"06" грудня 2010 р.Справа № 9/229-10-4295
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія";
До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Златокрай";
про стягнення 6756,77грн.
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 04.10.2010 р. за вх. № 8263 Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія" (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Златокрай" (далі -Відповідач) 6 756,77 грн.
Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник відповідача у судові засідання не з'явився, незважаючи на те, що про розгляд господарським судом справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення відділення зв'язку про вручення поштового відправлення. Відповідач не надав відзив. У зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:
У листопаді 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Златокрай" існувала усна домовленість про продаж борошна пшеничного (надалі - Товар). Згідно з цією домовленістю Позивач продав Відповідачу Товар у кількості 5 000 кг на загальну суму 10 600 грн. Цей факт підтверджується підписаними з обох сторін видатковою накладною № 25/11-02 від 25 листопада 2009 року та довіреністю № 48 на отримання Товару від 25 листопада 2009 року.
Правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. На даний випадок, згодою та підтвердженням усної угоди, є вчинення дій зі сторони Відповідача, направлені дії на підписання видаткової накладної та довіреності, тобто Відповідач підтвердив факт покупки Товару та його отримання.
31.07.2009 року, згідно з Банківською випискою БВ - 000099 Відповідачем була здійснена часткова оплата у розмірі 2 000 грн. та 04.12.2009 року, згідно з Банківською випискою У - 0000214 Відповідачем була здійснена часткова оплата у розмірі 2 000 гривень. На даний час за Відповідачем існує борг на загальну суму 6 600 гривень.
26 квітня 2010 року Відповідачу була направлена Претензія (вих. № 23/04 від 23.04.2010 р.), що підтверджується Повідомлення про вручення (№ 01076683). Але на цю претензію Відповідач не надав жодної відповіді.
Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Златокрай" борг загальною сумою 6 600 грн., штрафні санкції: 3% річних -156,77 грн.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).
За положеннями ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно зі ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу (ч.2 ст.694 ЦК України).
У відповідності зі ст.204 ЦК України договори, укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім цього, як вбачається з вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
При цьому, договір є обов'язковим для виконання сторонами своїх зобов'язань, про що свідчить вимоги ст. 629 цього ж Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи..
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Златокрай" (65005, Одеська область, Малинівський район, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 46, код ЄДРПОУ 32971105, р/р 2600101020077 в АКБ „ПРАВЕКС-БАНК” м. Києва, МФО 321983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна продовольча компанія" (67200, Одеська область, Іванівський район, с. Прохорове, вул. Радянської Армії, буд. 23, код ЄДРПОУ 32096830, р/р 26005227102 в ВАТ „МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК”, м. Одеса, МФО 328168) заборгованість в сумі 6 600 грн., 156,77 грн. - три процента річних, 102 грн. витрат по держмиту, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Меденцев П.А.