10 липня 2025 року
м. Київ
справа № 128/4918/24
провадження № 61-8233 ск25
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року за клопотанням ОСОБА_2 про заміну заходу забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Кельце-1», ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткової угоди до договору щодо майнових прав на квартиру, договору про сплату пайового внеску та визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОК «ЖБК «Кельце-1», ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткової угоди до договору щодо майнових прав на квартиру, договору про сплату пайового внеску, та визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК «ЖБК «Кельце-1» та ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії з реалізації, відчуження майнових прав та реєстрації права власності на квартиру загальною площею 43,61 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
15 квітня 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат Верещак В. М. звернувся до суду з клопотанням про заміну заходу забезпечення позову на арешт нерухомого майна, посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримала в ОК «ЖБК «Кельце-1» документи, на підставі яких 25 лютого 2025 року в державного реєстратора Томашпільської селищної ради Штифурко О. Д. зареєструвала право власності на квартиру загальною площею 43,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином ухвала суду не забезпечила позов з огляду на ігнорування судової заборони відповідачами.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Верещака В. М. про заміну заходу забезпечення позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 16 квітня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Верещака В. М. про заміну заходу забезпечення позову задоволено.
Змінено заходи забезпечення позову застосовані ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року, а саме накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
25 червня 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні клопотання про заміну заходу забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, щопредметом позову є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів, тому застосований судом захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права та не є співмірним із заявленими вимогами у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (пункт 1 частини першої, частина третя статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, серед іншого, що «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Відповідно до частин першої-третьої статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи. За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала.
З касаційної скарги, даних Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОК «ЖБК «Кельце-1», ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткової угоди до договору щодо майнових прав на квартиру, договору про сплату пайового внеску, та визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя, а саме квартири загальною площею 43,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОК «ЖБК «Кельце-1» та ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії з реалізації, відчуження майнових прав та реєстрації права власності на квартиру загальною площею 43,61 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд встановивши, що між сторонами дійсно виник спір, зокрема, щодо нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , дійшов вірного висновку про необхідність заміни заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 13 січня 2025 року, шляхом накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно, оскільки невжиття таких заходів може у подальшому призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Такий ризик є виправданим та відповідає меті забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відчуження зазначеного нерухомого майна ОСОБА_2 до вирішення цієї справи по суті може унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду та бути підставою для повторного звернення позивача до суду.
При цьому суд апеляційної інстанції вірно узяв до уваги те, що заміна заходу забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Посилання заявника на те, що предметом позову є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів, тому застосований судом захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного права та не є співмірним із заявленими вимогами у цій справі є безпідставними, оскільки в позовній заяві містяться вимоги майнового характеру про визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя і заміна заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб у межах розгляду цієї справи забезпечить реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, оскільки таке рішення підлягатиме примусовому виконанню.
Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на постанову апеляційного суду, якою вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованою. Правильне застосовування норм статей 149-150, 156 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року за клопотанням ОСОБА_2 про заміну заходу забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , обслуговуючого кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Кельце-1», ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткової угоди до договору щодо майнових прав на квартиру, договору про сплату пайового внеску та визнання права власності в порядку поділу спільного майна подружжя.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара