10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 694/2176/24
провадження № 61-8065 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлінський Олексій Вікторович, нарішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 січня 2025 року та постановуЧеркаського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Василівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про зменшення розміру аліментів,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 22 липня 2011 року та від 12 грудня 2012 року у розмірі по частині з усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дітьми повноліття, до 1/3 частини з усіх видів заробітку.
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
26 червня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Бєлінський О. В. подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
При цьому, такі справи є малозначними в силу прямої вказівки в законі незалежно від ціни позову по ним.
Предметом спору у цій справі є зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, тому ця справа є малозначною в силу вимог закону.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Заявник у касаційній скарзі зазначив, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд, враховуючи предмет позову та доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, які фактично зводяться до необґрунтованості судових рішень та необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції, з такими твердженнями заявника не погоджується і вважає їх необґрунтованими. Крім того, у чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, заявником не обґрунтовано.
Разом з тим, аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для ОСОБА_1 виняткове значення.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки від імені ОСОБА_1 - адвокат Бєлінський О. В. подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бєлінський Олексій Вікторович, нарішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 січня 2025 року та постановуЧеркаського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Василівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про зменшення розміру аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара