11 липня 2025 року
м. Київ
справа № 387/602/23
провадження № 51-2470ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 62023150010000004 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сергіївка Братського р-ну Миколаївської обл., жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 02 травня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 5 ст. 407 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Також місцевий суд вирішив питання початку строку відбування покарання.
Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнано винуватим за ч. 5 ст. 407 КК у тому, що він як військовослужбовець в умовах воєнного стану без поважних причин не з'явився вчасно на службу.
Так, ОСОБА_4 28 жовтня 2022 року, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на посаді старшого стрільця 3 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби в умовах воєнного стану, не з'явився вчасно до тимчасового місця дислокації підрозділу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та ухилився від проходження військової служби, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не повідомляючи про себе органам, як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно на службу без поважних причин до 14 лютого 2023 року.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2025 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_4 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_4 та правильності кваліфікації його діяння, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_4 внаслідок суворості, просить скасувати ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги, касатор указує, що суд першої інстанції у вироку зазначив прізвище обвинуваченого « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_4 ». Крім того, на переконання скаржника, місцевий суд не виправив описки, а доповнив вступну, мотивувальну та резолютивну частини вироку прізвищем особи, не встановленої належним чином.
Також, захисник зауважує, що ОСОБА_4 розпочав кримінальне правопорушення 01 листопада 2022 року, а закінчив - 04 листопада цього ж року. У зв'язку з цим вважає безпідставним висновок суду щодо неможливості застосування стосовно засудженого приписів статей 69, 75 КК з огляду на вчинення ним кримінального правопорушення після набрання чинності (27 січня 2023 року) Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ (далі - Закон від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ).
Викладене вище, а також обставини, що пом'якшують покарання; відсутність обставин, що обтяжують покарання; відомості про особу засудженого, на переконання захисника, свідчать про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням або призначення йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом, у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації діяння ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 407 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки захисник не оскаржує законності й обґрунтованості судового рішення у цій частині.
Водночас не є слушними, на переконання колегії суддів Верховного Суду, твердження касатора про наявність правових підстав для застосування стосовно засудженого приписів статей 69 та 75 КК з огляду на таке.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що ці доводи були предметом перевірки місцевого суду та визнані безпідставними. Із висновками суду першої інстанції у вказаній частині погодився й апеляційний суд.
Кропивницький апеляційний суд, обґрунтовуючи своє рішення зазначив, що ОСОБА_4 вчинив триваюче кримінальне правопорушення, яке було припинено 14 лютого 2023 року, тобто після внесення змін (що набрали чинності 27 січня 2023 року) до приписів статей 69, 75 КК, і ці положення закону з урахуванням змін не підлягали застосуванню стосовно осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК в умовах воєнного стану.
Крім того, здійснюючи апеляційне провадження, колегія суддів вказала, що суд першої інстанції провів розгляд кримінального провадження повно, всебічно та неупереджено, повною мірою врахував особу обвинуваченого, усі відомості, що характеризують його, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом'якшують покарання, обставини вчинення кримінального правопорушення та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 407 КК.
Також Кропивницький апеляційний суд вважав безпідставними твердження захисника, що місцевий суд вийшов за межі ч. 1 ст. 379 КПК, через доповнення вступної, мотивувальної та резолютивної частин вироку прізвищем особи, що не може вважатися виправленням описки. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що Добровеличківський районний суд Кіровоградської області ухвалою від 16 травня 2024 року виправив описку, зокрема, у вироку цього суду від 02 травня 2024 року, зазначивши правильне прізвище засудженого в тексті вироку «Теєту» замість «Таєту». Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 05 березня 2025 року ухвалу суду першої інстанції про виправлення описки залишив без змін.
Верховний Суд погоджується з рішенням апеляційного суду та додатково зауважує про безпідставність тверджень захисника щодо можливого застосування стосовного ОСОБА_4 як приписів ст. 69 КК, так і ст. 75 КК.
Насамперед Суд зауважує, що Законом від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ, який набрав чинності 27 січня 2023 року, внесено зміни, окрім іншого, до статей 69 (призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом), 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) КК. Ураховуючи зміни, виключається можливість застосування приписів указаних статей до осіб, які в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці вчинили кримінальне правопорушення, зокрема, передбачене ст. 407 КК.
Водночас, як встановили суди, вчинене засудженим нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривало до 14 лютого 2023 року (коли вже діяли норми ч. 1 ст. 75 КК та ч. 1 ст. 69 КК у редакції Закону від 13 грудня 2022 року № 2839-ІХ). Тому, доводи в касаційній скарзі про можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробування або призначення йому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті, не ґрунтуються на законі.
Крім того, на переконання Верховного Суду, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що ухвалою Добровеличківсього районного суду Кіровоградської області від 16 травня 2024 року виправлено описку, зокрема у вироку цього суду, оскільки помилково було зазначено прізвище засудженого « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_4 ». Додатково колегія суддів зауважує, що зазначена неточність мала технічний характер та не вплинула на суть ухваленого рішення, тому підлягала виправленню у вказаній частині.
Доводи захисника, що діяння його підзахисного були припинені 04 листопада 2022 року, спростовуються встановленими під час розгляду кримінального провадження фактичними обставинами кримінального правопорушення, згідно з якими засуджений не з'явився вчасно на службу 28 жовтня 2022 року, такі протиправні діяння припинено лише 14 лютого 2023 року.
На переконання Верховного Суду, викладене вище свідчить, що призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості, покарання є співмірним характеру вчиненого діяння, необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так й іншими особами.
Отже, наведені в касаційній скарзі захисника доводи не спростовують правильності висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, та не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення поза увагою судів доводів захисника, у зв'язку з чим немає підстав для сумнівів у законності та обґрунтованості ухвали апеляційного суду. З огляду на зазначене вище відсутні підстави для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_5 .
Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для її задоволення немає.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК відмовляє у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 травня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3