"06" грудня 2010 р.Справа № 9/234-10-4499
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІД";
До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛІКРОВЛЯ УКРАЇНА"
про стягнення 8707,67грн.
Суддя Меденцев П.А.
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: 25.10.2010 р. за вх. № 9258 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІД" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛІКРОВЛЯ УКРАЇНА" (далі - Відповідач) про стягнення 8 707,67 грн.
Позивач на позовних вимогах наполягає.
Відповідач у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, надаючи пояснення по справі, відповідно до положень викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
20 березня 2009 року між Приватним підприємством «ЄВРОРЕСУРС»та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІЛІКРОВЛЯ УКРАЇНА" була укладена мирова угода по справі № 33/14-09-469 за позовом Приватного підприємства «ЄВРОРЕСУРС»до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛІКРОВЛЯ УКРАЇНА" про визнання Договору дійсним та стягнення грошової суми.
Мирова угода затверджена Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31 березня 2009 року. Ухвала набрала законної сили, сторонами не оскаржувалась.
Відповідно до цієї угоди, Відповідач зобов'язався виплатити Приватному підприємству «ЄВРОРЕСУРС»суму боргу у розмірі 14 250 грн. до 01 травня 2009 року.
Однак свої зобов'язання по Мировій угоді Відповідач перед Приватним підприємством «ЄВРОРЕСУРС»виконав не в повному обсязі.
Станом на 25 червня 2010 року Відповідач винен ще 6 500 грн., не рахуючи штрафних санкцій та інфляційних витрат.
25 червня 2010 року між Приватним підприємством «ЄВРОРЕСУРС»та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІД" був укладений Договір № 25/06-10 відступлення права вимоги (цесії). Згідно цього Договору Приватне підприємство «ЄВРОРЕСУРС»передало Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮНІД" право вимоги у Відповідача оплати залишку боргу у розмірі 6 500 грн. Крім того, до Позивача перейшло право вимоги інфляційних та інших платежів (п.2.1. Договору цесії).
Позивач звернувся до Відповідача з письмовим повідомленням про зміну кредитора та з вимогою оплати суму боргу, відповідно до лита від 11.10.2010р. за вх. № 093.
Однак, Відповідач не надав жодної відповіді.
Відповідно до даних Державного комітету статистики України, індекс інфляції за період з січня по жовтень 2010 року становить 107, 4%.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином сума боргу Відповідача, збільшується відповідно на суму інфляції, пені, плату за користування грошима і становить: 6 500 + 481 + 1480,75 + 245, 92 = 8 707, 67 грн.
У судовому засіданні від 01.12.2010р. представником Відповідача надано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІЛІКРОВЛЯ УКРАЇНА" не погоджується у повному обсязі. Зважаючи на те, що уступка права вимоги від Приватного підприємства «ЄВРОРЕСУРС»до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІД" відбулася на стадії виконання судового рішення, Відповідач вважає, що договір від 25 червня 2010 року незаконним, та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, а саме ч. 1 ст. 25 ГПК України, яка зазначає, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, внаслідок реорганізації підприємства чи організації, господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.
Отже, ст. 25 ГПК України допускає заміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з тієї підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації чи організації підприємства.
20.10.2006 р. Вищий господарський суд України видав Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/2351, в якому, на питання, чи можливе процесуальне правонаступництво у разі наявності договорів переводу боргу чи відступлення права вимоги, відповів: «якщо реорганізація підприємства чи організації сторони у справі - не мала місця, то процесуальне правонаступництво про яке йдеться у статті 25 ГПК України, неможливе».
До того ж, Відповідач стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІЛІКРОВЛЯ УКРАЇНА" про заміну кредитора належним чином повідомлено не було, хоч у справі № 9/234-10-4499 містяться докази, що суперечать даному факту.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ст.1 ГК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, відповідно до ст. 2 ГК України.
Як передбачено ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 та ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (с тому числі із Мирових угод, затверджених Ухвалою суду).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином.
Статтею 512 ЦК України, передбачено підстави зміни кредитора у зобов'язанні, серед яких: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.і ст.513).
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до даних Державного комітету статистики України індекс інфляції за період з січня по жовтень 2010 року становить 107, 4% (дані додаються в розрахунку).
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно положень ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як зазначається в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. № 02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою до застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що не знайшло свого відображення у тексті позовної заяви Позивача.
Оскільки вимога про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.
Питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІЛІКРОВЛЯ УКРАЇНА" (65005, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Бугаївська, буд. 21, код ЄДРПОУ 33566476, р/р 26002260861у ВАТ «МТБ»м. Іллічівськ, МФО 328168), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІД" (65063, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Зоопаркова, буд. 6, офіс 2, код ЄДРПОУ 35502388, р/р 26001269065000 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) суму основного боргу -6 500 грн., суму відсотків -245,92 грн., пеню -1 480,75 грн., інфляційні витрати -481 грн., 102 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Меденцев П.А.