новий розгляд до того ж суду. Мотивував це тим, що товариство подало клопотання про відкладення розгляду справи, проте суд апеляційної інстанції не долучив це клопотання до матеріалів справи, а ухвалив постанову в порядку письмового провадження, зазначивши у тексті судового рішення, що жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності сторін суду не повідомлені; принцип змагальності судового провадження охоплює, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів і пояснень інших учасників справи, також право мати можливість знайомитися з матеріалами справи та робити з них копії, володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази і пояснення у належній формі та у встановлений час; принцип змагальності спільно з принципом рівності є одними з основних елементів права на справедливий суд, що гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; апеляційний суд не долучив до матеріалів справи та не розглянув клопотання позивача про відкладення розгляду справи, зважаючи на законні очікування товариства, що його клопотання буде розглянуто, а про наступну дату розгляду справи буде повідомлено додатково; суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, позбавивши товариство права на справедливий апеляційний перегляд справи, не дотримав принципів змагальності сторін, офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Наведене є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
38. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наголосила, що, оскільки у практиці Касаційного цивільного та Касаційного адміністративного судів у складі Верховного Суду має місце неоднакове застосування засад судочинства під час вирішення питання про порушення судом норм процесуального права у випадку неврахування клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи, то забезпечити єдність такої практики неможливо без застосування повноважень Великої Палати Верховного Суду. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передає цю справу для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23 та від 24 листопада 2020 року у справі № 280/5695/19, щодо обов'язкового скасування судового рішення у випадку неврахування клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи.
39. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що такий відступ має полягати у висновку, який неодноразово викладав у постановах Верховний Суд у складі колегій суддів Першої та Другої судових палат Касаційного цивільного суду (див. пункт 25 цієї ухвали), і підтримав суд апеляційної інстанції у справі № 757/52615/21-ц, відмовляючи відповідачеві у задоволенні його апеляційної скарги. Інакше кажучи, якщо суд не розглянув клопотання учасника справи про відкладення її розгляду через тимчасову непрацездатність цього учасника та його представника, які не з'явилися на судове засідання, то за умови належного повідомлення такої сторони про час і місце розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення його ухвалення за відсутності цих осіб.
40. На забезпечення єдності такої практики колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постановах від 10 квітня 2025 року у справі № 320/42808/23 та від 24 листопада 2020 року у справі № 280/5695/19, щодо обов'язкового скасування судового рішення у випадку неврахування клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи.
41. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2025 року, такими, що містять обґрунтування необхідності вирішення питання щодо обов'язкового скасування судового рішення у випадку неврахування клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи, а тому вважає за необхідне прийняти справу до розгляду.
42. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для прийняття справи на свій розгляд на підставі частини третьої статті 403 ЦПК України.
43. Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
44. Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
45. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
46. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
47. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
48. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 263 ЦПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду і, зокрема, Великої Палати Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, і судді зобов'язані дотримуватись таких висновків.
49. Наявність глибоких і довгострокових розходжень у судовій практиці касаційних судів у межах одного Верховного Суду, неспроможність правової системи держави подолати їх призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
50. Саме на державу покладається обов'язок створити у своїй правовій системі ефективні механізми для подолання імовірних розбіжностей в судовій практиці (рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2011 року у справі «Брезовець проти Хорватії» (Brezovec v. Croatia), заява № 13488/07).
51. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
52. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
53. З огляду на викладене справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
54. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 10 вересня 2025 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв
Судді О. О. Банасько С. О. Погрібний
О. Л. Булейко Н. С. Стефанів
О. А. Губська Т. Г. Стрелець
А. А. Ємець О. В. Ступак
В. В. Король І. В. Ткач
С. І. Кравченко О. С. Ткачук
О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич
К. М. Пільков Є. А. Усенко
Н. В. Шевцова