11 липня 2025 року
м. Київ
справа № 371/561/21
провадження № 51-936ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 01 березня 2024 року стосовно нього,
встановив:
Вироком Миронівського районного суду Київської області від 01 березня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
За цим рішення обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжено до набрання вироком законної сили.
Київський апеляційний суд ухвалою від 03 лютого 2025 року відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу.
У касаційній скарзі засуджений не погоджується із вироком суду та обраним стосовно нього запобіжним заходом у виді тримання під вартою і порушує питання про його перегляд в касаційному порядку та звільнення його з під варти, як незаконно позбавленого волі.
Вивчивши доводи скарги та оскаржуване судове рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити у зв'язку з тим, що оскаржуваний вирок не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 424 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню.
Зі змісту касаційної скарги та даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що вирок Миронівського районного суду Київської області від 01 березня 2024 року на даний час не переглянутий в апеляційному порядку. Тобто вирок суду стосовно ОСОБА_4 не набрав законної сили, а тому не є судовим рішенням, яке підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Також апеляційний суд ухвалою від 03 лютого 2025 року відмовив ОСОБА_4 в задоволенні клопотання щодо зміни йому запобіжного заходу. Вказана ухвала також не є рішенням, яке підлягає касаційному оскарженню в розумінні ч. 1 ст. 424 КПК, а наявність цієї ухвали не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а тому не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Крім того Суд звертаю увагу, що за вироком суду обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою продовжений до набрання вироком законної сили.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 428 КПК визначено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження, якщо скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 428 КПК, суд касаційної інстанції вправі відмовити у відкритті касаційного провадження з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки відповідності касаційної скарги вимогам ст. 427 цього Кодексу.
На підставі викладеного згідно з п. 1 ч. 2ст. 428 КПК суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 .
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Миронівського районного суду Київської області від 01 березня 2024 року стосовно нього,
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3