11 липня 2025 року
м. Київ
справа № 209/1921/22
провадження № 61-8242ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2025 року у справі за заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області 27 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30 травня 2011 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 12 жовтня 2019 року у сумі 8 925,63 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
12 березня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року. Вказало, що на виконання зазначеної постанови суду видано виконавчі листи, які було направлено до приватного виконавця, проте приватний виконавець повернув виконавчий документ без прийняття до виконання, керуючись пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та посилаючись на те, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2025 року заяву АТ КБ «ПриватБанк» про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишено без задоволення.
27 червня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2025 року, справу передати до суду апеляційної інстанції для надання роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2025 року.
Як на підставу касаційного оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2025 року, АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неврахування висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 904/2526/16, від 06 жовтня 2020 року у справі № 904/2526/18. Банк вказує, що суд апеляційної інстанції фактично переклав відповідальність за нечіткість резолютивної частини судового рішення на позивача, зазначивши, що позивач не заявив вимоги про солідарне стягнення.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Про роз'яснення або відмову у роз'ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено (частина четверта зазначеної статті).
Частиною другою статті 271 ЦПК України передбачено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Виходячи зі змісту положень зазначених норм, суд може роз'яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання.
Незрозумілим слід вважати таке судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Підставою для роз'яснення судового рішення є утруднення чи неможливість його виконання.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення.
Таким чином, механізм, визначений статтею 271 ЦПК України, не може використовуватися, якщо хтось з осіб, які беруть участь у справі, не погоджується з висновками суду по суті спору або не розуміє мотивацію судового рішення.
Встановивши, що АТ КБ «ПриватБанк» в уточненій позовній заяві просило стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 9 248,40 грн за кредитним договором від 30 травня 2011 року № б/н, водночас вимог щодо порядку стягнення з відповідачів заборгованості позивачем зазначено не було, і саме ці вимоги були частково задоволені постановою апеляційного суду від 13 березня 2024 року, яка позивачем не оскаржувалася, апеляційний суд дійшов достатньо обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення судового рішення.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Інші доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення. Правильність застосування судом статті 271 ЦПК України не викликає розумних сумнівів.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2025 року є необґрунтованою, отже у відкритті касаційного провадження належить відмовити відповідно до положень частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2025 року у справі за заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про роз'яснення постанови Дніпровського апеляційного суду від 13 березня 2024 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович