09 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 505/3396/23
провадження № 14-73зц25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів: Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевірила апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Касаційного цивільного суду у складіВерховного Суду від 16 квітня 2025 року, ухвалу Касаційного цивільного суду у складіВерховного Суду від 28 травня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до директора Комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Подільськводоканал» ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання повернення коштів та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до директора Комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Подільськводоканал» (далі - КВЕП «Подільськводоканал») ОСОБА_2, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у незаконному, всупереч дійсному на час подання позову договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення, одноосібному, на свій власний розсуд, підвищенні тарифів на їх надання, на підставі надання додаткових послуг, із зухвало-злочинним ігноруванням того факту, що умовами чинного договору такі послуги передбачені, а отже, вже включені у діючий тариф;
- зобов'язати відповідача повернути незаконно стягнуті ним кошти за начебто надання додаткових послуг, які вже передбачені чинним договором на їх надання, а отже, вже сплачені згідно з діючим тарифом на їх надання;
- зобов'язати відповідача повернути всім споживачам, з яких відповідач також незаконно стягнув кошти за начебто надання додаткових послуг, які передбачені чинним договором на їх надання, а отже, вже сплачені згідно з діючим тарифом на їх надання;
- з метою недопущення подібного кримінального свавілля з боку відповідача у подальшому зобов'язати «добродія» вибачитися публічно у засобах масової інформації і на місцевому телебаченні перед мешканцями багатостраждального міста Подільська за фактом незаконного завдання їм майнової та моральної шкоди;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, левову частку яких він зобов'язується перерахувати на захист України.
Крім того, ОСОБА_1 просив на підставі пунктів 1, 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи, що судовий збір перевищує 5 відсотків розміру його доходів за 2022 рік, звільнити його від сплати судового збору.
Ухвалою від 12 вересня 2024 року Котовський міськрайонний суд Одеської області звільнив ОСОБА_1 від сплати судового збору за подачу до суду позову в частині вимог немайнового характеру.
Відмовив у задоволенні клопотання в частині звільнення від сплати судового збору за подачу до суду позовної заяви в частині вимог майнового характеру.
Позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху. Запропонував позивачеві: надати до суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору за звернення до суду із вимогами майнового характеру у розмірі 1 211,20 грн; уточнити позовні вимоги шляхом зазначення: 1) хто є відповідачем (фізична особа ОСОБА_2 чи юридична особа КВЕП «Подільськводоканал»); 2) відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів сторін у справі; 3) ціни позову; 4) обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються у пунктах 3, 4, 6 позовних вимог; розмежувати вимоги щодо відшкодування майнової та моральної шкоди; долучити довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження ОСОБА_1 представляти інтереси споживачів послуг КВЕП «Подільськводоканал».
Надав позивачу строк на усунення зазначених в ухвалі недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою від 25 вересня 2024 року Котовський міськрайонний суд Одеської області позовну заяву ОСОБА_1 визнав неподаною та повернув заявнику на підставі частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв'язку із невиконанням вимог ухвали Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12 вересня 2024 року.
Ухвалою від 10 жовтня 2024 року Одеський апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2024 року залишив без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали. Запропонував заявникові сплатити судовий збір, надати апеляційному суду документи, що підтверджують сплату судового збору, та докази направлення копії апеляційної скарги з доданими документами іншому учаснику - директору КВЕП «Подільськводоканал» ОСОБА_2
Ухвалою від 25 листопада 2024 року Одеський апеляційний суд повернув заявнику апеляційну скаргу на ухвалу Котовського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2024 року.
Ухвалу мотивував тим, що заявник не виконав вимоги ухвали від 10 жовтня 2024 року, оскільки, хоча і звернувся 07 листопада 2024 року до суду апеляційної інстанції із заявою про направлення ухвали про повернення апеляційної скарги скаржнику з метою її оскарження у касаційному порядку, проте не виконав вимоги ухвали в частині сплати судового збору, а також не подав до суду доказів направлення апеляційної скарги на адресу іншого учасника справи, відтак, на переконання Одеського апеляційного суду, недоліки апеляційної скарги ОСОБА_1 не усунув.
У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у цій справі.
Постановою від 16 квітня 2025 року Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року - без змін.
У травні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року.
Ухвалою від 28 травня 2025 року Касаційний цивільний суд у складіВерховного Суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постановиКасаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 рокувідмовив.
У червні 2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду апеляційною скаргою на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року, ухвалу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року, просив скасувати ці рішення та повернути справу до суду апеляційної інстанції для судового розгляду.
Велика Палата Верхового Суду вважає, що у прийнятті апеляційної скарги необхідно відмовити з огляду на таке.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень після їх перегляду у касаційному порядку, як це визначає розділ V глави 3 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.
Вичерпний перелік підстав для передання справи до Великої Палати Верховного Суду встановлює стаття 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього Кодексу вирішує тільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.
За відсутності юридичної підстави для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у її прийнятті слід відмовити та повернути скаржнику.
Така відмова не порушує право ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки його право на касаційний перегляд справи реалізовано раніше.
За усталеною практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
Проте «право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. The United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. The United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
Згідно із практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи.
Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (див. mutatis mutandis рішення від 9 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, § 53).
Звернення до Великої Палати Верховного Суду із проханням про перегляд судового рішення суду тієї ж інстанції фактично спрямоване на повторний перегляд судових рішень попередніх інстанції за відсутності для цього визначеної процесуальним законом підстави.
Цей перегляд є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне роз'яснити ОСОБА_1 його право на повторне звернення до суду першої інстанції із цим позовом для захисту своїх прав у межах строку позовної давності.
Керуючись статтями 388, 403, 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
У прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Касаційного цивільного суду у складіВерховного Суду від 16 квітня 2025 року, ухвалу Касаційного цивільного суду у складіВерховного Суду від 28 травня 2025 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 25 листопада 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до директора Комунального виробничо-експлуатаційного підприємства «Подільськводоканал» ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, зобов'язання повернути кошти та відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити та повернути її заявнику разом з доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв
Судді О. О. Банасько С. О. Погрібний
О. Л. Булейко Н. С. Стефанів
О. А. Губська Т. Г. Стрелець
А. А. Ємець О. В. Ступак
В. В. Король І. В. Ткач
С. І. Кравченко О. С. Ткачук
О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич
К. М. Пільков Є. А. Усенко
Н. В. Шевцова