11 липня 2025 року
м. Київ
справа № 686/16372/24
провадження № 61-8146ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афадєєв Віталій Вікторович, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 03 липня 2019 року у сумі 17 647,49 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 січня 2025 року залишено без змін.
22 травня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афадєєв В. В., подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подавши докази на підтвердження таких витрат.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афадєєв В. В., про ухвалення додаткового судового рішення.
28 червня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афадєєв В. В., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права та не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 141 ЦПК України. Вказує, що акт про надання правничої допомоги був складений 20 травня 2025 року, після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, тобто не міг бути наданий до суду до закінчення судових дебатів.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Відповідно до частин першої-другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21, від 15 листопада 2024 року у справі № 756/12382/19 зазначено, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання відповідних доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. У разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 757/33206/22-ц підкреслено, що тлумачення частини першої статті 246 ЦПК України та частини восьмої статті 141 ЦПК України дає підстави для висновку, що у випадку, якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі. А у разі закінчення процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України (п'ять днів після ухвалення рішення суду), - також і поважні причини пропуску цього строку. За відсутності обґрунтування поважних причин строку подання таких доказів до закінчення судових дебатів у справі чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22 травня 2025 року надійшла заява ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афадєєв В. В., про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано копію договору № 18/15 про надання правової допомоги від 18 травня 2015 року та копію акта про надання правової допомоги від 20 травня 2025 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в акті про надання правової допомоги згідно з умовами договору про надання правової допомоги № 18/15 від 18 травня 2015 року у більшості своїй вказані послуги, що були надані виконавцем замовнику до закінчення судових дебатів у справі, водночас опис наданих послуг не містить зазначення часу, витраченого на правничу допомогу, а плата за конкретні види послуг є фіксованою.
З огляду на вказане апеляційний суд дійшов достатньо обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, оскільки причина неподання до суду доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу (договору та акту виконаних робіт) до закінчення судових дебатів у справі не може бути визнана поважною.
Зазначений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Висновки апеляційного суду, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів.
Таким чином, за результатами оцінки доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афадєєв В. В., та змісту ухвали суду апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року, яка не відноситься до переліку ухвал, якими закінчено розгляд справи, є необґрунтованою.
Аналогічний за змістом підхід застосований в ухвалах Верховного Суду від 12 серпня 2024 року у справі № 686/9133/23, від 16 серпня 2024 року у справі № 755/6672/23, від 23 серпня 2024 року у справі № 758/5321/23, від 03 липня 2025 року у справі № 760/19185/22.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Афадєєв Віталій Вікторович, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2025 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович